Ухвала суду № 42841901, 19.02.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

19 лютого 2015 року Справа № 916/2287/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Грека Б.М.,Суддів:Вовка І.В., Селіваненка В.П., Стратієнко Л.В., Черкащенка М.М.,

розглянувши заявуТовариства з обмеженою відповідальністю "РЕД ФОРЕСТ"про перегляд Верховним Судом УкраїнипостановиВищого господарського суду України від 02.12.2014у справі№ 916/2287/14за позовомпрокурора Татарбунарського району Одеської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагентства в Одеській областідоТовариства з обмеженою відповідальністю "РЕД ФОРЕСТ"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаТатарбунарська районна рада Одеської областіпровизнання недійсним договору оренди земельної ділянки, зобов'язання повернути земельну ділянку

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Татарбунарського району в інтересах держави в особі Головного управління Держземагентства в Одеській області звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки (кадастровий № 5125080400:01:001:1013), розташованої на території Білоліської сільської ради загальною площею 20,0000 га, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕД ФОРЕСТ" та Головним управлінням Держземагентства в Одеській області 25.02.2014 та про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕД ФОРЕСТ" повернути земельну ділянку розташовану на території Білоліської сільської ради загальною площею 20,0000 га (кадастровий № 5125080400:01:001:1013) за межами населеного пункту, до земель державної власності в особі Головного Управління Держземагенства в Одеській області.

Рішенням господарського суду Одеської області від 16.07.2014 у справі № 916/2287/14, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.10.2014, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.12.2014 у справі № 916/2287/14 рішення та постанову судів попередніх інстанцій скасовано, та прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю; визнано недійсним договір оренди земельної ділянки (кадастровий № 5125080400:01:001:1013), розташованої на території Білоліської сільської ради, загальною площею 20,0000 га, який укладений Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕД ФОРЕСТ" та Головним управлінням Держземагентства в Одеській області 25.02.2014; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕД ФОРЕСТ" повернути вказану земельну ділянку до земель державної власності в особі Головного Управління Держземагенства в Одеській області за наслідками недійсності відповідного договору.

Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕД ФОРЕСТ" подано заяву про перегляд Верховним судом України постанови Вищого господарського суду України від 02.12.2014 у справі № 916/2287/14, у якій заявник просить вказану постанову скасувати та залишити в силі рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів.

Заяву, з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 24.12.2014 у справі № 916/2439/14, мотивовано неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статті 13 Закону України "Про оцінку земель" та статті 124 Земельного кодексу України, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши доводи заяви та додані до неї постанови Вищого господарського суду України, колегія суддів вважає, що справа підлягає допуску до провадження Верховного Суду України в частині з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

У постанові від 02.12.2014 у справі № 916/2287/14, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наявності підстав для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного між відповідачем (орендарем) та ГУ Держземаганства в Одеській області (орендодавцем) для розміщення та експлуатації сонячної електростанції, а також щодо повернення земельної ділянки. При цьому, суд касаційної інстанції виходив з того, що спірний договір укладений з порушенням приписів статті 13 Закону України "Про оцінку земель", а саме без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є обов'язковим у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Крім того, суд касаційної інстанції не погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що оскільки спірний договір оренди було укладено на виконання наказу ГУ Держземаганства в Одеській області, то без його скасування відсутні правові підстави для визнання недійсним і договору оренди.

Водночас у постанові від 24.12.2014у справі № 916/2439/14, вирішуючи спір у подібних правовідносинах, за аналогічного матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, суд касаційної інстанції дійшов протилежного висновку, а саме щодо відсутності підстав для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного між відповідачем (орендарем) та ГУ Держземаганства в Одеській області (орендодавцем) для будівництва та експлуатації сонячної електростанції, а також щодо повернення земельної ділянки. При цьому, суд касаційної інстанції обґрунтував свої висновки тим, що оскільки Податковим кодексом України прямо передбачено можливість і порядок обчислення орендної плати за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено, а також встановлено пріоритет норм цього Кодексу у разі наявності суперечності з положеннями інших актів, то до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми цього Кодексу, а не положення частини першої статті 13 Закону України "Про оцінку земель". Крім того, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що оскільки спірний договір оренди було укладено на виконання наказу ГУ Держземаганства в Одеській області, то без його скасування відсутні правові підстави для визнання недійсним і договору оренди.

З огляду на викладене, зі змісту вказаних судових рішень Вищого господарського суду України вбачаються ознаки неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалені різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, що є підставою для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 11114- 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В :

Допустити справу № 916/2287/14 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяБ. ГрекСудді:І. Вовк В. Селіваненко Л. Стратієнко М. Черкащенко