Ухвала суду № 42842249, 17.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" лютого 2015 р. м. Київ К/800/62591/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого судді Загороднього А.Ф.,

суддів: Білуги С.В.,

Заїки М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, треті особи - Профспілка працівників Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, Перший заступник начальника Головної державної інспекції на автомобільному транспорті - Балін В.А., Начальник територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті - Дума І.М., Державного казначейства України, про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

встановила:

У березні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України, треті особи - профспілка працівників Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України, перший заступник начальника Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України - Балін В.А., начальник територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України - Дума І.М., про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20 червня 2011 року залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 листопада 2013 року скасовано зазначені рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2014 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, вбачає порушення судами норм матеріального права при прийнятті рішення, і тому вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій слід скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, з наступних підстав.

Судами встановлено, що з 13 квітня 2007 року ОСОБА_2 прийнятий на посаду начальника Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Львівській області.

Наказом Головної державної інспекції на автомобільному транспорті від 04 лютого 2010 року № 64-ВК/13п позивача звільнено з посади начальника територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Львівській області згідно пункту 3 статті 40 КЗпП України, за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором.

Підставою прийняття оскаржуваного наказу слугували наступні накази:

- наказ Головної державної інспекції на автомобільному транспорті від 04 лютого 2010 року №13-ВК/13д за неналежне виконання службових обов'язків, передбачених пунктом 10.1 Положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, яким позивачу оголошено догану;

- наказ Головної державної інспекції на автомобільному транспорті від 04 лютого 2010 року №14-ВК/13д за порушення пункту 5 та пункту 10 Положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, позивачу оголошену догану;

- наказ Головної державної інспекції на автомобільному транспорті від 04 лютого 2010 року №15-ВК/13д за невиконання доручень керівництва від 17 вересня 2008 року №41/2-9-88ІП, від 24 вересня 2009 року №41/2-9-582п та порушення пункту 10.1 Положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, позивачу оголошену догану.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що в діях ОСОБА_2, як досвідченого спеціаліста та керівника, мало місце систематичне невиконання без поважних причин його обов'язків та до нього раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.

Разом з тим, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 листопада 2013 року було скасовано зазначені рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, з огляду на те, що суди відмовивши в задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу Головної державної інспекції на автомобільному транспорті від 04 лютого 2010 року № 64-ВК/13п, обмежилися лише загальним посиланням на систематичне невиконання без поважних причин позивачем своїх обов'язків, оскільки всі накази про оголошення позивачу доган, датовані тією ж датою, що і наказ про звільнення - 04 лютого 2010 року. При цьому, наказами від 04 лютого 2010 року №13-ВК/13д та від 04 лютого 2010 року № 15-ВК/13д дисциплінарне стягнення накладено за одні і ті ж самі порушення. Крім того, згідно Акту позапланової перевірки від 04 лютого 2010 року № 3/10 підставою для звільнення позивача слугували порушення вчинені ним ще у вересні 2009 року, проте, позивач до 04 лютого 2010 року взагалі не мав накладених та непогашених заходів дисциплінарного стягнення або громадського впливу.

Рішеннями Львівського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2014 року та Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2014 року в задоволенні позовних вимог було відмовлено, з огляду на дотримання з боку відповідача порядку застосування дисциплінарних стягнень, визначеного статтею 149 Кодексу законів про працю України.

Однак, судами попередніх інстанцій, при прийнятті рішення про правомірність оскаржуваних наказів від 04 лютого 2010 року №13-ВК/13д, від 04 лютого 2010 року №14-ВК/13д, від 04 лютого 2010 року №15-ВК/13д, не було виконано вказівок Вищого адміністративного суду України викладених в ухвалі від 12 листопада 2013 року.

У зв'язку з чим, колегія суддів не може погодитись з твердженнями судів першої та апеляційної інстанцій щодо повного та всебічного дослідження встановлених фактичних обставин справи.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, приймаючи рішення у даній справі, суди першої та апеляційної інстанцій не встановили конкретні факти допущення позивачем невиконання обов'язків, а саме: коли мали місце порушення, дата їх вчинення та наслідки, які вони спричинили.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що вказані порушення норм матеріального права не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, що відповідно до вимог частини 1 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2014 року скасувати, а справу за позовом ОСОБА_2 до Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, треті особи - Профспілка працівників Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, Перший заступник начальника Головної державної інспекції на автомобільному транспорті - Балін В.А., Начальник територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті - Дума І.М., Державного казначейства України, про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді С.В. Білуга

М.М. Заїка