Постанова № 42844232, 30.01.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2015 року (11:02 год.) м.Київ 810/7056/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Луценко К.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Трак Маркет"

до Київської митниці ДФС (відповідач 1),

Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області (відповідач 2)

про визнання протиправною бездіяльності та стягнення суми переплати податку на додану вартість та мита

за участю представників сторін:

від позивача: Левківський О.М., директор, наказ від 21.04.2009 №01-к; Гайдук О.О., довіреність від 08.01.2014 без номеру

від відповідача 1: Падун Є.В., довіреність від 05.12. 2014 №15/1/10-70-10-48

від відповідача 2: не з'явився

Суть спору: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Трак Маркет" в грудні 2014 року звернувся до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Київської митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області про визнання протиправною бездіяльності Київської митниці Міндоходів України щодо неповернення коштів у розмірі 42872,56 грн., надмірно сплачених ТОВ "Трак Маркет" до Державного бюджету України в якості фінансової гарантії при розмитненні товару на підставі рішення про коригування митної вартості товару №125110007/2013/910025/2 від 18.05.2013 та стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трак Маркет" податку на додану вартість та мита в розмірі 42872,56 грн.

Позовні вимоги мотивовані незгодою позивача з бездіяльністю митниці, яка на думку позивача полягала в протиправній відмові митниці повернути надмірно сплачені кошти у розмірі 42872,56 грн. за заявою позивача від 03.11.2014 №01/СМВ/270, за результатами розгляду якої митницею надано відповідь від 18.11.2014 №06-1-47/2/12-8822 про відсутність підстав для повернення коштів. В обґрунтування позову позивач зазначає, що при здійсненні митного оформлення товару відповідачем було прийняте рішення про коригування митної вартості №125110007/2013/910025/2 від 18.05.2013, яке оскаржено позивачем до суду та постановою Київського окружного адміністративного суду у справі №810/5749/13-а від 14.03.2014 визнано протиправним та скасовано. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2014 у цій справі рішення суду першої інстанції в цій частині залишено без змін, а тому кошти сплачені на підставі даного рішення як гарантійне зобов'язання для випуску товару у вільний обіг у розмірі 42872,56 грн. є надмірно сплаченими та підлягають поверненню позивачу. З метою повернення коштів позивач звернувся до відповідача з відповідною заявою про повернення коштів в розмірі 42872,56 грн., сплачених товариством до Державного бюджету України в якості фінансової гарантії при розмитненні товару на підставі Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як переплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 №618, однак за результатами розгляду звернення було отримано лист відповідача про відсутність підстав для повернення коштів.

Позивач вказує, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2014 у справі №801/5749/13-а також були задоволені позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трак Маркет" суми надмірно сплачених коштів - гарантійних зобов'язань (митних платежів) у розмірі 42872,56 грн., однак постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2014 рішення суду першої інстанції в цій частині було скасовано та прийняте нове про відмову в задоволенні позову, оскільки задоволення зазначеної вимоги було передчасним саме за наявності передбаченого чинним законодавством Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як переплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 №618, що й зумовило звернення позивача із відповідною заявою про повернення коштів.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову, в яких зазначає, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2014 у справі №810/5749/13-а відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення коштів в сумі 42872,56 грн., ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.10.2014 відмовлено у відкритті касаційного провадження. Відповідач вказує, що у зв'язку з незгодою позивача з рішенням митниці про коригування митної вартості товар був випущений у вільний обіг під гарантійні зобов'язання за декларацією від 20.05.2013 №125110000/2013/374189. Частина 8 статті 55 Митного кодексу України дозволяє декларанту протягом 80 днів з дня випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, що декларуються. Позивач звернувся до митниці з листом від 12.09.2013 №01/СМВ/354 про скасування рішення про коригування митної вартості та повернення фінансової гарантії в розмірі 42872,56 грн., надавши додаткові документи, які було розглянуто відповідачем та листом від 26.09.2013 №6.1-45/2/12-3019 проінформовано позивача про неможливість застосування заявленого декларантом рівня митної вартості товарів і як наслідок повернення суми надмірно сплачених коштів у розмірі 42872,56 грн., тому відповідач вважає, що позивач вже скористався правом на повернення надмірно сплачених коштів в розмірі 42872,56 грн., отримавши відмову від митниці.

Відповідач зауважує, що суми грошової застави, що є різницею між сумами платежів, нарахованих за митною вартістю, визначеною декларантом, і митною вартістю, визначеною митним органом, перераховані до Державного бюджету України та зараховані на рахунки Державного бюджету України №31118031705004 «Податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів» та №31112060705004 «Мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності», тому після закінчення терміну, встановленого статтею 55 МКУ у зв'язку з неможливістю підтвердження заявленої декларантом митної вартості повторне здійснення контролю правильності її визначення чинним законодавством не передбачено.

Щодо порядку повернення коштів платникам податків відповідач зазначає, що чинний з 25.02.2014 Порядок взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затверджений наказом Міндоходів та Мінфіну від 30.12.2013 № 882/1188 регламентує взаємовідносини територіальних органів Міністерства доходів і зборів України з місцевими фінансовими органами та територіальними органами Державної казначейської служби України в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань з метою належного виконання положень статей 43, 102 Податкового кодексу України, частини другої статті 45 та частини другої статті 78 Бюджетного кодексу України. Разом з тим відповідач наводить поняття надміру сплачених та помилково сплачених грошових зобов'язань, визначених Податковим кодексом України у пп.14.1.115 та 14.1.182 та приходить до висновку про відсутність підстав для повернення зазначених у заяві коштів, оскільки такі кошти не є надміру або помилково сплаченими грошовими зобов'язаннями, а зазначений Порядок не розповсюджується на випадок сплачених позивачем платежів у сумі 42872,56 грн.

Позивач в судовому засіданні 26.01.2015 надав письмові пояснення на заперечення відповідача проти позову, в яких зазначив, що твердження відповідача про те, що позивач вже скористався правом на повернення надмірно сплачених платежів у розмірі 42872,56 грн. є помилковим, оскільки позивач спочатку звернувся зі скаргою до митниці, а потім до суду і судовим рішенням суду апеляційної інстанції відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення коштів у розмірі 42872,56 грн. у зв'язку з їх передчасністю, а сама вимога не вирішена по суті. Тому оскільки в судовому порядку було визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості, кошти у розмірі 42872,56 грн. підлягають поверненню позивачу. Також позивач звертає увагу суду на те, що відмова Київської митниці в задоволенні заяви від 12.09.2013 №01/СМВ/354 не слугувала підставою для звернення позивача з позовом до суду в рамках справи №810/5749/13-а, в той час як підстави розглядуваного позову в цій частині інші.

Головним управлінням Державної казначейської служби України у Київській області в судовому засіданні 26.01.2015 надані письмові пояснення, в яких відповідач зазначає, що не веде облік платників податків, також доказів зарахування коштів у сумі 42872,56 грн. надати не може.

Представники позивача під час судового розгляду справи наполягали на позовних вимогах та просили суд їх задовольнити, представник відповідача - Київської митниці ДФС просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Представник Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області в судове засідання 30.01.2015 не з'явився, був сповіщений належним чином, в матеріалах справи є розписка.

Ухвалою суду від 12.01.2015 замінено відповідача Київську митницю Міндоходів належним - Київською митницею ДФС.

Заслухавши представників позивача та Київської митниці ДФС, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Трак Маркет", ідентифікаційний код 36263933, місцезнаходження: 08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул.Велика Кільцева, буд. 2, офіс 3, зареєстроване як юридична особа 19.02.2009, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зроблено запис № 13391020000005973.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання укладеного 01.03.2012 між продавцем - компанією "Тос. Виннард єдс Сонс Лтд", Великобританія та покупцем - ТОВ "Трак Маркет" контракт № 09-12, відповідно до якого продавець продав, а покупець купив на умовах Інкотермс 2000 запасні частини для вантажівок та автобусів на загальну суму 500000,00 євро, у кількості, асортименті та за цінами, визначеними у рахунках (інвойсах), що є додатками до контракту, у травні 2013 року позивачем було пред'явлено до митного оформлення на Київській митниці Міндоходів товари торгівельної марки "Winnard", фірма-виробник "Thos Winnard & Sons Ltd", код країни походження GB товари, зокрема, частини до автомобільних напівпричепів, що мають максимальну масу з повним навантаженням 20 тон і більше, гальмівні диски до вантажних автомобілів, гальмові накладки фрикційні до вантажних автомобілів.

З метою проведення митного оформлення товару, позивачем 16.05.2013 до митного поста "Східний термінал" Київської митниці Міндоходів була подана засобами електронного декларування митна декларація № 125110007/2013/374133 із застосуванням основного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну - за ціною договору (контракту) (том І а.с.134-137).

Київською обласною митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 18.05.2013 № 125110007/2013/910025/2 (том І а.с.98), згідно з яким вартість задекларованого товару митний орган визначив із застосуванням другорядного (резервного) методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну.

Крім того Київською обласною митницею складено картку відмови у прийнятті митної декларації, оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 125110007/2013/00031 (том І а.с.99-101).

Як вбачається зі змісту рішення митного органу про коригування митної вартості товару від 18.05.2013 № 125110007/2013/910025/2 коригування митної вартості товарів було здійснено у зв'язку з ненаданням позивачем висновку про якісні та вартісні характеристики товарів.

Позивач на підставі частини сьомої статті 55 Митного кодексу України, здійснив заходи щодо випуску товару у вільний обіг під фінансову гарантію заявленого до митного оформлення за митною декларацією від 16.05.2013 № 125110007/2013/374133 товару.

Судом встановлено, що випуск товарів здійснювався 20.05.2013 за митною декларацією від 20.05.2013 № 125110007/2013/374189 (том І, а.с.73-74).

Відповідно до вимог частини восьмої статті 55 Митного кодексу України, протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Позивачем на виконання приписів та в межах строку, встановленого ч.8 ст.55 Митного кодексу України 07.08.2013 подано до Київської обласної митниці заяву №01/СМВ/310 від 06.08.2013, про що свідчить відбиток штампу про реєстрацію заяви відповідачем (том І а.с.105), в якій позивач просив переглянути митну вартість, що була відкоригована митним органом згідно рішення про коригування митної вартості від 18.05.2013 № 125110007/2013/910025/2 з урахуванням вартості, визначеної в експертному висновку, на додаток додав експертний висновок ДП «Держзовнішінформ» №12/371 від 06.08.2013.

У відповідь на вказану заяву Київська обласна митниця листом №6.1-45/2/152-1935 від 13.08.2013 повідомила, що уповноваженою особою позивача не подано звернення про надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу, а товари задекларовані за митною вартістю, скоригованою митним органом, та роз'яснила право на оскарження рішення про коригування митної вартості (том ІІ а.с.10).

Позивач звернувся до Київській митниці Міндоходів зі скаргою на дії посадових осіб від 12.09.2013 № 01/СМВ/354 (том І а.с.94-97), до якої додав додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів на підставі митної декларації №125110007/2013/374133 від 16.05.2013, з проханням скасувати рішення про коригування митної вартості від 18.05.2013 № 125110007/2013/910025/2 та повернути фінансову гарантію в розмірі 42872,56 грн.

Відповідно до листа Київської митниці Міндоходів № 6.1-45/2/12-3019 від 26.09.2013 (том І а.с.106-108) надані позивачем додаткові документи були взяті до уваги митницею, проте не стали підставою для підтвердження заявленої митної вартості товару, оскільки містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Не погодившись з прийнятим митницею рішенням про коригування митної вартості товару від 18.05.2013 № 125110007/2013/910025/2 позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області про визнання протиправним та скасування рішення Київської митниці Міндоходів від 18.05.2013 №125110007/2013/910025/2 та стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ "Трак Маркет" суми переплати податку на додану вартість та мита у розмірі 42872,56 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2014 у справі № 810/5749/13-а адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 18.05.2013 №125110007/2013/910025/2. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трак Маркет" суму надмірно сплачених коштів - гарантійних зобов'язань (митних платежів) у розмірі 42872,56 грн. (том І а.с.5-11).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2014 апеляційну скаргу Київської митниці Міндоходів задоволено частково. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2014 в частині стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трак Маркет» суми надмірно сплачених коштів - гарантійних зобов'язань (митних платежів) у розмірі 42 872, 56 грн. скасовано. Постановлено в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позовної вимоги про стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трак Маркет» суми надмірно сплачених коштів - гарантійних зобов'язань (митних платежів) у розмірі 42 872, 56 грн. відмовлено. В решті постанову залишено без змін (том І а.с.12-14).

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду прийшла до висновку, що помилкове визначення митної вартості товару призвело до надмірної сплати позивачем ввізного мита та ПДВ до Державного бюджету України і позивач має право на повернення вищезгаданих коштів, проте лише з дотриманням відповідної послідовності дій, які передбачені Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.10.2014 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Київської митниці Міндоходів на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року у даній справі (том ІІ, а.с.10-11, номер в ЄДРСР 41189266).

Судом встановлено, що 03.11.2014 позивач звернувся із заявою до Київської митниці Міндоходів України №01/СМВ/270, в якій просив повернути кошти в розмірі 42872,56 грн., сплачені ТОВ «Трак Маркет» до Державного бюджету України в якості фінансової гарантії при розмитненні товару на підставі рішення про коригування митної вартості товару № 125110007/2013/910025/2 від 18.05.2013 або розглянути питання можливості зарахування зазначених коштів в рахунок майбутніх платежів, оскільки ТОВ «Трак Маркет» має намір проводити розмитнення імпортованих в Україну товарів на Київській митниці (том І а.с.75-76).

На вказану заяву відповідачем надано відповідь листом №06-1-47/2/12-8822 від 18.11.2014, в якому відповідач зазначив, що підстави для повернення коштів відсутні.

В обґрунтування відмови відповідач послався на судові рішення у справі №801/5749/13-а, зокрема постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2014, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2014 та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 30.10.2014, проаналізувавши які зазначив, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2014 відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення коштів в сумі 42872,56 грн., а ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.10.2014 відмовлено у відкритті касаційного провадження. У відповіді відповідач вказує, що у зв'язку з незгодою позивача з рішенням митниці про коригування митної вартості товар був випущений у вільний обіг під гарантійні зобов'язання за декларацією від 20.05.2013 №125110000/2013/374189. Частина 8 статті 55 Митного кодексу України дозволяє декларанту протягом 80 днів з дня випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, що декларуються. Надані позивачем додаткові документи взяті до уваги, але не стали підставою для підтвердження заявленої митної вартості, про що митницею повідомлено підприємство листом від 26.09.2013 №6.1-45/2/12-3019. Відповідач зауважив, що суми грошової застави, що є різницею між сумами платежів, нарахованих за митною вартістю, визначеною декларантом, і митною вартістю, визначеною митним органом, перераховані до Державного бюджету України. У відповіді відповідач послався на Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як переплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затверджений наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 №618, відповідно до п.8 розділу ІІІ якого суми митних та інших платежів, перераховані митними органами на рахунки з обліку доходів, відкриті в територіальних органах Державного казначейства, які підлягають поверненню за рішенням суду, повертаються у порядку, визначеному Державною митною службою України та Державним казначейством України. Пославшись на Порядок взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затверджений наказом Міндоходів та Мінфіну від 30.12.2013 №882/1188, відповідач вказав, що дія цього Порядку не поширюється на виконання рішень судів щодо безспірного списання коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджетів. Пославшись на визначення поняття надміру сплачених та помилково сплачених грошових зобов'язань, визначених Податковим кодексом України у пп. 14.1.115 та 14.1.182, відповідач прийшов до висновку про відсутність підстав для повернення зазначених у заяві коштів, оскільки такі кошти не є надміру або помилково сплаченими грошовими зобов'язаннями, а зазначений Порядок не розповсюджується на випадок сплачених позивачем платежів у сумі 42872,56 грн. (том І а.с.77-78).

Надану відповідачем позивачу відмову у поверненні коштів, викладену в листі від 18.11.2014 №06-1-47/2/12-8822 позивач розцінив як бездіяльність та звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набрав чинності з 01.01.2013 (далі - МК), метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно зі статтею 248 МК митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК).

Відповідно до ст.49 МК митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно частин першої та другої статті 51 МК митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частина перша статті 52 МК визначає, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно частини 3 статті 54 МК за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частина 1 статті 29 МК передбачає, що рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом.

Відповідно до пп.4 частини 3 статті 52 МК декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів.

Згідно частини 8 статті 55 МК протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Частина 9 статті 55 МК визначає, що у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Матеріали справи свідчать про те, що в межах строку, встановленого частиною 8 статті 55 МК, а саме 07.08.2013, а саме на 79 день з дня випуску товарів, позивач звернувся до Київської обласної митниці із заявою вих.№01/СМВ/310 від 06.08.2013, про що свідчить відбиток штампу про реєстрацію заяви відповідачем (том І а.с.105), в якій просив переглянути митну вартість, що була відкоригована митним органом згідно рішення про коригування митної вартості від 18.05.2013 № 125110007/2013/910025/2 з урахуванням вартості, визначеної в експертному висновку, на додаток додав експертний висновок ДП «Держзовнішінформ» №12/371 від 06.08.2013.

У відповідь на вказану заяву Київська обласна митниця листом від 13.08.2013 №6.1-45/2/152-1935 з посиланням на статтю 55 МК повідомила, що уповноваженою особою позивача не подано звернення про надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу, а товари задекларовані за митною вартістю, скоригованою митним органом, та роз'яснила право на оскарження рішення про коригування митної вартості (том ІІ а.с.10).

Враховуючи непідтвердження відповідачем заявленої митної вартості товарів позивач звернувся до Київській митниці Міндоходів зі скаргою на дії посадових осіб від 12.09.2013 № 01/СМВ/354 (том І а.с.94-97), до якої додав додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів на підставі митної декларації №125110007/2013/374133 від 16.05.2013, з проханням скасувати рішення про коригування митної вартості від 18.05.2013 № 125110007/2013/910025/2 та повернути фінансову гарантію в розмірі 42872,56 грн.

У відповідь на вказану скаргу отримав лист Київської митниці Міндоходів від 26.09.2013 № 6.1-45/2/12-3019 (том І а.с.106-108) про те, що надані позивачем додаткові документи були взяті до уваги митницею, проте не стали підставою для підтвердження заявленої митної вартості товару, оскільки містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Щодо права позивача на повернення коштів, сплачених в якості фінансової гарантії при розмитненні товару, суд зазначає, що Митний кодекс України не встановлює строку, протягом якого декларанту повертається сума надміру сплачених податків і зборів.

Натомість саме Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затверджений наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за № 1097/14364; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Порядок повернення) визначає процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, у тому числі у випадках, зазначених у статті 264 МК.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 1, пунктів 2, 3, 4, 8 розділу ІІІ Порядку повернення для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до відділу митних платежів митного органу (далі - Відділ) для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), форма якого наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом ДМСУ, Державного казначейства України від 20 липня 2007 року № 611/147, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом ДМСУ.

Суми митних та інших платежів, перераховані митними органами на рахунки з обліку доходів, відкриті в територіальних органах Державного казначейства, які підлягають поверненню за рішенням суду, повертаються у порядку, визначеному Державною митною службою України та Державним казначейством України.

На час виникнення спірних відносин, зокрема, розгляду відповідачем заяви позивача від 03.11.2014 №01/СМВ/270 про повернення коштів в розмірі 42872,56 грн., чинним був Порядок взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України, Міністерства фінансів України від 30.12.2013 № 882/1188 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 січня 2014 р. за № 146/24923) (далі - Порядок взаємодії). Даний Порядок набрав чинності з дня його офіційного опублікування в Офіційному віснику України № 15 від 25.02.2014, тобто 25.02.2014.

Суд зазначає, що взаємовідносини митних органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилкових та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, регламентуються Порядком взаємодії, який своєю чергою визначає механізм реалізації права на повернення коштів.

Відповідно до пункту 5 Порядку взаємодії повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом Міндоходів на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Суд зазначає, що у спірних правовідносинах днем виникнення надміру сплаченої суми податків та зборів (обов'язкових платежів) є день, наступний за днем, в якому набрало законної сили судове рішення про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості.

Приймаючи до уваги той факт, що рішення про коригування митної вартості від 18.05.2013 № 125110007/2013/910025/2 було визнано протиправним та скасоване в судовому порядку, суд приходить до висновку про те, що саме з дня, наступного за днем набрання законної сили судовим рішенням по справі, у позивача виникає право на повернення коштів, сплачених в якості фінансової гарантії при розмитненні товару.

Згідно з пунктом 10 Порядку взаємодії на підставі отриманих висновків відповідний орган Казначейства здійснює повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у визначеному законодавством порядку.

Судом встановлено, що 13.08.2013 кошти, сплачені позивачем в якості фінансової гарантії на депозитний рахунок митного органу, були списані Київською митницею Міндоходів, а 14.08.2013 на підставі платіжних доручень №1058 від 14.08.2013 та №1049 від 14.08.2013 перераховані до Державного бюджету України (том І. а.с.138-140).

Суд зазначає, що постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2014 у справі №810/5749/13-а набрала законної сили з моменту проголошення, тобто 14.10.2014, що передбачено ч.5 ст.254 КАС України, відтак з 15.10.2014 позивач мав право звернутися до митниці із відповідною заявою про повернення коштів в порядку, передбаченому Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як переплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженим наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 №618.

Обставини справи свідчать про те, що позивач правомірно, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2014 у справі №810/5749/13-а, в межах встановленого Порядком повернення строку, звернувся до відповідача із заявою від 03.11.2014 №01/СМВ/270 про повернення коштів в розмірі 42872,56 грн.

Пункт 11 Порядку повернення передбачає, що за відсутності підстав для повернення коштів у встановленому порядку готується та надсилається заявнику письмова обґрунтована відповідь.

Перевіряючи обґрунтованість відмови відповідача у поверненні коштів у розмірі 42872,56 грн., суд зазначає наступне.

Форми забезпечення сплати митних платежів фінансовою гарантією та види фінансових гарантій визначені у статті 309 Митного кодексу.

Відповідно до частини першої статті 309 МК забезпечення сплати митних платежів фінансовою гарантією здійснюється у таких формах:

1) надання фінансової гарантії, виданої гарантом (гарантія, що надається у вигляді документа);

2) внесення коштів на відповідний рахунок або в касу митного органу (грошова застава).

Судом встановлено, що позивачем з метою випуску товару у вільний обіг прийнято рішення про надання фінансової гарантії у формі грошової застави шляхом сплати різниці між сумою митних платежів, обчислених згідно з митною декларацією №125110007/2013/374133 від 16.05.2013 та сумою митних платежів, обчислених Київською митницею згідно рішення про коригування митною вартості від 18.05.2013 №125110007/2013/910025/2.

Із наданих суду позивачем під час судового розгляду справи платіжних доручень від 13.05.2013 №948, від 13.05.2013 №949, від 13.05.2013 №367, від 15.05.2013 №992, від 15.05.2013 №384, від 15.05.2013 №385, від 20.05.2013 №415, від 20.05.2013 №1054 позивачем на депозитний рахунок Київської обласної митниці перераховувались кошти в якості передоплати за митне оформлення (том І а.с.65-72), на загальну суму 222 100,00грн.

Судом встановлено, що випуск товарів у вільний обіг здійснювався за митною декларацією від 20.05.2013 № 125110007/2013/374189 після сплати позивачем фінансової гарантії у формі грошової застави в розмірі 42872,56 грн., що підтверджується графою 48 вказаної декларації «подробиці розрахунків», яка заповнюється у разі застосування заходів забезпечення сплати відповідно до розділу Х Митного кодексу України та Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного державного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651.

Судом встановлено, що сума фінансової гарантії у формі грошової застави в розмірі 42872,56 грн. складається з суми податку на додану вартість у розмірі 29474,89 грн. та мита у розмірі 13397,67 грн.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що кошти, сплачені позивачем в якості фінансової гарантії при розмитненні товару та випуску його у вільний обіг, зберігались на депозитному рахунку відповідача включно по 13.08.2013, а 14.08.2013 на підставі платіжних доручень №1058 від 14.08.2013 та №1049 від 14.08.2013 перераховані до Державного бюджету України (том І. а.с.138-140).

Суд зазначає, що підстави для повернення коштів як надмірно сплачених до бюджету, з'явились у позивача лише після визнання протиправним та скасування у судовому порядку рішення про коригування митної вартості, з приводу чого суд зазначає наступне.

Нормативне регулювання щодо фінансової гарантії у вигляді грошової застави містить стаття 313 МК.

Згідно з частиною 4 статті 313 МК при виконанні зобов'язання, забезпеченого грошовою заставою, сплачені кошти підлягають поверненню особі, яка внесла цю заставу, або уповноваженій нею особі не пізніше трьох банківських днів.

Згідно частини 8 статті 313 МК при невиконанні зобов'язання, забезпеченого грошовою заставою, сума митних платежів, що підлягає сплаті, перераховується до державного бюджету із сум грошової застави.

Аналізуючи положення зазначених норм суд приходить до висновку, що підставою для перерахування коштів внесеної позивачем грошової застави з депозитного рахунку митниці до Державного бюджету стало невиконання на думку митного органу позивачем зобов'язання щодо надання додаткових документів, яких відповідачу не вистачило для прийняття рішення про визнання митної вартості, заявленої декларантом.

Згідно частини 9 статті 313 МК порядок внесення грошової застави та її повернення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Враховуючи відсутність у Митному кодексі інших норм, які регулюють порядок повернення грошової застави, яка є видом фінансових гарантій з метою забезпечення сплати митних платежів, суд зазначає, що порядок, строки повернення коштів врегульовані лише Порядком повернення та Порядком взаємодії.

Проаналізувавши обставини справи, суд вважає, що відповідач протиправно відмовив у наданні висновку про повернення коштів у розмірі 42872,56 грн., оскільки з дня, наступного за днем набрання законної сили судовим рішенням, яким визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості позивач обґрунтовано та правомірно звернувся до відповідача із відповідною заявою про повернення коштів, натомість підстави відмови у наданні висновку є необґрунтованими, оскільки кошти, сплачені позивачем в якості фінансової гарантії при випуску товарів у вільний обіг, отримують статус коштів надмірно сплачених податків та зборів після визнання протиправним та скасування у судовому порядку рішення про коригування митної вартості.

Суд не може погодитися із доводами відповідача про те, що Порядок взаємодії не розповсюджується на випадок сплачених позивачем коштів розмірі 42872,56 грн. з тих підстав, що дія Порядку взаємодії не розповсюджується на виконання рішень судів щодо безспірного списання коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, оскільки таке рішення суду про безспірне списання коштів на момент розгляду заяви про повернення коштів від 03.11.2014 і надання відповіді у листі від 18.11.2014 відсутнє.

Суд зазначає, що прохання повернути фінансову гарантію в розмірі 42872,56 грн., викладене у скарзі від 12.09.2013 № 01/СМВ/354, було мотивоване виключно незгодою позивача з прийнятим рішенням про коригування митної вартості, тому було наслідком саме вимоги про скасування рішення про коригування митної вартості.

Суд зазначає, що у скарзі від 12.09.2013 № 01/СМВ/354 позивач не посилався на Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як переплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затверджений наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 №618.

Враховуючи викладене, суд не приймає до уваги твердження митного органу про те, що позивач вже скористався своїм правом на повернення коштів, подавши скаргу від 12.09.2013 № 01/СМВ/354, оскільки вимога про повернення коштів не була реалізована в порядку повернення коштів, який затверджений наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 №618.

Приймаючи до уваги те, що надання відповідачем відповіді про відмову у поверненні коштів надміру сплачених податків та зборів хоча і свідчить про бездіяльність щодо неповернення коштів, в той же час належним способом захисту порушеного права позивача на отримання коштів надмірно сплачених податків та зборів є саме визнання протиправним рішення Київської митниці Міндоходів про відмову у поверненні ТОВ «Трак Маркет» суми коштів у розмірі 42872,56 грн., сплачених до Державного бюджету України в якості фінансової гарантії при розмитненні товару, викладене у листі від 18.11.2014 №66.1-47/2/12-8822.

Щодо стягнення з Державного бюджету України коштів надмірно сплачених податків та зборів суд зауважує, що обраний позивачем в даному випадку спосіб поновлення порушеного права на отримання коштів надмірно сплачених податків та зборів є належним з огляду на те, що відповідач відмовив у наданні висновку про повернення коштів, а рішення про відмову в поверненні коштів суд вважає протиправним. Суд звертає увагу, що повернення коштів здійснюється виключно на підставі заяви платника податків, що в умовах протиправної відмови відповідача у наданні висновку приводить суд до висновку про необхідність стягнення суми надмірно сплачених податків та зборів з Державного бюджету України, а не шляхом зобов'язання відповідача видати висновок.

При цьому суд враховує зміни, що відбулись у митному законодавстві, зокрема, у зв'язку з прийняттям Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набрав чинності з 01.01.2013. Так, чинний до 25.02.2014 Порядок взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затверджений наказом ДМСУ, Державного казначейства України від 20 липня 2007 року № 611/147, у пункті 2 передбачав 2, що повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації.

Тоді як у Порядку взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженому наказом Міністерства доходів і зборів України, Міністерства фінансів України від 30.12.2013 № 882/1188, змінено порядок та механізм повернення коштів надмірно сплачених податків та зборів, зокрема, пункт 5 цього Порядку передбачає, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом Міндоходів на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Отже, головним чинником, що впливає на зміст правовідносин при поверненні коштів надміру сплачених податків та зборів є заява платника податків, яка згідно чинного Порядку взаємодії є виключною підставою для повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, що виключає за діяння фактору необґрунтованої відмови митниці у наданні висновку про повернення коштів.

Не приймає суд до уваги також і твердження відповідача, представлені ним вже в ході судового розгляду справи про те, що позивач включив суми податку на додану вартість у розмірі 29474,89 грн. до кладу податкового кредиту, що на думку митного органу свідчить про подвійне стягнення з Державного бюджету України суми цього податку.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що контроль митного органу обмежується адмініструванням податків та зборів, які нараховуються та сплачуються з метою здійснення митних процедур, тоді як питання включення до складу податкового кредиту сум сплаченого підприємством податку на додану вартість є частиною повноважень податкових органів.

Суд встановив, що сума ПДВ у розмірі 29474,89 грн. дійсно включена позивачем до складу податкового кредиту в податковій декларації з ПДВ за травень 2013 року та в Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за травень 2013 року відображений запис згідно ВМД від 20.05.2013 №125110007/2013/374189 (том І а.с.164-239), а саме у звітному періоді під час сплати ПДВ у розмірі 29474,89 грн. при митному оформленні митної декларації від 20.05.2013 №125110007/2013/374189. При цьому у додатку №5 до цієї декларації операція не відображена, оскільки постачальник є нерезидентом.

Відповідно до п.190.1. ст.190 Податкового кодексу України базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Згідно п.192.1. ст.192 ПКУ якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В той же час факт включення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту за травень у розмірі 29474,89 грн. не може позбавити позивача права на повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у зв'язку з судовим рішенням про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, яке набрало законної сили, і своєю чергою є припущенням митниці в подвійному стягненні податку з бюджету.

При цьому як обґрунтовано застережив позивач в письмових поясненнях від 30.01.2015 (том І а.с.163), зарахована до податкового кредиту за травень 2013 року сума ПДВ у розмірі 29474,89 грн. в разі її повернення підлягає коригуванню по бухгалтерському обліку, а саме в тому податковому періоді, в якому вона буде повернута позивачу шляхом збільшення зобов'язання з ПДВ на зазначену суму.

Суд не може погодитися з доводами відповідача про те, що кошти сплаченого позивачем ПДВ та мита на суму 42872,56грн. не є надміру сплаченими грошовими зобов'язаннями з огляду на таке.

Згідно пп. 14.1.115 п.14.1 ст. 14 ПКУ надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Приймаючи до уваги той факт, що рішення про коригування митної вартості від 18.05.2013 № 125110007/2013/910025/2 було визнано протиправним та скасоване в судовому порядку, суд вважає, що з дня, наступного за днем набрання законної сили таким судовим рішенням, кошти, сплачені позивачем в якості фінансових гарантій з метою випуску товарів, набувають статусу надміру сплачених грошових зобов'язань.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази, наявні у матеріалах справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 182,70 грн., які підлягають стягненню на користь позивача, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано.

В судовому засіданні 30.11.2015 судом проголошені вступна та резолютивна частина постанови, а 04.02.2015 року постанова складена у повному обсязі.

Керуючись статтями 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним рішення Київської митниці Міндоходів про відмову у поверненні ТОВ «Трак Маркет» суми коштів у розмірі 42872,56 грн., сплачених до Державного бюджету України в якості фінансової гарантії при розмитненні товару, викладене у листі від 18.11.2014 №66.1-47/2/12-8822.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трак Маркет" суму надмірно сплачених до Дерпжавного бюджету України мита та податку на додану вартість у розмірі 42872,56 грн. (сорок дві тисячі вісімсот сорок дві грн. 56 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.