Постанова № 42826820, 19.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/19058/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К. М.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Губської О. А.

за участю секретаря: Тур В. В.

представника позивача Корень О. М., представника відповідача Ярошика Т. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу апеляційної скарги Нововолинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 січня 2015 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Івакан" до Нововолинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування наказу та податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "Івакан" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Нововолинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправними та скасування наказу № 604 від 27.10.2014 р. про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки та податкового повідомлення-рішення від 25.11.2014 р. № 0002212200.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 січня 2015 р. адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Іваничівського відділення Нововолинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області від 25.11.2014 р. № 0002212200.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги залишити без задоволення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

У відповідності до ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах доводів апеляційної скарги.

В судовому засіданні 19.02.2015 р. замінено сторону: Нововолинську об'єднану Державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Волинській області правонаступником: Нововолинською об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Волинській області.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржувану постанову суду - скасувати з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, посадовими особами відповідача, на підставі наказу № 604 від 27.10.2014 р., згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Івакан» (код ЄДРПОУ 34640157) щодо встановлення фінансово-господарських взаємовідносин та взаєморозрахунків з ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Прайм» (код ЄДРПОУ 33867056) за червень 2014 р.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 03.11.2014 р. № 949/148/220/34640157, згідно висновків якого відповідач встановив порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема, статей 185, 186, 187, 18 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податок на додану вартість по декларації за червень 2014 року в сумі 1 998 000 грн.

На підставі акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 25.11.2014 р. № 0002212200, яким позивачу зменшено суму грошового зобов'язання, що залишається у розпорядженні с/г підприємства, на суму 1 998 000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Івакан» зареєстроване як юридична особа 14 листопада 2006 року за № 11821020000000300.

Відповідно до ліцензії Державної служби України з контролю за наркотиками серії АЕ № 269606 ТОВ «Івакан» надано дозвіл на культивування, придбання, зберігання, перевезення, реалізацію (відпуск), знищення, використання рослин (списку 3 таблиці І) «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів».

Станом на 01.01.2014 р. на складі ТОВ «Івакан» були залишки насіння коноплі в кількості 132458 кг, в т.ч. урожаю 2012 року - 46388 кг, урожаю 2013 року - 86070 кг, що підтверджується обліковою відомістю по складу.

На початку квітня 2014 року було досягнуто згоди щодо укладення договору про переробку давальницької сировини між ТОВ «Івакан» та ТОВ «Кронос - МК» (м. Чернігів, вул.. В. Василевської, 9-А).

На підставі досягнутої домовленості, за твердженням позивача, 14 квітня 2014 року було укомплектовано, відвантажено та відправлено для ТОВ «Кронос - МК» насіння коноплі в кількості 12400,00 кг та каністри пластикові в кількості 499 штук (перевізник ПП «Укрінтерсофт»).

15 квітня 2014 року було укладено договір № 1504 про переробку давальницької сипровини між замовником (ТОВ «Івакан») та виконавцем (ТОВ «Кронос- МК»).

Згідно акту приймання - передачі від 15 квітня 2014 року для ТОВ «Кронос -МК» було передано насіння коноплі в кількості 12400,00 кг та каністри пластикові в кількості 499 штук.

Факт переміщення даного товару підтверджується договором заявкою № 140414 від 14 квітня 2014 року, товарно - транспортною накладною №1 від 14 квітня 2014 року.

Згідно акту № 1 виконаних робіт по переробці давальницької сировини від 05 травня 14 року ТОВ «Кронос - МК» внаслідок переробки насіння коноплі в готову продукцію було отримано 2495 л олії конопляної та 8750 кг жмиху коноплі.

Загальна вартість робіт по переробці сировини та розливу олії у каністри склала 12652, 00 грн.

05 травня 2014 року ТОВ «Кронос - МК» було передано, а ТОВ «Івакан» - отримано 2495 л олії конопляної, розлитої в 499 каністрах по 5 л та 8750 кг жмиху конопляного, розфасованого у мішки по 30 кг та видано сертифікат якості № 05/5-1, який підтвердив І сорт олії конопляної.

05 травня 2014 року було укладено разовий договір заявку № 05/05/2014 (перевізник Реммерс і ЗУ») на перевезення олії конопляної та жмиху конопляного по маршруту Чернігів, Чернігівська обл. - Вишневе, Київська обл. - Іваничі, Волинська обл.

На виконання даного договору - заявки було здійснене перевезення, що, на думку позивача, підтверджується ТТН № 1703 від 05 травня 2014 року та актом № ОУ-0000019.

Олія конопляна в кількості 2495 літрів була передана на склад ТОВ «Івакан» в м. Вишневе Київської області.

19 червня 2014 року між позивачем (продавець) та ТОВ «Лікеро - Горілчаний Завод «Прайм» (покупець) було укладено договір купівлі - продажу № 19/06/14-1, відповідно до пунктів 1.1, 1.2 якого контрагенту було продано олію конопляну у кількості 2495 літрів.

23 червня 2014 року між позивачем (зберігач) та ТОВ «Лікеро - Горілчаний Завод «Прайм» (власник) було укладено договір відповідального зберігання № 23/06/2014-1. На виконання даного договору та відповідно до акту №1 прийому - передачі «майна» на зберігання від 23.06.2014 р. зберігач прийняв на відповідальне зберігання олію конопляну (в каністрі пластиковій по 5 л) в кількості 2495 л.

Згідно акту №1 від 01 серпня 2014 року олія конопляна в кількості 4995,0 літрів була повернена із зберігання власнику майна.

Також, 01 жовтня 2012 року між ПП «Біговал» (Харківська обл., Харківський район, смт. Бабаї, АДРЕСА_1) та ТОВ «Івакан» було укладено договір відповідального зберігання № 0110-1, відповідно до п. 1.1. якого зберігач (ПП «Біговал») прийняв на себе обов'язок зберігати насіння конопоплі в кількості 46388 кг.

02 червня 2014 року було укладено договір № 02.06/2014 між ПП «Біговал» та позивачем на переробку сировини та розфасовку продуктів переробки.

Згідно акту від 02 червня 2014 року ПП «Біговал» прийняло на переробку від позивача насіння коноплі в кількості 46388 кг.

Внаслідок переробки насіння коноплі позивачем було отримано від ПП «Біговал» 10000,00 літрів олії коноплі та 22153 кг жмиху коноплі, що підтверджується актом № 3 від 23 червня 2014 року.

Вартість переробки склала 17395, 5 грн., вартість зберігання - 8399, 95 грн.

26 червня 2014 року між ТОВ «Івакан» (продавець) та ТОВ «Лікеро - Горілчаний Завод «Прайм» (покупець) було укладено договір купівлі - продажу № 26/06/14-1.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 зазначеного договору було продано олію конопляну у кількості 2500 літрів.

На виконання даного договору 30 червня 2014 року олія конопляна в кількості 2500,0 літрів на суму 6000000,00 грн. була передана покупцю та було виписано видаткову та податкову накладну.

30 червня 2014 року між позивачем (зберігач) та ТОВ «Лікеро - Горілчаний Завод «Прайм» (власник) було укладено договір відповідального зберігання № 30/06/2014-1.

На виконання даного договору та відповідно до акту № 1 прийому - передачі «майна» на зберігання від 30.06.2014 р. зберігач прийняв на відповідальне зберігання олію конопляну (в каністрі пластиковій по 5,0 л) в кількості 2500,0 л.

15 липня 2014 року олія конопляна в кількості 2500 літрів була перевезена із пункту навантаження: Харківська обл., Харківський р-н, АДРЕСА_1 у пункт розвантаження: Київська обл., Києво - Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, 23, про що свідчить ТТН № 41.1/06 від 15.07.2014 р. (Перевізник: ТОВ «Т.Л.Транс»), де перебувала на відповідальному зберіганні у позивача до 01 серпня 2014 року на складі в м. Вишневе.

Згідно акту № 1 від 01 серпня 2014 року олія конопляна в кількості 4995,0 літрів була повернена із зберігання позивачем власнику майна.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до п. 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із пунктом 186.1 статті 186 Податкового кодексу України місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Положеннями пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно із пунктом 209.2 статті 209 Податкового кодексу України, згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

На думку колегії суддів, у даній справі необхідним є встановлення факту продажу товару позивачем на користь його контрагента з метою визначення правомірності заявленого позивачем ПДВ, що виникло в результаті господарської операції, а також правомірність встановленої ціни продажу.

У справі № 826/8093/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Перша паливна компанія" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення - рішення від 23.12.2013 р. № 0008282207, скасовуючи ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2014 р. (головуючий суддя: Беспалов О. О.) та направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції зазначив, що мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності в цілому, а відтак і в кожній господарській операції, з яких складається господарська діяльність платника.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, господарські операції є такими, що вчинені у межах господарської діяльності, лише за наявності розумних економічних причин (ділової мети). Операція, позбавлена таких економічних причин, не підлягає відображенню в податковому обліку.

Слід зазначити, що платник, плануючи господарську діяльність, повинен прагнути до отримання економічного ефекту за рахунок приросту (збереження) активів, а не від мінімізації податкових платежів. Тому мотивація суб'єкта господарювання при вступі у господарські правовідносини повинна ґрунтуватися на тому, що розмір очікуваного доходу від господарської операції повинен бути істотним у порівнянні з розміром очікуваної податкової вигоди.

А відтак у даному разі з огляду на обставини даної справи судам слід було ретельно перевірити наявність у позивача ділової мети, спрямованої на досягнення економічного ефекту, у виконанні розглядуваних операцій з придбання та подальшого експорту цукру, відокремивши фактичну результативність цих операцій від запланованих очікувань платника.

Для цього судам необхідно було встановити, чи були зазначені операції (за умови досягнення поставлених завдань) спрямовані на одержання прибутку; чи було досягнуто платником заплановану мету господарських операцій та у разі її недосягнення встановити, які фактори перешкодили цьому; чи були у платника об'єктивні економічні підстави, не пов'язані з отриманням податкових переваг, для виконання цих операцій; чи було визначено платником ринкові ризики, супутні цим операціям; чи було фактично виділено платником кошти на виконання цих операцій; чи були співрозмірні залучені платником кошти та ресурси для виконання цих операцій з отриманим доходом з точки зору господарської розумності, відповідності дій суб'єкта господарювання звичаям ділового обороту.

При цьому при визначенні податкових наслідків розглядуваних операцій необхідно враховувати, що ділова мета господарської операції є недобросовісною у разі домінування податкової мети (зниження податкового навантаження, одержання податкових пільг та переваг тощо) над комерційною метою.

Так при дослідженні цінових показників олії конопляної на ринку подібних товарів, що перебувають у роздрібному продажу, колегією суддів встановлено, що ціна за 1 літр олії конопляної становить приблизно 300 грн.

В судовому засіданні 19.02.2015 р. представник позивача зазначила, що вказана олія придбавалася контрагентом у позивача за 2000 грн. - 2400 грн. з метою подальшого експорту і приблизний дохід контрагента від операцій експорту становив 100 грн. з 1 літру олії.

При вирішенні справи, колегією суддів також враховується постанова Чугуївського міського суду Харківської області від 04.02.2015 р. у справі № 636/431/15-п, якою провадження по адміністративному матеріалу у відношенні ОСОБА_4 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП закрито у зв'язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Натомість, в мотивувальній частині даної постанови вказано, що дослідивши в судовому засіданні протокол про адміністративне правопорушення № 415 від 20.08.2014 року, акт перевірки від 20.08.2014 року № 255/28-09-42-01-03/ 33867056 та додані до нього документи, суд вбачає наявність в діях ОСОБА_4 (головного бухгалтера ТОВ «ЛГЗ Прайм») ознаки правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 163-1 ч. 1 КУпАП (відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України).

Будь - які докази подальшої реалізації ТОВ «ЛГЗ Прайм» в матеріалах справи відсутні.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що ціна реалізації олії конопляної є значно завищеною, що має вплив на розмір податку на додану вартість, що залишається у розпорядженні позивача для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) ТОВ «ЛГЗ Прайм» на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Крім того, колегія суддів ставить під сумнів існування реалізованого товару у тому обсязі, що відображений первинною документацією, з огляду на те, що контрагенти позивача ПП «Біговал» та ТОВ «Кронос - МК» ліцензії Державної служби України з контролю за наркотиками про надання дозволу на культивування, придбання, зберігання, перевезення, реалізацію (відпуск), знищення, використання рослин (списку 3 таблиці І) «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» не мають.

Також за даними відповідача склад, на якому зберігалося 46388 кг, є приватним житлом ОСОБА_5

В судовому засіданні 19.02.2015 р. представник позивача доказів наявності за адресою Харківська обл., Харківський р-н, АДРЕСА_1 складу з можливостями зберігання вказаного об'єму сировини не надала.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що невиправдана ціна товару, що була відображена позивачем та його контрагентом в первинній документації свідчить про недобросовісність господарської операції, у зв'язку з підтвердженням матеріалами справи домінування податкової мети над комерційною метою, а тому рішення податкового органу є правомірним та скасуванню не підлягає.

Доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду першої інстанції та апеляційним судом приймаються в якості належних.

У відповідності до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення не у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому наявні підстави для його часткового скасування.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Нововолинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 січня 2015 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Івакан" до Нововолинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування наказу та податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 січня 2015 р. в частині задоволення позовних вимог скасувати.

В цій частині прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Івакан" відмовити.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 січня 2015 р. залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. БеспаловСуддя І. О. ГрибанСуддя О. А. Губська (Повний текст постанови виготовлено 24.02.2015 р.)

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: