Постанова № 42823605, 20.02.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

20 лютого 2015 р. № 820/20876/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Зінченка А.В.,

при секретарі - Алавердян Е.А.

за участі представників сторін:

позивача - Распопова В.О.

відповідача - Мосійчука Р.С., Суботи Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Системи автоматизації виробництва» до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об»єднання «Системи автоматизації виробництва», звернувся до суду з позовом до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому після уточнення позовних вимог, просив суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Індустріальної об'єднаної державної податковою інспекції м. Харкова № 0000792220 від 24 грудня 2014 року та відновити в електронній базі даних системі «Автоматизована система співставлення Інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України «Податковий блок» показники податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об»єднання «Системи автоматизації виробництва» (п.н. 38494443), зазначених останнім в податкових деклараціях 2014 року".

Позивач вважає винесене ДПІ податкове повідомлення - рішення неправомірним, необґрунтованим, безпідставним через відсутність доказів порушення підприємством податкового законодавства, а тому просить скасувати його в повному обсязі та відновити в електронній базі показники податкової звітності позивача.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, з посиланням на обставини викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечували, вказали, що винесене податкове повідомлення-рішення повністю відповідає вимогам діючого законодавства , дії законні, а тому у задоволенні позовних вимог просили відмовити в повному обсязі.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об»єднання «Системи автоматизації виробництва» 04.01.2013 р. взято на податковий облік за №20371301016 і станом на даний час перебуває на обліку в Індустріальній об'єднаній державній податковій інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Матеріалами справи підтверджено, що головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту Індустріальної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області Джавлюком Віталієм Володимировичем, на підставі п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями відповідно до наказу Індустріальної ОДПІ м. Харкова від 2 5.11.2014 року №2062, проведена позапланова виїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об»єднання «Системи автоматизації виробництва» (п.н. 38494443) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія Лакшері Кепітал» (п.н. 38517030) за липень, серпень, вересень 2014 року.

За результатами проведеної перевірки складено Акт №4249/20-36-22-03-07/38494443 від 10.12.2014 року, яким зафіксовані порушення: п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством занижено до сплати в бюджет суму податку на додану вартість у сумі 52500,0 грн., у тому числі за липень 2014 року на суму 25532,0 грн., за серпень 2014 року на суму 8482,0 грн., за вересень 2014 року на суму 18486,0 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000792220 від 24 грудня 2014 року за основним платежем - 52500,0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 26250,0 грн.

Дослідивши надані матеріали, судом встановлено, що 25.05.2014 року між позивачем (Замовник) та ТОВ «Компанія Лакшері Кепітал» (Виконавець) укладено договір №25/05/02, відповідно до якого Виконавець, на замовлення Замовника, зобов'язується надати послуги з розміщення Рекламних кампаній наданих Замовником у відповідності з затвердженими Сторонами Додатками до даного договору.

В підтвердження виконання умов вказаного Договору до матеріалів справи надані наступні первинні матеріали: акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунки - фактури, податкові накладні, додатки до договору, медіаплани проведення відео-інформаційної кампанії в мережі супермаркетів, ефірні довідки проведення відео-інформаційної кампанії в мережі супермаркетів.

Розрахунки між контрагентами проведені у безготівковій формі.

Проаналізувавши наведене, суд зазначає, що відповідно до приписів п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а)придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;

б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;

в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено,що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, згідно з п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Суд також вказує, що про фактичне виконання вищезазначених робіт свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні» і п.2.4. ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Суд зазначає, що статтею 1 розділу 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Також суд звертає увагу на те, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Суд вваж є за необхідним вказати, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Угоди між позивачем та контрагентами за період перевірки були укладені у відповідності до норм чинного законодавства та є такими, що відповідають всім вимогам, що встановлюються до даного виду договорів доки зворотне не буде доведено в суді. Тому підстав для висновків щодо нікчемності або недійсності договору не було.

Чинне законодавство України встановлює принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд також вважає за необхідним зазначити, що на час укладення вищевказаних договорів контрагенти позивача були зареєстрованими як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, мали індивідуальні податкові номери, що підтверджується Свідоцтвами про реєстрацію платника податку на додану вартість, отже, вони мали право видавати позивачу вищезазначені належним чином оформлені податкові накладні, котрі є підставою для формування позивачем податкового кредиту.

Таким чином, проаналізувавши наведені норми діючого законодавства, дослідивши надані до справи матеріали, суд приходить до висновку про неправомірне винесення вищевказаного податкового повідомлення - рішення .

Вирішуючи спір в частині вимог, котрі стосуються відомостей АІС, суд бере до уваги, що в силу приписів ст.74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику (п.74.1 ст.74); зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (п.74.2 ст.74).

З положень наведеної норми кодексу випливає, що законодавець наділив центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, дискреційними повноваженнями стосовно визначення порядку обліку за станом виконання суб'єктами права податкового обов'язку.

Однак, суд вважає, що такий порядок не повинен суперечити положенням Податкового кодексу України.

Так, системно аналізуючи положення Податкового кодексу України, суд доходить висновку, що згаданий законодавцем у ст. ст.37 і 38 названого кодексу податковий обов'язок в грошовому еквіваленті підлягає відображенню платником податків у складеній за правилами ст. 46 Податкового кодексу України і поданій до контролюючого органу в порядку ст.49 Податкового кодексу України податковій декларації або у прийнятому контролюючим органом за правилами ст.ст. 54, 58 Податкового кодексу України податковому повідомленні-рішенні.

При цьому, в силу приписів ст. 54 Податкового кодексу України підставою для винесення контролюючим органом податкового повідомлення-рішення є факт як заниження, так і завищення платником податків грошових зобов'язань з податку (збору).

Будь-яких інших документальних підстав для виникнення чи зміни податкового обов'язку, в тому числі і у спосіб зменшення числового значення грошового зобов'язання з податку і збору, закон не містить.

Таким чином, за змістом норм Податкового кодексу України у будь-яких інформаційних базах контролюючих органів підлягають відображенню, насамперед, числові показники розміру грошових зобов'язань з податку (збору), що містяться у складених платниками податків документах обов'язкової податкової звітності, поданих платниками податків до територіальних органів доходів і зборів та прийнятих останніми. Згадані показники підлягають незмінному збереженню до моменту набрання за правилами ст. 56 Податкового кодексу України юридичної дії податковими повідомленнями - рішеннями, котрі прийняті контролюючими органами відповідно до ст.ст.54 і 58 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами.

Суд вказує, що відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

А згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Крім того згідно ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

А відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем не надано суду доказів правомірності своїх дій та рішення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є документально та нормативно обгрунтованими, законними, правомірними, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 94, 160-163, 167, 254 КАС України , суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Системи автоматизації виробництва» до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Індустріальної об'єднаної державної податковою інспекції м. Харкова № 0000792220 від 24 грудня 2014 року.

Зобов'язати Індустріальну об'єднану державну податкову інспекцію м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області відновити в АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», показники податкової звітності товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Системи автоматизації виробництва» (код 38494443) за 2014 року, яка існувала до внесення змін на підставі акту № 4249/20-36-22-03-07/3849444 від 10.12.2014 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі виготовлена 24 лютого 2015 року.

Суддя А.В. Зінченко