Рішення № 42823762, 18.02.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2015 р.Справа № 922/5654/14

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Жельне С.Ч.

судді: Аюпова Р.М. , Лаврова Л.С.

при секретарі судового засідання Пустовалова І.С.

розглянувши справу

за позовом Харківського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м. Харків (перший позивач) та Державної екологічної інспекції у Харківській області, м. Харків (другий позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю НВП "Новітех", м. Харків про стягнення 10 878,87 грн. за участю представників:

представника органу прокуратури - Зливки К.О.,

представника першого позивача - не з'явився,

представника другого позивача - Сосіної І.О.,

представника відповідача - Чуб С.В.

ВСТАНОВИВ:

Харківський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Харківської міської ради та Державної екологічної інспекції у Харківській області звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю НВП "Новітех, в якому просив суд стягнути з відповідача 10 878,87 грн. збитків, заподіяних державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.12.2014 року за позовною заявою порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 24.12.2014 року об 11:00 год.

Ухвалами суду від 24.12.2014 року та від 22.01.2015 року розгляд справи відкладався на 05.02.2015 року о 12:00 год.

У справі оголошувалась перерва з 05.02.2015 року до 09.02.2015 року до 11:30 год.

На підставі ухвали суду від 09.02.2015 року та Розпорядження заступника голови господарського суду Харківської області від 09.02.2015 року № 307 призначено колегіальний розгляд справи № 922/5654/14 у складі: головуючий суддя - Жельне С.Ч., судді: Лаврова Л.С. та Аюпова Р.М.

З метою забезпечення можливості подання сторонами документів та доказів по справі, які мають суттєве значення для повного, всебічного та об'єктивного дослідження фактичних обставин спору, в судовому засіданні 09.02.2015 року оголошувалась перерва до 18.02.2015 року до 14:30 год.

Представники органу прокуратури та Державної екологічної інспекції у Харківській області в судовому засіданні 18.02.2015 року підтримали заявлені позовні вимоги та просили суд їх задовольнити.

Присутній в судовому засіданні 18.02.2015 року представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, обґрунтовуючи свою правову позицію тим, що прокурором було пропущено строк звернення до суду з відповідним позовом, визначений статтею 257 Цивільного кодексу України.

З урахуванням викладеного відповідач просить суд задовольнити раніше подане ним клопотання про застування позовної давності та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Харківська міська рада правом на участь свого представника в господарському засіданні 18.02.2015 року не скористалась. Про причини неявки суд не повідомила.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, вислухавши пояснення прокурора та представників сторін, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході проведення державною екологічною інспекцією у Харківській області позапланової перевірки в червні - липні 2011 року в діяльності ТОВ "НВП "Новінтех" були встановлені порушення даним підприємством вимог природоохоронного законодавства, в тому числі у сфері охорони атмосферного повітря.

Так, відповідно до акту перевірки № 717/07-46 від 30.06., 01, 04-08.07.2011 року ТОВ "НВП "Новінтех" здійснювало викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря на підставі дозволу № 6310138500-32 від 22.04.2008 року терміном дії до 22.04.2013 року, згідно з яким на підприємстві налічувалось 2 джерела викидів (1 організоване та 1 неорганізоване).

Разом з тим, натурним обстеженням Державною екологічною інспекцією у Харківській області виявлено невраховане зазначеним дозволом джерело викидів, а саме від очисних споруд, розташованих на території підприємства - відповідача.

В ході проведення Державною екологічною інспекцією у Харківській області позапланової перевірки на підставі постанови старшого слідчого ХМУ ГУМВС України в Харківській області від 21.10.2013 року (акт № 1499/01-03,07-11) встановлено, що з метою приведення діяльності ТОВ "НВП "Новінтех" у відповідність до вимог природоохоронного законодавства, товариством було отримано новий дозвіл № 6310138800-274 з терміном дії до 02.03.2017 року. Отриманню цього дозволу передувало розроблення документів, що обґрунтовують викиди забруднюючих речовин, згідно якими виявлено у джерелах викидів, що фактично експлуатувались, та на які отримано попередній дозвіл.

Так, дозволом від 22.04.2008 року не були враховані джерела №№ 3, 4, 5 (очисні споруди та 2 стоянки автотранспорту), що є порушенням вимог ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря та свідчить про здійснення відповідачем наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Таким чином, в період з 30.06.2011 року по 01.03.2012 року, в порушення вимог природоохоронного законодавства, відповідачем було допущено наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря неврахованими стаціонарними джерелами, внаслідок чого державі було заподіяно збитків в розмірі 10 878,87 грн.

Розмір заподіяної шкоди було визначено контролюючим органом відповідно Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього середовища України № 639 від 10.12.2008 року.

З метою досудового врегулювання спору Державною екологічною інспекцією у Харківській області на адресу відповідача було направлено претензію № 298 від 03.12.2013 року. Між тим, остання була залишена відповідачем без виконання.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, зокрема шляхом здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

Частиною 2 статті 51 вищевказаного Закону визначено, що підприємства, установи й організації, діяльність яких пов'язана з шкідливим впливом на навколишнє природне середовище, незалежно від часу введення їх у дію повинні бути обладнані спорудами, устаткуванням і пристроями для очищення викидів і скидів або їх знешкодження, зменшення впливу шкідливих факторів, а також приладами контролю за кількістю і складом забруднюючих речовин та за характеристиками шкідливих факторів.

За приписами ст. 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані, серед іншого, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 названого Закону, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, Ради та їх виконавчі і розпорядчі органи, а також спеціально уповноважені на те державні органи по охороні навколишнього природного середовища і використанню природних ресурсів та інші державні органи відповідно до законодавства України; спеціально уповноваженими державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів у республіці є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органи на місцях та інші державні органи, до компетенції яких законодавством України та Автономної Республіки Крим віднесено здійснення зазначених функцій як це передбачено частинами 2, 3 статті 16 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25 червня 1991 року № 1264-XII.

Відповідно до п. 1 Положення про державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі № 429 від 04.11.2011 року (надалі - Положення), Державна екологічна інспекція в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Держекоінспекція) є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який діє у складі Держекоінспекції України і їй підпорядковується.

Пунктом 4.2. п. 4. вказаного Положення визначено, що Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог, зокрема щодо додержання нормативів у галузі охорони атмосферного повітря.

Із системного правового аналізу вищезазначених норм закону слідує, що органи державної екологічної інспекції зобов'язані вживати всіх можливих та залежних від них заходів, спрямованих на недопущення, своєчасне виявлення та припинення порушень природоохоронного законодавства.

Як було зазначено вище, відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, з огляду на те, що прокурором був пропущений строк звернення до суду з даним позовом.

Приймаючи до уваги наявність в матеріалах справи відповідної заяви відповідача про застосування позовної давності, колегія суддів дійшла висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог, виходячи із наступного.

Згідно із ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 вказаного Кодексу України встановлений загальний строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (позовна давність), у три роки.

За змістом ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до п.1.9 роз'яснення № 02-5/744 від 27.06.2001 року Вищого арбітражного суду "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" перебіг строку позовної давності у спорах, пов'язаних із стягненням завданої природі шкоди, починається з дня складання акта про відповідне порушення, а у разі несвоєчасного складання акта - з дня, коли цей акт відповідно до вимог законодавства мав бути складений.

Враховуючи те, що позовні вимоги ґрунтуються на акті перевірки державної екологічної інспекції в Харківській області, що датований 08.07.2011 року, строк, в межах якого позивач (прокурор) мав право звернутися до суду за захистом інтересів держави по даному предмету спору закінчився 09.07.2014 року.

Виходячи з того, що позовна заява направлена до суду 03.12.2014 року (згідно з поштовим штампом на конверті), судом встановлено, що прокурором пропущено встановлений ст. 257 Цивільного кодексу України трирічний строк позовної давності.

З матеріалів справи та позовної заяви вбачається, що Державна екологічна інспекція з моменту виявлення правопорушення (08.07.2011 року) і видачі відповідачу відповідного дозволу на право викидів забруднюючих речовин, протягом більш ніж півтора роки, не вчинила жодних дій, спрямованих на стягнення заподіяних державі збитків та більше того - на своєчасну перевірку усунення підприємством - відповідача порушень, виявлених даним контролюючих органом відповідною ревізією в 2011 році.

Таким чином, в даному випадку, факт пропущення строків позовної давності і відповідно втрата права на звернення до суду з зазначеними позовними вимогами, на переконання суду, є результатом бездіяльності позивачів, зокрема Державної екологічної інспекції у Харківській області, на яку покладеного обв'язок щодо здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог природоохоронного законодавства.

При цьому, колегією суддів враховано, що вимоги позивача не відносяться до переліку тих, на які позовна давність не поширюється з огляду на приписи ст. 268 Цивільного кодексу України.

Крім того, констатуючи факт пропуску позивачами строку звернення до суду з даним позовом, який було подано Харківським міжрайонним прокурором з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері, суд керується положеннями Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.2013 року, відповідно до п. 4.1. яких зазначено, що початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор.

Будь-яких клопотань щодо поновлення пропущеного строку позовної давності в порядку ч .5 ст. 267 Цивільного кодексу України від органу прокуратури чи позивачів на адресу суду не надходило. Крім того, не було представлено до матеріалів справи й доказів зупинення чи переривання перебігу позовної давності.

Одночасно, наявності інших обставин, які зробили своєчасне пред'явлення позову до суду неможливим або ускладненим, судом не встановлено.

Згідно із п.4 ст.267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин, враховуючи, що позивачами було пропущено встановлений строк для звернення до суду за захистом порушеного права, суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до приписів п. 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор.

Таким чином, судовий збір у розмірі 1 827 грн. підлягає стягненню з позивачів на користь державного бюджету.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Державної екологічної інспекції у Харківській області (61022, м. Харків, пл. Свободи, 5, Держпром, 1 під"їзд, 2 поверх, код ЄДРПОУ 37999518) на користь державного бюджету України (Управління державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, код отримувача коштів 37999654, рахунок 31215206783003 в ГУ ДКСУ у Харківський області, МФО 851011, призначення платежу *; 101; код бюджетної класифікації 22030001; 03500039 Судовий збір ГС Х/о, п. 1) - 913,50 грн. судового збору.

Стягнути з з Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) на користь державного бюджету України (Управління державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, код отримувача коштів 37999654, рахунок 31215206783003 в ГУ ДКСУ у Харківський області, МФО 851011, призначення платежу *; 101; код бюджетної класифікації 22030001; 03500039 Судовий збір ГС Х/о, п. 1) - 913,50 грн. судового збору.

Видати відповідні накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23.02.2015 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя С.Ч. Жельне Р.М. Аюпова Л.С. Лаврова

справа № 922/5654/14