Рішення № 42824506, 13.02.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2015Справа №910/27771/14За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус Екстружен"

до приватного акціонерного товариства "Київського заводу безалкогольних напоїв "Росинка"

про стягнення 1243202,17 грн.

Суддя Демидов В.О.

Представники сторін:

Від позивача: Попель О.М. (дов. від 10.04.14)

Від відповідача: не прибув

ВСТАНОВИВ:

11.12.2014 позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіріус Екстружен", звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою № 6377 від 09.12.2014 до приватного акціонерного товариства "Київського заводу безалкогольних напоїв "Росинка" про стягнення заборгованості за договором в сумі 1 174 883,57 грн., пені в розмірі 33780,14 грн., 3 % річних в розмірі 2717,15 грн., інфляційні нарахування в розмірі 31821,04 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом невиконання відповідачем договірних зобов'язань щодо належної оплати поставленого позивачем товару відповідно до договору поставки оптових партій товару №01-037-11-РЕТ від 17.01.2011.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.12.2014 порушено провадження у справі №910/27771/14 та призначено до розгляду на 15.01.2015.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.02.2015 суд продовжив строк розгляду справи на 15 днів, розгляд справи відклав на 13.02.2015.

13.02.2015 представник позивача через загальний відділ канцелярії господарського суду м. Києва подав заяву про зменшення позовних вимог, у зв'язку з частковою сплатою відповідачем суми заборгованості в розмірі 100 000,00 грн., що підтверджується роздруківкою картки рахунку № 361 за 01.09.2014 по 11.02.2015 .

Суд прийняв заяву про зменшення позовних вимог та подальший розгляд справи здійснювався з урахуванням зменшення суми позову.

З урахуванням фактичних обставин справи суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

17.01.2011 між товариством з обмеженою відповідальністю "Сіріус Екстружен" (постачальник, позивач) та приватним акціонерним товариством "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" (далі - відповідач, покупець) укладено договір поставки оптових товарів № 01-037-11-РЕТ (далі за текстом - договір), за умовами якого п.1.1, 1.2 постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця преформи ПЕТ (далі по тексту - товар), а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах договору; асортимент товару визначається у додаткових угодах до договору, які є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п.2.1. та 2.2. договору одиниця виміру кількості товару-одна тисяча штук преформи ПЕТ; загальна кількість товару, що є предметом договору визначається згідно товаророзпорядчих документів, які є невід'ємною частиною договору.

Постачальник надає покупцеві наступні документи в оригіналі: рахунок, товарно-транспортну накладну, податкові накладну, видаткові накладну, сертифікат якості товару, висновок державної-епідеміологічної експертизи Міністерства охорони здоров'я України (пункт 4.2. договору).

Ціна товару узгоджується сторонами у додаткових угодах до договору. Загальна вартість товару складається з вартості відвантаженого та прийнятого покупцем по договору товару згідно належних товаросупровідних документів (пункти 5.2, 5.1).

Пунктом 6.1 договору покупець здійснює 100% передплату вартості товару. Покупець оплачує товар за цінами що вказані в рахунку постачальника.

Пункт 6.2 визначає, що датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на рахунок.

Відповідно до п. 8.1. товар вважається переданим постачальником та прийнятим покупцем по кількості та по якості з моменту його фактичної передачі в пункті поставки та підписання товаророзпорядчих документів, які є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 9.1. визначено строк дії договору - з моменту його підписання та до 31.12.2011, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Відповідальність сторін визначена розділом 11 договору у вигляді відповідальності постачальника за прострочення поставки товару.

Матеріали справи містять додаток № 1 від 17.01.2014 до договору із кресленнями преформи ПЕТ, додаткову угоду № 1 від 17.01.2011 та додаткову угоду №3 від 18.11.2011 до договору, в якій сторони погодили розрахунок ціни вартості кожної партії товару у відповідності до співвідношення курсу гривні до долару США.

Додатковою угодою № 5 від 19.01.2012 п.6.1 договору викладений у такій редакції: «покупець сплачує вартість кожної партії товару протягом 30 календарних днів з дати кожної поставки, якщо інший термін не визначений договором.

Додатковими угодами № 6 від 01.02.2012, № 7 від 28.02.2012, №8 від 23.03.3012, № 9 від 04.05.2012, № 10 від 05.06.2012, №11 від 05.07.2012, № 12 від 17. 10.2012, № 13 від 20.12.212, № 14 від 01.03.2013 сторони погодили розрахунок ціни вартості кожної партії товару у відповідності до співвідношення курсу гривні до долару США.

Додатковою угодою № 15 від 15.04.2013 сторони внесли зміни в п. 6.3 договору, відповідно до якого незалежно від виконання покупцем умов п.6.1 договору заборгованість покупця перед постачальником за поставлений товар не повинна перевищувати 750000,00 грн.

Додатковими угодами № 16 від 17.01.2014, № 17 від 10.02.2014, № 18 від 07.03.2014, № 19 від 20.03.2014, № 20 від 20.03.2014, № 22 від 03.10.2014 сторони погоджували розрахунок ціни вартості кожної партії товару у відповідності до співвідношення курсу гривні до долару США.

Матеріали справи містять товарно-транспортні накладні № 4378 від 05.10.2014 суму 517 997, 81 грн.; та № 3978 від 09.09.2014 на загальну суму 553 124, 38 грн., підписані представником відповідача та скріплені печатками підприємств.

Матеріали справи містять акт звірки взаєморозрахунків сторін (додаток №5 до позовної заяви) відповідно до якого відповідачем було частково сплачено суму заборгованості за договором в розмірі 95000,00 грн.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Спір між сторонами виник у зв'язку з невиконання відповідачем зобов'язань з оплати одержаного за договором поставки №125/2009 від 25.03.2009 товару.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено, а відповідачем не спростовано факт поставки обумовленого договором товару за товарно-транспортними накладними № 4378 від 05.10.2014 суму 517 997,81 грн.; та № 3978 від 09.09.2014 на загальну суму 553 124,38 грн.

З урахуванням всіх додаткових угод до договору, вказана в товаро-транспортних накладних ціна сприймається як попередня і є базою для визначення остаточної ціни у випадку, коли курс продажу долару США до гривні на дату відвантаження товару по відношенню до курсу на дату звернення до суду відрізняється більш, ніж на 3%, ціна товару автоматично визначається за визначеною сторонами формулою. З урахуванням викладеного борг за товаро-транспортною накладною № 3978 від 09.09.2014 становить 548 120,44 грн. , а за товаро-транспортною накладною № 4378 від 05.10.2014 становить 626 763,13 грн. Отже, основний борг відповідача за поставлений товар після визначення остаточної ціни товару складає 1 174 883,57 грн.

У зв'язку з частковою сплатою відповідачем заборгованості в розмірі 50 000,00 грн. (платіжне доручення №12868 від 09.12.2014), 10 000, 00 грн. (платіжне доручення № 225 від 13.01.2015 ), 10 000,00 грн. (платіжне доручення №267 від 14.01.2015), 10 000,00 грн. (платіжне доручення №325 від 15.01.2015), 10 000,00 грн. (платіжне доручення №361 від 16.01.2015), 10 000,00 грн. (платіжне доручення №558 від 22.01.2015), що підтверджується роздруківкою картки рахунку № 361 за 01.09.2014 по 11.02.2015, сума основної заборгованості відповідача за поставлений товар складає 1 074 883,57 грн. Відповідно до заяви про зменшення позовних вимог від 13.02.2015 вказану суму позивач просить стягнути з відповідача.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджено, що заборгованість відповідача за договором складає 1 074 883,57 грн.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості у відповідача в сумі 1074883,57 грн. документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Таким чином, виходячи з наведених вище обставин, позовні вимоги щодо стягнення суми заборгованості за договором в розмірі 1074883,57 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню

Позивач також заявив до стягнення пеню в розмірі 33780, 14 грн., 3 % річних в розмірі 2 717,15 грн., інфляційні нарахування в розмірі 31821, 04 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснив перевірку розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат дійшов висновку про обґрунтованість вимог про стягнення вказаних нарахувань у заявленому позивачем розмірі: 3 % річних підлягають стягненню з відповідача в розмірі 2717,15 грн., інфляційні нарахування - в розмірі 31821, 04 грн.

Щодо вимог про стягнення 33 780,00 грн. пені за прострочення сплати оплати наданого товару відповідачем суд зазначає таке.

Заявляючи вимоги про стягнення пені, позивач посилається на п. 6.1 та 11.3 договору.

При цьому відповідальність за порушення зобов'язань визначена розділом 11 договору виключно у вигляді відповідальності постачальника за прострочення поставки товару.

Стягнення пені з відповідача за прострочення оплати поставленого товару договором не передбачене.

Таким чином, посилання позивача на ст. 6.1 та 11.3 договору є безпідставними, а вимога про стягнення з відповідача пені у сумі 33780,14 грн. є необґрунтованою та такою, у задоволенні якої слід відмовити.

Судові витрати у справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 4, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Київський завод безалкогольних напоїв «Росинка» (03057, м. Київ, вул. Ежена Потьє, буд. 6, код 00382496) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіріус Екстружен» (29010, м. Хмельницький, вул.. Пілотська, 20, код 31617387) суму заборгованості за договором в розмірі 1 074 883, 57 грн., 3 % річних в розмірі 2717,15 грн., інфляційні нарахування в розмірі 31821,04 грн. та 22188,44 грн. судового збору. Видати наказ позивачу.

3. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити

Повний текст рішення підписано 18.02.2015.

Суддя В.О. Демидов