Ухвала суду № 42826828, 12.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 750/12037/14 Головуючий у 1-й інстанції: Литвиненко І.В. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

12 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

при секретарі: Оліщук А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом Управління праці на соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області про скасування постанови про накладення штрафу, -

ВСТАНОВИВ:

Управління праці на соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради звернулось до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області, в якому просило суд скасувати постанову відповідача про накладення штрафу від 07.11. 2014 за виконавчим провадженням № 43083853.

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 січня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що Управлінням виконано вимоги державного виконавця, - рішення суду виконано, а тому наполягає на задоволенні позовних вимог.

Сторони в судове засідання не з'явилися. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін. Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області знаходиться виконавчий лист № 2506/6952/2012, 09.04.2014 виданий Деснянським районним судом м.Чернігова, яким зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові здійснити ОСОБА_3 нарахування компенсації з відшкодування втраченого заробітку відповідно до пункту 8 частини 1 статті 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 09.02.2012 по 29.08.2012 та здійснити відповідні виплати.

07 Листопада 2014 року державним виконавцем винесено оскаржувану постанову, якою на Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради накладено штраф у розмірі 680 грн. за невиконання без поважних причин означеного вище рішення суду, на підставі якого видано виконавчий лист від 09.04.2014 №2506/6952/201.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не виконано рішення суду без поважних причин, а тому при винесенні оскаржуваної постанови державний виконавець діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Положеннями частини 1 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

В силу приписів ч. 1 ст. 89 Закону, у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Системний аналіз наведених вище положень Закону дає підстави для однозначного висновку про те, що приводом і підставою для накладення штрафу за невиконання рішення державного виконавця про примусове виконання рішення суду є його невиконання без поважних причин.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для винесення оскаржуваної постанови стало невиконання позивачем у строк, визначений державним виконавцем для добровільного виконання рішення Деснянського районного суду м. Чернігова, на підставі якого видано виконавчий лист №2506/6952/2012 від 09.04.2014 року, зокрема, в частині виплати нарахованої ОСОБА_3 суми компенсації з відшкодування втраченого заробітку.

Стосовно доводів апелянта про те, що вказані суми були виплачені ОСОБА_3 28.05.2014, а тому накладення штрафу є протиправним, колегія суддів звертає увагу на таке.

Згідно ч.ч.1, 4 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету

доказування.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

На наведеної вище процесуальної норми, позивачем до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надано жодних належних та допустимих доказів здійснення відповідних виплат ОСОБА_3 відповідно до виконавчого листа № 2506/6952/2012 від 09.04.2014 року. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що при зверненні з даною апеляційною скаргою Управління було обізнане про неврахування вказаних обставин з підстав їх недоведеності.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості позовних вимог Управління праці на соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради та відсутності правових підстав до їх задоволення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не виявлено, суд повно і правильно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини, що склалися між сторонами, і дав їм належну правову оцінку, - з огляду на що підстави до скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Управління праці на соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 січня 2015 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 17 лютого 2015 року.

.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.