Постанова № 42843198, 23.02.2015, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2015 року

Справа № 803/102/15-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мачульського В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Луцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Неофіт» ЛТД про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Луцька об’єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області (далі – Луцька ОДПІ, позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Неофіт» ЛТД (далі – ТзОВ «Неофіт» ЛТД, відповідач, товариство) про стягнення податкового боргу в сумі 894037,69 грн. з банківських рахунків платника податків в доход державного бюджету України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач перебуває на обліку як платник податків у Луцькій ОДПІ та всупереч вимогам податкового законодавства не сплатив узгоджені грошові зобов’язання у розмірі 894037,69 грн. Інспекцією вживалися заходи досудового погашення заборгованості шляхом надіслання податкової вимоги, однак це не призвело до повного погашення податкового боргу, тому позивач просить суд стягнути його з банківських рахунків товариства на користь Державного бюджету України.

Представник позивача, суб’єкта владних повноважень, у судове засідання не прибула, однак у клопотанні від 23 лютого 2015 року просить суд розглядати справу за її відсутності. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд їх задовольнити (а.с.73).

Відповідач свого представника у судове засідання яке було призначене на 04 лютого 2015 року, 12 лютого 2015 року та 23 лютого 2015 року не направив, однак подавав клопотання від 04 лютого 2015 року та 12 лютого 2015 року про відкладення розгляду справи з мотивів відсутності кваліфікованого представника в галузі податкового права та браку часу для вивчення усіх матеріалів справи (а.с.55,65).

Також 12 лютого 2015 року від керівника ТзОВ «Неофіт» ЛТД через канцелярію суду надійшли заперечення в яких відповідач позов не визнає, та зазначив, що дані суми грошового зобов’язання не є узгодженими, оскільки податкові повідомлення рішення на підставі яких були сформовані грошові зобов’язання оскаржуються до Вищого адміністративного суду України. Просить в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Суд зазначає, оскільки дані клопотання відповідача підписані директором ТзОВ «Неофіт» ЛТД, який має право представляти підприємство без довіреності, а отже він був спроможний прибути у судове засідання для захисту інтересів підприємства чи будь-яка інша особа товариства за довіреністю. До того ж, будь-яких доказів про неможливість прибути у судове засідання інших представників (як то наказ про відрядження, відпустку, лікарняний листок тощо) до клопотань не додано.

Отже, суд вжив всіх залежних від нього заходів для повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Пунктом 11 частини першої статті 3 цього Кодексу визначено, що розумним є найкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.

На думку суду, неприбуття представника ТзОВ «Неофіт» ЛТД у судові засідання, свідчить про ігнорування останнім своїх процесуальних прав та обов'язків. Подальше відкладення розгляду справи призведе до невиправданого зволікання та затягування судового процесу у розумний строк, а тому справу необхідно розглядати за відсутності представника підприємства з врахуванням, що наявних письмових матеріалів справи достатньо для її вирішення по суті.

Згідно з частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні. Частиною першою статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки в судове засідання сторони не прибули (при цьому, позивач просить суд розглядати справу за відсутності його представника, що є його правом), зазначене не перешкоджає судовому розгляду, а дану справу можливо розглянути і вирішити на основі наявних матеріалів, судовий розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без фіксування адміністративного процесу технічними засобами.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, проаналізувавши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та підлягають до повного задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Неофіт» ЛТД 15 лютого 1995 року зареєстроване Виконавчим комітетом Луцької міської ради як юридична особа, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.7-11). Товариство з 05 квітня 1995 року перебуває на податковому обліку в Луцькій ОДПІ за №680, що підтверджено довідкою за формою №4-ОПП від 18 липня 2014 року №1403181400703 (а.с.6).

Як вбачається із матеріалів справи, податковий борг підприємства з податку на додану вартість у загальній сумі 653153,94 грн. виник на підставі:

1) податкового повідомлення-рішення від 05 березня 2013 року №0000262206 яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання по податку на додану вартість на загальну суму 192707,50 грн., в тому числі: за основним платежем – 154166,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями – 38541,50 грн. (а.с.18);

2) податкових повідомлень-рішень від 27 червня 2014 року №0011111501 про нарахування штрафної санкції у розмірі 106,40 грн., від 23 липня 2014 року №0012751501 про нарахування штрафної санкції у розмірі 16809,50 грн., від 08 вересня 2014 року №0008781501 про нарахування штрафної санкції у розмірі 340,00 грн., ці рішення контролюючого органу були належним чином вручені платнику податків, в адміністративному чи судовому порядку не оскаржувалися, а тому є узгодженими (а.с.21-23);

3) самостійно нарахованого грошового зобов’язання підприємства в сумі 47362,00 грн. у податкові декларації від 21 липня 2014 року №9041892531 (а.с.26-27),;

4) самостійно нарахованого грошового зобов’язання підприємства в сумі 14309,00 грн., у податковій декларації від 20 серпня 2014 року №9048521972 (а.с.28-30);

5) самостійно нарахованого грошового зобов’язання підприємства в сумі 900,00 грн. у податкові декларації від 22 вересня 2014 року №9054415354 (а.с.31-33);

6) самостійно нарахованого грошового зобов’язання підприємства в сумі 188656,00 грн. у податкові декларації від 20 листопада 2014 року №9067839583 (а.с.34-36);

7) нарахованої контролюючим органом пені у загальному розмірі 156,04 грн.;

8) зарахованої сплати суми податків і зборів в загальній сумі 900,00 грн.

А також самостійно нарахованої штрафної санкції в розмірі 5015,00 грн. (рядок 26) в уточнюючому розрахунку від 14 серпня 2013 року №9049967415 (а.с.37-40);

Податковий борг підприємства з податку на прибуток у загальному розмірі 240883,75 грн. виник на підставі:

1) податкового повідомлення-рішення від 05 березня 2013 року №0000252206 яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання по податку на прибуток в сумі 240883,75 грн., в тому числі: за основним платежем – 192707,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями – 48176,75 грн.(а.с.17).

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Як визначено у підпунктах 14.1.39, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання; грошове зобов’язання платника податків – сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Таким чином, узгоджена заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Неофіт» ЛТД з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств у загальному розмірі 894037,69 грн. є податковим боргом підприємства.

За правилами пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до пункту 102.4 статті 102 Податкового кодексу України, у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Оскільки ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2014 року у справі №876/9708/13 якою залишено без змін постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12 червня 2013 року якою відмовлено у задоволенні позову ТзОВ «Неофіт» ЛТД за результатами оскарження податкових повідомлень-рішень від 05 березня 2013 року №0000252206 та №0000262206 яка набрала законної сили, тому грошові зобов’язання за цими рішеннями вважаються узгодженими з 12 листопада 2014 року. Саме з цього моменту заборгованість підприємства набуває статусу податкового боргу та починає відлік 1095-денний строк на його стягнення.

З наведеного слідує, що всі податкові зобов’язання відповідача є узгодженими, податковий орган дотримався 1095-денного строку на їх стягнення, а отже в суду немає перешкод для стягнення податкового боргу.

Суд не бере до уваги твердження відповідача про те, що суми грошових зобов’язань не є узгодженими, тому що податкові повідомлення-рішення оскаржуються до Вищого адміністративного суду України, оскільки доказів направлення касаційної скарги та відкриття касаційного провадження Вищим адміністративним судом України, суду не надано.

Суд також зазначає, що у випадку скасування Вищим адміністративним судом України оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 05 березня 2013 року №0000252206 та №0000262206, ТзОВ «Неофіт» ЛТД буде вправі звернутися до суду першої інстанції з заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в частині стягнення податкового боргу, який виник на підставі вищезгаданих податкових повідомлень-рішень.

Позивач, вживав заходів досудового погашення податкового боргу шляхом направлення відповідачу податкової вимоги форми «Ю» від 21 травня 2014 року №3168-25, для добровільного погашення податкового боргу, однак вказані заходи досудового стягнення не призвели до повного погашення (а.с.46).

Відповідно до пункту 41.5 статті 41 Податкового кодексу України органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

За правилами пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Наявність у відповідача відкритих банківських рахунків підтверджується довідкою Луцької ОДПІ (а.с.15).

Оскільки матеріалами справи підтверджена наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Неофіт» ЛТД податкового боргу в сумі 894037,69 грн., а відповідачем на час розгляду справи по суті, а саме 04 лютого 2015 року, доказів часткової чи повної сплати зазначеної заборгованості не надано, тому суд дійшов висновку, що вимоги Луцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

Керуючись статтями 11, 17, 122, 158, 160, 162, 163, 186 КАС України, на підставі Податкового кодексу України, суд, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з банківських рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «Неофіт» ЛТД (43025, місто Луцьк, вулиця Лесі Українки, будинок 46, ідентифікаційний код юридичної особи 20137132) на користь Державного бюджету України податковий борг з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств в сумі 894037,69 грн. (вісімсот дев’яносто чотири тисячі тридцять сім гривень шістдесят дев’ять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський