Ухвала суду № 42844234, 24.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/4450/14 Головуючий у 1-й інстанції: Журавель В.О. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів: Романчук О.М., Шелест С.Б.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Кагарлицьке» до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення в частині, за апеляційною скаргою Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року, -

В С Т А Н О В И В :

ПАТ «Кагарлицьке» звернулося у суд із позовом до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0000602201 від 07.02.2014 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем у розмірі 64 226,00 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість визначеного позивачу спірним рішенням грошового зобов'язання, адже контролюючим органом не було враховано, що допущене позивачем заниження податкового зобов'язання не вплинуло на розрахунки з бюджетом.

З такими висновками суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що ПАТ «Кагарлицьке» є сільськогосподарським підприємством зі спеціальним режимом оподаткування. Позивач перебуває на податковому обліку в Миронівській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області.

Як убачається з матеріалів справи, відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з податку на додану вартість за жовтень - листопад 2013 року, за підсумками якої складено акт від 16.01.2014 №12/220/00385905.

Зі змісту цього акту слідує, що при перевірці податкової звітності з податку на додану вартість за листопад 2013 року (від 19.12.2013 №9081985765) виявлено арифметично-логічні помилки та встановлено, що позивачем не враховано уточнюючий розрахунок за жовтень 2013 року, поданий у грудні 2013 року (від 06.12.2013 №9078730419), та не вірно перенесено значення рядків 20.2 та 24 декларації попереднього звітного (податкового) періоду (жовтень 2013 року) до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2013 року, що є порушенням пункту 50.1 статті 50 та пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України, яке призвело до заниження податкового зобов'язання за листопад 2013 року на суму 64226,00 грн, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету.

На підставі зазначеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.02.2014 №0000602201, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 64226,00 грн (за основним платежем) та 16057,00 грн (за штрафними санкціями).

Визначена вказаним рішенням відповідача сума в частині штрафних санкцій була сплачена позивачем, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення.

Не погоджуючись зі згаданим податковим повідомленням-рішенням в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем, а також із результатами його адміністративного оскарження до Головного управління Міндоходів у Київській області та Міністерства доходів і зборів України, позивач звернувся у суд.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, судова колегія зважає на наступне.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Зазначеним критеріям діяльності суб'єктів владних повноважень відповідають обов'язки контролюючих органів, встановлені Податковим кодексом України, а саме: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1, 21.1.2, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21).

Натомість, платник податків зобов'язаний, зокрема, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункти 16.1.2 - 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України).

Податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку (пункт 46.1 статті 46 Податкового кодексу України).

Згідно абзацу 1 пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Відповідно до підпункту абзацу 3 приведеної норми платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Судом установлено, що при поданні податкової звітності з податку на додану вартість за листопад 2013 року (№9081985765 від 19.12.2013) позивач допустив арифметичну помилку та не врахував уточнюючий розрахунок за жовтень 2013 року (№90787730419 від 06.12.2013), поданий у грудні 2013 року, і не вірно переніс значення рядків 20.2 та 24 декларації попереднього звітного періоду (жовтень 2013 року) до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2013 року, що, за висновком податкового органу, призвело до завищення залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду в декларації за листопад 2013 року і заниження суми податку на додану вартість на суму 64226,00 грн.

Викладене стало підставою для визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму основного платежу у розмірі 64226,00 грн спірним податковим повідомленням-рішенням.

Обговорюючи правомірність такого рішення, судова колегія зважає на таке.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Аналіз приведеної норми свідчить про те, що контролюючий орган визначає суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість у разі, якщо за результатами податкової перевірки платника податків встановлено заниження податкових зобов'язань з цього податку, заявлених у податковій декларації.

Відповідно до підпункту 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк). Податкове зобов'язання для цілей розділу V Податкового кодексу України - це загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді (підпункти 14.1.156, 14.1.179 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу).

Таким чином, заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість виявляється у відсутності нарахування та сплати його до відповідного бюджету.

Відповідно до пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що позивач є сільськогосподарським підприємством і застосовує спеціальний режимом оподаткування, сума податку на додану вартість, нарахована ним на вартість поставлених сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету, повністю залишається в його розпорядженні і акумулюється на спеціальному рахунку.

Таким чином, судова колегія доходить висновку, що відповідачем було помилково встановлено заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість, оскільки встановлена сума заниження не призвела до зменшення надходжень до бюджету.

Отже, спірне податкове повідомлення-рішення в частині збільшення суми грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість за основним платежем не відповідає вимогам чинного законодавства, прийняте необґрунтовано та без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав та інтересів платника податків, і цілями, на досягнення яких воно спрямоване.

Покликання відповідача в апеляційній скарзі спростовуються вищевикладеним, а також не доводять порушень судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.М. Романчук суддяС.Б. Шелест

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Романчук О.М

Шелест С.Б.