Постанова № 42836162, 19.02.2015, Іршавський районний суд Закарпатської області

ПОСТАНОВА

Іменем України

Справа № 301/1122/14-а

19.02.2015 року м.Іршава Іршавський районний суд Закарпатської області

В складі головуючої судді - Даруда І.А.

при секретарі - Сатін Н.М.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

третьої особи; ОСОБА_3

представників третіх осіб - ОСОБА_4, Русин І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Іршава адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Доробратівської сільської ради Іршавського району Закарпатської області та Доробратівського сільського голови Ваш Ірини Михайлівни про визнання дій протиправними, скасування рішень та свідоцтва про право власності на об»єкт нерухомості,-

В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до виконавчого комітету Доробратівської сільської ради, Доробратівського сільського голови Ваш І.М. про визнання дій протиправними, скасування рішень та свідоцтва про право власності на об»єкт нерухомості. Свої вимоги мотивує тим, що 29 жовтня 2012 року виконкомом Доробратівської сільської ради Іршавського району видано рішення за №46, яким: визнало таким, що втратило чинність у зв»язку зі зміної форми власності свідоцтво про право власності на торговий комплекс в АДРЕСА_1, Дунковицького споживчого товариства, видане на підставі рішення виконкому від 19 жовтня 2001 року за №34, та було видано Дунковицькому споживчому товариству нове свідоцтво про право власності на торговий комплекс за адресою: АДРЕСА_1.

Вказане рішення вважає таким, що не відповідає вимогам законодавства, чинного на момент його прийняття та є протиправним.

Для того щоб отримати у 2012 році свідоцтво про право власності на нерухоме майно до заяви про видачу такого необхідно додати виписку з реєстру прав власності на це майно, державний акт на земельну ділянку, інвентарну справу на вказаний об»єкт.

Всупереч вказаній вимозі, ні державного акту на землю, ні інвентарної справи станом на жовтень 2012 року, ні виписки з реєстру прав власності до заяви додано не було.

Рішення виконкому суперечить заяві голови правління Дунковицького СТ Онисько В.І., в якому вказано, що нове свідоцтво про право власності видається взамін на старе свідоцтво у зв»язку із зміною форми власності Дунковицького СТ. В заяві про видачу такого свідоцтва не йдеться про зміну форми власності Дунковицького СТ і не надано жодного належного документу про зміну форми власності Дунковицького СТ.

У зв»язку з цим посилання у рішенні на зміну форми власності Дунковицького споживчого товариства є вигадкою, оскільки в рішенні виконкому зазначено, що нове свідоцтво видається взамін старого від 05 листопада 2001 року.

Свідоцтво про право власності на торговий комплекс в с.Горбок: «ІНФОРМАЦІЯ_1», «ІНФОРМАЦІЯ_2» від 05 листопада 2001 року видане на підставі Державного акта на землю згідно рішення виконкому Доробратівської сільської ради №34 від 19 жовтня 2001 року.

Вважає, що свідоцтво є незаконним, оскільки в 2001 році підставою для видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, необхідно було надати правовстановлюючий документ на нерухоме майно, інвентарну справу, документ про право користування (власності) земельною ділянкою. Державний акт на землю не міг бути підставою для видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Крім того, 19 жовтня 2001 року виконавчим комітетом Доробратівської сільської ради рішення №34 про видачу свідоцтва про право власності на торговий комплекс в с.Горбок не приймалось, що стверджується довідкою із архівного відділу Іршавської РДА.

Видача такого свідоцтва є наслідком протиправних дій сільського голови Ваш І.М.

Недійсність свідоцтва про право власності на вказаний торговий комплекс тягне за собою незаконність та недійсність свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 30 жовтня 2012 року на підставі рішення №46 від 29 жовтня 2012 року.

Видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно без відповідного рішення виконкому сільської ради є протиправною дією сільського голови Доробратівської сільської ради, що є підставою для скасування такого свідоцтва.

Про вищевказане свідоцтво про право власності від 2001 року позивачка дізналася в ході розгляду цивільної справи за її позовом до Дунковицького СТ про визнання недійсним та скасування договору купівлі-продажу будівлі, тому просить суд визнати пропущеним строк для звернення до суду з поважної причини та поновити такий.

До участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог притягнуто Дунковицьке СТ та ОСОБА_3

В суді позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали, просять такі задовольнити, позивачка ОСОБА_1 додатково суду пояснила, що незаконним продажем торгового комплексу в с.Горбок Іршавсткого району порушуються її права як пайовика. Вона у 2008 році подавала заяву про прийняття її в члени Дунковицького СТ і на зборах пайовиків того ж року голова правління Дунковицького СТ Онисько В.І. видав їй членський квиток. Вона не бажає придбавати спірний торговий комплекс , однак вважає, що такий проданий незаконно, а вона навіть не як пайовик, а звичайний громадянин вправі оскаржити будь-яке рішення сільської ради, навіть якщо таким її особисті права і не порушуються, оскільки такий порядок на її думку передбачений КАС України.

В суді позивачка ОСОБА_1 збільшила позовні вимоги, просить визнати пропущений з поважної причини та поновити строк на оскарження протиправних дій Доробратівського сільського голови Ваш І.М. по видачі 30 жовтня 2012 року без відповідного рішення виконкому Доробратівської сільської ради Дунковицькому СТ свідоцтва про право власності на торговий комплекс загальною площею 335,8 кв.м., розташованого в АДРЕСА_1, визнати вищевказане свідоцтво недійсним та скасувати його, посилаючись на те, що 29 жовтня 2012 року питання про видачу Дунковицькому СТ свідоцтва про право власності не розглядалось, одночасно вважає, що у 2009 році жителі села зверталися до сільського голови вирішити питання продажу магазину громаді села для сільського клубу, а оскільки магазин купив ОСОБА_3, то порушив інтереси не тільки її, а й жителів села.

Представник відповідачів Ваш І.М. в судове засідання не з»явилася, але надіслала суду заяву, в якій позовні вимоги визнала просить справу слухати без її участі, тому на підставі ст.128 КАС України справу розглянуто в її відсутності.

Представники третьої особи Дунковицького СТ Онисько В.І. та Русин І.М. в суді позовні вимоги не визнали та суду пояснили, що позивачка ОСОБА_1 не є пайовиком Дунковицького СТ і тому її права не порушені, а даним позовом порушуються права споживчої кооперації та ОСОБА_3, який придбав спірний майновий комплекс, а ОСОБА_1 не має наміру купувати, а оскільки не є пайовиком, то і не може придбати даний комплекс, Дунковицьке СТ на сьогоднішній день не є власником спірного майна, оскільки згідно договору купівлі продажу нерухомого майна від 27.11.2012 року даний комплекс був придбаний ОСОБА_3 Вважають, що дані правовідносини регулюються Господарським кодексом України та Законом України «Про споживчу кооперацію». Крім того, згідно інвентаризаційної справи, свідоцтво про право власності видане на підставі всіх, передбачених законом документів. Вважають, що позивачка без поважних причин пропустила строк звернення до суду. Просять в позові відмовити.

Третя особа ОСОБА_3 в суді позовні вимоги не визнав, посилаючись на заперечення проти адміністративного позову (а.с.111-112), додатково суду пояснив, що після придбання комплексу у 2012 році провів капітальний ремонт на суму біля 500 000 гривень, які Дунковицьке СТ не має можливості повернути, просить в позові відмовити.

Представник третьої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_4 в суді позовні вимоги не визнала та суду пояснила, що реально форма власності спірного майна змінилася, що стверджується довідкою головного управління статистики в Закарпатській області №0478 від 03.03.2005 року, тому посилання позивачки на помилку у заяві голови правління Дунковицького СТ не має юридичних наслідків. Ставлячи під сумнів свідоцтво про право власності, позивачка не оспорює сам факт права власності Дунковицького СТ на торговий комплекс села Горбок Іршавського району на момент отриманняо оспорюваного свідоцтва, а крім того, на сьогоднішній день дане свідоцтво не має юридичної сили, оскільки власником зазначеного нерухомого майна є ОСОБА_3

Так як ніякі права, свобода та інтереси позивачки рішенням виконавчого комітету Доробратівської сільської ради №46 від 29.10.2012 року не порушені, то в неї відсутні будь-які підстави для звернення з адміністративним позовом до суду. Посилання позивачки на те, що вона разом з іншими односельцями зверталася до сільського голови з питанням викупити магазин громадою села та розташувати там сільський клуб нічим не стверджено, не врегульовано законодавчо викуп громадою майна споживчої кооперації. Просить в позові відмовити.

Заслухавши позивачку ОСОБА_1 її представника ОСОБА_2, третю особу ОСОБА_3, представників третіх осіб: Онисько В.І., Русин І.М., ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, матеріали цивільної справи №301/1997/14-ц, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення з слідуючих підстав.

Згідно ст.6 ч.1 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

В суді встановлено, що позивачка, не є пайовиком Дунковицького СТ, що стверджується постановою правління від 12 грудня 2012 року (а.с.), доповідною запискою (а.с. ), заявою голови правління Дунковицького СТ (.а.с. ), а отже жодні права та обов»язки позивачки видачею відповідачем свідоцтва про право власності на нерухоме майно, а саме на торговий комплекс у с.Горбок за 2001 рік та рішення виконавчого комітету від 29 жовтня 2012 року №36, не порушені, що не заперечує і сама позивачка ОСОБА_1 Твердження позивачки, що жителі села і вона в тому числі зверталися до сільського голови, щоб та вирішила питання продажу магазину сільській громаді під сільський клуб не може бути прийняте судом як доказ порушення її прав та інтересів, оскільки в суді нічим не стверджено її бажання придбати разом з громадою села спірний комплекс з метою створення там сільського клубу, крім того таке питання не має законодавчого врегулювання.

Відповідно до абзацу другого ч.1 ст.2 Закону України №1952-ІV від 01.07.2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно ст.8 цього Закону орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації; забезпечує ведення Державного реєстру прав; надає інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом; забезпечує облік безхазяйного нерухомого майна; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Як слідує з п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №1878 -VI від 11.02.2010 року «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» до 01.01.2012 року державна реєстрація права власності та права користування (сервітут) на об»єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; права власності на об»єкти незавершеного будівництва, а також облік безхазяйного нерухомого майна, довірче управління нерухомим майном проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації, створеними до набрання чинності цим Законом та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Відповідно до пп.10 п.б ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та п.6.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002 року, виконавчі комітети місцевих рад здійснюють реєстрацію права власності на об»єкти нерухомого майна, розташовані в межах відповідної території, з видачею свідоцтва про право власності, тому посилання позивачки ОСОБА_1 на незаконність видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно у 2012 році у зв»язку з відсутністю виписки з реєстру прав власності на це майно, державного акту на земельну ділянку, інвентарної справи спростовується інвентарною справою №10 від 24 жовтня 1982 року, згідно якої Іршавському районному споживчому товариству належав магазин та закусочна в с.Горбок, Іршавського району, Закарпатської області (а.с.1), генплан магазину (а.с.3), план будівель (а.с.4), експлікація (а.с.5 та інвентарною справою №314/5/38/02484 на домоволодіння АДРЕСА_1 торговий комплекс, власник ОСОБА_3, де згідно довідки (а.с.1) Дунковицьке СТ на підставі свідоцтва про право власності від 30 жовтня 2012 року продало ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 27 листопада 2012 року торговий комплекс, згідно згідно зведеного акту (а.с.3) балансовою вартістю 25 051,00 грн., випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.14), свідоцтвом про право власності на торговий комплекс с.Горбок від 05 листопада 2001 року (а.с.17), заявою про державну реєстрацію прав власності та інших речових прав на нерухоме майно (а.с.22), свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 30 жовтня 2012 року (а.с.24), витягами про державну реєстрацію прав (а.с. 25,28,37), договором купівлі-продажу нерухомого майна від 27 листопада 2012 року (а.с.34-35).

Крім того, позивачка посилається як на доказ протиправності дій Доробратівського сільського голови у видачі свідоцтв про право власності на нерухоме майно те, що рішення виконавчого комітету Доробратівської сільської ради №34 від 19 жовтня 2001 року не приймалось, однак таке твердження позивачки ОСОБА_1 спростовується інформацією начальника архівного відділу Іршавської райдержадміністраці Закарпатської області №789/19 від 25 грудня 2014 року про те, що журнал реєстрації рішень виконкому Доробратівської сільської ради за 2001 рік на державне зберігання не передавався. (а.с. ).

Посилання представника позивача ОСОБА_2 на те, що при визнанні відповідачем позову суд має такий задовольнити, не дивлячись на невизнанні такого третіми особами суперечить вимогам ст.51 ч.4 КАС України, згідно якої суд не приймає визнання адміністративного позову відповідачем, якщо ці дії порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси. Оскільки визнання відповідачем даного позову порушує права та інтереси, зокрема майнові права ОСОБА_3, який є власником спірного приміщення, а оскаржувані рішення не є нормативно-правовими актами центральних органів влади, повноваження яких поширюються на кожного громадянина та на всю територію України, а є правовим актом індивідуальної дії, що стосуються інтересів конкретної особи, а в даному випадку Дунковицького СТ та ОСОБА_3 і ніяким чином їх дії не поширюються на ОСОБА_1, то у відповідності до вимог ч.4 ст.51 КАС України, суд не може прийняти визнання відповідачем даного позову та вважає неправомірним оскарження рішення сільської ради, що не зачіпає її інтересів.

Крім того, згідно ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Суспільні відносини, що виникають при здійсненні адміністративного судочинства є специфічними і полягають у захисті прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб»єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, а вданому випадку позивачка не потребує захисту, оскільки її права і свободи не порушуються, що вона сама визнала, пояснивши, що не бажає придбати спірний комплекс, а навпаки захисту потребують Дунковицьке СТ та ОСОБА_3, як сторони договору купівлі-продажу спірного комплексу, а скасувавши оскаржувані свідоцтва будуть порушені і права пайовиків, оскільки представник Дунковицького СТ Онисько В.І. суду пояснив, що не бажає повертати спірний комплекс у власність СТ, оскільки Дунковицьке СТ не має коштів, щоб повернути ОСОБА_3

Частиною 2 ст.2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Після притягнення судом до участі у справі в якості третіх осіб Дунковицьке СТ та ОСОБА_3 в суді встановлено, що це є спір про право, оскільки оскарження та визнання свідоцтв про право власності на торговий комплекс недійсними порушують майнові права як теперішнього власника ОСОБА_3 та попереднього - Дунковицького СТ, яке заперечує повернення сторін у попереднє становище і ніяк не порушує права позивачки ОСОБА_1, тому даний спір мав би розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Що стосується строків звернення до адміністративного суду, то у відповідності до вимог ч.2 ст.99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивачка просить визнати недійсними свідоцтва про право власності від 2001 року та від 2012 року, та рішення виконавчого комітету Доробратівської сільської ради від 2012 року, тобто звернулася до суду з пропуском встановленого ст.99 КАС України строку звернення до суду і просить визнати пропущеним із поважних причин, а саме дізналася про такі під час розгляду цивільної справи та коли готувалася до розгляду адміністративної справи. Однак, такі причини не можна визнати поважними, оскільки на підтвердження таких позивачка не надала жодного доказу, а крім того, їй ніщо не заважало звертатися до суду вчасно і, як вона пояснила, що зразу після продажу спірного комплексу у 2012 році вона знала, що придбав його ОСОБА_3, оскільки він дійсно проводив там ремонти і це бачило все село, а отже немає підстав і для поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Керуючись ст.ст.2,6, 18,51, 99,128, КАС України, ст.ст.2, 8 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», суд,-

П О С Т А Н О В И В:

У позові ОСОБА_1 до виконавчого комітету Доробратівської сільської ради Іршавського району Закарпатської області та Доробратівського сільського голови Ваш Ірини Михайлівни про визнання недійсними свідоцтв про право власності на торговий комплекс від 2001 року та від 30 жовтня 2012 року та рішення виконавчого комітету Доробратівської сільської ради №46 від 29 жовтня 2012 року та його скасування, відмовити за недоведеністю позовних вимог.

На постанову може бути подано апеляцію протягом десяти днів з дня проголошення постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: І. А. Даруда