Рішення № 42834791, 18.02.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 638/15997/14-ц Головуючий 1-ї інстанції - Гайдук Л.П.

Провадження № 22-ц/790/990/15 Доповідач - Піддубний Р.М.

Категорія: "право власності"

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2015 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого: судді Піддубного Р.М.,

суддів: Тичкової О.Ю., Бровченка І.О.,

за участю секретаря: Новокщонової І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 грудня 2014 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритет - інтер" до ОСОБА_1, треті особи - товариство з обмеженою відповідальністю "Фарватер Інвест", товариство з обмеженою відповідальністю "Рент Центр", товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Амстердам", Реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції, публічне акціонерне товариство "ОТП Банк", ОСОБА_2, про витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності на нерухоме майно, -

встановила:

У серпні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Пріоритет - інтер" (ТОВ "Пріоритет - інтер") в особі ліквідатора ОСОБА_3. звернулось до суду з позовом, в обґрунтування якого зазначило, що 14 серпня 2007 року між ТОВ "Фарватер Інвест" та ТОВ "Пріоритет - інтер" було укладено договір купівлі - продажу, за умовами якого ТОВ "Пріоритет - інтер" прийняло у власність нежитлові приміщення 1-го, 2-го, 3-го, 4-го, 5-го, 6-го, 7-го поверхів в літ "А -6-8", загальною площею 1309,60 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Того ж дня, між ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", та ТОВ "Пріоритет - інтер" було укладений кредитний договір № CR07-390/29-1, у забезпечення виконання зобов'язань за яким, на підставі договору іпотеки №PL07-464/29-1, вищевказане нерухоме майно було передано банку в іпотеку.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18 грудня 2009 договір купівлі - продажу нежитлових приміщень, укладений 14 серпня 2007 року між ТОВ "Фарватер Інвест" та ТОВ "Пріоритет - інтер", було розірвано.

На підставі рішення господарського суду Харківської області від 03 лютого 2012 року право власності на спірне нерухоме майно 20 серпня 2013 року було зареєстровано за ТОВ "Рент Центр", згідно договору купівлі-продажу від 10 вересня 2013 року - перейшло до ОСОБА_2, а на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 05 грудня 2013 року на 28/100 його частин - до ОСОБА_1

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Вищого господарського суду України від 14 січня 2014 року, було задоволено апеляційну скаргу АТ "ОТП Банк", рішення господарського суду Харківської області від 18 грудня 2009 року скасовано, у задоволенні позову ТОВ "Фарватер Інвест" до ТОВ "Пріоритет - інтер" про розірвання договору купівлі - продажу відмовлено.

Посилаючись на те, що спірні приміщення вибули з володіння позивача на підставі судового рішення, яке було в подальшому скасоване, представник ТОВ "Пріоритет-інтер" просив витребувати нежитлові приміщення 6-го поверху № 1, № 4, № 5, № 8-14, № 16-20, № І, загальною площею 238,6 кв.м. та нежитлові приміщення 7-го поверху №7-9, № 12-15, № ІІІ, загальною площею 107,2 кв.м. в літ "А-6-8" , що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, з незаконного володіння ОСОБА_1, визнати за ТОВ "Пріоритет - інтер" право власності на вказане нерухоме майно, зобов'язати Реєстраційну службу Харківського міського управління юстиції здійснити реєстрацію права власності за ТОВ "Пріоритет - інтер".

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 грудня 2014 року позов задоволено. Витребувано з володіння ОСОБА_1 нежитлові приміщення 6-го поверху № 1, № 4, № 5, № 8-14, № 16-20, № І, загальною площею 238,6 кв.м. та нежитлові приміщення 7-го поверху №7-9, № 12-15, № ІІІ, загальною площею 107,2 кв.м. в літ "А-6-8", що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Визнано за ТОВ "Пріоритет - інтер" право власності на нежитлові приміщення 6-го поверху № 1, № 4, № 5, № 8-14, № 16-20, № І, загальною площею 238,6 кв.м. та нежитлові приміщення 7-го поверху №7-9, № 12-15, № ІІІ, загальною площею 107,2 кв.м. в літ А-6-8, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Пріоритет - інтер" судовий збір у розмірі 3 654 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заявленого ОСОБА_3 позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння його власника - ТОВ "Пріоритет - інтер" поза волею останнього (на підставі судового рішення, яке було в подальшому скасоване), а тому власник має право вимагати усунення порушень його права власності, зокрема й шляхом витребування майна із чужого незаконного володіння. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для визнання за позивачем в судовому порядку права власності на нерухоме майно, що було предметом договору купівлі-продажу від 14 серпня 2007 року.

Проте погодитись з такими висновками не можна з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК).

За правилами ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Судовим розглядом встановлено, що 14 серпня 2007 року між ТОВ "Фарватер Інвест" та ТОВ "Пріоритет - інтер" було укладено договір купівлі - продажу, за умовами якого ТОВ "Пріоритет - інтер" прийняло у власність нежитлові приміщення 1-го, 2-го, 3-го, 4-го, 5-го, 6-го, 7-го поверхів в літ "А -6-8", загальною площею 1309,60 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 2.3 вказаного договору передача нежитлових приміщень відбудеться шляхом підписання акту прийому передачі після повного розрахунку сторін.

Пунктом 2.2 договору сторони передбачили, що вартість предмету договору сплачується покупцем продавцю наступним чином: 15 150 000 грн. сплачується в день підписання договору, а 10 100 000 - протягом семи дня з дня його підписання.

Встановлено, не заперечується сторонами та підтверджується рішенням господарського суду Харківської області від 03 жовтня 2014 року, що повного розрахунку за договором купівлі-продажу здійснено не було, акт прийому передачі нежитлових приміщень сторонами договору підписаний не був.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18 грудня 2009 договір купівлі - продажу нежитлових приміщень, укладений 14 серпня 2007 року між ТОВ "Фарватер Інвест" та ТОВ "Пріоритет - інтер", було розірвано.

На підставі рішення господарського суду Харківської області від 03 лютого 2012 року право власності на спірне нерухоме майно було зареєстровано за ТОВ "Рент Центр", на підставі договору купівлі-продажу від 10 вересня 2013 року перейшло до ОСОБА_2, а згідно договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 05 грудня 2013 року на 28/100 його частин - до ОСОБА_1

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Вищого господарського суду України від 14 січня 2014 року, рішення господарського суду Харківської області від 18 грудня 2009 року скасовано, у задоволенні позову ТОВ "Фарватер Інвест" до ТОВ "Пріоритет - інтер" про розірвання договору купівлі - продажу відмовлено.

Відповідно до ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК).

Згідно із частиною 1 статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, статтею 388 ЦК України передбачено можливість витребування майна власником від добросовісного набувача, такі випадки обмежені та можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він його передав, поза їх волею.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не володіє майном, до незаконного володільця, тобто особи, яка здійснює володіння майном без належних правових підстав.

При цьому позивач повинен довести належність йому майна на праві власності чи на іншому речовому праві.

Як убачається із матеріалів справи, рішенням господарського суду Харківської області від 03 жовтня 2014 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03 грудня 2014 року, договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, укладений 14 серпня 2007 року між ТОВ "Фарватер Інвест" та ТОВ "Пріоритет - інтер", розірвано.

Відповідно до ч.ч. 2,3 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов'язання припиняються з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції на вищезазначені вимоги закону уваги не звернув, безпідставно не врахував рішення господарського суду Харківської області від 03 жовтня 2014 року, яким зобов'язання сторін за договором купівлі-продажу від 14 серпня 2007 року припинились, внаслідок чого встановивши, що право власності на спірне нерухоме майно ТОВ "Пріоритет -інтер" не належить, дійшов помилкового висновку про витребування цього майна з володіння ОСОБА_1 та наявність передбачених законом підстав для визнання права власності за позивачем.

Оскільки неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права призвело до неправильного вирішення справи, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню з ТОВ "Пріоритет - інтер" судовій збір у розмірі 1827 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 грудня 2014 року скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритет - інтер" до ОСОБА_1 про витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритет - інтер" на користь ОСОБА_1 сплачений останнім за подання апеляційної скарги судовий збір у розмірі 1827 грн.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді