Рішення № 42836426, 10.02.2015, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/7524/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2015 року Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі

головуючої судді Сарай А.І.

при секретарі Товтін Г.В.

з участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Яцишен Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Ужгород цивільну справу за позовом ОСОБА_3 від імені якого діє представник ОСОБА_1 до Міністерства культури України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3, від імені якого діє представник ОСОБА_1, звернувся в суд з позовом до Міністерства культури України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду та моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 08.05.2012 р. позивача було поновлено на посаді директора Національного музею народної архітектури та побуту України. Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 16.11.2012 р. вказане рішення в частині поновлення на роботі залишено без змін. Заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.10.2013 р. позов позивача було задоволено частково, а саме стягнуто з відповідача на користь позивача 152569.17 грн. середнього заробітку. Суд стягнув середній заробіток з відповідача за періодом затримки виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі з 10.05.2012 р. по 351-й робочий день, тобто до 30.09.2013 р. Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 08.05.2014 р. вказане заочне рішення залишено без змін. Апеляційний суд встановив, що рішення Ужгородського міськрайонного суду від 08.05.2012 р. про поновлення позивача на роботі ще не виконано. Відповідач на день подання позову рішення суду про поновлення позивача на роботі ще не виконав.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 16.11.2012 р. встановлено, що середньоденний заробіток позивача складає 434.86 грн. При цьому позивач не заявляв вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку з коефіцієнтом підвищення зарплати, тому суд визначив середньоденний заробіток без цього коефіцієнту. Період затримки виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі розпочався з 10.05.2012 р. Суд вже стягнув з відповідача середній заробіток за період з 10.05.2012 р. по 30.09.2013 р., однак без коефіцієнту підвищення зарплати.

Відповідно до пункту 10 Порядку обчислення заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 р. у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого з працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригується на коефіцієнт їх підвищення.

Періодом збереження середнього заробітку в даному випадку є вимушений прогул за час затримки виконання рішення суду (ст. 236 КЗпП України).

Тому середній заробіток повинен обраховуватися з врахуванням коефіцієнту підвищення посадового окладу керівника музею за весь період затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі. Факт підвищення посадового окладу керівника музею підтверджується листом Міністерства культури України № 2207/10/13-13 від 25.07.2013 р. Згідно цього листа посадовий оклад керівника Музею підвищувався з 20.01.2012 р. по 01.01.2013 р. сім разів.

Крім того, відмова відповідача поновити позивача на роботі завдає йому моральну шкоду, так як позивач бездоганно пропрацював у відповідача близько трьох років, за роботу неодноразово заохочувався. Не поновлення позивача на роботі завдає шкоди його діловій репутації, здоров'ю, вносить істотні вимушені зміни у його життєві і виробничі стосунки, знижує престиж.

З урахуванням додаткових пояснень та уточнених позовних вимог просить стягнути з Міністерства культури України на користь ОСОБА_3: частину середнього заробітку у вигляді коефіцієнту підвищення заробітної плати за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08.05.2012 р. у справі № 712/3848/12 про поновлення ОСОБА_3 на роботі за період з 10.05.2012 р. по 30.09.2013 р. в розмірі 11746 грн.; середній заробіток з врахуванням коефіцієнту підвищення заробітної плати за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08.05.2012 р. у справі № 712/3848/12 про поновлення ОСОБА_3 на роботі за період з 01.10.2013 р. по 22.01.2015 р. в розмірі 156636.27 грн.; 100000 грн. моральної шкоди та судові витрати.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та додаткових поясненнях до позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просить відмовити в задоволенні позову повністю з підстав викладених у письмових запереченнях проти позову та додаткових поясненнях до заперечень. Пояснив, що на сьогоднішній день працівники низки закладів культури, що мають статус національних, мають право на встановлення підвищених посадових окладів. Це, зокрема, працівники закладів культури, що входять до Переліку національних закладів культури, для працівників яких при визначенні посадових окладів застосовується додатковий коефіцієнт підвищення посадових окладів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2006 № 413, мають право на встановлення додаткового коефіцієнту підвищення посадових окладів від 2 до 4 залежно від категорії посад. За працівниками національних закладів культури, зокрема керівними працівниками, артистичним, художнім персоналом та працівниками основної діяльності, яким до 01.09.2005 р. різними нормативно-правовими актами було встановлено підвищені на 100 відсотків посадові оклади (або встановлено коефіцієнт підвищення посадових окладів - 2), збереглося право на встановлення підвищених посадових окладів (або встановлення коефіцієнту підвищення посадових окладів) згідно із п.п. 1 п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 № 1298. Враховуючи, що Національному музею народної архітектури та побуту України статус національного надано відповідно до Указу Президента України від 21.07.2008 р. № 644, відповідно умови, визначені п.п. 1 п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 р. № 1298, до нього не застосовуються. Крім того, зазначений заклад не входить до Переліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2012 р. № 413. У зв'язку цим працівники Національного музею народної архітектури та побуту України не мають права на встановлення підвищених посадових окладів. Покликаючись на процесуальні рішення суду, дії та рішення державного виконавця органу державної виконавчої служби, а також наказ відповідача від 02.10.2014 р. № 659/0/17-14 «Про поновлення на роботі ОСОБА_3», зазначає, що відтермінування виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі носило процесуальний характер та відбувалося на підставі положень та норм чинного законодавства. Провини Міністерства у невиконанні рішення суду немає. Доводи позивача є хибними, а тому відповідач вважає їх безпідставними та підкреслює, що позивачем не надано доказів зволікання Міністерством виконання рішення суду, а тому в даному випадку не застосовується ст. 236 КЗпП України щодо оплати вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника. Крім того, відповідно до наказу Міністерства від 08.10.2014 р. № 676/0/17-14 «Про звільнення ОСОБА_3», ОСОБА_3 звільнено 28.04.2014 р. з посади генерального директора Національного музею народної архітектури та побуту України у зв'язку із закінченням дії трудового договору, згідно п. 2 ст. 36 КЗпП України. Позивачем була подана позовна заява до Ужгородського міськрайонного суду про визнання незаконним та скасування наказу. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 18.12.2014 р. у задоволені позову ОСОБА_3 до Міністерства (щодо скасування наказу) відмовлено повністю. Тобто, вимоги позивача щодо стягнення середнього заробітку з врахуванням коефіцієнту підвищення заробітної плати за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення Ужгородського міськрайонного суду від 08.05.2012 р. у справі № 712/3848/12 про поновлення ОСОБА_3 на роботі за період з 01.10.2013 р. по день винесення рішення суду є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, так як відповідно до наказу Міністерства (наказ станом на сьогодні є чинним), позивача було звільнено з посади генерального директора музею 28.04.2014 р. Також Міністерство критично ставиться до твердження позивача, що середній заробіток з врахуванням коефіцієнту підвищення заробітної плати за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду слід стягнути за період з 01.10.2013 р. Покликаючись на заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду від 28.10.2013 р. за позовом позивача до Міністерства про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення та відшкодування моральної шкоди, яким стягнуто з Міністерства середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду у розмірі 152569.17 грн. за період з 10.05.2012 р. по день винесення рішення, тобто по 28.10.2013 р., вважає, що позивач у своїй позовній заяві мав би просити стягнення середнього заробітку з 29.10.2013 р., а не з 01.10.2013 р. Щодо стягнення моральної шкоди, то при визначенні розміру завданої моральної шкоди, позивачем не враховано вимоги розумності та справедливості, оскільки зазначена в позові сума має суто умовний вираз. Позивачем не підтверджено факт заподіяння йому моральних страждань та втрат немайнового характеру, не доведено, якими саме діями (бездіяльністю) Міністерства вони заподіяні, не обґрунтована грошова сума заподіяної шкоди та не вказано, чим позивач керувався, визначаючи саме таку суму, відсутній та недоведений доводами позивача причинний зв'язок між сумою моральної шкоди та його звільненням.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди та відшкодування моральної (немайнової) шкоди (ст. 16 ЦК України).

В судовому засіданні встановлено, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 08.05.2012 р. у справі № 712/3848/12 ОСОБА_3 було поновлено на посаді директора Національного музею народної архітектури та побуту України днем 27.01.2012 р. (а.с. 22, т. 1).

16.11.2012 р. апеляційним судом Закарпатської області винесено рішення, яким вказане рішення суду першої інстанції від 08.05.2012 р. в частині поновлення ОСОБА_3 на роботі залишено без змін (а.с. 23-27, т. 1).

На рішення апеляційної інстанції від 16.11.2012 р. Міністерством культури України було подано касаційну скаргу, в якій заявлено клопотання про зупинення негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.01.2013 р. було зупинено виконання рішення Ужгородського міськрайонного суду від 08.05.2012 р. до закінчення касаційного провадження у справі (а.с. 35, т. 2).

21.03.2013 р. ухвалою суду касаційної інстанції рішення суду від 08.05.2012 р. та рішення суду апеляційної інстанції від 16.11.2012 р. залишено без змін (а.с. 20, 21, т. 2).

Заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 28.10.2013 р. у справі № 308/11026/13 з Міністерства культури України стягнуто на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення Ужгородського міськрайонного суду від 08.05.2012 р. у справі № 712/3848/12 про поновлення на роботі у розмірі 152569.17 грн. (а.с. 226, 227, т. 2).

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 08.05.2014 р. вказане заочне рішення суду від 28.10.2013 р. залишено без змін (а.с. 19-21, т. 1).

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Серед основних засад судочинства в Україні, згідно з п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є обов'язковість рішень суду.

Статтею 235 КЗпП України передбачено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 76 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою-підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

В пункті 34 постанови від 06.11.1992 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Як встановлено судом, наказом Міністерства культури України від 02.10.2014 р. № 659/0/17-14 «Про поновлення роботі ОСОБА_3» позивача поновлено на посаді генерального директора Національного музею народної архітектури та побуту України з 27.01.2012 р. (а.с. 217, т. 2).

Відповідно до приписів ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Згідно заочного рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 28.10.2013 р. у справі № 308/11026/13 суд стягнув на користь ОСОБА_3 середній заробіток за період з 10.05.2012 р. по 351 робочий день, а саме до 30.09.2013 р. Позивачем у цій справі не заявлялися вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку з коефіцієнтом підвищення заробітної плати. Тобто, суд стягнув з відповідача середній заробіток за 351 робочий день без врахування коефіцієнту підвищення посадового окладу.

З листа Міністерства культури України № 2207/10/13-13 від 25.07.2013 р. та довідок про доходи директора Національного музею народної архітектури та побуту України вбачається, що посадовий оклад генерального директора музею підвищувався декілька разів, а саме у відповідні періоди складав: з 30.01.2012 р. по 31.03.2012 р. - 2814 грн.; з 01.04.2012 р. по 30.06.2012 р. - 2890 грн.; з 01.07.2012 р. по 31.08.2012 р. - 2919 грн.; з 01.09.2012 р. по 30.09.2012 р. - 2937 грн.; з 01.10.2012 р. по 30.11.2012 р. - 2996 грн.; з 01.12.2012 р. по 31.12.2012 р. - 3054 грн.; з 01.01.2013 р. - 3101 грн. (а.с. 187-193, т. 2).

Враховуючи наведені обставини вимоги позивача про стягнення з відповідача частини середнього заробітку у вигляді коефіцієнту підвищення заробітної плати за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення Ужгородського міськрайонного суду від 08.05.2012 р. за період з 10.05.2012 р. по 30.09.2013 р., є обґрунтованими.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача середнього заробітку з врахуванням коефіцієнту підвищення заробітної плати за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі за період з 01.10.2013 р. по 22.01.2015 р., підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач не виконав вимоги ст. 235 КЗпП України щодо поновлення на роботі незаконно звільненого ОСОБА_3 до 02.10.2014 р., тобто до видання наказу про поновлення ОСОБА_3 на роботі. Визначаючи час затримки виконання рішення суду, суд приймає до уваги наказ про поновлення відповідача на роботі, а тому вважає, що з відповідача підлягає стягненню середній заробіток з врахуванням коефіцієнту підвищення заробітної плати за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі за період з 01.10.2013 р. по 02.10.2014 р., оскільки саме з моменту видання наказу припинилася затримка виконання рішення про поновлення ОСОБА_3 на роботі, яка в силу ст. 236 КЗпП України була підставою для звернення в суд з даним позовом.

Що стосується розміру спірної суми, що підлягає стягненню з відповідача, то суд вважає наступне.

Згідно з пунктом 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи, невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менше двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично відпрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

У відповідності до пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, цей Порядок застосовується, у тому числі, у випадку вимушеного прогулу.

За змістом пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.

Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати в розрахунковому періоді за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу ІV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).

Відповідно до рішення апеляційного суду Закарпатської області від 16.11.2012 р., встановлено, що середній заробіток позивача у розрахунковому періоді становив 434.86 грн.

Представник позивача подав до суду розрахунок суми середнього заробітку, яка на його думку підлягає стягненню з відповідача на користь позивача (а.с. 179-186, т. 2).

Суд, перевіривши останній, вважає його таким, який проведений відповідно до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100, в зв'язку з чим погоджується з ним та вважає, що частина середнього заробітку у вигляді коефіцієнту підвищення заробітної плати за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 10.05.2012 р. по 30.09.2013 р. становить суму коштів у розмірі 11746 грн., а середній заробіток з врахуванням коефіцієнту підвищення заробітної плати за час вимушеного прогулу при затримці виконання вказаного рішення суду, враховуючи часткове задоволення позовних вимог у цій частині, за період з 01.10.2013 р. по 02.10.2014 р. - 121189.53 грн.

Виходячи з розрахунку, кількість робочих днів у 2012, починаючи з 10.05 по 31.12.12: у травні 2012 (з 10 по 31.05.12) = 16 днів, у червні 2012 = 19 днів, у липні 2012 = 22 дні, у серпні 2012 = 22 дні, у вересні 2012 = 20 днів, у жовтні 2012 = 23 дні, у листопаді 2012 = 22 дні, у грудні 2012 = 21 день.

Всього робочих днів у 2012 році, які беруться в розрахунок для обчислення середнього заробітку = 16 + 19 + 22 + 20 + 23 + 22 + 21 = 165 днів.

З листа Міністерства культури України № 2207/10/13-13 від 25.07.2013 р. вбачається, що коефіцієнт підвищення посадового окладу за травень-червень 2012 = (2890 грн. * 100 %) : 2814 грн. = 2.7 %.

Середньоденний заробіток за травень-червень 2012 з врахуванням коефіцієнту підвищення окладу: 434.67 грн. + (434.67 грн. * 2.7 %) = 446.37 грн.

Середній заробіток за травень-червень 2012 року складатиме: 446.37 * (16 днів + 19 днів) 15622.45 грн.

Коефіцієнт підвищення посадового окладу за липень-серпень 2012 р. складає: (2919 грн. * 100 %) : 2814 грн. = 3.7 %.

Середньоденний заробіток за липень-серпень 2012 з врахуванням коефіцієнту підвищення окладу: 434.67 грн. + (434.67 грн. * 3.7 %) = 450.67 грн.

Середній заробіток за липень-серпень 2012: 450.67 грн. * 44 дні = 19829.48 грн.

Коефіцієнт підвищення посадового окладу за вересень 2012 = (2937 грн. * 100 %) : 2814 грн. = 4.4 %.

Середньоденний заробіток за вересень 2012 з врахуванням коефіцієнту підвищення окладу: 434.67 грн. + (434.67 грн. * 4.4 %) = 453.8 грн.

Середній заробіток за вересень 2012: 453.8 грн. * 20 днів = 9076 грн.

Коефіцієнт підвищення посадового окладу за жовтень-листопад 2012 = (2996 грн. * 100 %) : 2814 грн. = 6.5 %.

Середньоденний заробіток за жовтень-листопад 2012 з врахуванням коефіцієнту підвищення окладу: 434.67 грн. + (434.67 грн. * 6.5 %) = 462.92 грн.

Середній заробіток за жовтень-листопад 2012: 462.92 грн. * 45 днів = 20831.4 грн.

Коефіцієнт підвищення посадового окладу за грудень 2012 = (3054 грн. * 100 %) : 2814 грн. = 8.5 %.

Середньоденний заробіток за грудень 2012 з врахуванням коефіцієнту підвищення окладу: 434.67 грн. + (434.67 грн. * 8.5 %) = 471.62 грн.

Середній заробіток за грудень 2012: 471.62 грн. * 21 день = 9904 грн.

Всього середнього заробітку з врахуванням коефіцієнту підвищення зарплати за період з 10.05 по 31.12.12: 15622.95 + 19829.48 + 9076 + 20831.4 + 9904 = 75263.83 грн.

Середній заробіток без коефіцієнту підвищення за період з 10.05 по 31.12.12 = 434.67 грн. * 165 днів = 71720.55 грн.

Різниця між середнім заробітком = 75263.83 грн. - 71720.55 грн. = 3543 грн.

Кількість робочих днів у 2013 році у період з 01.01 по 28.10.2013 року: у січні 2013 = 21 день, у лютому 2013 = 20 днів, у березні 2013 = 20 днів, у квітні 2013 = 22 дні, у травні 2013= 19 днів, у червні 2013= 18 днів, у липні 2013 = 23 дні, у серпні 2013 = 21 день, у вересні 2013 = 21 день.

Всього робочих днів за період з 01.01 по 28.10.13 = 21 + 20 + 20 + 22 + 19 + 18 + 23 + 21 + 21 = 185 днів.

Середньоденний заробіток з врахуванням коефіцієнту підвищення: 434.67 грн. + (434.67 * 10.2 %) = 479.01 грн. Тому середній заробіток за вказаний період = 479.01 * 185 днів = 88616.85 грн.

Різниця = 88616.85 грн. - 80413.95 грн. = 8203 грн.

Різниця середнього заробітку за період з 10.05.12 по 30.09.13: 3543 грн. + 8203 грн. = 11746 грн.

Середньоденний заробіток за період з 01.10.13 по 31.12.2013 з врахуванням коефіцієнту підвищення: 434.67 грн. + (434.67 * 10.2 %) = 479.01 грн.

Кількість робочих днів: з 01 по 31.10.2013 = 23 дні, у листопаді 2013 року = 21 день, у грудні 2013 = 22 дні.

Всього робочих днів: 23+21+22= 66 днів.

Тому середній заробіток за період з 01.10.13 по 31.12.2013 = 479.01 грн.* 66 днів = 31614.66 грн.

Кількість робочих днів у 2014 році за період з 01.01 по 02.10.2014 року: у січні 2014 = 21 день, у лютому 2014 = 20 днів, у березні 2014 = 20 днів, у квітні 2014 = 21 день, у травні = 19 днів, у червні = 19 днів, у липні = 23 дні, у серпні = 20 днів, у вересні = 22 дні, у жовтні = 2 дні.

Всього робочих днів з 01.01 по 02.10.2014 року = 21 + 20 + 20 + 21 + 19 + 19 + 23 + 20 + 22 + 2 = 187 днів.

Середньоденний заробіток з врахуванням коефіцієнту підвищення: 434.67 грн. + (434.67 * 10.2 %) = 479.01 грн.

Тому середній заробіток за період 01.01.2014 по 02.10.2014 = 479.01 грн. * 187 день = 89574.87 грн.

Середній заробіток складає за період з 01.10.13 по 02.10.14: 31614.66 грн. + 89574.87 грн. = 121189.53 грн.

Всього: 11746 грн. (грошове вираження коефіцієнту підвищення окладу за період з 10.05.12 по 30.09.13) + 121189.53 грн. (середній заробіток з врахуванням коефіцієнту підвищення зарплати за період з 01.10.13 по 02.10.14 р.) = 132935.53 грн.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до роз'яснень у пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», судам необхідно врахувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Судом встановлено, що позивач у зв'язку з тривалим невиконанням рішення суду про поновлення його на роботі фактично був позбавлений гарантованого йому та поновленого судом права на працю, внаслідок чого вимушений був продовжити перебувати у стані вимушеного прогулу, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагання від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

З урахуванням викладених обставин, враховуючи вимоги розумності та справедливості, суд вважає, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди позивачеві слід визначити у розмірі 5000 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11, ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оцінивши надані по справі докази в їх сукупності суд критично ставиться до тверджень відповідача по те, що працівники Національного музею народної архітектури та побуту України, в тому числі позивач, не мають права на встановлення підвищення посадових окладів, так як вони не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються сукупністю вищеперерахованих доказів на підтвердження встановлених судом обставин, зокрема листом Міністерства культури України № 2207/10/13-13 від 25.07.2013 р. та довідками про доходи директора музею, згідно яких посадовий оклад останнього підвищувався декілька разів.

Також суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що відтермінування виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_3 на роботі носило процесуальний характер, а тому в даному випадку не застосовується положення ст. 236 КЗпП України, оскільки відповідач безумовно повинен був негайно виконати рішення суду про поновлення ОСОБА_3 на роботі, а в подальшому вирішувати процесуальні питання, пов'язані з належним виконанням судового рішення. Бездіяльність відповідача щодо поновлення на роботі позивача суд розцінює як ухилення від виконання судового рішення. Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України (ч. 1 ст. 14 ЦПК України). Виконання судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя й має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Оскільки суд частково задовольняє вимоги позивача, то у відповідності до ч. 3 ст. 88 ЦПК України з відповідача слід стягнути в дохід держави до спеціального фонду Держаного бюджету України 1572.96 грн. судового збору, з яких 1329.36 грн. за вимоги про стягнення середнього заробітку (11746 грн. + 12189.53 грн. = 132935.53 грн.) та 243.6 грн. за вимоги про стягнення моральної шкоди.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 88, 209, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст. 16 ЦК України, ст.ст. 235, 236, 237-1 КЗпП України суд,

Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Міністерства культури України на користь ОСОБА_3 частину середнього заробітку у вигляді коефіцієнту підвищення заробітної плати за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 травня 2012 року у справі № 712/3848/12 про поновлення ОСОБА_3 на роботі за період з 10.05.2012 р. по 30.09.2013 р. в розмірі 11746 (одинадцять тисяч сімсот сорок шість) гривень.

Стягнути з Міністерства культури України на користь ОСОБА_3 середній заробіток з врахуванням коефіцієнту підвищення заробітної плати за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 травня 2012 року у справі № 712/3848/12 про поновлення ОСОБА_3 на роботі за період з 01.10.2013 р. по 02.10.2014 р. в розмірі 121189 (сто двадцять одна тисяча сто вісімдесят дев'ять) гривень 53 копійок.

Стягнути з Міністерства культури України на користь ОСОБА_3 5000 (п'ять тисяч) гривень моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Міністерства культури України до спеціального фонду Державного бюджету України 1572 (одну тисячу п'ятсот сімдесят дві) гривні 96 копійок судового збору.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Головуюча Сарай А.І.