Ухвала суду № 42842318, 12.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

12 лютого 2015 року м. Київ К/9991/36812/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Маринчак Н.Є., Рибченка А.О.,

представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, -

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства "Нове поле" на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13.07.2010 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2011 у справі № 2а-1464/10/0670 за позовом Приватного підприємства "Нове поле" до Овруцької міжрайонної державної податкової інспекції, за участю прокуратури Житомирської області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.01.2010 № 0000032301/0/0, яким позивачеві донараховано суму основного податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 3 583 999,00 грн. та фінансових санкцій - 3 896 378,00 грн. за порушення вимог Закону України "Про податок на додану вартість". Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю з боку позивача порушень вимог названого Закону.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із судовими рішеннями, Підприємство звернулось до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, де посилаючись на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

У поданих запереченнях на скаргу відповідач просить її відхилити з мотивів необґрунтованості.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи наведені у касаційній скарзі, надані сторонами письмові докази в їх сукупності, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що передумовою визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток та застосування фінансових санкцій згідно оспорюваного податкового повідомлення - рішення слугував висновок фахівців контролюючого органу, викладений у акті перевірки від 11.01.2010 № 01/23-01-35334149, про порушення позивачем пп. 1.22.2 п. 1.22 ст. 1, пп. 4.1.1, 4.1.5, 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.6.1 п. 5.6, пп. 5.7.1 п. 5.7, п. 5.1, пп. 5.2.5 п.5.2 ст. 5, п. 5.9 ст. 5, п. 6.1 ст. 6, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11, Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств". Такий висновок податкового органу мотивовано тим, що укладені між Підприємством та ТОВ "РусБиоДизель", РРМ Energst aus nachwachsender Rohstoffen GmbH договори доручення є удаваними правочинами, які вчинені сторонами для приховування інших правочинів - договорів поворотної фінансової допомоги, оскільки кошти, що надійшли у межах вказаних договорів та на їх виконання були використані позивачем не за цільовим призначенням. Враховуючи це, державний податковий орган вказує, що Підприємство у порушення вимог Закону № 334/94-ВР не включено до складу валового доходу отриману фінансову допомогу від ТОВ "РусБиоДизель" та РРМ Energst aus nachwachsender Rohstoffen GmbH, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 3 583 999,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з думкою якого погодився апеляційний адміністративний суд, виходив з доведеності виявлених порушень та що обставини щодо цих порушень, встановлені судовим рішенням у адміністративній справі, що набрало законної сили.

Так, вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що згідно постанови районного суду від 13.04.2010 у адміністративній справі керівника Підприємства ОСОБА_4 притягнуто до відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 1631 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП), а саме за порушення порядку ведення податкового обліку, що призвело до заниження нарахування та сплати податку на прибуток за період з 01.09.2008 по 30.09.2009 згідно акту перевірки від 11.01.2010 № 01/23-01-35334149.

Відтак, суди, з урахуванням встановлених контролюючим органом під час проведення перевірки обставин та тієї обставини, що постановою районного суду притягнуто до відповідальності посадову особу ПП "Нове поле" за порушення ведення податкового обліку, що призвело до заниження нарахування та сплати до бюджету податку на прибуток, яка відповідає за ведення податкового та бухгалтерського обліку на підприємстві, тим самим також підтверджено правомірність нарахування відповідачу податкових зобов'язань з податку на прибуток, що не потребує додаткового доказування в силу положень ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшли висновку, що оспорюване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем в межах повноважень на підставі правомірних висновків акта перевірки.

Однак з таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів Вищого адміністративного суду України погодитись не може з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 9 КпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність.

Інший закон, який визначав би поняття адміністративного правопорушення, відсутній.

Проте КпАП визначає суб'єктом адміністративного правопорушення лише фізичних осіб, що підтверджено Рішенням Конституційного Суду України від 30 05.2001 № 7-рп/2001 у справі № 1-22/2001 за конституційними зверненням відкритого акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" щодо офіційного тлумачення положень п. 22 ст. 92 Конституції України, частин 1, 3 ст. 2, ч. 1 ст. 38 КпАП (справа про відповідальність юридичних осіб).

У даному випадку норми Закону № 334/94-ВР порушені Підприємством, яке є суб'єктом підприємницької діяльності зі статусом юридичної особи, і якому донараховано податкові зобов'язання за порушення податкового законодавства, стан виконання яких (податкових зобов'язань) контролюється органами державної податкової служби і визначається виключно дотриманням норм податкового законодавства, а не інших галузей права.

Відтак, під час вирішення спору суди повинні були застосовувати норми податкового законодавства до обставин щодо порушення позивачем положень Закону № 334/94-ВР з урахуванням доводів та заперечень сторін з цього приводу.

Зазначене свідчить про порушення судами вимог ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, та відповідно передчасного висновку про відмову у позові.

Разом з тим, під час підготовки справи до касаційного розгляду 11.02.2015 судді-доповідачу було передано клопотання за підписом представника відповідача про закриття провадження по справі у зв'язку з припиненням юридичної особи з підстав визнання її банкрутом. До заяви також додано додатки, в тому числі відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про проведення припинення державної реєстрації Підприємства на 5 аркушах.

Зазначені докази долучені до матеріалів справи.

В силу ст. 228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Відповідно до положень п. 5 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

Дана обставина є підставою для скасування всіх судових рішень, ухвалених у цій справі, та закриття провадження у справі відповідно до п. 5, ч. 1 ст. 228 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 157, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Нове поле" задовольнити частково.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13.07.2010 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2011 у справі № 2а-1464/10/0670 скасувати, а провадження закрити.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Н.Є. Маринчак

А.О. Рибченко

Суддя О.В. Карась