Ухвала суду № 42842207, 10.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2015 року м. Київ К/800/63942/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Загороднього А.Ф.,

суддів Білуги С.В.,

Заїки М.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Тернопільського районного управління юстиції на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Відділу державної виконавчої служби Тернопільського районного управління юстиції про скасування постанови, -

встановила:

ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Тернопільського районного управління юстиції про визнання дій щодо списання з рахунку коштів в сумі 43632,35 грн. неправомірними, скасування постанови від 18 листопада 2013 року по виконавчому провадженню № 40861896 щодо відкриття виконавчого провадження.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким провадження у справі закрито.

У касаційній скарзі, відділ державної виконавчої служби Тернопільського районного управління юстиції, не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225-229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.

Судами встановлено, що на виконанні у відділі державної виконавчої служби Тернопільського районного управління знаходилося виконавче провадження №38290018 з примусового виконання виконавчого листа №1915/16047, виданого Тернопільським міськрайонним судом у цивільній справі про стягнення з боржників на користь ПАТ «ВТБ Банк» заборгованості.

12 червня 2013 року відповідачем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 53456,81 грн.

18 листопада 2013 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Тернопільського районного управління юстиції було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №38290018 з примусового виконання виконавчого листа Тернопільського міськрайонного суду №1915/16047 від 30 травня 2013 року, а також відкрито виконавче провадження про стягнення виконавчого збору.

Частиною 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до частини 4 статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно пункту 5 частини першої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України місцевим загальним судам як адміністративним судам предметно підсудні адміністративні справи з приводу оскарження постанов державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу в ході виконання ними ухвалених цими судами рішень.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що спір про стягнення виконавчого збору в ході виконання рішення суду у цивільній справі про стягнення заборгованості, підлягає розгляду в порядку встановленому Цивільно-процесуальним кодексом України.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржуване судове рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ухвалила:

Касаційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Тернопільського районного управління юстиції залишити без задоволення, а ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Відділу державної виконавчої служби Тернопільського районного управління юстиції про скасування постанови - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді С.В. Білуга

М.М. Заїка