Рішення № 42826766, 19.02.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2015 р.Справа № 922/19/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Кулабуховою А.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант", м. Київ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків про стягнення коштів в розмірі 12 238,51 грн. за участю представників сторін:

представник позивача - Блюма А.Ю., довіреність № 09/195-73 від 02.01.2015р.;

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якій просить суд:

- стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в розмірі 12238,51 грн.;

- стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1827,00 грн.

Ухвалою господарського суду від 12.01.2015 р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 22.01.2015 р.

Ухвалами господарського суду від 22.01.2015р., 05.02.2015р. розгляд справи відкладався на 05.02.2015р., 19.02.2015р. у зв'язку з неявкою відповідача.

У призначеному 19.02.2015р. судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

У призначене 19.02.2015р. судове засідання відповідач не з'явився, правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві. Проте ухвала суду повернута без вручення адресатові з позначкою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

Як визначено у п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Присутній в судовому засіданні 19.02.2015р. представник позивача вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача, пояснив, що ним надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне:

06.02.2014 року між Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія Альфа-Гарант» (надалі - Страхова компанія, позивач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - Агент, відповідач) було укладено Договір доручення № 09/381/50 (далі - Договір доручення), відповідно до умов якого Агент від імені та на користь Страхової компанії, в порядку і в терміни визначені Договором, серед іншого, укладає договори страхування (з правом підпису відповідних документів, договорів, в межах лімітів вказаних у довіреності, виданій Страховою компанією) з фізичними та юридичними особами (страхувальниками), предметом яких є надання Страховою компанією послуг страхування визначених Додатком№1, який є невід'ємною частиною цього Договору, з використанням типових форм договорів страхування та бланків суворої звітності (страхових свідоцтв, страхових сертифікатів, страхових полісів та інших бланкових форм договорів страхування), наданих Страховою компанією, з дотриманням інструкцій, правил, нормативів встановлених Страховою компанією і наданих Агентові для виконання та вимог чинного законодавства.

Відповідно до п. 1.7 Договору доручення Агент повинен виконати дане йому доручення особисто і не в праві передавати виконання доручення іншим особам без письмової згоди Страхової компанії. Агент зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення і не вправі виходити за його межі чи відступати від умов його виконання без письмового погодження Страхової компанії.

Відповідно до п. 2.2.1.3. Договору доручення Страхова компанія зобов'язана забезпечувати Агента бланками договорів страхування, полісів, заяв, бланками суворої звітності/суворого обліку, тощо у кількості, необхідній для належного виконання Агентом своїх обов'язків за цим Договором.

Відповідно до п. 2.4.3. Договору доручення Агент зобов'язується видавати страхувальнику договір страхування в кожному випадку тільки після сплати ним в повному обсязі страхового платежу: на поточний рахунок Страхової компанії або на поточний рахунок Агента, але не пізніше одного робочого дня з моменту такої оплати.

Відповідно до п. 2.4.20 Договору доручення Агент зобов'язаний належним чином заповнювати всі реквізити бланків договорів страхування, бланків суворої звітності/суворого обліку, заяв, тощо у відповідності з наданими від Страхової компанії методичними документами (Розпорядженнями, інструкціями, Рекомендаціями, Зразками, тощо).

Згідно п. 2.4.22. Договору доручення Агент зобов'язався при укладенні договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів суворо дотримуватися наступних умов: застосовувати виключно чинні розміри страхових тарифів, умови страхування, бланки договорів страхування та спеціальних знаків, що встановлені діючим законодавством та внутрішніми документами МТСБУ, Страховою компанією в будь-якому разі не застосовуючи будь-які непередбачені цими умовами знижки, додаткові послуги, винагороди, матеріальні цінності та надбавки.

В рамках укладеного Договору доручення позивачем було передано відповідачу бланк поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АС/6901048, що підтверджується актом прийому-передачі бланків договорів страхування №9 від 11.02.2014р.

28.04.2014 року до Позивача звернувся Страхувальник ОСОБА_3 з заявою, якою повідомив про настання 26.04.2014 року ДТП на дорозі М-03 Київ - Харків - Довжанський, за участю належного йому на праві власності транспортного засобу «Камаз 5511», д.н.з. НОМЕР_1 та транспортного засобу «Mercedes- Benz 300», д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4.

ОСОБА_3 надав позивачу бланк Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/6901048 після чого позивачу стало відомо, що відповідач вніс завідомо неправдиві відомості до бланку полісу №АС/6901048.

Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів укладається в двох ідентичних примірниках, по одному для кожної з сторін.

Так, відповідачем при укладанні договору страхування № АС/6901048 вписано в двох примірниках полісу різні транспортні засоби, при керуванні якими забезпечується цивільно-правова відповідальність страхувальника ОСОБА_3

Зокрема, в примірнику Страхувальника, відповідач вказав, що забезпеченим транспортним засобом є автомобіль «Камаз-5511», д.н.з. НОМЕР_1, проте в примірнику який передала позивачу вказано інший транспортний засіб - «ВАЗ», д.н.з. НОМЕР_5.

Відповідно, в примірнику Страхувальника, відповідач вказав що страховий платіж становить 397,30 грн. (триста дев'яносто сім гривень 30 копійок), як за забезпечений транспортний засіб категорії С2, проте в примірнику який передала позивачу вказано іншу суму страхового платежу, в розмірі 193,75 грн. (сто дев'яносто три гривні 75 копійок), як за транспортний засіб категорії В1.

На думку позивача, відповідач з метою отримання та обернення на свою користь чужих коштів, підробила поліс ОСЦПВВНТЗ, отримала від ОСОБА_3 грошові кошти (страховий платіж) в сумі 397,30 грн., натомість перерахувала на рахунок позивача лише 193,75 грн.

Після отримання всіх необхідних документів, передбачених Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач сплатив суму страхового відшкодування за полісом АС/6901048 у розмірі 12 000,00 грн.

Так, відповідно до п. 6.7. Договору доручення Агент виплачує Страховій компанії повністю страхове відшкодування та всі інші витрати, пов'язані із страховим випадком, при підробці страхового договору, за яким настав цей випадок.

З огляду на вищевикладене, позивач просить суд стягнути з відповідача суму грошових коштів у розмірі 12 238,51 грн., що склаладається з: 12 000,00 грн. - сума страхового відшкодування по факту страхового випадку; 203,55 грн. - недоперерахований страховий платіж; 34,96 грн. - неустойка.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з пункту 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, відповідно до п. 6.7. Договору доручення Відповідач виплачує Позивачу повністю страхове відшкодування та всі інші витрати, пов'язані із страховим випадком, при підробці страхового договору, за яким настав цей випадок.

Відповідно до п.6.13 Договору доручення якщо Відповідач, в порушення умов Договору, уклав договір страхування, згідно з яким страховий тариф є меншим ніж встановлений законодавством або затверджений Страховою компанією.

Статтею 32 ГПК України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав. У зв'язку з чим, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу суму у розмірі 12 000,00 грн., сплачених як сума страхового відшкодування виплаченого по факту страхового випадку, та 203,55 грн. недоперерахованого страхового платіжу.

Враховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині правомірні, обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню.

Оскільки відповідачем було порушено грошове зобов'язання, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 34,96 грн.

Приписами ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно п. 6.19 Договору доручення за порушення строків перерахування коштів страхових платежів, передбачених цим Договором, агент зобов'язаний сплатити Страховій компанії всю суму страхового платежу згідно оформленого договору, а також сплатити Страховій компанії пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочки, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Пунктом 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що стосовно пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до позовних вимог, позивачем пред'явлена до стягнення пеня за період з 19.03.2014р. р. по 24.12.2014р. в сумі 34,96 грн., без врахування вимог ст. 232 ГК України, в зв'язку з чим, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 34,96 грн. пені, підлягають частковому задоволенню у розмірі - 20,87 грн. В іншій частині 14,09 грн. пеня нарахована неправомірно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаючи судові витрати в даній справі на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 11, 509, 525, 526, 546, 610-612, 614, 626-629, 1000 Цивільного кодексу України, статтями 173, 175, 193, 216, 230, 232Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 27, 32, 33, 43, 44, 49, 65, 75, 81, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (61082, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_4) на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 26, код ЄДРПОУ 32382598) грошові кошти в розмірі 12 224 (дванадцять тисяч двiстi двадцять чотири) грн. 42 коп. та судовий збір у розмірі 1 824 (одна тисяча вiсiмсот двадцять чотири) грн. 90 коп.

В частині стягнення пені в сумі 14,09 грн. - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 24.02.2015 р.

Суддя Т.О. Пономаренко

справа № 922/19/15