Рішення № 42831069, 26.12.2014, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/18889/14-ц

Провадження №2/761/5706/2014

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26 грудня 2014 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Гуменюк А.І.

при секретарі Панасенко Ж.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу позовом ОСОБА_1 до Шевченківського районного управління Головного управління МВС України в місті Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві, про звільнення майна з-під арешту та усунення перешкод у здійсненні права власності, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - Позивач) 26 червня 2014 року, в особі свого представника, звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Шевченківського районного управління Головного управління МВС України у місті Києві (далі - Відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві (далі - Третя особа), про звільнення майна з-під арешту та усунення перешкод у здійсненні права власності.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що згідно Договору купівлі-продажу квартири, укладеного між нею та ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 25 лютого 2013 року, за р. № 341, вона є власником квартири АДРЕСА_1. Зауважує, що на момент продажу квартири, згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, не існувало жодних заборон відчуження чи арештів щодо вищевказаної квартири. Окрім того, зазначила, що в день укладення Договору купівлі-продажу квартири, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно нотаріусом, що посвідчував договір, було внесено відомості про реєстрацію права власності на спірну квартиру за нею. Однак, згодом їй стало відомо, що на підставі постанови слідчого Шевченківського районного управління Головного управління МВС України в м. Києві про накладення арешту на майно від 23 липня 2008 року, на належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві було зареєстровано обтяження, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22 липня 2013 року. Зауважила, що з витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12 червня 2014 року вбачається, що арешт на квартиру накладено на підставі постанови про накладення арешту на майно обвинуваченого, проте, вона не є ні обвинуваченим, ні підозрюваним у кримінальній справі, яка слугувала підставою для накладення арешту. Таким чином, вважає, що арешт квартири порушує її права, як законного власника майна, та створює перешкоди щодо володіння і розпорядженням ним. Просить суд ухвалити судове рішення, яким звільнити з-під арешту та зняти заборону на відчуження шляхом скасування арешту на квартиру АДРЕСА_2, накладеного постановою слідчого Манелюка О.І. СВ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 23 липня 2008 року у кримінальній справі № 10-10048, а також усунути перешкоди у здійсненні права власності щодо квартири під АДРЕСА_1 шляхом вилучення запису з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

У судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник Відповідача у судовому засіданні позов не визнала, у задоволенні позовних вимог просила суд відмовити у повному обсязі, мотивуючи тим, що на даний час триває досудове розслідування кримінального провадження, у зв'язку з чим вважає позов безпідставним.

Представник належним чином повідомленої Третьої особи у судове засідання не з`явився, клопотання про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи у відсутність Третьої особи, як і заперечень на позов, до суду не подавав.

Суд, заслухавши думку представника Позивача та представника Відповідача, які не заперечували щодо розгляду справи у відсутність представника Третьої особи, вбачає можливим розгляд справи у відсутність останнього, на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд знаходить позов таким, що підлягає задоволенню частково, з таких підстав.

Судом встановлено, що Позивачеві належить на праві власності квартира АДРЕСА_3, що підтверджується Договором купівлі-продажу, укладеним між Позивачем та ОСОБА_2, і посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 25 лютого 2013 року, за р. № 341 та Витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 732293, сформованим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 25 лютого 2013 року (а.с. а.с. 8, 9).

Крім того, суд також встановлено, що 23 липня 2008 року у межах розслідування кримінальної справи № 10-10048, порушеної за ознаками складу злочину, передбаченого частиною 3 статті 186 Кримінального кодексу України об'єднаної з кримінальною справою, порушеною прокуратурою м. Києва за ознаками складу злочинів передбачених частиною 1 та частиною 3 статті 358, частиною 4 статті 190 Кримінального кодексу України, слідчим Шевченківського районного управління Головного управління МВС України в м. Києві лейтенантом міліції Манелюком О.І. винесено постанову про накладення арешту на майно обвинуваченого.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 22889359, сформованого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 12 червня 2014 року, вбачається, що 18 липня 2013 року державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві на належну Позивачеві квартиру АДРЕСА_4, було накладено арешт на підставі постанови слідчого Шевченківського районного управління Головного управління МВС України в м. Києві Манелюка О.І. про накладення арешту на майно обвинуваченого від 23 липня 2008 року (а.с. 20).

Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з частиною статті 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

За змістом частин 1 та 2 статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до частини першої статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Судом встановлено, що 20 січня 2014 року, Позивач, в особі свого представника, зверталася до Відповідача із заявою про скасування арешту та просила останнього скасувати постанову слідчого Шевченківського районного управління Головного управління МВС України в м. Києві про накладення арешту на майно від 23 липня 2008 року та здійснити всі необхідні заходи щодо виключення запису про обтяження щодо квартири АДРЕСА_5 з Державного реєстру речових прав н нерухоме майно (а.с. 33).

Однак Відповідачем вказані прохання Позивача задоволенні не були.

Відповідно до частини першої статті 126 Кримінально-процесуального кодексу України у редакції 1960 року, забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна провадиться шляхом накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії, де б ці вклади, цінності та інше майно не знаходилось, а також шляхом вилучення майна, на яке накладено арешт. Накладення арешту на вклади зазначених осіб проводиться виключно за рішенням суду.

З матеріалів кримінального провадження № 12013110100010141 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частини 3 статті 358 Кримінального кодексу України не вбачається, що ОСОБА_1 затримувалася за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення або до неї застосовувалися запобіжні заходи до винесення постанови про притягнення її як обвинуваченого. Крім того, у вказаних матеріалах кримінального провадження відсутня постанова про притягнення ОСОБА_1 як обвинуваченої у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення.

Аналізуючи вищенаведені факти, суд приходить до висновку, що накладення арешту на належну Позивачеві на праві власності квартиру АДРЕСА_1, та внесення відомостей про її обтяження до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, порушує права Позивача, як власника, оскільки вона не притягувалася до участі у кримінальній справі в якості підозрюваного, їй не пред'являлось обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення та не заявлялись вимоги за цивільним позовом.

З огляду на викладене, позовна вимога щодо звільнення з-під арешту належної на праві власності Позивачеві квартири АДРЕСА_2, накладеного постановою слідчого СВ Шевченківського районного управління Головного управління МВС України в місті Києві Манелюка О.І. від 23 липня 2008 року у кримінальній справі № 10-10048, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, Позивач просить суд ухвалити судове рішення, яким усунути перешкоди у здійсненні права власності щодо квартири під АДРЕСА_1 шляхом вилучення запису з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Вказана позовна вимога задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (чинного на момент реєстрації накладення арешту на належну Позивачеві квартиру) та іншими нормативно-правовими актами.

За змістом частини першої статті другої Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», (далі - Закон) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Відповідно до статті шостої Закону, систему органів державної реєстрації прав становлять:

Міністерство юстиції України;

центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав;

органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку (далі - органи державної реєстрації прав).

Держателем Державного реєстру прав є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав.

Адміністратором Державного реєстру прав є державне підприємство, що належить до сфери управління Міністерства юстиції України, здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Державного реєстру прав та відповідає за технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист даних, що містяться у Державному реєстрі прав.

Згідно зі статтею восьмою Закону, орган державної реєстрації прав: проводить державну реєстрацію та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації; забезпечує ведення Державного реєстру прав; надає інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим законом; забезпечує облік безхазяйного нерухомого майна; здійснює інші повноваження, передбачені цим законом та іншими законами України.

Відповідно до пункту другого частини другої статті дев`ятої Закону, державний реєстратор, окрім інших повноважень, приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону, державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

За змістом частини дев`ятої статті 16 Закону, державна реєстрація припинення обтяження проводиться на підставі заяви обтяжувача, яку він зобов'язаний подати протягом п'яти робочих днів з дня припинення обтяження самостійно або на письмову вимогу боржника чи іншої особи, права якої порушено через наявність таких реєстраційних записів.

Аналізуючи зміст вищезазначених правових норм, суд приходить до висновку, що виключно до компетенції органу державної реєстрації прав, у тому числі Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, належить повноваження здійснювати державну реєстрацію припинення обтяження на нерухоме майно.

Таким чином, Шевченківське районне управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у м. Києві є неналежним відповідачем щодо заявленої до нього Позивачем позовної вимоги про усунення перешкоди у здійсненні права власності щодо квартири АДРЕСА_5, шляхом вилучення запису з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, у зв'язку з чим позов в цій частині задоволенню не підлягає.

З урахуванням викладеного, на підставі статей 316, 317, 319, 321 Цивільного кодексу України, статті 126 Кримінального процесуального кодексу України 1960 року, статей 2, 6, 8, 15, 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», керуючись статтями 10, 11, 13, 60, 61, 88, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Шевченківського районного управління Головного управління МВС України в місті Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві, про звільнення майна з-під арешту та усунення перешкод у здійсненні права власності - з а д о в о л ь н и т и частково.

Звільнити з-під арешту належну на праві власності ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) квартиру під номером АДРЕСА_1 місті Києві, накладеного постановою слідчого СВ Шевченківського районного управління Головного управління МВС України в місті Києві Манелюка О.І. від 23 липня 2008 року у кримінальній справі № 10-10048.

У задоволенні позову в частині щодо усунення перешкод у здійсненні права власності - в і д м о в и т и.

Стягнути із Шевченківського районного управління Головного управління МВС України в місті Києві (Код ЄДРПОУ 08672940) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати, пов'язані із розглядом справи у розмірі 243 (двісті сорок три) гривні 60 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Шевченківський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а у разі, якщо рішення було проголошено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Апеляційним судом м. Києва, якщо воно не буде скасоване.

СУДДЯ :