Ухвала суду № 42832481, 23.02.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1624/15 Справа № 182/1885/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Рибакова В. В. Доповідач - Городнича В.С.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів - Варенко О.П., Куценко Т.Р.,

при секретарі - Назаренко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" про визнання кредитного договору недійсним, повернення відсотків, виведення майна з-під застави, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, посилаючись на те, що 22.10.2007 року між ним та ПАТ "Альфа-Банк" був укладений кредитний договір № 490050149, відповідно до якого банк зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти шляхом перерахування суми 55650,00 грн. на рахунок продавця ТОВ "Автосоюзсервіс" за транспортний засіб відповідно до п.2.4 кредитного договору за цільовим використанням кредиту. А позичальник зобов'язується сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 12 % річних, що нараховується на фактичний залишок заборгованості за кредитом, за фактичний період користування кредитними коштами в строк до жовтня 2013 року. Однак, банк не виконав зобов'язань під час укладання кредиту в іноземній валюті щодо попередження споживача, що валютні ризики за кредитним договором несе споживач. Позивач вважає такі умови кредитного договору несправедливими, так, як всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договорених прав та обов'язків на шкоду позичальника, споживача кредитних послуг. Несправедливими вважає умови кредитного договору в частині надання кредиту в доларах США, оскільки вказана умова погіршує становище позичальника, як споживача.

У зв'язку з цим, позивач просить суд визнати недійсним кредитний договір № 490050149 від 22.10.2007 року, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ "Альфа-Банк", повернення відсотків за договором та виведення майна з-під застави.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22.10.2007 року між сторонами був укладений Кредитний договір № 490050149, згідно з умовами якого цей Договір складається з двох частин, які нероздільно пов'язані між собою. Договір вважається укладеним за умови підписання Сторонами обох частин цього Договору, включаючи всі додатки до нього (додатки складають невід'ємну частину цього Договору).

Відповідно до п.2 Кредитного договору, Банк надає Позичальнику Кредит та приймає в заставу в якості забезпечення виконання зобов'язань за Договором Предмет застави, а Позичальник приймає Кредит та передає Банку в заставу в якості забезпечення виконання зобов'язань за Договором Предмет застави на наступних умовах.

Відповідно до п.2.1. Кредитного договору, сума кредиту та валюта кредиту: 11019,80 доларів США.

Відповідно до п.2.3. Кредитного договору, номінальна процентна ставка складає 12 % річних.

Відповідно до п.2.3. Кредитного договору, дата остаточного повернення Кредиту - 22.10.2013 року.

Відповідно до п.2.4. Кредитного договору, цільове використання кредиту: придбання Транспортного засобу згідно з Договором купівлі-продажу, укладеним між Позичальником та ТОВ "Автосоюзсервіс" № П-128 від 12.10.2007 року; оплати страхової суми ЗАТ "ПРОСТО-страхування" за перший рік страхування Транспортного засобу - 0,00 грн.

Відповідно до п.2.7. Кредитного договору, визначений порядок надання кредиту, згідно з яким не пізніше наступного банківського дня після отримання банком документів, зазначених у частині № 2, кредит надається однією сумою в готівковій формі, шляхом видачі кредитних коштів позичальнику з операційної каси банку. У день видачі кредитних коштів позичальнику у валюті кредиту, на суму отриманого кредиту в іноземній валюті позичальник здійснює купівлю національної валюти (гривні) через операційну касу банку по встановленому курсу банку на день здійснення операції та не пізніше наступного банківського дня перераховує виручені від продажу валюти кошти у сумі 55650,00 грн. на рахунок ТОВ "Автосоюзсервіс" з метою оплати за транспортний засіб за договором купівлі-продажу № П-128 від 12.10.2007 року; у сумі 0,00 грн. - на рахунок страховика ЗАТ "ПРОСТО-страхування" з метою оплати страхової суми за перший рік страхувальника транспортного засобу за договором страхування між позичальником та страховиком.

Відповідно до п.2.10. Кредитного договору, предметом застави є транспортний засіб SAMAND, EL, 2007 року випуску, колір - сірий, державний номер - НОМЕР_1, № кузову - НОМЕР_2, тип - легковий-седан-в (свідоцтво про реєстрацію - НОМЕР_3, видане - 17.10.2007 року РЕВ 10-го МВ ДАІ УМВС України, Дніпропетровська обл.)

Відповідно до п.11.6. Частини № 2 кредитного договору, сторони домовились про збільшення позовної давності, позовна давність становить 50 років. Тобто позивач звернувся до суду з даним позовом в межах позовної давності.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд вірно виходив з того, що з підписанням кредитного договору № 490050149 від 22.10.2007 року позивач підтвердив, що всі умови договору йому повністю зрозумілі і він погоджується з ними. Таким чином, підписання позивачем кредитного договору підтверджує той факт, що між ним та Банком досягнуто згоди по усіх істотних умовах, а отже договір є укладеним. Крім того, після укладення кредитного договору позивач виконував умови кредитного договору, що підтверджується відповідними квитанціями (а.с.24-60), однак лише в 2014 році позивач вирішив пред'явити свої вимоги до Банку.

Також, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями у 2007 році мали право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті. Зазначене підтверджується наявністю в матеріалах справи копій документів: Банківська ліцензія № 61 на право здійснювати банківські операції, визначені ч.1 та п.п.5-11 ч.2 ст.47 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Дозвіл № 61-5 на право здійснення операцій, визначених п.п.1-4 ч.2 та ч.4 ст.47 Закону України "Про банки та банківську діяльність" (а.с.79,80).

У зв'язку з вищевикладеними обставинами, суд дійшов до обґрунтованого висновку, що для визнання кредитного договору недійсним немає жодних правових підстав.

З'ясувавши в достатньо повному обсязі права та обов'язки сторін, обставини по справі, перевіривши доводи сторін та давши їм правову оцінку, суд постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Апелянт в своїй скарзі посилається на те, що суд першої інстанції залишив поза увагою відсутність у банка індивідуальної ліцензії та копія ліцензії НБУ прострочена та видана на інше підприємство.

Однак, такі доводи апелянта є надуманими та не є підставою для скасування законного рішення.

Так, відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 року № 15-93 використання іноземної валюти на території України як засобу платежу можливе лише за наявності ліцензії, виданої Національним банком України.

У свою чергу п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483, передбачено якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями), використання іноземної валюти як засобу платежу дозволяється без ліцензії.

Стаття 47 Закону України "Про банки та банківську діяльність" від 17 грудня 2000 року № 2121-ІІІ містить перелік банківських операцій, які дозволяється здійснювати банкам, в тому числі на підставі банківської ліцензії. До них також належать кредитні операції, зокрема, розміщення залучених коштів (гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент) від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

ПАТ "Альфа-Банк" має банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій з надання кредитів в іноземній валюті (а.с. 79, 80).

Банком, при укладенні кредитного договору № 490050149 від 22.10.2007 року, дотримані всі вимоги, встановлені чинним законодавством та Законом України "Про захист прав споживачів".

Валюта кредиту була обрана позивачем самостійно, про що свідчить його особистий підпис у кредитному договорі. Жодних зауважень та застережень у ОСОБА_2 на момент укладення та підписання договору не було. Підписання кредитного договору свідчить про намір сторін прийняти на себе права та обов'язки, зазначені у договорі.

Інші доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. Крім того, зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування рішення суду судом апеляційної інстанції не встановлено.

Вирішуючи спір між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об'ємі з'ясував права та обов'язки учасників спору, обставини справи, перевірив доводи сторін та давши їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.П. Варенко

Т.Р. Куценко