Ухвала суду № 42822199, 19.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" лютого 2015 р. м. Київ К/800/66036/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючої судді – Васильченко Н.В.,

суддів: Калашнікової О. В., Леонтович К.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за касаційною скаргою касаційною скаргою приватного підприємства "ТЕМП 2011" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 2 липня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2014 р. у справі за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємства "ТЕМП 2011" про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а:

У червні 2014 року Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ТЕМП 2011", в якому просить суд стягнути з ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ТЕМП 2011" на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів, в сумі 15206,32 грн. та пені в розмірі 223,44 грн.

В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено, що відповідачем не виконано норматив робочих місць з працевлаштуванням інвалідів у кількості 1 особи, за що і були призначені адміністративно-господарські санкції у розмірі 15206,32 грн. та пеня в розмірі 223,44 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02 липня 2014 року залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2014 року, адміністративний позов Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ТЕМП 2011" про стягнення заборгованості - задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства "ТЕМП 2011" (юридична адреса: 61009, м. Харків, просп. Гагаріна, 244, код ЄДРПОУ 37460408, МФО 321767, р\р 26003010125081 у ВАТ ВТБ БАНК м. Київ) на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (61022, м. Харків, Держпром, 1 під., 1 пов., к. 16, код ЄДРПОУ 14070760, одержувач: р\р 31219230700003, МФО 851011, код одержувача: 37999654, УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова) адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів, в сумі 15206,32 грн. (п'ятнадцять тисяч двісті шість гривень 32 копійки) та пені в розмірі 223,44 грн. (двісті двадцять три гривні 44 копійки

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції Приватне підприємство "ТЕМП 2011» звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02 липня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2014 року, а по справі прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

За змістом статті 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Згідно з частиною 3 статті 18 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 3 статті 18-1 Закону № 875-ХІІ державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком про те, що на підприємство покладається обов'язок створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, а також інформувати про відповідну кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів.

У частині 1 статті 20 Закону № 875-ХІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Разом з тим, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов’язковим платежем), обов’язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України від 25 червня 1991 року № 1251-XII “Про систему оподаткування”, а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення. Такі санкції не можуть застосовуватися у разі відсутності необхідної кількості працевлаштованих інвалідів, якщо при цьому суб’єкт господарювання вжив усіх передбачених законом заходів для працевлаштування останніх, тобто коли у його діях відсутній склад правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. У частині 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Зважаючи на викладене, у випадку відсутності у діях суб’єкта господарювання складу правопорушення на нього не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження відповідача інвалідів, які бажають працевлаштуватись.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що на підприємстві у звітному періоді працювали інваліди у кількості, що не відповідає нормативу вищезазначеному законом, а саме: середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу – 95 осіб, чисельність інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на підприємстві відповідача на робочих місцях для інвалідів складає – 4 особи, а середньооблікова кількість штатних працівників (осіб) інвалідів за 2013 рік складала (41: 12) – 3 особи. При цьому, судами взятий за основу для відповідного висновку розрахунок Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Водночас, суди не дали оцінку посиланню відповідача на те, що у статистичному звіті відповідача «Про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік» за формою № 10-ПІ зазначено, що на підприємстві у звітному періоді працювали інваліди у кількості, що відповідає визначеному вищезазначеним законом нормативу, а саме, у 2013 році на підприємстві працювали 8 інвалідів 43 повних місяці (43:12) – 4 особи.

За таких обставин, суд касаційної інстанції позбавлений можливості ухвалити рішення по справі без дослідження цих обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції у відповідності до вимог частини другої статті 227 КАС України, згідно якої підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Під час нового розгляду справи суду необхідно повно та всебічно з’ясувати всі обставини справи, вірно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 226, 230, 231 КАС України, колегія суддів –

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ТЕМП 2011" задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02 липня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2014 року у справі № К/800/66036/14 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Суддя