Постанова № 42827023, 10.02.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2015 року Справа № 912/3757/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. -доповідача

суддів: Білецької Л.М., Паруснікова Ю.Б.

секретар судового засідання Малик С.О.

представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Шевченка" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 17.12.2014 року у справі № 912/3757/14

за позовом Приватного підприємства "Бізон-Тех 2006", м. Запоріжжя

до Приватного сільськогосподарського підприємства "Шевченка", Кіровоградська область, Новоукраїнський район, с. Кропивницьке

про стягнення 205027,62 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 17.12.2014 року у справі № 912/3757/14 (суддя Кабакова В.Г.) позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства "Шевченка" на користь Приватного підприємства "Бізон-Тех 2006" 205 027,62 грн., з яких: 169 128,00 грн. основний борг, 28 142,90 грн. втрати від інфляції, 7 756,72 грн. 3 % річних, а також 4 100,55 грн. судового збору.

Рішення мотивовано тим, що між сторонами фактично виникли зобов'язання з договору поставки.

Відповідач отримав від позивача товар – насіння соняшнику, за видатковою накладною №3П2515 від 10.04.2013 року та частково оплатив товар. Сума заборгованості становить 169 128,00 грн. та підлягає стягненню відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України.

Суд також вважав, що відповідач зобов’язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки і 3% річних згідно ст.625 Цивільного кодексу України.

Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою.

Посилається на порушення господарським судом Кіровоградської області норм матеріального та процесуального права.

Вважає, що договір між сторонами не є укладеним, суд дійшов помилкового висновку про його чинність.

Просить оскаржуване рішення скасувати, в задоволенні позову відмовити.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу спростовує доводи скаржника, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Також представник позивача надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами та доповненнями), у випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

На думку колегії суддів неявка у судове засідання сторін не перешкоджає розгляду справи, оскільки наявні у справі докази дозволяють визначитись щодо законності оскаржуваного судового рішення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду слід скасувати, позов задовольнити частково враховуючи наступне:

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст. 205 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З матеріалів справи вбачається, що 10.04.2013 року Приватне підприємство "Бізон-Тех 2006" передало Приватному сільськогосподарському підприємству "Шевченка" згідно видаткової накладної № ЗП2515 від 10.04.2013 року, підписаної представниками сторін та на підставі довіреності відповідача № 20 від 10.04.2013 року, насіння соняшнику "P64LE10" та насіння соняшнику "P64LE11" на загальну суму 281 880,00 грн. (а.с.10-11).

Прийняття відповідачем вказаного товару підтверджує волю та намір сторін на встановлення між ними правовідносин з купівлі- продажу і, відповідно, у відповідача виникли зобов'язання по оплаті отриманого товару.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач частково сплатив отриманий товар та несплачена сума становить 169 128,00 грн.

Дану обставину апелянт не заперечував.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Колегія суддів не поділяє висновок оскаржуваного рішення щодо строку виникнення зобов’язання відповідача.

Суд зазначив, що строк виконання грошового зобов'язання відповідача з оплати товару чітко встановлений ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України і початок перебігу цього строку не ставиться в залежність від інших дій чи подій, зокрема, від звернення до відповідача з окремою вимогою в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України.

Однак письмовий договір між сторонами відсутній, отже строк виникнення зобов’язання підлягає визначенню саме за приписами ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України.

Вказаною нормою встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Претензія-вимога позивача про сплату заборгованості отримана відповідачем від позивача 27.07.2014 року (а.с.12).

Оскільки відповідач доказів оплати товару в повному обсязі суду не надав, стягнення заборгованості на користь позивача є правомірним.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 3% річних за весь час прострочення платежу, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки строк виконання обов’язку відповідачем слід розраховувати за правилами ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України з 04.08.2014 року, то нарахування позивачем 3% та інфляційних втрат за інший період є помилковим.

Період прострочки виконання зобов’язання починається з 04.08.2014 року та по 20.10.2014 року (визначену позивачем дату) становить 78 днів.

Отже, належні до стягнення 3% річних становлять 1 084,27 грн., а інфляційні – 10 506,11 грн. ( за серпень, вересень, жовтень 2014 року).

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, судові витрати за розгляд позову становитимуть 4 018,54 грн. та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. (ст.34 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що є підставою для скасування рішення відповідно до ст.104 Господарського процесуального кодексу України, апеляційну скаргу слід задовольнити частково,, рішення скасувати, позов задовольнити частково.

З позивача на користь відповідача слід стягнути відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України 913,50 грн. (мінімальний розмір судового збору за розгляд апеляційної скарги майнового характеру).

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 17.12.2014 року у справі № 912/3757/14 скасувати.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Шевченка" (27153, Кіровоградська область, Новоукраїнський район, с. Кропивницьке, вул. Шевченка, 1; ідентифікаційний код 03756945) на користь Приватного підприємства "Бізон-Тех 2006" (69005, м. Запоріжжя, вул. Новицького Якова, 11; ідентифікаційний код 34216986) 169128,00 грн. основного боргу, 10 506,11 грн. втрати від інфляції, 1 084,27 грн. 3 % річних, а також 4 018,54 грн. судового збору.

Стягнути з Приватного підприємства "Бізон-Тех 2006" (69005, м. Запоріжжя, вул. Новицького Якова, 11; ідентифікаційний код 34216986) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Шевченка" (27153, Кіровоградська область, Новоукраїнський район, с. Кропивницьке, вул. Шевченка, 1; ідентифікаційний код 03756945)судові витрати за розгляд апеляційної скарги у розмірі 913,50 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд

Суддя: Л.М. Білецька

Суддя: Ю.Б. Парусніков

Підписано в повному

обсязі 20.02.2015 року.