Ухвала суду № 42842715, 26.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2015 року м. Київ К/9991/65127/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Ліфтсервіс» малого приватного підприємства «Леда»

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 03.06.2011

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2011

у справі № 2а/1770/1241/2011

за позовом Дочірнього підприємства «Ліфтсервіс» малого приватного підприємства «Леда»

до Державної податкової інспекції у м. Рівне

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 03.06.2011, залишеною без змін Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2011, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне від 30.09.2010 № 0003262342/0 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 1062,6 грн., в тому числі: 708,43 грн. основного платежу та 354,17 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

ДП «Ліфтсервіс» МПП «Леда» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для визначення позивачу за податковим повідомлення-рішенням від 30.09.2010 № 0003262342/0 податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 10050,42 грн., в т.ч. 6700,28 грн. основного платежу та 3350,14 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки доументальної невиїзної перевірки, викладені в акті від 17.09.2010 № 1399/23-100/30397948, про порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97.

Порушення наведених норм законів відповідачем обґрунтовано тим, що позивач неправомірно відніс до складу податкового кредиту за червень, липень, вересень, жовтень, грудень 2008 року податок на додану вартість, сплачений за нереальними операціями з придбання в ПОГ «Інвабуд», ПП Агроімпекс-Ресурс« та ПП «Західлісбуд» товарів.

Реальність господарських операцій з придбання позивачем товару поставлена податковим органом під сумнів з тих підстав, що вироком Рівненського міського суду від 25-26.05.2010 у справі № 1-386/10 засновників ПОГ «Інвабуд», ПП Агроімпекс-Ресурс« та ПП «Західлісбуд» визнано винними у скоєнні злочинів, що стосувалися створення суб'єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності.

В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на формування податкового кредиту за правилами, встановленими законодавством на підставі належним чином оформлених податкових накладних, за наявності інших первинних документів. Також позивач вказує, що на момент укладення та виконання операцій ПОГ «Інвабуд», ПП Агроімпекс-Ресурс« та ПП «Західлісбуд» не було виключене з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що свідчить про можливість здійснення контрагентами фінансово-господарської діяльності.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.09.2010 № 0003262342/0 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 8987,82 грн., в тому числі: 5991,85 грн. основного платежу та 2995,97 грн. штрафних (фінансових) санкцій, суд першої інстанції виходив з встановлених судовим рішенням у кримінальній справі, яке набрало законної сили, обставин.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для вирішення справи, та надали їм правову оцінку.

Для надання правової оцінки щодо формування платником податку на додану вартість податкового кредиту з такого податку за операціями з придбання товарів, робіт та послуг необхідно застосовувати положення п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» 03.04.1997 № 168/97-ВР, якими регламентувався порядок визначення податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин та якого платник податків (покупець) зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Однак, наявність законодавчо визначених обставин для формування валових витрат та податкового кредиту є обов'язковою, але не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови якщо господарські операції не мали реального характеру через їх безтоварність.

Господарська операція має бути не тільки документально оформленою, а й повинна об'єктивно призвести до зміни складу активів платника податків. В основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

Вироком Рівненського міського суду від 25-26.05.2010 у справі № 1 386/10, який набрав законної сили, засновників ПОГ «Інвабуд», ПП «Агроімпекс-Ресурс» та ПП «Західлісбуд» засуджено за злочини, передбачені ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 200, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 358, ч. 2 ст. 366 КК України - фіктивне підприємництво, вчинене організованою групою осіб, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі та полягало у створенні підприємства з метою прикриття незаконної діяльності, та підроблення документів.

Вказаним судовим рішенням також встановлено обставини щодо нездійснення ПОГ «Інвабуд», ПП «Агроімпекс-Ресурс» та ПП «Західлісбуд» ведення бухгалтерського та податкового обліку та відсутності у вказаних підприємств основних фондів та інших ресурсів для здійснення господарської діяльності.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, суд касаційної інстанції знаходить правильними висновки судів про нереальність операцій позивача з ПОГ «Інвабуд», ПП «Агроімпекс-Ресурс» та ПП «Західлісбуд».

З огляду на викладене, діючи у межах перегляду справи судом касаційної інстанції, визначених у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції касаційну скаргу залишає без задоволення.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Ліфтсервіс» малого приватного підприємства «Леда» залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 03.06.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун