Ухвала суду № 42823195, 11.02.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2015 р. Справа № 876/4772/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Гуляка В.В.,

Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м.Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби (надалі - ДПІ у м.Ужгороді) на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року в адміністративній справі № 2a-0770/482/12 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал-М» (надалі - ТОВ «Універсал-М») до ДПІ у м.Ужгороді про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2007 року ТОВ «Універсал-М» звернулося до господарського суду Закарпатської області із вказаним позовом та просило визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення рішення ДПІ у м.Ужгороді: за № 0000132341/0 від 30.01.2007 року, за № 0000132341/1 від 30.03.2007 року, за № 0000132341/2 від 28.04.2007 року та за № 0000132341/3 від 05.07.2007 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що податковою перевіркою безпідставно та в порушення приписів п.п.3.2.4 п.3.2 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (надалі - Закон № 168/97-ВР) віднесено до об'єкта оподаткування ПДВ суму грошової винагороди, отриманої від постачальника товарів товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Хенкель Баутехнік (Україна)», м.Київ (надалі - ТОВ «Хенкель Баутехнік (Україна)») за якісне виконання умов договору поставки товарів.

Постановою господарського суду Закарпатської області від 30 серпня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2008 року, позов задоволено.

За результатами касаційного перегляду цих рішень, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 грудня 2011 року вказані рішення були скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надалі, постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року позов задоволено.

Не погодившись із прийнятою постановою, її оскаржила ДПІ у м.Ужгороді, яка вважає, що рішення суду постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права і за невідповідності висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи. Тому, з підстав, викладених в апеляційній скарзі, просило скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, клопотань про розгляд справи за їх участю не подали, тому відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів вважає можливим здійснювати розгляд справи у письмовому провадженні за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що дана апеляційна скарга є безпідставна і не належить до задоволення з наступних міркувань.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, ТОВ «Універсал-М» зареєстроване виконавчим комітетом Ужгородської міської ради Закарпатської області 01.12.1997 року, про що видане Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 за № 385383 (а.с.8).

25.01.2007 року працівниками ДПІ у м.Ужгороді була проведена виїзна планова перевірка ТОВ «Універсал-М» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 р. по 30.09.2006 р., за результатами якої складено акт за № 181/23-0/22083669 від 25.01.2007 р. (надалі - Акт перевірки; а.с.10 - 23).

Перевіркою встановлено, що за умовами договорів № 02/01 від 04.01.2005 р. (з додатками № 3 від 04.01.2005 р. та № 4/1 від 13.06.2005 р.) та № 49/01 від 22.12.2005 р. (з додатком № 3 від 22.12.2005 р.), укладених між ТОВ «Універсал-М» та ТОВ «Хенкель-Баутехнік (Україна)», позивач, як покупець товарів, надавав окремі послуги з маркетингу (супроводження товарів на ринку тощо), за які отримав від постачальника грошову винагороду, однак не включив її суму до об'єкта оподаткування податком на додану вартість.

У зв'язку з цим, податковим органом на підставі п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону № 168/97-ВР отримані суми грошової винагороди включені до об'єкта оподаткування, з донарахуванням податкового зобов'язання із ПДВ за період з серпня 2005 року по липень 2006 року на суму 28128,00 грн.

На підставі Акта перевірки ДПІ у м.Ужгороді було прийнято податкове повідомлення-рішення за № 0000132341/0 від 30.01.2007 р. (а.с.33), яким позивачу донараховано ПДВ на суму: 28128,00 грн - основне зобов'язання, та 14064,00 грн - штрафні санкції (згідно із п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (надалі - Закон № 2181-ІІІ)).

За результатами адміністративного оскарження скарги позивача були залишені без задоволення і були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000132341/1 від 30.03.2007 р., № 0000132341/2 від 28.04.2007 р. та № 0000132341/3 від 05.07.2007 р., без зміни сум, визначених податковим повідомленням-рішенням за № 0000132341/0 від 30.01.2007 р.

Підставою для визначення позивачу зазначених вище податкових зобов'язань був висновок податкового органу про те, що організація супроводження продажів товарів ТОВ «Хенкель Баутехнік (Україна)», що виражена у виконанні ТОВ «Універсал-М» ряду умов, визначених додатків до договорів постачання, є послугою (роботою), наданою (виконаною) ТОВ «Універсал-М» на митній території України для ТОВ «Хенкель Баутехнік (Україна)» та підлягає оподаткуванню ПДВ за ставкою 20% на загальних підставах.

При дослідженні господарських операцій встановлено, що між ТОВ «Хенкель Баутехнік (Україна)», як Постачальником, та ТОВ «Універсал-М», як Покупцем, були укладені договори постачання товару № 02/01 від 04.01.2005 р. та № 49/01 від 22.12.2005 р., згідно із якими, Постачальник зобов'язується систематично постачати і передавати у власність Покупцю товар, а Покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

Також сторони у цих договорах уклали додатки до зазначених вище договорів постачання товару:

- за № 4/1 від 13.06.2005 р. - до договору № 02/01 від 04.01.2005 р. (а.с.64), відповідно до якого сторони узгодили викласти додаток № 3 до договору на постачання товару № 02/01 від 04.01.2005 р. у наступній редакції: «постачальник для досягнення мети найкращого просування товарів на ринку України сплачує на користь покупця грошову винагороду у розмірі щоквартальної двохвідсоткової (від суми оплати, отриманої від покупця за товар, що був поставлений протягом кварталу) суми за додержанням покупцем наступних умов: наявність узгодженого у письмовій формі плану закупок товару на термін дії договору поставки № 02/01 від 04.01.2005 р.; постійне виконання плану закупок товару не менш, ніж на 95%; наявність у штаті покупця бренд-менеджера, що є спеціалістом з товарів постачальника; своєчасне погашення товарного кредиту (відстрочки оплати товару), що наданий постачальником покупцеві на умовах договору та додатків до нього; своєчасне подання постачальнику наступних документів (згідно вказаного переліку) у формі, що надається постачальником».

- за № 3 від 22.12.2005 р. - до договору № 49/01 від 22.12.2005 р. (а.с.69), яким сторони узгодили, що постачальник для досягнення мети найкращого просування товарів на ринку України сплачує на користь покупця грошову винагороду у розмірі 5% щоквартальної суми (від суми оплати, що надійшла своєчасно від покупця протягом попереднього кварталу) за додержанням покупцем усіх наступних умов: наявність узгодженого у письмовій формі плану закупок товару на термін дії договору поставки № 49/01 від 22.12.2005 р.; постійне виконання плану закупок-продажу товару не менш, ніж на 95%; наявність у штаті покупця бренд-менеджера, що є спеціалістом з товарів постачальника; своєчасне погашення товарного кредиту (відстрочки за оплату товару), що наданий постачальником покупцеві на умовах договору та додатків до нього; своєчасне подання постачальнику наступних документів (згідно вказаного переліку) у формі, що надається постачальником.

Згідно протоколів про визначення суми грошової винагороди за період з ІІ кварталу 2005 р. по ІІ квартал 2006 р. на виконання умов вказаних вище договорів та додатків до них ТОВ «Хенкель Баутехнік (Україна)» виплатило позивачу грошову винагороду на суму 140638,17 грн без ПДВ (а.с.70 - 74).

Податкові зобов'язання з ПДВ нараховано позивачу, за висновками податкового органу, на суму наданих (виконаних) послуг (робіт) ТОВ «Універсал-М» для ТОВ «Хенкель Баутехнік (Україна)» по організації супроводження продажів останнього, за фактом підписання протоколів про визначення сум грошової винагороди, шляхом застосування ставки ПДВ 20%.

Скасовуючи рішення першої та апеляційної інстанцій, Вищий адміністративний суд України у своїй ухвалі від 21.12.2011 р. зазначив, що судами попередніх інстанцій не було встановлено, чи враховувалася сума винагороди, виплачена ТОВ «Хенкель Баутехнік (Україна)» позивачу відповідно до умов додатку № 4/1 від 13.06.2005 р. до договору постачання товару № 02/01 від 04.01.2005 р., а також додатку № 3 від 22.12.2005 р. до договору постачання товару № 49/04 від того ж числа, при визначенні ціни товару, яка сплачувалася позивачем при поставці товару, що, в свою чергу, є об'єктом оподаткування; ці обставини є предметом доказування і підлягають встановленню судом.

На виконання цих вимог суду судом першої інстанції, за результатами дослідження додаткових пояснень представника позивача та додатково наданих ним доказів, зокрема, листів ТОВ «Універсал-М» від 07.05.2007 р. та ТОВ «Хенкель Баутехнік (Україна)» від 15.05.2007 р. (а.с.134, 135), встановлено, що при визначенні ціни товару, яка сплачувалася ТОВ «Універсал-М» при поставці товару згідно договорів постачання товару № 02/01 від 04.01.2005 р. та № 49/04 від 22.12.2005 р., не враховувалась сума винагороди, виплачена ТОВ «Хенкель Баутехнік (Україна)» на користь ТОВ «Універсал-М» відповідно до умов додатку № 4/1 від 13.06.2005 р. до договору постачання товару № 02/01 від 04.01.2005 р. й додатку № 3 від 22.12.2005 р. до договору постачання товару № 49/04 від того ж числа.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, з чим погоджується колегія суддів апеляційного суду, що зі змісту додатку № 4/1 від 13.06.2005 р. до договору постачання товару № 02/01 від 04.01.2005 р., а також додатку № 3 від 22.12.2005 р. до договору постачання товару № 49/04 від того ж числа, укладених між ТОВ «Універсал-М» та ТОВ «Хенкель Баутехнік (Україна)», де позивач виступав покупцем товарів, а також листа ТОВ «Хенкель Баутехнік (Україна)» від 15.05.2007 р. видно, що метою укладення зазначених додатків було надання дарунку, а не отримання послуг.

У додатку № 4/1 від 13.06.2005 р. до договору постачання товару № 02/01 від 04.01.2005 р., а також у додатку № 3 від 22.12.2005 р. до договору постачання товару № 49/04 від того ж числа, укладених між ТОВ «Універсал-М» та ТОВ «Хенкель Баутехнік (Україна)», не було обумовлено виконання жодних дій з боку ТОВ «Універсал-М» в інтересах ТОВ «Хенкель Баутехнік (Україна)», а відтак ТОВ «Універсал-М» жодних послуг для ТОВ «Хенкель Баутехнік (Україна)» не надавало.

З огляду на встановлені у справі обставини суд дійшов висновку, що насправді господарська операція у виді надання послуг не здійснювалася, а мало місце отримання дарунку у виді виплати винагороди, при тому, що виплата такої винагороди не суперечить чинному законодавству.

Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 статті 3 Закону № 168/97-ВР об'єктом оподаткування ПДВ є, зокрема, поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Поставкою послуг, згідно із п.1.4 статті 1 Закону № 168/97-ВР, є будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

За приписами п.4.1 статті 4 Закону № 168/97-ВР база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Вказана грошова винагорода оприбуткована позивачем згідно із вимогами пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме - віднесена ним до складу власних валових доходів як грошові кошти, одержані у вигляді безповоротної фінансової допомоги.

А згідно із п.п.3.2.4 п.3.2 статті 3 Закону № 168/97-ВР не є об'єктом оподаткування операції з виплати грошових виграшів, грошових призів і грошових винагород.

Відповідно до положень частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій, бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, заперечуючи проти позову, всупереч зазначеним вимогам, не довів факту порушення з боку позивача та правомірності своїх дій при прийнятті оскаржуваного рішення.

Крім того, постанова Ужгородського міськрайонного суду від 21.02.2007 р. про притягнення до адміністративної відповідальності директора ТОВ «Універсал-М» за порушення встановленого порядку ведення податкового обліку стосується посадової особи позивача, тому за приписами частини четвертої статті 72 КАС України для юридичної особи не має преюдиційного значення.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду приходить до переконання про підставність позовних вимог ТОВ «Універсал-М» щодо визнання податкових повідомлень-рішень протиправними та їх скасування і правомірність задоволення таких вимог судом першої інстанції.

У відповідності до статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст.195, 197, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м.Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року в адміністративній справі № 2a-0770/482/12 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя Р.Й.Коваль

Судді В.В.Гуляк

Н.М.Судова-Хомюк