Ухвала суду № 42842032, 23.02.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Корчевного Г.В.,

суддів: Лапчевської О.Ф., Слободянюк С.В.,

при секретарі Бугай О.О.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 13 січня 2015 року в цивільній справі за позовом приватного акціонерного товариства «Просто - страхування» до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -

УСТАНОВИЛА:

У квітні 2014 року ПрАТ «Просто - страхування» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди. В обґрунтування позову зазначав, що витрати страхової компанії, пов'язані з страховим випадом, що мав місце 15.09.2012 р., складають 5370,98 грн., тому згідно ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», просив стягнути їх з відповідача на користь позивача.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 13 січня 2015 року позов приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» до ОСОБА_1 про стягнення коштів задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» (код ЄДРПОУ 24745673) кошти у розмірі 5370 (п'ять тисяч триста сімдесят) грн. 98 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» (код ЄДРПОУ 24745673) витрати з оплати судового збору в розмірі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач ОСОБА_2 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Дарницького районного суду м. Києва від 05 грудня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення суду 1-ї інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Унікальний номер справи: 757/10485/14-ц№ апеляційного провадження: 22-ц/796/3763/2015Головуючий у суді першої інстанції: Новак Р.В.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Корчевний Г.В. Вважає, що задовольняючи позов, судом не встановлено усі обставини, що мають значення для справи, зокрема не взято до уваги, що за загальними правилами, тягар цивільної відповідальності в результаті дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок зіткнення двох джерел підвищеної небезпеки, має нести винна у завданні шкоди особа, якою є водій автомобіля чи особа, яка на відповідній правовій підставі керувала автомобілем та саме з вини якої сталась ДТП. Підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, що включає в себе певні елементи: шкода; протиправність поведінки особи, яка заподіяла шкоду; причинний зв'язок між ними; вина. Відсутність хоча б одного

елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності, передбаченої ст.1166 ЦК України.

Посилається, що його вина у скоєнні ДТП не встановлена та не існує жодного належного доказу та правомочного рішення, що дорожньо-транспортна пригода сталася саме з вини ОСОБА_1 Апелянт не заперечує, що дійсно 15 вересня 2012 року на Харківській площі в м.Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля «Honda CR-V», р.н. НОМЕР_4, під управлінням ОСОБА_5 та автомобіля «Opel Meriva», д.н. НОМЕР_5, яким керував ОСОБА_1, однак ОСОБА_1 свою вину у ДТП ніколи не визнавав та не визнає, так як порушень правил дорожнього руху України він не вчиняв.

Зазначає, що судом не було взято до уваги, що ОСОБА_1 даючи покази в судовому засіданні вказав, що перебуваючи на місці ДТП 15.09.2012 року, зразу після настання аварії, він телефоном повідомив ПАТ "ПРОСТО-страхування" про ДТП, і цей факт був підтверджений представником позивача в суді. Крім того, 24.09.2012 р. представник ПАТ "ПРОСТО-страхування" був присутній при огляді та фіксуванні переліку пошкоджень автомобіля «Honda CR-V». р.н. НОМЕР_4, що належить іншому учаснику ДТП ОСОБА_6, про що зазначено в протоколі огляду транспортного засобу від 24.09.2012 року, (а.с.32).

Вважає, що відсутні і підстави для виплати ним в порядку регресу страхового відшкодування позивачу у справі, оскільки не існувало жодних правових підстав для виплати ПАТ "ПРОСТО-страхування" страхового відшкодування на користь HACK "ОРАНТА".

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Установлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд повинен свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).

Статтею 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів і висновків експертів.

