Постанова № 42844369, 19.02.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2015 р. Справа № 914/4003/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кордюк Г.Т.

суддів Давид Л.Л. Данко Л.С.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "ТІМ", м.Львів

на ухвалу господарського суду Львівської області від 20.11.2014 року

у справі № 914/4003/14

за позовом: ТзОВ "Житлобуддизайн", м. Львів

до відповідача: Приватного підприємства "ТІМ", м. Львів

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, м. Львів;

про: визнання недійсним договору купівлі-продажу будівлі від 22.02.2006 року

за участю представників:

від позивача: Дудяк Р.А. - представник

від відповідача: Потинський А.М. - представник, Грунський В.О. - представник

від третьої особи: не викликався

Автоматизованою системою документообігу суду, справу № 914/4003/14 розподілено до розгляду судді - доповідачу Кордюк Г.Т.

Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 09.12.14 у склад колегії для розгляду справи № 914/4003/14 Господарського суду Львівської області введено суддів - Гриців В.М. та Давид Л.Л.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 10.12.14 скаржнику поновлено строк на подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу у даній справі прийнято до провадження, справу призначено до розгляду на 23.12.14.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 23.12.14 до складe судової колегії внесено зміни - замість судді Давид Л.Л. введено суддю Кравчук Н.М.

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 23.12.14 за клопотанням скаржника продовжено строк розгляду апеляційної скарги на 15 днів в порядку ст.69 ГПК України та відкладено розгляд апеляційної скарги на 22.01.15.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 22.01.15 до складу судової колегії внесено зміни - замість суддів Гриців В.М. та Кравчук Н.М. введено суддів Давид Л.Л. та Юрченка Я.О. з підстав, викладених у розпорядженні.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 22.01.15 розгляд справи відкладено на 29.01.15.

У судовому засіданні 29.01.15 оголошено перерву до 05.02.15.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду частково змінено склад судової колегії - замість судді Юрченка Я.О. введено суддю Гриців В.М.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 05.02.15 розгляд справи відкладено на 19.02.15.

Склад судової колегії частково змінено розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 19.02.15 - замість судді Гриців В.М. введено суддю Данко Л.С.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.11.14 у справі № 914/4003/14 (суддя Матвіїв Р.І.), прийнято заяву ТОВ "Житлобуддизайн" про збільшення позовних вимог. Заяву ТОВ "Житлобуддизайн" про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено частково. Вжито заходи до забезпечення позову у наступний спосіб:

Заборонено ПП "ТІМ" вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження чи будь-яке обтяження стосовно майна, що йому належить, а саме будівлі корпусу № 59 під літерою "З-2", загальною площею 3747, 4 кв. м., що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Сахарова А. академіка, буд. 45. У розумінні ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами у виконавчому провадженні даної ухвали про забезпечення позову є:

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлобуддизайн". Боржник: Приватне підприємство "ТІМ", строк пред'явлення ухвали до виконання протягом одного року з дня постановлення ухвали, тобто до 20.11.15.

Приймаючи зазначену ухвалу місцевий господарський суд послався на те, що вказані заявником обставини та подані докази підтверджують достатність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти розпорядчі дії щодо об'єкта продажу за оспорюваним договором купівлі-продажу, оскільки застосування таких заходів забезпечення позову спроможне забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог.

Не погодившись з винесеною ухвалою в частині вжиття заходів забезпечення позову відповідач подав апеляційну скаргу.

При цьому, скаржник посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 66, 67 ГПК України. Апелянт вказує на те, що саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви про вжиття заходів забезпечення позову, а витяг з сайту з якого, як зазначає апелянт, ніби то вбачається, що відповідач має намір відчужити майно, на думку скаржника, не може бути належним доказом в розумінні ст.34 ГПК України.

Також, 23.12.14 апелянтом подано письмові пояснення до апеляційної скарги, в яких він додатково зазначає про те, що інформація в оголошенні про продаж відрізняється від предмету позову у даній справі, оскільки предметом оспорюваного договору купівлі - продажу є нежитлове приміщення - будівля №59 під літерою « 3-2», загальною площею 3747,4 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Сахарова ,45, натомість з оголошення, яке оцінене судом як належний доказ вбачається, що продається комерційна нерухомість площею 3949,9 кв. м за адресою: м. Львів, вул. Сахарова,45. Таким чином, на думку скаржника, безпідставним є висновок суду стосовно того, що дане оголошення та предмет договору стосуються однієї і тієї самої нерухомості.

23 грудня 2014 року до Львівського апеляційного господарського суду позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає про законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, а тому просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Також, 28.01.15 подано пояснення по суті апеляційної скарги.

22 січня 2015 року та 5 лютого 2015 року відповідачем подано клопотання про долучення до справи доказів, подані докази разом із клопотаннями долучено до матеріалів справи.

29 січня 2015 року третьою особою подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить задоволити апеляційну скаргу в повному обсязі.

Присутні представники сторін навели у судовому засіданні свої доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, зазначили про відсутність підстав відводу членам судової колегії та про ознайомлення з правами та обов'язками, зазначеними в ст.22 ГПК України.

Суд, дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, на розгляді у господарському суді Львівської області знаходиться справа за позовом ТзОВ "Житлобуддизайн" до відповідача: Приватного підприємства "ТІМ" за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу будівлі від 22.02.06 укладного між ТОВ «Житлобуддизайн» та ПП «ТІМ».

