Ухвала суду № 42823842, 18.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/10344/14 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

18 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Старової Н.Е., Файдюка В.В.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління ДФС - центральний офіс з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до Міжрегіонального головного управління ДФС - центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» (далі - позивач) звернулося з позовною заявою до Міжрегіонального головного управління ДФС - центральний офіс з обслуговування великих платників (далі - відповідач) про визнання визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000524102 від 29 травня 2014 року.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 22 серпня 2014 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2014 року та постановити нову про відмову в задоволенні адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено документальну позапланову перевірку нафтогазовидобувного управління «Долинанафтогаз» ПАТ «Укрнафта» (код ЄДРПОУ 001335) з питань своєчасності, правильності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Полімер-Універсал» (код ЄДРПОУ 37431272) за період з 01 лютого 2013 року по 30 вересня 2013 року, за результатом якої складено акт перевірки від 16 травня 2014 року № 20/28-10-41-20/00135390.

Актом встановлено порушення пунктів 198.2, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 5092,00 грн., у тому числі за червень 2013 року у сумі 5092,00 грн.

На підставі акту перевірки, відповідач прийняв податкове повідомлення - рішення № 0000524102 від 29 травня 2014 року, яким ПАТ «Укрнафта» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 7 638, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - 5 092, 00 грн., за штрафними санкціями - 2 546, 00 грн.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 30 квітня 2013 року між ПАТ «Укрнафта» в особі свого структурного підрозділу нафтогазовидобувного управління «Долинанафтогаз» (далі - НГВУ «Долинанафтогаз») та ТОВ «Полімер-Універсал» було укладено договір купівлі-продажу № 447/13-МТР, відповідно до якого, ТОВ «Полімер - Універсал» зобов'язалося передати ПАТ «Укрнафта» в особі НГВУ «Долинанафтогаз» двигун СМД-18 (1-ї комплектності) вартістю 30 552, 00 грн. (у том числі ПДВ 5 092, 00 грн.).

Укладенню Договору передувало проведення структурним підрозділом ПАТ «Укрнафта» - НГВУ «Долинанафтогаз», конкурсних торгів, за результатами якого було визначено переможця, що оформлено протоколом № 42-А3.

Відповідно до пункту 4.2. Договору товариство (покупець Товару) здійснило 100 % передоплату повної вартості двигуна СМД-18 (1-ї комплектності) на рахунок № 26002042429001 У ПАТ «КБ «Південкомбанк», що підтверджується платіжним дорученням № 1888 від 19 червня 2013 року.

НГВУ «Долинанафтогаз» включило до складу податкового кредиту за червень 2013 року ПДВ на підставі податкової накладної № 1901 від 19 червня 2013 року, виписаної ТОВ «Полімер - Універсал» на дату події, що відбулася раніше, а саме - дату списання коштів з банківського рахунку товариства в рахунок оплати товару.

Відповідно до п. 2.1. Договору поставка Товару за ним здійснювалась на умовах СРТ (м. Івано-Франківськ). Двигун СМД-18 (1-ї комплектності) постачальником було відвантажено на користь позивача 25 червня 2013 року, що підтверджується видатковою накладною № 2501 від 25 червня 2013 року.

Як свідчать матеріали справи, придбаний позивачем двигун було доставлено відповідно до умов Договору до м. Івано-Франківськ із використанням послуг по перевезенню ПП «Нічний експрес» (вантажна декларація № 2535193 додана до матеріалів справи).

Від імені покупця відповідно до даних видаткової накладної товар повинен був отримати співробітник НГВУ «Долинанафтогаз» ОСОБА_1 за довіреністю № 592 від 25 червеня 2013 року, який отримав товар 25 червня 2013 року. Зазначена особа в якості одержувача зазначена і у вантажній декларації № 2535193. Витяг із Журналу реєстрації довіреностей ПАТ «Укрнафта» міститься в матеріалах справи.

Згідно талону замовника № 056080 та подорожного листа № 265456 перевезення придбаного та отриманого двигуна із м. Івано-Франківськ до м. Долина здійснювалося автомобілем ЗІЛ 431412 НОМЕР_1.

З аналізу статті 198 Податкового кодексу України вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем задекларовано податок на додану вартість за червень 2013 року на підставі податкової накладної, виписаної ТОВ «Полімер-Універсал» у зв'язку з придбанням двигуна.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ «Полімер-Універсал» - був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Вирішуючи питання про реальність операцій з надання послуг й питання використання їх у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Представником позивача зазначено та підтверджується матеріалами справи, що отриманий від ТОВ «Полімер-Універсал» двигун СМД-18 (1-ї комплектності) товариством було встановлено на екскаватор ЕОВ-2224 на шасі автомобіля КрАЗ-255, державний номер АТ 3029 АА, що експлуатується і нині.

Додатковим доказом отримання двигуна СМД-18 відповідно до Договору та встановлення його на екскаваторі є також експертний висновок № В-242 від 10 вересня 2013 року. Згідно із зазначеним висновком двигун СМД-18, який було отримано НГВУ «Долинанафтогаз» на виконання договору № 447/13-МТР від 30 квітня 2013 року за результатами експертного дослідження (у тому числі проведено шляхом візуального огляду двигуна) визнано, таким, що придатний для експлуатації. Також, експертом у висновку зазначено, що такий двигун на момент здійснення дослідження було встановлено на ковшовому екскаваторі вантажного автомобіля.

Таким чином, суд приходить до висновку, що операція позивача з придбання двигуна у ТОВ «Полімер-Універсал» здійснена в межах господарської діяльності, є реальною, відповідає дійсному економічному змісту та підтверджується необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаної операції.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

З матеріалів справи вбачається, що висновки відповідача ґрунтуються на акті Харківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Харківській області від 19 вересня 2013 року № 113/20-22-23-06/37431272 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Полімер-Універсал» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів за червень 2013 року», згідно яких встановлено неможливість підтвердження реальності здійснення діяльності підприємства ТОВ «Полімер-Універсал» за період червень, липень 2013 року.

Однак, суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги таке посилання відповідача на зазначений акт перевірки, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Посилання відповідача на існування кримінального провадження щодо керівництва контрагента та обставин створення ТОВ «Полімер-Універсал» № 32013080280000045, не може бути доказом фіктивності господарської діяльності будь-якого підприємства чи ухилення керівництва від сплати податків, оскільки обставини, встановлені у кримінальному провадженні, можуть вважатися доведеними лише за наявності вироку суду, ухваленого в рамках цього кримінального провадження; вироку, в якому визнано доведеними відповідні обставини.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Полімер-Універсал», а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2014 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління ДФС - центральний офіс з обслуговування великих платників - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 19.02.2015 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Файдюк В.В.

Старова Н.Е.