Постанова № 42823627, 23.02.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 лютого 2015 року 10:12 № 826/4505/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління МВС України в м. Києві,

Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві

про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення коштів,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся з позовом до Головного управління МВС України в м. Києві (далі по тексту - відповідач-1), Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві (далі по тексту - відповідач-2), в якому просить:

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління МВС України в м. Києві №896 о/с від 27.11.2013р. в частині про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого оперуповноваженого сектору боротьби з груповою злочинністю відділу карного розшуку Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві та призначення на посаду дільничного інспектора;

- поновити ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого сектору боротьби з груповою злочинністю відділу карного розшуку Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві;

- стягнути на користь позивача та зобов'язати відповідача - Святошинське РУ ГУ МВС України в м. Києві виплатити грошову компенсацію за весь час вимушеного прогулу;

- стягнути на користь позивача та зобов'язати відповідача - Святошинське РУ ГУ МВС України в м. Києві виплатити грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку у 2013 році;

- стягнути на користь позивача та зобов'язати відповідача - Святошинське РУ ГУ МВС України в м. Києві виплатити грошову компенсацію за невиплачені відпускні кошти в 2012 році;

- стягнути на користь позивача моральну шкоду у розмірі 8 000 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуваний наказ прийнято відповідачем протиправно та підлягає скасуванню, а тому підлягаю задоволенню позовні вимоги про поновлення та виплату грошової компенсації за час вимушеного прогулу. Крім цього, позивач звертав увагу, що відповідачем-2 всупереч закону не було надано відпусти та не виплачено грошової компенсації за невикористані відпустки у 2012 та 2013 роках. Враховуючи несвоєчасну виплату належної суми для забезпечення життєвих потреб, позивач просить стягнути моральну шкоду в розмірі 8000 грн.

Відповідач-1 в судове засідання не прибув, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, клопотань про відкладення розгляду справи не надавав, в письмових заперечення просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що оскаржуваний наказ прийнято правомірно.

Відповідач-2 також заперечував проти задоволення позовних вимог, оскільки позивачем невірно трактуються норми законодавства, а тому він дійшов помилкових висновків щодо невиплати грошових коштів у зв'язку із вимушеним прогулом. Щодо вимоги про виплату коштів за невикористані відпустки у 2012, відповідач-2 звертає увагу, що позивач перебував у відпустці у 2012 році та отримав виплату грошового забезпечення. Щодо доводів позивача про не надання відповідачем-2 відпустки у 2013 році, на думку останнього, не підтверджується жодними доказами.

В судовому засіданні 10.02.2015р. суд по справі перейшов в письмове провадження на підставі статті 128 КАС України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Судом встановлено, що з 1996 року ОСОБА_1 працює в органах внутрішніх справ з листопада 2011 року займав посаду старшого оперуповноваженого Відділу карного розшуку Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві.

Наказом Головного управління МВС України в місті Києві від 23.08.2013р. №407 "Про проведення позачергового атестування особового складу Святошинського районного управління", на виконання наказу МВС України від 13.08.13р. №783 "Про проведення позачергового атестування особового складу Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві", керуючись Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991р. №114 та вимогами Інструкції про порядок проведення атестування особового складу органів внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС від 22.03.2005р. №181, зареєстрованим у Міністерстві юстиції 23.05.2005р. за №559/10839, призначено проведення позачергового атестування особового складу Святошинського районного управління.

Відповідно до протоколу атестаційної комісії Головного управління МВС України в місті Києві від 03.10.13р. №149, встановлено, що заступник начальника Святошинського районного управління - начальника кримінальної міліції підполковника Шлапак І.П. охарактеризував ОСОБА_1 негативно, як недисциплінованого працівника, який систематично порушує службову дисципліну, запізнюється на роботу, при цьому відмовляється повідомляти про місце свого перебування. Не завжди виконує термінові завдання, доручені керівництвом відділу. Результати в роботі по розкриттю злочинів має, однак не завів жодної оперативно-розшукової справи. Невірно будує відносини в колективі, допускає випадки агресивної поведінки з громадянами, внаслідок чого відносно ОСОБА_1 надходили скарги. Крім цього, відносно ОСОБА_1 надходила інформація, що він допускає випадки вимагання грошей від громадян за непритягнення до кримінальної відповідальності, однак, задокументувати дані факти не виявилось можливим. Вказану інформацію підтвердив т.в.о. начальника відділу інспекції з особового складу УКЗ підполковник міліції Масовець П.С. та поінформував членів комісії, що крім цього, відносно ОСОБА_1 порушено кримінальну справу та обрано міру запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд. Заступник начальника Святошинського районного управління - начальник кримінальної міліції підполковник міліції Шлапак І.П. вніс пропозицію, що ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає. Начальник відділу юридичного забезпечення полковник міліції Губарева О.М. внесла пропозицію про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади. Шляхом голосування членів атестаційної комісії більшістю голосів прийнято рішення, що майор міліції ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає, підлягає призначенню на посаду дільничного інспектора міліції відділу дільничних інспекторів міліції Святошинського районного управління.

За результатами атестування, комісією зроблено висновок про те, що майор міліції ОСОБА_1 старший оперуповноважений сектору боротьби з груповою злочинністю Святошинського РУ ГУ МВС України в м.Києві, займаній посаді, не відповідає, підлягає призначенню на посаду старшого дільничого інспектора міліції Відділу дільничних інспекторів міліції цього ж районного управління.

На підставі рішення атестаційної комісії Головного управління, відповідачем прийнято наказ від 27.11.2013 №896 о/с про призначення ОСОБА_1 на посаду дільничного інспектора міліції.

Спірні правовідносин регулюються Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-XII "Про міліцію"; Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ" та Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 06 грудня 1991 року № 552.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про міліцію" порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ.

Відповідно до ст.ст. 47, 48 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою КМ УРСР, від 29.07.1991, № 114, з метою вдосконалення діяльності органів внутрішніх справ, підвищення ефективності їх роботи, поліпшення добору, розстановки і виховання кадрів, стимулювання підвищення кваліфікації, ініціативності, творчої активності та відповідальності працівників за доручену справу проводиться атестація осіб рядового і начальницького складу. При цьому всебічно оцінюються їх ділові, професійні, моральні та особисті якості, рівень культури і здатність працювати з людьми, робляться висновки про відповідність займаній посаді і даються рекомендації щодо подальшої служби.

Пунктом 45 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, передбачено, що переміщення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу з вищих посад на нижчі провадиться за службовою невідповідністю, виходячи з професійних моральних і особистих якостей.

Порядок проведення атестації особового складу органів внутрішніх справ регулюється, Інструкцією про порядок проведення атестування особового складу органів внутрішніх справ України, затвердженою наказом МВС України від 22.03.2005, № 181 (надалі Інструкція №181).

Відповідно до п.1 Інструкції №181, атестування проводиться з метою вдосконалення діяльності органів внутрішніх справ, підвищення ефективності їх роботи та підтвердження професійного рівня працівників відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року N 114, із змінами.

Головним завданням атестування є оцінка ділових, професійних, особистих якостей особового складу органів та підрозділів внутрішніх справ, їх освітнього та кваліфікаційного рівня, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, які вони обіймають, стимулювання їх творчої активності та відповідальності за стан боротьби зі злочинністю, зміцнення правопорядку, визначення перспектив їх службової кар'єри, запобігання вчиненню працівниками органів внутрішніх справ України протиправних дій, а також виявлення таких працівників, які не спроможні виконувати покладені на них завдання.

Начальники всіх рівнів зобов'язані забезпечити атестування на високому організаційному та правовому рівні з додержанням принциповості, гласності та об'єктивності в оцінці оперативно-службової діяльності осіб, які атестуються.

Атестування осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу проводиться: на кожній із займаних посад - через 4 роки; при призначенні на вищу посаду, переміщенні на нижчу посаду (крім випадків переміщення за особистим проханням та за станом здоров'я згідно з висновком військово-лікарської комісії) і звільненні з органів внутрішніх справ (крім випадків звільнення за віком, через хворобу, через обмежений стан здоров'я, за власним бажанням та у зв'язку з переходом на роботу до інших органів виконавчої влади).

Як вбачається з матеріалів справи, позачергове атестування особового складу Святошинського районного управління, проведено на підставі наказу Головного управління МВС України в місті Києві від 23.08.2013р. №407 "Про проведення позачергового атестування особового складу Святошинського районного управління", виданого на виконання наказу МВС України від 13.08.13р. №783 "Про проведення позачергового атестування особового складу Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві", призначено проведення позачергового атестування особового складу Святошинського районного управління.

За результатами проведення позачергового атестування, позивачу видано атестаційний лист від 03.10.13р., яким визначено, що: за час служби в органах внутрішніх справ та займаній посаді ОСОБА_1 зарекомендував себе негативно як недисциплінований працівник. При вирішенні службових завдань проявляє неналежну принциповість та наполегливість. Не завжди виконує надані йому доручення. Допускає порушення службової дисципліни, періодично запізнюється на роботу. Відмовляється виконувати термінові завдання, необхідність у яких виникає у зв'язку з особливостями служби по боротьбі зі злочинністю. Відмовляється повідомляти безпосередньому керівництву про своє місцеперебування протягом робочого дня та проведення протягом дня роботу. Свій робочий час не планує. За період служби в органах внутрішніх справ до дисциплінарної відповідальності притягувався 5 раз. Діючих дисциплінарних стягнень не має. За поточний рік особисто ОСОБА_1 було розкрито 5 злочинів. За складом характеру нестійкий. Неправильно будує взаємовідносини в колективі. При спілкуванні з громадянами присутні прояви агресивної поведінки, що призводить до надходження звернень громадян зі скаргами. До критики та зауважень ставиться скептично, при цьому належних висновків для себе не робить.

Одночасно комісія може приймати одну з таких рекомендацій: заслуговує на висунення на вищу посаду (на яку саме); заслуговує на зарахування до резерву кадрів на висунення; заслуговує направлення до вищого навчального закладу МВС України для навчання; підлягає переміщенню на рівнозначну посаду (ротації) (на яку посаду і причини переведення); підлягає переведенню до іншого підрозділу із зазначенням його мотивів та обґрунтуванням можливої потреби в направленні на перепідготовку; підлягає переведенню з вищої посади на нижчу з викладенням причин і зазначенням того, на яку саме посаду доцільно призначити; підлягає звільненню з органів внутрішніх справ (через службову невідповідність та через скорочення штатів).

У висновку атестаційної комісії поряд з визначенням відповідності працівника, який атестується, займаній посаді і викладенням рекомендацій про його подальше службове використання може бути вказано, яких недоліків по службі та в особистій поведінці він повинен позбутися, установлено термін для їх усунення.

При поданні про присвоєння першого спеціального звання начальницького складу випускникам вищих навчальних закладів МВС України в атестаційному листі вказуються їхні оцінки, успішність та виконання навчального плану. У висновку наводяться рекомендації щодо подальшого проходження служби особою, яка атестується, та призначення цієї особи на відповідну посаду.

Такими, що не відповідають займаним посадам, визнаються працівники, які мають хоча б один з таких недоліків: низькі показники оперативно-службової діяльності; не забезпечують належним чином доручену ділянку роботи; не приділяють уваги підвищенню знань та професійної майстерності, бойової і фізичної підготовки; склали заліки зі службової та бойової підготовки на оцінку "незадовільно"; порушують порядок і правила, установлені чинним законодавством України, присягою, статутами, нормативно-правовими актами Міністерства внутрішніх справ України і наказами начальників органів внутрішніх справ, що видаються в межах їх повноважень.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач, не погоджуючись із висновками та прийнятим рішенням від 03.10.2013 р. атестаційної комісії ГУ МВС України, звернувся до суду із відповідним позовом.

Водночас, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.10.2014 у справі №826/6591/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2015, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено з огляду на те, що засідання атестаційної комісії проведено відповідно до вимог Інструкції, рішення прийнято комісією у межах її повноважень шляхом голосування, а тому підстави вважати його недійсним відсутні.

Відповідно ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, суд враховує той факт, що засідання атестаційної комісії проведено відповідно до вимог Інструкції, рішення прийнято комісією у межах її повноважень шляхом голосування, а тому підстави вважати його недійсним відсутні, а тому, оскаржуваний наказ від 27.11.2013 №896 о/с, винесений на підставі такого рішення комісії, є обґрунтованим та не підлягає скасуванню.

Як наслідок, не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого сектору боротьби з груповою злочинністю відділу карного розшуку Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві та стягнення на користь позивача та зобов'язання Святошинське РУ ГУ МВС України в м. Києві виплатити грошову компенсацію за весь час вимушеного прогулу.

Зокрема слід зазначити, що відповідно до довідки від 16.04.2014 №51/85 та довідки від 31.03.2014 №51/56 позивачу нараховується та виплачується заробітна плата згідно займаної посади дільничного інспектора Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві. (а.с.23,24)

Щодо решти позовних вимог суд зазначає наступне.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ визначені Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України від 31 грудня 2007 року №499, із змінами.

Відповідно до п.3.6.1 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення чітко передбачено особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які відповідно до законодавства України мають право на відпустки (чергові та додаткові, короткострокові, соціальні, у зв'язку з вагітністю та пологами), виплата грошового забезпечення здійснюється в розмірі, встановленому за основною (а не тимчасовою) штатною посадою на день вибуття у відпустку.

Так, у 2012 році позивач перебував у відпустці, про що свідчить рапорт про надання чергової відпустки та наявний запис у журналі відпусток, а відповідно до довідки від 14.05.2014 №51/97 та довідки від 19.05.2014 №б/н вбачається, що йому було виплачене грошове забезпечення відповідно до п. 3.6.1. Інструкції. (а.с. 65, 64, 85)

Згідно графіку відпусток працівників Святошинського РУ ГУМВС України в місті Києві на 2013 рік затвердженого начальником Святошинського районного управління 30.12.2012 року, позивач мав отримати відпустку у листопаді 2013 року. (а.с.68)

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з довідки начальника відділу кадрового забезпечення Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві від 22.04.2014 вбачається, що ОСОБА_1 чергову відпустку за 2013 рік не використав, оскільки в журналі про відпустки відсутній запис реєстрації та відсутній рапорт про надання йому чергової відпустки за 2013 рік. (а.с.21)

Посилання позивач про те, що ним було подано керівництву районного управління рапорт з проханням надання щорічної відпустки за 2013 рік, але його звернення залишилось без розгляду, жодними належними та достатніми доказами не підтверджується.

Крім цього, з довідки завідувача канцелярії Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві вбачається, що в період з 08.01.2014 по 22.04.2014 звернень від позивача щодо виплати грошового забезпечення не надходило та зареєстровано не було. (а.с.22) На час винесення постанови також не надано відомостей щодо наявних звернень позивача з такими заявами до відповідача-2 або відмови у такій виплаті.

Не підлягає задоволенню позовна вимога щодо стягнення суми грошової компенсації за невикористану відпустку у 2013 році, оскільки суд не може підміняти собою компетентні державні органи, уповноважені на прийняття відповідного рішення.

Враховуючи вищезазначене, така позовна вимога заявлена передчасною, оскільки відповідачем-2 не порушено законних прав та інтересів відповідача.

Щодо стягнення моральної шкоди позивач в обґрунтування позовних вимог в цій частині посилається на те, що внаслідок пресингу з боку керівництва, незаконне пониження у посаді та зменшення заробітної плати завдають йому моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків та вимагають від позивача додаткових зусиль для організації свого життя.

Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Під час розгляду справи, суд враховує Постанову Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", згідно з п. 4 якого позивач повинен зазначити у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (пункт 3 Постанови). Пунктом 5 цієї Постанови визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Отже, обов'язковими умовами відшкодування шкоди з державного бюджету згідно вказаних статей є неправомірність дій відповідного органу та наявність причино - наслідкового зв'язку між такими діями та завданою шкодою.

Суд враховує, що в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджували б наявність причинного зв'язку між неправомірними діями відповідача і занепокоєнням та розчаруванням позивача, а також позивачем не надано жодних доказів в обґрунтування розміру заявленої до відшкодування моральної шкоди у розмірі 8000,00 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди у розмірі 8000 грн., задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено обставин і підстав, які зумовлюють наявність моральної шкоди, так як, позивачем не надано жодних змістовних обґрунтувань та належних доказів заподіяння йому моральної шкоди. Отже позовні вимоги щодо стягнення на користь позивача моральної шкоди в розмірі 8000,00 грн. не підлягають задоволенню.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню в повному обсязі з огляду на необґрунтованість, натомість доведеність з боку відповідачів правомірність вчинення оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 128, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.В. Амельохін