Ухвала суду № 42842687, 17.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2015 року м. Київ К/800/38707/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.,

та представників сторін:

від позивача - Левченко О.В.,

від відповідача - Варченко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2013

у справі № 804/2074/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Брюстор"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську

про скасування податкової вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.03.2013 у задоволенні позову було відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2013 скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.03.2013 та прийнято нову постанову, якою позов задоволено:

- визнано протиправними дії СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби по направленню ТОВ «Брюстор» податкової вимоги № 4 від 24.01.2013;

- скасовано податкову вимогу № 4 від 24.01.2013, винесену СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2013 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

В судовому засіданні представником відповідача було заявлене клопотання про заміну Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську на її правонаступника - Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Згідно зі ст. 55 КАС України, заявлене клопотання підлягає задоволенню.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було прийнято податкову вимогу від 24.01.2013 № 4, якою позивача повідомлено, що станом на 24.01.2013 за підприємством рахується податковий борг за узгодженими грошовими зобов'язаннями в сумі 8260565,00 грн.

Також, встановлено, що суму податкового боргу становлять узгоджені грошові зобов'язання зі сплати авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств за січень 2013 року.

Авансовий платіж з податку на прибуток розрахований виходячи із показників податкової декларації з податку на прибуток підприємства за дев'ять місяців 2012 року (сумарне значення рядків 14 та 20 АВ) та законодавчо визначеного розміру авансового платежу (1/9 податку на прибуток, нарахованого у податкові звітності за дев'ять місяців 2012 року).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що сплата авансового внеску з податку на прибуток підприємствами, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПКУ має здійснюватись у січні 2013 року, а не за січень 2013 року, як вказує позивач. Суд дійшов висновку, що відповідач при винесенні оскаржуваної податкової вимоги діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством України.

Однак, колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про задоволення позову, враховуючи наступне.

Відповідно до пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, відповідно до п. 2 підрозділу 4 Перехідних Положень Податкового кодексу України, платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу, сплачують у січні - лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку у розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за дев'ять місяців 2012 року, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Таким чином, враховуючи, що в даному випадку звітним податковим місяцем є січень 2013 року, то відповідно граничним строком сплати авансових платежів є 20.02.2013, оскільки останнім календарним днем місяця є 31.01.2013, а сплата авансового платежу повинна відбутися протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що спірна податкова вимога не відповідає вимогам законодавства та підлягає скасуванню, оскільки строк сплати авансового внеску з податку на прибуток за січень 2013 року на момент її прийняття та направлення позивачу ще не настав.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Здійснити заміну Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську на її правонаступника - Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль