Рішення № 42837433, 19.02.2015, Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/3078/14-ц

Провадження № 2/444/117/2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2015 року Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Зеліско Р. Й.,

при секретарі Козакевич Р.В.

з участю позивача ОСОБА_1

представник позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Жовкві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ПАТ "Страхова компанія " ПЗУ Україна" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної внаслідок ДТП

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з цивільним позовом до ОСОБА_3, ПАТ "Страхова компанія " ПЗУ Україна" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної внаслідок ДТП. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 19 серпня 2012 р. на 157 км +400 м. ділянці дороги Ковель - Жовква у с. В'язова, Жовківського району з вини відповідача ОСОБА_3 сталась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок зіткнення автомобіля марки "Мерседес Бенц Спрінтер", д.н.з НОМЕР_3 під його керуванням та автомобіля НОМЕР_1 під керуванням позивача чоловіка - ОСОБА_6, в салоні якого знаходились також вона, їхня неповнолітня дочка ОСОБА_7 та її син від іншого шлюбу ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди позивача автомобіль НОМЕР_1 був знищений і став не придатним для відновлення. Висновком експертного автотоварознавчого дослідження за № 523/24/12 від 28.09.2012р. встановлено , що вартість матеріального збитку внаслідок пошкодження автомобіля "Нісан Премєра" становила на момент проведення експертизи 67030, 76 грн., що дорівнює його ринковій вартості на цей момент. Крім знищення автомобіля, у даному ДТП загинув її чоловік ОСОБА_6 з яким вони проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Позивачу були спричинені тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння у вигляді відкритої черепно-мозгової травми, забою головного мозку, багато відламкового перелому лобної кістки, перелому лівої орбіти, кісток носа та інші тілесні ушкодження, внаслідок чого позивач стала інвалідом 3 групи і неодноразово лікувалася стаціонарно. Її малолітній дочці ОСОБА_7 були спричиненні тілесні ушкодження середньої тяжкості у вигляді закритої черепно- мозкової травми зі струсом головного мозку, забійної рани на голові, закритого перелому лівої стегнової кістки. Вироком Жовківського районного суду від 30.04.2013 року відповідача - ОСОБА_3 визнано винним впорушенні правил дорожнього руху, що стало причиною ДТП та привело до вказаних наслідків, і засудженно за ч.2 ст. 286 КК України. Зазначає, що у зв"язку з викладеним вище, виникла необхідність у відшкодуванні матеріальної шкоди внаслідок знищення автомобіля у вигляді різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою, та моральної шкоди спричиненої їй внаслідок цієї ДТП скоєної з вини відповідача - ОСОБА_3 Щодо відшкодування матеріальної шкоди зазначає наступне. Згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідженя № 523/24/12 від 28.09.2012р., складеного судовим експертом ОСОБА_9, розмір матеріального збитку, заподіяного знищенням позивача автомобіля НОМЕР_1, який ремонту не підлягає, станом на момент виконання експертного дослідження становив 67 030, 76 грн., що на день проведення експертизи складало ринкову вартість автомобіля. За послуги по проведенню автотоварознавчого дослідження позивачем була сплачена оцінювачу сума в розмірі 1000 грн. Таким чином, загальний розмір збитків внаслідок цього становить 68 030, 76 грн. Враховуючи те, що відповідачем ПАТ СК "ПЗУ Україна" позивачу відшкодовано 50 000 грн. майнової шкоди внаслідок пошкодження автомобіля, з врахуванням вимог ст. 1194 ЦК, з відповідача - ОСОБА_3 для повного відшкодування матеріальної шкоди внаслідок знищення автомобіля підлягає до стягнення різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, що становить 18 030, 76 грн. (68 030, 76 грн. - 50 000 грн.).

Щодо моральної шкоди, позивач зазначила наступне. У вказаній ДТП повністю знищений їхній автомобіль НОМЕР_1, який належав позивачу з її чоловіком на праві спільної сумісної власності подружжя, внаслідок чого вона зазнала і продовжує зазнавати душевних стражданнях у зв'язку із знищенням цього майна. В цьому ж ДТП вона отримала тяжкі тілесні ушкодження, стала інвалідом 3-ї групи, що привело до фізичної болі та страждань, яких вона зазнала і зазнає у зв'язку з ушкодженням свого здоров'я та каліцтвом. Зазначає, що моральна шкода спричинена не просто внаслідок ДТП за участю відповідача - ОСОБА_3, а внаслідок його злочинних дій - грубого порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспортного засобу, що стало причиною цього ДТП та привело до вказаних негативних наслідків не тільки стосовно неї самої, але й членів її сім'ї, що згідно п. 2 ст. 23 ЦК є також свідченням спричення моральної шкоди. Зокрема, в ДТП загинув позивача чоловік, малолітня донька ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості, а життю сина загрожувала небезпека. Таким чином, вважає, що все наведене у сукупності привело до спричинення їй моральної шкоди, яка полягає у фізичному болі та стражданнях яких зазнала внаслідок власного травмування та каліцтва, душевних стражданнях яких зазнала внаслідок вчинення відповідача - ОСОБА_3 протиправної поведінки стосовно членів позивача сім'ї та пошкодження їхнього майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди позивач оцінює в 200 000 грн. з врахуванням глибини фізичних та душевних страждань яких позивач зазнала та зазнає, погіршення здібностей до самореалізації, ступеня вини ОСОБА_3 Окрім цього, внаслідок його дій було пошкоджено здоров'я ОСОБА_1, що привело до каліцтва та порушення її нормального укладу життя, зміни звичних життєвих стосунків, необхідності прикладення додаткових зусиль для організації її життя. Позивач тривалий час, і неодноразово змушена була стаціонарно лікуватися, в тому числі в реанімації. До сьогоднішнього дня відчуває на собі наслідки отриманих травм. Згідно висновку МСЕК їй рекомендовано постійне спостереження та лікування у невропатолога. Винними діями ОСОБА_3 позивач втратила чоловіка, автомобіль, стала інвалідом 3- ї групи, змушена постійно займатись лікуванням і травмованої доньки ОСОБА_7, переживаючи за неї та сина. Ставши інвалідом вимушена була звільнитися з роботи. Все це негативно впливає на її психічний стан, призвело і призводить до фізичного болю і душевних страждань. Обіцяючи позивачу в подальшому всіляку підтримку, він спонукав її до того, щоб вона просила суд його суворо не карати. Проте свою обіцянку виконував лише на протязі пів року, в подальшому про її існування забув, використавши її у названий спосіб для полегшення своєї долі.

Відповідно до ст. 26-1 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю. На підставі наведеного, просить стягнути в її користь з ОСОБА_3 18 030, 76 грн. матеріальної шкоди, а також з нього і ПАТ СК "ПЗУ Україна" 200 000 грн. моральної шкоди, врахування 5% розміру відповідальності страховика по відшкодуванні моральної шкоди за шкоду заподіяну здоров'ю.

В подальшому позивач уточнила свої позовні вимоги, та просить суд стягнути в її користь з ОСОБА_3 18 030, 76 грн. матеріальної шкоди (різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою) та 195 000 грн. моральної шкоди, з ПАТ СК "ПЗУ Україна" 5 000 грн. моральної шкоди, що становить 5% розміру відповідальності страховика по відшкодуванні моральної шкоди за шкоду заподіяну здоров'ю, а також 3500,00 грн. витрат на правову допомогу.

Позивач в судовому засіданні свої позовні вимоги зазначені у позовній заяві підтримала повністю та додала, що до винесення вироку по кримінальній справі, відповідач дав їй 500 дол. США (на той час 4000,00 грн.) і два рази по 1000,00 грн. Після винесення вироку ще 3000,00 грн. та на протязі року повернув за памятник 12000,00 грн.

Представник позивача, уповноважений позивачем представляти її інтереси в судовому засіданні, позовні вимоги викладені у позовній заяві підтримав повністю, просить постановити рішення, в якому позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позову заперечив та пояснив, що він з позивачкою домовився, що буде їй щомісячно сплачувати по 1000,00 грн. Так, ОСОБА_10 (дочка ОСОБА_6 від першого шлюбу), яка стверджувала, що оплачує лікуванння ОСОБА_1, він передав 6000 тис. дол. США на лікування. Також неодноразово він зустрічався із сином ОСОБА_11 і передавав йому гроші. З ОСОБА_12 також зустрічався і його син ОСОБА_13 і передавав йому кошти (22.12.2014 року в розмірі 2000,00 грн.). В загальній кількості він передав сім"ї позивачки 30000,00 грн., це разом із коштами, які ним було дано на памятник. Окрім цього зазначив, що жодних розписок від них він не брав, оскільки вважав це аморально. Зазначив, що на даний час він хворіє цукровим діабетом, окрім цього переніс інсульт, що потребує значних коштів на лікування. Отримував пенсію у звязку з інвалідністю, однак на даний час потрібно поновлювати документи і тому пенсії не отримує. Просить відмовити в позові в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та пояснив, що оскільки відповідачем відшкодовано позивачу на даний час 30 тис. грн., а позивач просить стягнути в її користь матеріальної шкоди в значно меншому розмірі, а саме 18030,76 грн., а тому просить у позовній вимозі щодо стягнення матеріальної шкоди відмовити в повному обсязі. Щодо стягнення моральної шкоди, то зазначив, що життя людини не підлягає оцінці. Звернув увагу на те, що в даному випадку слід врахувати всі обставини, а саме, що відповідач ОСОБА_3 є особою непрацюючою, хворіє, є інвалідом, а тому вважає, що має існувати певна межа відшкодування шкоди, тобто її розмір повинен бути таким, щоби відповідач реально зміг його сплатити, а тому в даному ивпадку покладається у визначенні її розміру на думку суду. Щодо стягнення з відповідача в користь позивача 3500,00 грн. витрат на правову допомогу заперечив, оскільки дані витрати не підтверджені жодними доказами.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснив, що неодноразово зустрічався по проханню батька - ОСОБА_3 з ОСОБА_12 і передавав йому кошти. В сукупності передав йому чотири тисячі гривень. Розписки від нього не брав.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснив, що зустрічався з сином ОСОБА_3 два рази і той передавав йому кошти в сукупності 3 тис. грн. З самим ОСОБА_3 зустрічався один раз і він передав йому 1 тис. грн.

Представник відповідача ПАТ "Страхова компанія " ПЗУ Україна" на неодноразові виклики в судове засідання не з'явився та не повідомив суду про причини своєї неявки та не заперечив проти позову і з приводу мотивів його заявлення, а тому суд приходить до висновку про ухвалення рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників, свідків, дослідивши матеріали справи та з'ясувавши її дійсні обставини, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних мотивів.

З вироку Жовківського районного суду Львівської області від 30.04.2013 року вбачається, що ОСОБА_3 визнано винним за ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України і засуджено на 4 (чотири) роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням та встановлено іспитовий строк тривалістю 2 роки. ОСОБА_3 засуджено за те, що він 19 серпня 2012 року біля 15.30 год. керуючи автомобілем марки "Мерседес Бенц Спрінтер", реєстраційний номер НОМЕР_3, рухаючись автодорогою сполученням Ковель-Жовква в напрямку до м.Ковель, на ділянці дороги 157 км. + 420 м., що у с. В"язова, Жовківського району, здійснюючи маневр обгону іншого транспортного засобу не переконався, що це буде безпечним та не створить небезпеки або перешкоди іншим учасникам руху, що смуга руху на яку він буде виїжджати вільна від транспортних засобів на достатній для здійснення маневру обгону відстані, виїхав на смугу зустрічного руху, чим створив небезпеку для водія зустрічного руху автомобіля марки "Нісан Прем"єра", реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_6, який рухався в напрямку м. Жовква і який був позбавлений можливості своїми односторонніми діями уникнути ДТП, а водій ОСОБА_3 з моменту виникнення небезпеки для руху, яким був автомобіль марки "Нісан Прем"єра", не вжив своєчасних заходів до зменшення швидкості аж до повної зупинки керованого ним автомобіля, не змінюючи напрямку руху і маючи при цьому можливість попередити зіткнення транспортних засобів, змінив напрямок ліворуч і такими своїми діями створив аварійну обстановку, внаслідок чого відбулось зіткнення транспортних засобів. Внаслідок ДТП водій автомобіля марки "Нісан Прем"єра", реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_6 загинув на місці події, пасажири цього ж автомобіля потерпіла ОСОБА_1 отримала тяжкі тілесні ушкодження по ознаці небезпеки для життя в момент спричинення, потерпіла ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості. Як учасник дорожнього руху ОСОБА_3 порушив ряд діючих Правил дорожнього руху. Підсудний ОСОБА_3 в судовому засіданні свою вину у вчиненні злочину визнав фактично повністю, що вбачається з копії вироку долученого позивачем до матеріалів справи. Даний вирок не оскаржувався і вступив в законну силу.

Відповідно до ч. 4 ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обовязкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Так, на досудовому слідстві та під час розгляду кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_3 судом встановлено, що ОСОБА_6 та позивач ОСОБА_1 перебували в цивільному шлюбі. Цей факт також стверджується актом складеним комісією за № 40 від 31.08.2012 року. За час перебування в шлюбі в них народилася дочка ОСОБА_7, що вбачається із свідоцтва про її народження серії НОМЕР_7. З копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_8 вбачається, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

У вищевказаному ДТП було розбито автомобіль НОМЕР_1, який зареєстрований на ОСОБА_6 з 26.06.2008 року, що вбачається з копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, тобто належав позивачу з померлим ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності подружжя, відповідно до ст. 74 Сімейного кодексу України.

Згідно висновку № 523/24/12 експертного автотоварознавчого дослідження по заяві ОСОБА_8 від 28.09.2012 року вбачається, що вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля "Нісан Премєра", реєстраційний номер НОМЕР_1 станом на момент виконання дослідження становить 67030,76 грн.

За послуги по проведенню експертного автотоварознавчого дослідження автомобіля "Нісан Премєра", реєстраційний номер НОМЕР_1 позивачем була сплачена оцінювачу сума в розмірі 1000 грн., що вбачається з копії товарного чеку № 523 від 28.09.2012 року знаходиться в експептному автотовапознавчому висновку У

Таким чином, загальний розмір матеріальних збитків завданих позивачу становить 68 030, 76 грн. ( 67 030, 76 + 1 000).

Відповідно до вимог ч.1 ст. 1166 Цивільного кодексу України шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи підлягає відшкодуванню особою, яка заподіяла шкоду у повному обсязі.

Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) зазначається у ст. 1194 Цивільного кодексу України.

Однак, відповідачем ПАТ СК "ПЗУ Україна" позивачу відшкодовано 50 000 грн. майнової шкоди внаслідок пошкодження автомобіля, з врахуванням вимог ст. 1194 ЦКУ, а тому з відповідача ОСОБА_3 для повного відшкодування матеріальної шкоди внаслідок знищення автомобіля підлягає до стягнення в користь позивача різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, що становить 18 030, 76 грн. (68 030, 76 грн. - 50 000 грн.)

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_3 в користь позивача моральної шкоди в розмірі 195000,00 грн., то така підлягає до часткового задоволення у зв"язку з наступним.

Згідно ч. 1, 2, 3 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Так, у даному ДТП пошкоджений автомобіль НОМЕР_1, який належав позивачу на праві спільної сумісної власності з ОСОБА_6, внаслідок чого вона зазнала і продовжує зазнавати душевних стражданнях у зв'язку із знищенням цього майна. Окрім цього, в даному ДТП вона отримала тяжкі тілесні ушкодження, стала інвалідом 3-ї групи, що призвело до фізичних болів та страждань, яких зазнала і зазнає у зв'язку з ушкодженням свого здоров'я та каліцтвом, та потребує постійного лікування, що підтверджується копією висновку № 240/2012 від ІНФОРМАЦІЯ_4 року, копіями витягів д/с 244 та 1461 з медичної карти стаціонарного (амбулаторного) хворого, копіями виписок № 1609713 та № 5747 з медичної карти стаціонарного (амбулаторного) хворого, копією довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10 ААВ № 705781 від 31.07.2014 року, що долучені позивачем до матеріалів справи.

Окрім цього, моральна шкода спричинена позивачу не просто внаслідок ДТП за участю ОСОБА_3, а внаслідок його злочинних дій - грубого порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспортного засобу, що стало причиною цього ДТП та призвело до вказаних негативних наслідків не тільки стосовно позивача самої, але й членів її сім'ї. Зокрема, в ДТП загинув її чоловік ОСОБА_6 з яким вона перебувала в громадянському шлюбі і мали спільну дитину, їхня малолітня донька ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості, що вбачається із копії висновку експерта № 241/2012 від ІНФОРМАЦІЯ_4 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки( ч.2 ст. 1167 ЦКУ).

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31 березня 1995 року розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно ч. 2 ст. 1168 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Однак, при винесенні даного рішення суд враховує вимоги ч. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України, де зазначено, що при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди враховуються вимоги розумності і справедливості, а також можливості винною особою відшкодувати шкоду.

Суд враховує те, що відповідач ОСОБА_3 не уникав (після винесення вироку 30.04.2013 р.) зустрічей із позивачем та членами її сім"ї і дадавав по можливості допомогу, а саме кошти на памятник, на лікування, що зазначалося ним в судовому засіданні та не заперечувалося позивачем. В даному випадку позивачем заперечувалась лише сума наданої допомоги (відповідач вказував 30 тис. грн., а позивач 21 тис. грн.). Окрім цього, суд враховує і те, що позивач є особою передпенсійного віку (ІНФОРМАЦІЯ_3 - 58 років) і на даний час не працює, являється інвалідом, хворіє цукровим діабетом, інших доходів не отримує. Тому виходячи з вимог розумності та справедливсті, враховуючи наведені вище обставини, суд приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_3 в користь позивача слід стягнути 150000,00 грн.

Відповідно до ст. 26-1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону,- МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Судом встановлено, що ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" відшкодувала ОСОБА_1 50 тис. грн. матеріальної шкоди. Так, як позивач зазнала ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, що підтверджується вищевказаними документами, а тому до стягнення з відповідача ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" в користь позивача підлягає (ст. 26-1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів") 5000 грн. 00 коп. моральної шкоди.

Щодо стягнення в користь позивача 3500,00 грн. витрат на правову допомогу, то дана позовна вимога до задоволення не підлягає у зв"язку з наступним.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів і ін.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім тих, які визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

У відповідності до ст. 79 ЦПК України до витрат, повязаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.

Згідно ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

В ст. 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" від 20 грудня 2011 р. зазначено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні".

Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року " Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час."

Так, позивачем долучено до матеріалів справи квитанцію № 4/1 від 02.12.2014 року про оплату послуг згідно договору про правову допомогу в розмірі 3500, 00 грн.

Однак, ні копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, ні копії договору про надання правової допомоги, а також акту виконаних робіт (згідно договору про надання правової допомоги), окрім довіреності від 25.12.2014 року до матеріалів справи на підтвердження своїх позовних вимог позивачем не долучено, у зв"язку з чим позовна вимога позивача про стягнення в її користь витрат на правову допомогу до задоволення не підлягає.

Крім того, із встановлених повноважень учасників процесу вбачається, що ОСОБА_2 є представником ОСОБА_1 і діє відповідно до письмового доручення від 29.12.2014 року (а.с. 51). Таким чином ОСОБА_2 є представником позивача відповідно до вимог глави 17 Цивільного кодексу України, що в свою чергу виключає оплатність таких дій.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

У зв"язку з вищенаведеним, з відповідачів підлягає до стягнення в користь Державного бюджету судовий збір в сумі 1730,31 грн. пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 209, 212 - 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця с. Бада, Четінської області, Російська Федерація, жителя АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_5 в користь ОСОБА_1, жительки АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_6 18030 (вісімнадцять тисяч тридцять) грн. 76 коп. матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця с. Бада, Четінської області, Російська Федерація, жителя АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_5 в користь ОСОБА_1, жительки АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_6 150000 (сто пятдесять тисяч) грн. 00 коп. моральної шкоди.

Стягнути з ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (юридична адреса: м. Київ, вул. Артема, 40, код ЄДРПОУ 20782312) в користь ОСОБА_1, жительки АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_6 5000 (пять тисяч) грн. 00 коп. моральної шкоди.

У позовних вимогах ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_3 45000 (сорок пять тисяч) 00 коп. моральної шкоди - відмовити.

У позовних вимогах ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_3 3500 (три тисячі пятсот) 00 коп. витрат на правову допомогу - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця с. Бада, Четінської області, Російська Федерація, жителя АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_5 та ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (юридична адреса: м. Київ, вул. Артема, 40, код ЄДРПОУ 20782312) в користь спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в сумі 1730,31 грн. пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Зеліско Р. Й.