Рішення № 42823780, 16.02.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2015 р. Справа № 914/124/15

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Мак Л.Б., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК", м.Дніпропетровськ

до відповідача Фізичної особи-підпримця ОСОБА_3, м.Стрий, Львівська область

про стягнення 369 974,40 грн.

За участю представників сторін:

від позивача Жарський І.Р. - головний юрисконсульт відділу правового забезпечення Філії "Західне Головне Регіональне Управління" ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" (довіреність №4626-О від 30.10.2013р.);

від відповідача не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" звернулось із позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення 369 974,40 грн. заборгованості, з яких 196 371,04 грн. заборгованість по основній сумі кредиту, 130 538,58 грн. заборгованості за відсотками, 32 246,23 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 10 818,55 грн. штрафу.

Ухвалою суду від 19.01.2015р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 02.02.2015р.

Ухвалою суду від 02.02.2015р. розгляд справи відкладено на 16.02.2015р. у зв"язку з неявкою відповідача у судове засідання та невиконанням ним вимог ухвали суду.

Представник позивача на виконання вимог ухвали суду від 19.01.2015р. подав заяву (вх.№6450/15 від 16.02.2015р.), в якій повідомляє суд про те, що надати виписку по рахунку за період з 02.03.2011р. (дата відкриття першої заяви про відкриття рахунку) по 30.06.2013р. не вбачається за можливе, оскільки рух коштів за даний період є відсутнім, а відповідно за відсутності коштів виписка не формується. Оскільки з 02.03.2011р. по 29.06.2013р. руху коштів на рахунку відповідача не було, відтак банк надав виписку починаючи з 30.06.2013р., тобто з часу коли відповідач почав користуватись кредитними коштами.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав наведених у позовній заяві.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання повторно не забезпечив, особисто також не з'явився, вимог ухвал суду від 19.01.2015р. та від 02.02.2015р. не виконав, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Про порушення провадження у справі був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення №82405 0033210 7 від 21.01.2015р. - вручено 23.01.2015р. (вх.№3136/15 від 29.01.2015р.). Про відкладення розгляду спору на 16.02.2015р. був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення №82405 0033489 4 від 04.02.2015р. - вручено 07.02.2015р. (вх.№6117/15 від 13.02.2015р.).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наданого представником позивача, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 станом на 05.01.2015р. перебуває в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходження: АДРЕСА_1. Інші адреси відповідача, крім вказаної у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ні позивачу, ні суду невідомі.

Станом на 16.02.2015р. від відповідача відзив, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

встановив:

02.03.2011р. фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся до ПАТ КБ "Приватбанк" із заявою про відкриття поточного рахунку у ПАТ КБ "Приватбанк", за якою відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (надалі - Умови), Тарифів Банку, що розмішені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, http://client-bank.privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування № б/н від 02.03.2011р., (надалі - договір) та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.

Відповідачу було відкрито поточний рахунок НОМЕР_2 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Відповідачу було надано кредит за послугою "Гарантований платіж".

Розділом 3.2.2. зазначених Умов регламентований порядок надання кредиту за послугою "Гарантований платіж".

Позивач відповідно до Умов своєчасно надавав (проводив) відповідачу гарантований платіж ініційований клієнтом.

За період з 02.03.2011р. (дата відкриття першої заяви про відкриття рахунку) по 29.06.2013р. відповідач не користувався кредитними коштами.

30.06.2013р. відповідач вперше подав заявку в банк на договірне списання коштів за встановленою формою та починаючи з 08.07.2013р. активно почав користуватись послугою ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" кредит за послугою "Гарантований платіж", який надавався ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" для виконання грошових зобов'язань за господарськими договорами, укладеними з контрагентами, подавши заявки насписання коштів:

- №946 від 30.06.2013р. сума платежу 60 400,00 грн.;

- №949 від 01.07.2013р. сума платежу 83 560,00 грн.;

- №966 від 11.07.2013р. сума платежу 20 940,00 грн.;

- №993 від 26.07.2013р. сума платежу 42 000,00 грн.;

- №1038 від 27.09.2013р. сума платежу 114 000,00 грн.;

- №1039 від 27.09.2013р. сума платежу 62 400,00 грн.;

- №1040 від 02.10.2013р. сума платежу 15 000,00 грн.;

- №1056 від 14.10.2013р. сума платежу 8 500,00 грн. та виписками по рахунках.

Відповідач спочатку здійснював погашення заборгованості у відповідності з приписами Умов, оскільки скориставшись станом на 25.07.2013р. кредитними коштами у розмірі 164 900,00 грн. (заявка на гарантований платіж №946 від 30.06.2013р.; №949 від 01.07.2013р.; №966 від 11.07.2013р.), відповідач 25.07.2013р. здійснив перше часткове погашення заборгованості, включаючи нараховані за цей період (з 08.07.2013р. по 25.07.2013р.) відсотки у загальному розмірі 2 050,05 грн. та самого кредиту (погашення тіла) в розмірі 1 920,89 грн.

В подальшому заборгованість за кредитом погашалась з порушенням умов, а останнє погашення по кредитних зобов'язаннях (погашення тіла) було здійснено 04.11.2013р. в сумі 3 528,96 грн.; останнє погашення по відсотках було здійснено 03.02.2014р. в сумі 770,31 грн.

Відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання належним чином не виконував, станом на 30.12.2014р. у нього існує заборгованість в сумі 369 974,40 грн., з яких 196 371,04 грн. заборгованість по основній сумі кредиту, 130 538,58 грн. заборгованості за відсотками, 32 246,23 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 10 818,55 грн. штрафу.

Вказані суми позивач просить стягнути з відповідача повністю.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно зі ст.633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

У відповідності з ч.2. ст.639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно ч.1 ст.181 ЦК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно п.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною 1 ст.1067 ЦК України закріплено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту (ст.345 ГК України).

Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст.1054 ЦК України).

Слід зазначити, що укладений між сторонами, шляхом приєднання договір, за своєю правовою природою є змішаним, зокрема поєднує у собі ознаки договору банківського рахунку та кредитного договору.

Як вбачається з матеріалів справи 02.03.2011р. фізична особа - підприємець ОСОБА_3 підписавши заяву про відкриття поточного рахунку приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (надалі - Умови), тарифів банку, що розмішені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua., http://client-bank.privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування № б/н від 02.03.2011р. та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.

Відповідачу було відкрито поточний рахунок НОМЕР_2 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Відповідачу було надано кредит за послугою "Гарантований платіж".

Розділом 3.2.2. зазначених Умов регламентований порядок надання кредиту за послугою "Гарантовані платежі".

Відповідно до п. 3.1.1.73. Умов, ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" надає послугу Гарантованих платежів для виконання грошових зобов'язань за господарськими договорами, що укладається між клієнтом та його контрагентами, а також між клієнтом і банком (далі - послуга). Послуга надається у вигляді виконання Банком заявок на договірне списання коштів (далі - «гарантований платіж» або «заявка»), згідно якої клієнт-платник доручає Банку зарахувати кошти на рахунок отримувача, в сумі і в дату, зазначені при створенні заявки. Послуга надається Банком як за рахунок власних коштів платника, так і за рахунок кредитних коштів. Споживачами цієї послуги є платник і одержувач платежів за господарськими договорами.

Відповідно до п. 3.1.1.74. Умов, у разі необхідності отримання отримувачем послуги, платник за допомогою системи дистанційного обслуговування інтернет - клієнт - банк «Приват-24» (далі - «Приват-24» подає в банк заявку на договірне списання коштів за встановленою формою, обов'язковими реквізитами якої є: номер і дата заявки (присвоюється автоматично), рахунок платника, рахунок одержувача, сума платежу, призначення платежу (із зазначенням відомостей про господарському договорі, на виконання оплати по якому подається заявка), дата зарахування коштів одержувачу (дата виконання заявки), вказівки за рахунок яких коштів (власних коштів клієнта/кредитних/змішано) необхідно зарезервувати гроші для виконання гарантованого платежу. Створені в Приват-24 заявки в обов'язковому порядку підписуються ключами електронних підписів посадових осіб клієнтів-платників.

Відповідно до п. 3.1.1.75. Умов, після отримання банком за допомогою системи дистанційного обслуговування заявки (система Іntегnet Ваnкіng Приват-24 - офіційний канал зв'язку між банком та клієнтом відповідно до п. 1.1.1.90. Умов), Банк розглядає його на предмет надання або відмови у наданні послуги, у разі відсутності у платника власних коштів та/або некредитоспроможності платника.

Відповідно до п.3.2.2.1 Умов, Банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати клієнту кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії, з лімітом та на цілі, зазначені, в заявці на договірне списання коштів (надалі - гарантованій платіж або заявка), в обмін на зобов'язання клієнта по поверненню кредиту, сплаті відсотків, винагороди в обумовлені цим договором строки. Відновлювана кредитна лінія (далі -"кредит") надається Банком для виконання клієнтом платежів за заявками на договірне списання коштів з датою виконання в майбутньому за господарськими договорами, яка не перевищує терміну повернення кредиту, та може бути змінена або скасована позичальником за згодою одержувача (шляхом підтвердження через дистанційний канал банківського обслуговування інтернет-клієнт-банк "Приват24"), шляхом перерахування Банком кредитних коштів на рахунок 3648, з подальшім перерахуванням в дату виконання на поточний рахунок одержувачів, шо вказані в заявці. Після видачі кредиту, подані позичальником Банку заявки можуть бути відкликані позичальником виключно при отриманні згоди на її відкликання від одержувача (шляхом підтвердження через дистанційний канал банківського обслуговування інтернет-клієнт-банк "Приват24"). Будь-які суперечки між платником (позичальником) та одержувачем грошових коштів, в тому числі ті, які виникли після видачі кредиту, вирішуються платником (позичальником) з отримувачем самостійно без пред'явлення платником (позичальником) до Банку вимоги про відкликання заявки про платіж.

Слід зазначити, що за період з 02.03.2011р. (дата відкриття першої заяви про відкриття рахунку) по 29.06.2013р. відповідач не користувався кредитними коштами.

30.06.2013р. відповідач вперше подав заявку в банк на договірне списання коштів за встановленою формою та починаючи з 08.07.2013р. активно почав користуватись послугою ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" кредит за послугою "Гарантований платіж", який надавався ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" для виконання грошових зобов'язань за господарськими договорами, укладеними з контрагентами. Так, зокрема відповідач звернувся до банку із наступними заявками:

- №946 від 30.06.2013р. сума платежу 60 400,00 грн.;

- №949 від 01.07.2013р. сума платежу 83 560,00 грн.;

- №966 від 11.07.2013р. сума платежу 20 940,00 грн.;

- №993 від 26.07.2013р. сума платежу 42 000,00 грн.;

- №1038 від 27.09.2013р. сума платежу 114 000,00 грн.;

- №1039 від 27.09.2013р. сума платежу 62 400,00 грн.;

- №1040 від 02.10.2013р. сума платежу 15 000,00 грн.;

- №1056 від 14.10.2013р. сума платежу 8 500,00 грн.

Слід зазначити, що заявки на гарантований платіж подавались в електронній формі за допомогою системи інтернет-клієнт-банк Приват24, з використанням електронного цифрового підпису.

Правовий статус електронного цифрового підпису врегульований Законом України "Про електронний цифровий підпис".

Основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів врегульовано Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг".

Електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Одним із елементів обов'язкового реквізиту є електронний підпис, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник з електронним цифровим підписом автора.

Накладання електронного цифрового підпису завершує утворення електронного документа, надаючи йому юридичної сили. Юридична сила електронного документа з нанесеними одним або множинними електронними цифровими підписами та допустимість такого документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст.8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").

Згідно ч.2 ст.3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Відповідно до ст.4 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, є первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Доказом наявності заборгованості у спорах, що виникають з кредитних відносин, є первинний бухгалтерський документ у формі виписки банку по рахунку відповідача, де відображаються усі операції, які відбуваються з коштами.

Факт зарахування коштів на рахунок відповідача на загальну суму 406 800,00 грн. (сума по всіх заявках) підтверджується наявною у матеріалах справи випискою банку за період з 30.06.2013р. по 05.01.2015р., яка є первинним документом, що відображає рух коштів по поточному рахунку НОМЕР_2, який був відкритий для відповідача.

Як вже зазначалось вище, відповідач спочатку здійснював погашення заборгованості у відповідності з приписами Умов, оскільки скориставшись станом на 25.07.2013р. кредитними коштами у розмірі 164 900,00 грн. (заявка на гарантований платіж №946 від 30.06.2013р.; №949 від 01.07.2013р.; №966 від 11.07.2013р.), 25.07.2013р. здійснив перше часткове погашення заборгованості, включаючи нараховані за цей період (з 08.07.2013р. по 25.07.2013р.) відсотки у загальному розмірі 2 050,05 грн. та самого кредиту (погашення тіла) в розмірі 1 920,89 грн.

В подальшому заборгованість за кредитом погашалась з порушенням умов, останнє погашення по кредитних зобов'язаннях (погашення тіла) було здійснено 04.11.2013р. в сумі 3 528,96 грн.; останнє погашення по відсотках було здійснено 03.02.2014р. в сумі 770,31 грн.

Відповідач порушив свої грошові зобов'язання за договором внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 196 371,04 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою досудового врегулювання спору позивач надсилав відповідачу претензію №18 від 18.12.2014р. з вимогою про погашення боргу. Проте, дана претензія залишена без відповіді та задоволення.

Згідно ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України, ст.202 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

За умовами ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно п.1ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно положень ч.3 ст.346 ГК України кредити надаються банками під відсоток. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків передбачених законом. Вказане узгоджується з положенням ст.1054 ЦК України.

Крім того, згідно п.3.2.2.2 Умов, термін повернення кредиту зазначений в заявці. Згідно зі ст. 212, 651 Цивільного кодексу України у разі порушення клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбачених цим договором, Банк на свій розсуд, починаючи з 91-го дня порушення будь-якого із зобов'язань, має право змінити умови цих Умов, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому Банк направляє клієнту письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У разі не погашення клієнтом заборгованості за цими Умовами у строк, зазначений у повідомленні, вся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. У разі погашення заборгованості в період до закінчення 30 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов'язань, кінцевим терміном повернення кредиту є дата, зазначена в заявці.

Під датою виконання заявки сторони погодили дату зарахування кредитних коштів на поточний рахунок одержувача, зазначеного у заявці клієнта. Клієнт погашає заборгованість по кредиту в розмірі, зазначеному в заявці Клієнта, в строк до 30 днів з дати виконання заявки. За користування кредитом у період з дати ініціювання клієнтом заявки до дати виконання заявки клієнт сплачує винагороду за надання фінансового інструменту в розмірі 4% річних (але не менш ніж 5 гривень) від розміру кредиту, зазначеного у черговій заявці клієнта. Винагорода за надання фінансового інструменту сплачується клієнтом в дату надання в Банк чергової заявки. У період з дати виконання заявки за рахунок кредитних коштів до 30.06.2014р. клієнт за користування кредитом сплачує Банку відсотки в розмірі 28% річних, а починаючи з 01.07.2014р. клієнт за користування кредитом сплачує Банку відсотки в розмірі 36% річних від суми заборгованості.

У разі не погашення заборгованості клієнтом за кредитом у строк до 30 днів, включно, на 31-й день - заборгованість по кредиту стає простроченою. При цьому за користування кредитом клієнт платить відсотки в розмірі 56% річних від суми заборгованості.

З огляду на викладене та дослідивши наявні в справі матеріали, перевіривши розрахунок боргу, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 196 371,04 грн. заборгованості за кредитом, 130 538,58 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом є правомірними, підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п.3.2.2.10.8. Умов, в разі порушення клієнтом строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення Банку до судових органів, клієнт сплачує Банку штраф, який розраховується за такою формулою: 1 000,00 гривень + 5 % від суми встановленої в заявці на цілі, відмінні від сплати страхових платежів і платежів для оплати реєстрації предметів застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Позивач нарахував відповідачу штраф в сумі 10 818,55 грн. (1000,00 + 9 818,55), який підлягає до задоволення.

Відповідно до п.3.2.2.10.1. Умов, у разі порушення клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Проте, відповідно до п.3.2.2.10.4. Умов, нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п.п.3.2.2.10.1.-3.2.2.10.3 цього договору здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.

Згідно п.3.2.2.10.7. Умов, строки позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за цим договором встановлюються сторонами тривалістю 15 років.

Згідно із поданим позивачем розрахунком до стягнення заявлено 32 246,23 грн. пені, яка підлягає до стягнення.

Слід зазначити що між сторонами виникли відносини кредитування та кредитного обслуговування відповідно до положень гл. 71 ЦК України (ст. 1054 ЦК України).

Відповідач, підписавши заяву про відкриття поточного рахунку, згідно ст.634 ЦК України, приєднався до умов договору банківського обслуговування за послугою "Гарантований платіж» та погодився з тарифами банку відповідно до Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на сайті позивача.

Суд вважає, що між сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами договору, який є чинним та не визнаний недійсним.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання, заборгованість в добровільному порядку не сплатив, заходів щодо погашення заборгованості не вжив, позовних вимог належними та допустимими доказами не спростував, відтак позовні вимоги, з врахуванням вищенаведених правових норм, є обґрунтованими і підлягають до задоволення повністю.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №PROM6BK2RB від 06.01.2015р. на суму 7 399,49 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.11, 181, 207, 525, 549, 599, 610-612, 625, 627-629, 634,1048, 1049, 1054,1067 ЦК України, ст.ст.174, 193, 202, 230-232, 346 ГК України, ст.ст. 33, 43, 49, 75, 82-85, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (49094, м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, буд. 50; код ЄДРПОУ 14360570) 196 371,04 грн. заборгованості по основній сумі кредиту, 130 538,58 грн. заборгованості за відсотками, 32 246,23 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 10 818,55 грн. штрафу та 7 399,49 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 23.02.2015р.

Суддя Сухович Ю.О.