Ухвала суду № 42842719, 26.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2015 року м. Київ К/9991/69188/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29.04.2011

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2011

у справі № 2а-9799/10/1570

за позовом Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси

до Приватного підприємства «Фіаніт»

про застосування арешту коштів на розрахункових рахунках, -

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у Приморському районі м. Одеси звернулася до суду з позовом про застосування арешту коштів на розрахункових рахунках ПП «Фіаніт», відкритих у Южному ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» та в АБ «Південний», до закінчення планової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період: з 01.04.2007 по 31.03.2010.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29.04.2011, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2011, у задоволенні позову відмовлено.

ДПІ у Приморському районі м. Одеси подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права: п.п. 9.1.1, абз. «г» п.п. 9.1.2 п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, п. 1 ч. 14 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Підпунктом 9.1.1. ст. 9 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (далі - Закон № 2181-ІІІ), що діяв на час виникнення спірних відносин, передбачено, що адміністративний арешт активів платника податків є виключним способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу.

Тобто, застосування адміністративного арешту активів платника податків можливе лише за умови наявності у платника податку податкового боргу, доведення з існування якого покладається на податковий орган, який просить застосувати такий арешт, а також за наявності будь-якої з обставин, визначених у абзацах «а» - «е» п.п. 9.1.1. ст. 9 Закону № 2181-ІІІ.

Позивачем не наведено доводів та доказів наявності у відповідача на час видання наказу про призначення перевірки податкового боргу.

Необхідність застосування арешту коштів на розрахункових рахунках ПП «Фіаніт» податкова інспекція обґрунтувала наявністю обставин, передбачених абз. «г» п.п. 9.1.2 п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ. Фактично податковий орган застосував до відповідача адміністративний арешт активів через недопуск відповідачем його до проведення перевірки.

Згідно із п.п. «г» п.п. 9.1.2 п. 9.1 ст. 9 арешт активів може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення.

Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок визначаються ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509 ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) (далі - Закону № 509 ХІІ).

Плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка. (ч. 1 ст. 11-1 Закону № 509 ХІІ).

Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік. (ч. 2 ст. 11-1 Закону № 509 ХІІ).

Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення. (ч. 4 ст. 11-1 Закону № 509 ХІІ).

Тривалість планової виїзної перевірки не повинна перевищувати 30 робочих днів. (ч. 10 ст. 11-1 Закону № 509 ХІІ).

Подовження термінів проведення планової виїзної перевірки можливе на термін не більш як 15 робочих днів. (ч. 12 ст. 11-1 Закону № 509 ХІІ).

Проведення планової виїзної перевірки може бути зупинено на термін не більше 30 робочих днів за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом, з подальшим її поновленням на невикористаний строк. (ч. 14 ст. 11-1 Закону № 509 ХІІ).

Зі змісту вказаних положень вбачається, що планова виїзна перевірка здійснюється податковим органом не частіше одного разу на календарний рік відповідно до плану роботи органу державної податкової служби за умови надсилання письмового повідомлення платнику не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки із зазначенням дати початку та закінчення її проведення, при цьому тривалість такої перевірки не повинна перевищувати 30 днів, проте вказаний термін може бути продовжений або зупинений за рішенням керівника податкового органу,

Недотримання контролюючим органом встановлених ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509 ХІІ вимог щодо підстав та порядку проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) є порушенням суб'єктивних прав платника податків.

Платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, посадові особи податкового органу намагалися провести виїзну планову перевірку відповідача відповідно до плану-графіку проведення документальних перевірок на ІІІ квартал 2010 року на підставі направлення від 29.07.2010 № 001357/1109 та надісланого повідомлення про проведення перевірки, згідно з якими датою її закінчення є 03.09.2010.

Згідно з актом від 28.09.2010 № 10/23-1/32508979 головним бухгалтером підприємства - ОСОБА_2 було відмовлено в допуску представників податкового органу до здійснення такої перевірки з причин відсутності підстав для її проведення, а саме - закінчення визначених направленням строків проведення перевірки.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 19.11.2010 у справі № 3 9027/10 провадження у справі про притягнення головного бухгалтера приватного підприємства «Фіаніт» - ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 163 3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (невиконання законних вимог посадових осіб органів державної податкової служби), закрито у зв'язку з відсутністю події і складу злочину. Ухвалюючи вказане судове рішення суд виходив з відсутності доказів щодо продовження чи зупинення тривалості проведення перевірки податковим органом.

Позивачем таких доказів не надано і судам попередніх інстанцій у даній справі.

Враховуючи викладене, ПП «Фіаніт» обґрунтовано не допустило посадових осіб ДПІ у Приморському районі м. Одеси до проведення перевірки 28.09.2010 у зв'язку із закінченням визначених направленням та письмовим повідомленням про проведення такої перевірки строків (03.09.2010).

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29.04.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун