Постанова № 42827044, 24.02.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 лютого 2015 року 11:30 № 826/18992/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Гавілон Україна» доДержавної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гавілон Україна» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 18.11.2014р. №0008052201, №0008062201, №0008072201.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті відповідачем протиправно, а тому підлягають скасуванню. В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечив з тих підстав, що оскаржувані рішення прийняті правомірно.

В судовому засіданні 27.01.2015 суд по справі перейшов в письмове провадження. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем проведено перевірку ТОВ «Гавілон Україна» за результатами якої 28.10.2014р. складено акт №6138/26-56-22-01-03/37726624 про результати проведення документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012р. по 31.12.2013р. (далі по тексту - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення п.п. 14.1.27, 14.1.36 статті 14, статті 39, п. 138.4 статті 138, п.п. 139.1.9 статті 139, п.п. 153.2.1, 153.2.3 статті 153 ПК України, в результаті чого позивачем завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування в розмірі 7 668 576грн. за 2013 рік та занижено податок на прибуток на суму 1 166 245грн. за 4 квартал 2012 року.

На підставі встановлених порушень, відповідачем 18.11.2014р. прийняті податкові повідомлення - рішення №0008062201, яким за порушення п. 138.4 статті 138, п.п. 139.1.9 статті 139 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 667 597,50грн., в тому числі основний платіж - 445 065грн. та штрафні санкції - 222 532,50грн.; №0008072201, яким за порушення п. 138.4 статті 138, п.п. 139.1.9 статті 139 ПК України позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 7 668 576грн. за 2013 рік та №0008052201, яким за порушення п.п. 14.1.27, 14.1.36 статті 14, статті 39, п. 138.4 статті 138, п.п. 139.1.9 статті 139, п.п. 153.2.1, 153.2.3 статті 153 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 081 770грн., в тому числі основний платіж - 721 180грн. та штрафні санкції - 360 590грн.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що на виконання умов Контракту № СS 1032-РС10262-GР 133 від 19 вересня 2012 року, укладеного між позивачем та Gavilon Geneva Sarl, позивач здійснював експорт кукурудзи 3-го класу відповідно до Митної декларації №500040504/2012/979 від 29.11.2012 р.

Аналогічний експорт здійснювався позивачем також на виконання умов Контракту СS 1039- GР 138 від 17 жовтня 2012 року відповідно до МД 500040504/2012/980 від 29.11.2012 р.

Відповідно до п. 3.1 зазначених Контрактів, позивач здійснював поставку товару на умовах поставки СРТ (Інкотермс). Вартість поставки за 1 тону кукурудзи складала:

- 262 $ США - за Контрактом GР 133;

- 261 $ США - за Контрактом GР 138.

В Акті перевірки відповідач зазначає, що станом на дату оформлення вказаних митних декларацій, 29 листопада 2012 року, звичайною ціною кукурудзи 3-го класу за 1 тону була ціна у розмірі 315 $ США.

Враховуючи зазначене, відповідач прийшов до висновків, що ціни, за якими позивач здійснював експорт товару пов'язаній особі - одержувачу Gavilon Geneva Sarl, є нижчими за звичайні ціни на такий товар. Різницю між звичайною ціною, визначеною відповідачем (315 $ США) та ціною за Контрактами позивача (261, 262 $ США), відповідач умножив на вагу за МД і отриманий результат визнав в якості додаткового доходу, який на його думку, повинен був задекларувати позивач.

Однак, з даними висновками податкового органу, суд не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до п. 153.2.1 статті 153 ПК України дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Зокрема, звичайною ціною на кукурудзу фуражну відповідач визначає 315 $ США. Таким чином, допустиме відхилення у 20% від звичайної ціни складає 63 $ США (315 $ США * 20%). На стор. 6 Акта перевірки відповідач зазначає відхилення цін позивача від «звичайних цін» на 54-53 $ США, що є менше ніж 63 $ США. Тобто, ціни позивача за Контрактами мають відхилення в межах 20% від рівня звичайних цін.

Висновком ДП «Держзовнішінформ» №11/1394 від 08.10.2012р. встановлено, що аналіз коньюктури ринку свідчить, що контрактна ціна 262,00 USD/мт (двісті шістдесят два долари 0 центів США) на кукурудзу фуражну врожаю 2012 року в кількості 5000 мт (п'ять тисяч тон) +/- 5% на умовах поставки СРТ - Іллічівськ, Україна (згідно «Інкотермс - 2010») знаходиться в межах ринкового рівня цін на момент укладення контракту.

Те, що ціна, визначена позивачем у Контракті GР 138 є ринковою, підтверджується Висновком ДП «Держзовнішінформ» № 11/1630 від 30.11.2012.

Зокрема, відповідно до інформації із такого витягу, орієнтовний рівень цін на кукурудзу фуражну на умовах поставки FОВ станом на 17.10.2012 р. (дата Контракту GР 138) становить 280 $ США. При цьому, оскільки за Контрактом GР 138, позивач здійснював поставки на умовах СРТ, що є дешевшими ніж умови FОВ, ціна у 261 $ США відповідає ринковим цінам станом на дату підписання такого контракту.

Зазначене підтверджується Договором перевалки № 3007 від 30.07.2012 р. Gavilon Geneva Sarl, відповідно до якого, вартість зберігання в порту, перевалки (на борт) і т.д. становить 17,87 $ США. Тобто, вартість кукурудзи за умовами СРТ відповідає вартості за умовами FОВ мінус вартість перевалки (280 $ США - 17,87 $ США).

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що продаж (реалізація) товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Звичайна ціна застосовується;у разі здійснення платником податків, в тому числі операцій з пов'язаними особами, яких визначено підпунктом 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 Кодексу.

Згідно пп. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України пов'язані особи - юридичні та/або фізичні особи, взаємовідносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють і які відповідають будь-якій з наведених нижче ознак:

- юридична особа, що здійснює контроль за господарською діяльністю платника податку або контролюється таким платником податку чи перебуває під спільним контролем з таким платником податку;

- фізична особа або члени її сім'ї, які здійснюють контроль за платником податку;

- посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правових відносин, а також члени її сім'ї;

- платники податку - учасники об'єднання підприємств незалежно від його виду та організаційно-правової форми, що провадять свою господарську діяльність шляхом утворення такого об'єднання.

Під контролем господарської діяльності платника податку слід розуміти:

а) володіння безпосередньо або через пов'язаних фізичних та/або юридичних осіб часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку в розмірі не менш як 20 відсотків статутного фонду платника податку.

Згідно з пп. 153.2.1 п.153.2 ст. 153 ПКУ дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Відповідно до п. 39.1. ст. 39 Податкового кодексу України звичайна ціна на товари (роботи, послуги) збігається з договірною ціною, якщо інше не встановлено цим Кодексом і не доведено зворотне, в тому числі в результаті неможливості визначення звичайної ціни із застосуванням положень пунктів 39.3.-39.4 цієї статті.

Звичайна ціна застосовується у разі здійснення платником податків:

а) бартерних операцій;

б) операцій з пов'язаними особами;

в) операцій з платниками податків, що застосовують спеціальні режими оподаткування або інші ставки, ніж основна ставка податку на прибуток, або не є платником цього податку, крім фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності;

г) в інших випадках, визначених цим Кодексом».

Відповідно до п.39.2. ст. 39 Податкового кодексу України визначення звичайної ціни у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснюється за одним з методів, вказаних в цьому пункті. Встановлюються такі методи визначення звичайної ціни:

а) порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу);

б) ціни перепродажу; .

в) "витрати плюс";

г) розподілення прибутку;

ґ) чистого прибутку.

При визначенні звичайної ціни згідно з методами, встановленими цим пунктом, використовується інформація про ціни в операціях між непов'язаними особам у співставних умовах на відповідному ринку товарів (робіт; послуг).

При цьому умови визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами істотно не впливає на ціни, які отримуються в результаті застосування методів, встановлених цим пунктом».

Відповідно до п. 39.4. ст. 39 Податкового Кодексу України за методом порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу) застосовується ціна, яка визначається за ціною на ідентичні (а за їх відсутності - однорідні) товари (роботи, послуги), що реалізуються (придбаваються) не пов'язаній з продавцем (покупцем) особі за звичайних умов діяльності.

Для визначення звичайної ціни товару (роботи, послуги) згідно з методом порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у порівнянних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг). Враховуються, зокрема, такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії); обсяг функцій, що виконуються сторонами; умови розподілу між сторонами ризиків і вигод; строки виконання зобов'язань; умови здійснення платежів, звичайних для такої операції; характеристика ринку товарів, на якому здійснено господарську операцію; бізнес-стратегія підприємства; звичайні надбавки чи знижки до ціни під час укладення договорів між непов'язаними особами, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються порівнянними, якщо відмінність між такими умовами істотно не впливає на ціну або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні під час укладення договорів між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни, зокрема знижки, зумовлені сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів.

Якщо товари (роботи, послуги), стосовно яких визначається звичайна ціна, ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), які прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни, в установленому в абзаці першому цього пункту порядку, здійснюється з урахуванням таких факторів».

Відповідно до п.п. 39.11 ст. 39 Податкового кодексу України для визначення звичайних цін на товари (роботи, послуги) використовуються офіційні джерела інформації, у тому числі:

39.11.1 статистичні дані державних органів і установ;

39.11.2 ціни спеціалізованих аукціонів з торгівлі окремими видами продукції, біржові котирування;

39.11.3 довідкові ціни спеціалізованих комерційних видань та публікацій, у тому числі електронних та інших банків даних;

39.11.4 звіти та довідки відділів з економічних питань у складі дипломатичних представництв України за кордоном;

39.11.5 інші інформаційні джерела, що визнаються офіційними в установленому порядку».

Згідно пп.14.1.27. п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Суд погоджується з доводами представників позивача, що вказані в зазначеному листі ціни не можна вважати співставними для визначення звичайної ціни у порівнянні з ціною за укладеними відповідачем зовнішньоекономічними контрактами.

Так, в листі ДП "Держзовнішінформ" навів рівень експортних цін на ринку України на умовах поставки FOB, водночас, контракт від 19.09.2012р. був укладений позивачем на умовах СРТ (Інкотермс).

Згідно з умовами правил Інкотермс 2010, умови поставки СРТ «Перевезення оплачено до» продавець передає товар перевізнику або іншій особі, визначеній покупцем, в узгодженому місці (якщо таке місце погоджено сторонами). За умовами правил поставки СРТ продавець здійснює оплату: вартості доставки товару до узгодженого місця призначення; вартості митного очищення товару при його вивозі.

FОВ "Вільно на борту» означає, що продавець поставляє товар на борт судна, визначеного покупцем в певному порту відвантаження. Продавець виконав своє зобов'язання по поставці з моменту переходу товару через поручні судна в порту відвантаження. За умовами правил поставки FОВ продавець здійснює оплату: вартості доставки товару до узгодженого покупцем порту; вартості перевалки товару на корабель та супутні послуги; вартості митного очищення товару при його вивозі.

Разом з тим, слід зазначити, що наданий до матеріалів справи представником відповідача лист №4.5/1999 від 11.12.2014р. ДП «Державний інформаційно - аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» судом до уваги не приймається, оскільки він був наданий після проведення перевірки підприємства.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність порушень з боку позивача норм п.п. 14.1.27, 14.1.36 статті 14, статті 39, п. 138.4 статті 138, п.п. 139.1.9 статті 139, п.п. 153.2.1, 153.2.3 статті 153 ПК України, що на думку відповідача призвело до збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 081 770грн.

Щодо взаємовідносин ТОВ «Гавілон Україна» з ТОВ «Фірма «Апекс ЛТД», суд зазначає наступне.

Між ТОВ «Гавілон Україна» - Покупець, в особі директора Химченка Віктора Едуардовича та головного бухгалтера Сороки Наталії Іванівни, та ТОВ «Фірма «Апекс ЛТД» - Постачальник, в особі директора ОСОБА_4, укладено договори поставки кукурудзи 3 класу. Відповідно до укладених договорів, постачальник зобов'язується поставити і передати у власність, а Покупець прийняти і оплатити кукурудзу 3-го класу українського походження (врожаю 2012 року), на умовах «СРТ - Іллічівськ, Іллічівський зерновий термінал та/або СРТ - Одеса, Одеський морський торговий порт». Відповідно до п.5.1 даного договору покупець здійснює оплату 100% вартості доставленного та прийнятого Товару шляхом перерахування коштів на банківській рахунок Постачальника у відповідності до реквізитів, зазначених у рахунку постачальника, протягом 3-х банківських днів від дати отримання наступних документів:

реєстр експедитора про отримання Товару за місцем доставки в повному обсязі;

рахунок - фактура Постачальника;

видаткова та податкова накладні, виписані у відповідності до діючого законодавства України, та підтвердження про прийняття даної податкової та/або розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у вигляді квитанції в електронному вигляді у текстовому форматі.

Відповідно до наданих до перевірки документів встановлено, що первинні документи, а саме: договори, видаткові та податкові накладні, товарно - транспортні накладні, платіжні доручення, виписки з рахунку, вилучено на виконання ухвали слідчого судді Вінницького міського суду відповідно до протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 12.02.2014.

Інших документів, що підтверджували б факт отримання від ТОВ «Фірма «Апекс ЛТД» товарів на адресу позивача, а саме: актів прийому - передачі товарів, довіреностей на отримання товару, тощо (в т.ч. квитанцій в електронному вигляді щодо реєстрації податкових накладних - Єдиному реєстрі податкових накладних, що зазначені в договорах поставки) - не надавалося.

Позивачу надано запит від 23.10.2014 №10995/10/26-56-22-01-12 про надання інформації та її документального підтвердження по взаємовідносинам з ТОВ «Фірма «Апекс ЛТД» щодо підтвердження фактичного отримання товарів від зазначеного постачальника. Відповіді на запит та підтверджуючих документів не надано.

Як зазначено в Акті перевірки, позивачем не було надано: актів прийому - передачі товарів, перелік осіб - працівників ТОВ «Гавілон Україна», що отримували товар, довіреності виписані ТОВ «Гавілон Україна» на отримання товару, документи, що підтверджують відрядження працівників ТОВ «Гавілон Україна» на склади постачальників, тощо, копії складських квитанцій на зерно, документів щодо аналізу зерна, що на думку відповідача свідчить про те, що підприємством фактично не придбавався зазначений товар. Враховуючи вищевикладене, встановлено удаваність договорів купівлі-продажу кукурудзи з метою приховування реальної мети направленої на отримання податкової вигоди.

Крім того, ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві отримано від слідчого СУ УМВС України у Вінницькій області, старшого лейтенанта міліції Мельника А.О. постанову про призначення перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавств від 23.01.2014 року. Відповідно до отриманої постанови встановлено, що на податковому обліку в Вінницькій ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області перебуває ТОВ «Фірма «Апекс ЛТД» (код за ЄДРПОУ 20090844), податкова адреса: Вінницький район, с.Широка Гребля, вулиця Леніна, б. 116/Б, статутний капітал 375,0 грн., засновник, директор та головний бухгалтер - ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_1), стан платника 8 - «до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням». Свідоцтво платника ПДВ анульовано 23.01.2013 року, причина анулювання - «до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням», остання подана звітність за грудень 2012 року. В постанові слідчого зазначено, що відповідно до декларацій з податку на додану вартість та додатків до них у жовтні - грудні 2012 року ТОВ «Фірма «Апекс ЛТД» реалізовувало товари ТОВ «Гавілон Україна». Крім цього встановлено, що придбання товаро- матеріальних цінностей ТОВ «Фірма «Апекс ЛТД» впродовж вересня - грудня 2012 року (без права формування податкового кредиту) здійснювалась у ТОВ «Смартторгцентр» (код за ЄДРПОУ 37280677). В свою чергу, ТОВ «Смартторгцентр» впродовж 2012 року не придбавало сільськогосподарську продукцію з її подальшою реалізацією на території України, а здійснювало імпорт товарів іншої групи.

ТОВ «Смартторгцентр» (код за ЄДРПОУ 37280677) зареєстровано в ДПІ у Приморському р-ні м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області, стан підприємства 9 - «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням». Засновник, директор та головний бухгалтер - ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_2). Основний вид діяльності - діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту. Відповідно до Аналітично - інформаційної системи «Податковий Блок» встановлено, що .протягом вересня - грудня 2012 року підприємство здійснювало імпорт товарів широкого профілю, а саме: мопеди, часник, полімер, черевики, парасолі, рекламна продукція, тощо.

Відповідно до наданих до перевірки документів та документів наданих слідчим СУ УМВС України у Вінницькій області, встановлено що ТОВ «Фірма «Апекс ЛТД» виписано на адресу ТОВ «Гавілон України» ряд видаткових накладних.

Дані видаткові накладні складені та підписані у м. Києві, хоча місцем передачі товару являються Одеський морський торговий порт та Іллічівський зерновий термінал. Актів прийому - передачі товарів, а саме кукурудзи 3 класу до перевірки не надано, що не є можливим підтвердити факт отримання товарів від ТОВ «Фірма «Апекс ЛТД» на користь ТОВ «Гавілон Україна».

В податковому обліку витрати на придбання товарів від ТОВ «Фірма «Апекс ЛТД» відображено підприємством у складі витрат за IV квартал 2012 року в розмірі 9787932,0 грн., та, як наслідок, відображено у декларації з податку на прибуток за Рік 2012 у складі витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування, в розмірі 9787932,0 грн.

За результатами Співставлення Реєстру та Єдиного реєстру податкових накладних інформаційного ресурсу АІС «Податковий Блок» в ході проведення перевірки встановлено, і що ТОВ «Фірма «Апекс ЛТД» не було включено до Єдиного реєстру податкових накладних, в порушення вимог, встановлених п. 11 підрозділу 2 розділу 20 Податкового кодексу.

Таким чином, на думку відповідача, з врахуванням інформації отриманої від слідчого СУ УМВС України у Вінницькій області, старшого лейтенанта міліції Мельника А.О. та не наданням позивачем підтверджуючих документів не є можливим підтвердити факт отримання товарів від ТОВ «Фірма «Апекс ЛТД» на користь ТОВ «Гавілон Україна».

Проте, з даними висновками податкового органу суд не погоджується з наступних підстав.

По - перше, слід зазначити, що під час перевірки всі первинні документи по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Фірма «Апекс ЛТД» знаходились у слідчого судді Вінницького міського суду відповідно до протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 12.02.2014р., а тому надати їх на вимогу податкового органу, позивач не мав можливості.

Відповідно до п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованими як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, підставою для нарахування податкового кредиту, є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Згідно з п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

Зокрема згідно з п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; є) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011, № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Також, слід зауважити, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливої недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому, слід враховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача зареєстровані як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими контрагентом первинними документами, зокрема, податковими накладними, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит та включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства.

На думку суду, позивач, не може нести відповідальність ні за несплату податків контрагентами, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї.

Крім того, суд зазначає, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за виконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

З врахуванням того, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю його контрагентів, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання товарів для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, - висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, вчинених за участю його контрагентів з мотивів не спрямованості правочину на реальне настання наслідків, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях. В судовому засіданні відповідачем не надано допустимих та достатніх доказів для підтвердження порушення позивачем податкового законодавства.

Відповідно до абз. 11 ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу 2 п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Вартість послуг/робіт, які отримані позивачем від його контрагентів в перевіряємому періоді правомірно відображені позивачем в бухгалтерському та податковому обліку та відносяться до витрат, що відповідно до статті 138 ПК України враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеної в постанові від 29.10.2010 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, та Вищого адміністративного суду, викладених в ухвалах від 29.03.2012 у справі № К/9991/1617/11 та від 09.04.2012 у справі № К-46073/09, несплата продавцем або його контрагентами ПДВ до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку.

Якщо контрагенти по ланцюгу постачання товарів (послуг) не виконали свого зобов'язання по сплаті податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 28.03.2012 у справі № К/9991/72712/11.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необгрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Однак у даній справі податковим органом не доведено існування таких обставин. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20.06.2013 у справі № К/800/12455/13.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04.07.2013 у справі № К/9991/65870/12, від 05.09.2013 у справі № К/800/13176/13, від 12.09.2013 у справі № К/800/15523/13.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про необґрунтованість прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень - рішень №0008052201, №0008062201, №0008072201 від 18.11.2014р., а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Гавілон Україна» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 128, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гавілон Україна» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0008052201, №0008062201, №0008072201 від 18.11.2014р.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.В. Амельохін