Ухвала суду № 42844643, 19.02.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2015 року м. Львів Справа № 876/12050/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А.І.,

суддів - Багрія В.М., Старунського Д.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калуському районі Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2013 року по справі № 809/2063/13-а за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калуському районі Івано-Франківської області про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області звернулось до суду з адміністративним позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калуському районі Івано-Франківської області, в якому просило стягнути з відповідача понесені ним витрати на виплату та доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві за період з 01 лютого 2013 року по 31 травня 2013 року в сумі 2131.40 грн., а також витрати на виплату допомоги на поховання особи, яка отримувала пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, в сумі 106.56 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2013 року вказаний позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача витрати на виплату і доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві за період з 01 лютого 2013 року по 31 травня 2013 року в сумі 2131.40 грн. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою суду позивач та відповідач оскаржили її в апеляційному порядку.

Позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

Відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову повністю.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на те, що пунктом 7 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04 березня 2003 року N 5-4/4 (далі - Порядок), передбачене централізоване відшкодування витрат з виплати і доставки пенсій на підставі актів щомісячної звірки, а відтак, відповідач не вправі здійснити перерахування відповідних грошових коштів, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог.

Особи, які беруть участь в справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому на підставі пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, суд приходить до висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи, управлінням Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області здійснено виплату пенсій по інвалідності ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, які отримали каліцтво внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання на території республік колишнього СРСР і Співдружності Незалежних Держав, та пенсії ОСОБА_4 у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за період з 01 лютого 2013 року по 31 травня 2013 року в розмірі 2115.20 грн. Витрати на доставку вказаних пенсій склали 16.20 грн.

Також позивачем в лютому 2013 року було здійснено виплату допомоги на поховання ОСОБА_5, який одержував пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, в розмірі 105.72 грн. Витрати на її доставку склали 2.49 грн.

Суми виплачених пенсій та допомоги на поховання, в тому числі витрати на їх доставку, включені позивачем до актів щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, із списками таких осіб за кожний місяць вказаного періоду.

Однак, між розрахунками управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калуському районі Івано-Франківської області виникли розбіжності, що послужило підставою для складення до кожного акта таблиці розбіжностей із зазначенням сум, які не прийняті відповідачем до заліку. Сума такої розбіжності становить 2237.96 грн. та складається з суми витрат з виплати і доставки пенсії по інвалідності - 2131.40 грн. та суми витрат з виплати і доставки допомоги на поховання - 106.25 грн.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем протиправно не відшкодовано витрати з виплати і доставки пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, відтак, такі підлягають стягненню в судовому порядку, а також з того, що виплачена позивачем допомога на поховання не підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, оскільки смерть ОСОБА_5 не була наслідком нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до статті 4 Основ залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Відповідно до пункту 4 статті 25 Основ за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг і матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань визначено статтею 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», відповідно до якої Фонд зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Згідно з частиною 2 статті 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

З огляду на вказану норму, особи, які отримали каліцтво на території колишнього СРСР, мають право на відшкодування шкоди, за законодавством України.

Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року передбачено, що пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Відповідно до статті 3 вказаної Угоди всі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення.

Відповідно до статті 81 Закону України «Про пенсійне забезпечення» призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Згідно з частиною 4 статті 26 Основ якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Аналогічне правило закріплене частиною другою статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Механізм відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, визначено Порядком.

Згідно з пунктом 4 Порядку відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Таким чином, витрати, понесені органами Пенсійного фонду України у зв'язку з виплатою та доставкою пенсій по інвалідності від трудового каліцтва (у тому числі й пенсій особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР), пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду як належного страховика від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Судом першої інстанції вірно не застосовано до спірних правовідносин положення пункту 7 Порядку, так як встановлене ним правило та механізм взаєморозрахунків на централізованому рівні між Фондом та Пенсійним фондом України розраховані на відсутність спору та реалізуються за наслідками попередньо здійснених згідно з пунктами 5, 6 Порядку звірок витрат за особовими справами потерпілих, складання актів таких звірок, узгодження й подання відповідних довідок.

Згідно з пунктом 7 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

З огляду на викладене, вимоги управління Пенсійного фонду України про відшкодування відділенням Фонду витрат, пов'язаних із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, відповідають змісту його прав як робочого органу Пенсійного фонду України щодо відшкодування понесених ним витрат та узгоджуються із компетенцією виконавчої дирекції Фонду, основними завданнями якої, згідно з Положенням про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженим постановою правління Фонду від 20 квітня 2001 року № 15, крім іншого, визначено виконання завдань та основних принципів страхування від нещасного випадку, фінансування страхових виплат, а до повноважень у сфері здійснення процедури страхування та координації страхової діяльності віднесено, зокрема, співпрацю з фондами з інших видів соціального страхування щодо відшкодування витрат, понесених ними у зв'язку з матеріальним забезпеченням потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та представництва інтересів страховика в органах державної виконавчої влади, органах місцевого самоврядування і судах.

Щодо позовних вимог про відшкодування витрат на виплату та доставку допомоги на поховання ОСОБА_5, то слід зазначити, що відповідач не може нести витрати з виплати відповідної суми з огляду на наступне.

Відповідно до частини 8 статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2001 року № 826, яка регулює питання відшкодування Фондом таких витрат страхувальнику або сім'ї застрахованого, чи іншій особі, яка здійснювала поховання потерпілого, на організацію поховання та пов'язаних з цим ритуальних послуг. Витрати на поховання провадяться у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, перелік яких наведено Кабінетом Міністрів України (пункт 2 цього Порядку). Організація поховання працівника, який загинув на виробництві або помер у лікарні під час лікування отриманої на виробництві травми, проводиться страхувальником (пункт 5 зазначеного Порядку).

Згідно з абзацом 2 частини 9 статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не працював, розмір відшкодування шкоди особам, зазначеним у статті 33 цього Закону, визначається виходячи із суми щомісячних страхових виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день його смерті, з відповідним коригуванням щомісячних страхових виплат згідно із статтею 29 цього Закону. Причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави вважати, що органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань зобов'язані відшкодовувати виплачені іншими страховиками суми допомоги на поховання лише тих осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, тобто за умови наявності причинного зв'язку їх смерті з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Позивачем не надано суду доказів в підтвердження наявності причиннового зв'язку смерті ОСОБА_5 з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Отже, відповідачем підлягають відшкодуванню лише витрати, понесені управлінням Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області у зв'язку з виплатою та доставкою пенсії по інвалідності та пенсії по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини 1 статті 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись статтями 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254, 256 КАС України,

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калуському районі Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2013 року по справі № 809/2063/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: А.І. Рибачук

Судді В.М. Багрій

Д.М. Старунський