Позивачем подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої просить суд вжити заходів до забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно, належне Приватному підприємству "ТІМ", а саме : будівлю корпусу №59 під літерою «З-2» згальною площею 3 747,4 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул..Сахарова А.,45.

В обгрунтування заяви про забезпечення позову, позивач посилається на те, що існує висока ймовірність відчуження ПП «ТІМ» майна, яке є предметом оспорюваного договору купівлі -продажу. При цьому, заявник послався на те, що ПП "ТІМ" проводиться продаж вказаного об'єкта нерухомого майна, що підтверджується оголошенням про продаж, виставленим на сайті http://www.real-estate.lviv.ua, відповідно до якого проводиться продаж об'єкта нерухомого майна за адресою: вул..Сахарова,45, м.Львів площею 3 949,9 кв.м, частиною якого став проданий за договором купівлі - продажу об'єкт.

Статтею 66 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ст.67 ГПК України позов забезпечується, зокрема забороною відповідачеві та іншим особам вчиняти певні дії, що стосуються предмета спору.

Згідно із п.п.1,3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості (абз. 4 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову").

Із проаналізованих вище обставин справи та вимог законодавства стосовно вжиття заходів до забезпечення позову, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду стосовно того, що позивачем не обґрунтовано наявності зв'язку між обраним заходом до забезпечення позову (накладення арешту на майно) та предметом позовних вимог, у зв'язку з чим заяву про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено частково.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що накладення арешту на нерухоме майно є складною дією, яка включає і заборону права розпорядження, і заборону права використання майна.

Враховуючи предмет даного позову, колегія суддів зазначає, що позивачем обгрунтовано ймовірне утруднення або унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову при невжитті заходів забезпечення позову. Зазначені ним обставини та подані докази підтверджують достатність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти дії по відчуженню об'єкта продажу за оспорюваним договором купівлі-продажу, оскільки застосування таких заходів забезпечення позову спроможне забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог.

Як зазначено в п. 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти.

Помилковими слід визнавати ухвали, якими боржникам забороняється користуватись їх майном, якщо через особливості цього майна користування ним не тягне знищення або зменшення його цінності. За наявності підстав для застосування такого заходу до забезпечення позову господарський суд може заборонити витрачання майна на власні потреби, відчуження його у будь-який спосіб, у тому числі здійснення тих чи інших платежів або перерахування авансом певних сум тощо.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно з метою забезпечення позову заборонено ПП "ТІМ" відчужувати об'єкт нерухомого майна, а саме будівлі корпусу №59 під літерою «З-2» загальною площею 3 747,4 кв.м., який знаходиться за адресою: Львівська область, м. Львів, вул. Ак. Сахарова, буд. 45 та є предметом договору купівлі - продажу від 22.02.02, що є предметом розгляду у даній справі, оскільки невжиття таких заходів призведе до того, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що вжиття таких заходів забезпечення позову не утруднює та не призводить до припинення господарської діяльності ПП "ТІМ", оскільки напряму не пов'язане із його господарською діяльністю. Такі заходи до забезпечення позову є співрозмірними і адекватними заявленим позовним вимогам, оскільки заборона відчуження стосується саме тієї площі нерухомого майна, яка була предметом за договором купівлі - продажу.

Заперечення скаржника з цього приводу не враховуються апеляційним господарським судом, оскільки такі не підтверджені жодними доказами у справі.

Відповідно до ст.33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Не беруться судовою колегією до уваги посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що витяг з інтернету не є належним доказом в розумінні ГПК України, а також те, що на даний час об'єкт будівлі № 59 площею 3747,4 кв.м, який знаходиться з адресою: м.Львів, вул. Сахарова,45 відсутній, оскільки відповідачем проведено реконструкцію зазначеної будівлі та оформлено право власності на об'єкт нерухомоті, а саме: торговий центр загальною площею 3949,9 кв.м, що знаходить за адресою: м.Львів, вул. Сахарова,45 і саме цього об'єкта стосується оголошення про продаж.

З цього приводу судова колегія зазначає, що згідно із ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржником не спростовано факту розміщення ПП "ТІМ" оголошення про продаж об'єкта нерухомості на інтернет сайті, а також не доведено того факту, що об'єкту нерухомості - предмету договору купівлі - продажу не існує фактично.

Разом з цим, в матеріалах справи містяться докази з яких вбачається, що об'єкт нерухомого майна, що був предметом договору купівлі - продажу став невід'ємною частиною реконструйованого об'єкта, на який в подальшому відповідачем оформлено право власності. А відтак, відчуження об'єкта нерухомості площею 3949,9 кв.м, частиною якого є об'єкт відчужений за оспорюваним договором купівлі - продажу може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у даній справі стосовно чого зроблено вірний висновок місцевим господарським судом.

Зважаючи на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції діяв в межах принципів розумності, обґрунтованості і адекватності, забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушення у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що є учасниками даного судового процесу.

З огляду на викладене, ухвала господарського суду прийнята із дотриманням норм законодавства, у відповідності до обставин справи, а тому підстав для її зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Судові витрати за перегляд ухвали в апеляційному порядку належить покласти на скаржника, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 20.11.14 у справі №914/4003/14 залишити без змін, апеляційну скаргу Приватного підприємства "ТІМ" без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в до ВГС України в порядку і строки встановлені ст.ст.109,110 ГПК України.

Повний текст постанови складено 24.02.15

Головуючий суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Данко Л.С.