Судом першої інстанції встановлено, що 11.05.2012 р. між ПАТ «Посто-страхування» та ОСОБА_1 було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно якого застраховано відповідальність власника транспортного засобу «Opel Meriva», д/н НОМЕР_5 за полісом № АВ/6531220. (а.с. 5)

Також встановлено, що 15.09.20123 р. в м. Києві на Харківськівській площі відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Honda CR-V», реєстраційний д/н НОМЕР_4, під керуваванням ОСОБА_5 та застрахованого автомобіля «Opel Meriva», д/п НОМЕР_5, під керуванням ОСОБА_1.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ПрАТ «Просто-страхування», суд першої інстанції виходив з того, що відносно ОСОБА_1 було складено протокол про вчинення ним 15.09.2012 р. правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Постановою судді Дарницького районного суду м. Києва від 25.12.2012 р. провадження в адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 закрито, у зв'язку з закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП. (а.с. 23)

Внаслідок даної ДТП третя особа, ОСОБА_5, зазнала матеріальної шкоди внаслідок пошкодження його автомобіля «HondaCR-V», д/н НОМЕР_4. Згідно звіту № НОМЕР_4-09.11/5 з оцінки транспортного засобу від 09.11.2012 р. вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «HondaCR-V», д/н НОМЕР_4, становить 5880,98 грн., а вартість відновлювального ремонту автомобіля «Honda CR-V», д/н НОМЕР_4, відповідно до калькуляції від 17.10.2012 р., становить 5973,11 грн. (а.с.24-31)

Згідно діючого на момент дорожньо-транспортної пригоди договору добровільного страхування наземного транспорту № 878698 від 23.10.2011 р., майнові інтереси власника автомобіля Honda CR-V», д/н НОМЕР_4, ОСОБА_5 були застраховані ВАТ «HACK ОРАНТА». (а.с. 8)

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до платіжного доручення №71801 від 22.11.2012 р. (а.с. 45) страховик ВАТ «HACK ОРАНТА» виплатив страхове відшкодування у розмірі 5973,11 грн., та 01.06.2013 р. звернувся до АТ «Просто-страхування» з заявою про виплату вказаної суми.

Відповідно до страхового акту №80048 від 28.08.2013 р., вказана ДТП була визнана страховою подією, за якою вартість страхового відшкодування склала 5370,98 грн. (а.с. 46-47)

Платіжним дорученням №25181 від 30.08.2013 р. позивач АТ «Просто-страхування» виплатив ВАТ «HACK ОРАНТА» грошові кошти в сумі 5370,98 грн. (а.с. 49) та звернувся з регресною вимогою до відповідача в справі, ОСОБА_1, докази отримання якої відповідачем наявні в матеріалах справи (а.с. 50-51).

Ухвалюючи оскаржуване рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що фактичні витрати страхової компанії, пов'язані з цим страховим випадом складають 5370,98 грн., які позивач, посилаючись на ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», просив стягнути з відповідача.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає, що відповідно ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Поруч з наведеним, ч. 1 ст. 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Крім того, згідно підпункту 38.1.(ґ). пункту 38.1ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зокрема, страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, якщо він не повідомив страховика у строки.

Установлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд повинен свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).

Статтею 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів і висновків експертів.

Відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Як вбачається з пояснень, наданих в судовому засіданні апеляційного суду м. Києва відповідачем ОСОБА_1, він повідомив страхову компанію телефоном з місця події, однак із заявою про настання дорожньо-транспортної пригоди до AT«ПРОСТО-страхування», в порушення п. 4 ч. 1 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не звертався.

Крім того, до суду з позовом до ОСОБА_5 чи страхової компанії ВАТ «HACK ОРАНТА» про стягнення страхового відшкодування шкоди, завданої йому у результаті ДТП 15.09.2012 р. ОСОБА_1 також не звертався.

З огляду на вказане, вірним є висновок суду першої інстанції, що позивачем при розгляді справи надано суду належних та допустимих доказів щодо наявності страхової події, щодо порушення страхувальником вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», щодо виплаченої суми страхового відшкодування, тому позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає, що за таких обставин доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не знайшли підтвердження матеріалами справи.

Відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Згідно положень ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

З огляду на те, що доводи апеляційної скарги висновків в рішенні суду не спростовують та містяться лише на формальних міркуваннях, колегія суддів вважає, що рішення Печерського районного суду міста Києва від 13 січня 2015 року обґрунтоване та законне і скасуванню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 308, 312-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 13 січня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: