Рішення № 42824199, 19.02.2015, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.02.2015 Справа № 920/44/15

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепловодопостач», м. Конотоп, Сумська область

про стягнення 5 488 грн. 20 коп.

Суддя Б.І. Лиховид

За участі представників сторін:

від позивача: не прибув

від відповідача: Кучмій Н.Б., довіреність № 3 від 08.01.2015р.

у судовому засіданні брала участь секретар с/з М.О. Ейсмонт

у судовому засіданні від 05.02.2015р. оголошувалась перерва у розгляді справи до 19.02.2015р.

у судовому засіданні від 19.02.2015р. оголошувалась перерва у розгляді справи до 11 год. 10 хв.

Суть спору: позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань по виконанню умов договору купівлі-продажу природного газу № 14/2407/11 від 30.09.2011р., що складає 2 112 грн. 59 коп. та 3% річних у розмірі 3 375 грн. 61 коп., а всього 5 488 грн. 20 коп., а також стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.

Згідно відзиву № 11 від 20.01.2015р. на позовну заяву відповідач заперечує проти позу та вважає наданий позивачем розрахунок позовних вимог завищеним, у зв'язку з чим надав контррозрахунок 3% річних та інфляційних втрат.

Представник позивача у дане судове засідання не прибув, додаткових письмових пояснень у справі не подав.

Представник відповідача у дане судове засідання подав доповнення до відзиву за № 42 від 17.02.2015р., де зазначає про невірне нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника відповідача, оцінивши надані докази, суд встановив:

Між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тепловодопостач» (відповідач) 30.09.2011р. був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 14/2407/11, відповідно до умов якого позивач зобов`язався передати у власність відповідачу у ІV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ, ввезений на митну територію України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00 для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Згідно п. 5.1 договору, ціна (граничний рівень ціни) на природний газ для теплопостачальних підприємств та послуги з його транспортування установлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України.

Пунктом 6.1 договору сторони узгодили, що оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як свідчать матеріали справи, сторони виконали свої договірні зобов`язання щодо поставки та оплати природного газу. Виконання договірних зобов'язань сторонами підтверджено наявними в матеріалах справи: Актами приймання - передачі природного газу, кожен з яких містить відомості про обсяг поставленого природного газу, його ціну та вартість без ПДВ, суму ПДВ та загальну суму за газ з ПДВ; відомістю по операціям та сальдовою відомістю по підприємству відповідача.

Отже, сторони вчинили юридично значимі дії, спрямовані на виконання взятих на себе договірних зобов'язань, позивач поставив відповідачу природний газ, про що свідчать підписи уповноваженого представника відповідача про його отримання в Актах приймання - передачі, а відповідач оплатив вартість поставленого газу, що не заперечується позивачем.

Проте, як встановлено матеріалами справи, відповідачем оплата поставленого позивачем газу була здійснена з простроченням термінів, які були узгоджені сторонами умовами договору № 14/2407/11 від 30.09.2011р., у зв`язку з чим позивач здійснює нарахування інфляційних втрат у розмірі 2 112 грн. 59 коп. та 3% річних в сумі 3 375 грн. 61 коп., які просить стягнути з відповідача на свою користь.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та доповненні до нього не погоджується з нарахованим позивачем розміром інфляційних втрат та 3% річних, зазначаючи, що підприємством відповідача повністю сплачено перед позивачем суму поставленого природного газу за вищевказаним договором та штрафні санкції, які стягнуті рішенням господарського суду Сумської області у справі № 5021/706/12.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбаченим цим Кодексом.

Аналогічна норма щодо виконання зобов`язань міститься в статті 526 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується або ж виконалось з простроченням й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, тому суд вважає, що у даному випадку є наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 625 ЦК України.

Суд зазначає, що рішенням господарського суду Сумської області у справі № 5021/706/12 стягнуто з відповідача на користь позивача інфляційні втрати та 3% річних за інший період ніж той, за який позивач здійснює нарахування у даній справі, а здійснивши перевірку правильності нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних, судом встановлено, що їх розмір розраховано вірно, а тому заперечення відповідача визнаються необґрунтованими.

Враховуючи викладене, позовні вимоги стосовно стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат у розмірі 2 112 грн. 59 коп. та 3% річних в сумі 3 375 грн. 61 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір», ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у розмірі 1 827 грн. 00 коп. покладається на відповідача, а позивачу за рахунок відповідача відшкодовуються витрати по сплаті судового збору у вказаному розмірі.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85, Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепловодопостач» (41600, Сумська область, м. Конотоп, вул. Вирівська, 60, код 31589837) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720) 3 375 грн. 61 коп. 3% річних, 2 112 грн. 59 коп. інфляційних втрат, 1 827 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23.02.2015р.

СУДДЯ Б.І. ЛИХОВИД