Ухвала суду № 42822190, 18.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

18 лютого 2015 року м. Київ В/800/870/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя СуддіМуравйов О. В. Веденяпін О.А. Голубєва Г.К. Острович С.Е. Рибченко О.А. розглянувши заяву про перегляд Верховним Судом УкраїниМіжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників ухвали відВищого адміністративного суду України 13.11.2014 рокуу справі№ 826/20591/13-а (К/800/36461/14)за позовомПриватного акціонерного товариства «Київський електровагоноремонтний завод імені Січневого повстання 1918 року»до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платниківпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В с т а н о в и в:

Міжрегіональне головне управління Державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників подало заяву про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 13.11.2014 року у справі № 826/20591/13-а (К/800/36461/14), якою касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників відхилено. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.01.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014 року залишено без змін.

Заявником в додатках до заяви зазначено, що додається копія ухвали Вищого адміністративного суду України від 05.06.2014 року. Проте при відкритті поштового конверту було встановлено відсутність вказаної скаржником копії ухвали, про що складено Акт №141006715 від 16.02.2015 року.

Заява подана з посиланням на ч. 1 ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції норм матеріального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Подана заява не відповідає зазначеним вимогам з наступних підстав.

Подібність правовідносин, про яке зазначається в пункті 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

У справі № 826/20591/13-а (К/800/36461/14), про перегляд якої подана заява, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позову, оскільки встановлено реальність господарських операцій та факт взаєморозрахунків між позивачем та його контрагентами і не знайшли підстав вважати неправомірним формування позивачем податкового кредиту та валових витрат на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій з контрагентами.

В обґрунтування заяви про перегляд судового рішення заявник посилається на постанову Вищого адміністративного суду України від 05.06.2014 року у справі № 2-а-4484/11/2070 (К/9991/90300/11), стверджуючи при цьому, що в даних справах мали місце подібні обставини.

Зі змісту постанови Вищого адміністративного суду України у справі № 2-а-4484/11/2070 (К/9991/90300/11) вбачається, що суд касаційної інстанції прийняв нове рішення про відмову в позові, оскільки дійшов висновку, що надані позивачем первинні документи для підтвердження сум валових витрат і податкового кредиту по операціях з поставки позивачу юридичних послуг не відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а отже виключають факт реальності здійснення господарської операції .

Отже, застосування норм матеріального права в зазначених судових рішеннях відбувалося за різних фактичних обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що виключає перегляд судового рішення касаційної інстанції в порядку, передбаченому Главою 3 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому в допуску справи до перегляду Верховним Судом України слід відмовити.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.12.2014 року у справі № 2а-1654/11/2670 (К/9991/29293/12), на яку посилається заявник в обґрунтування своїх доводів, скасовані судові рішення місцевого та апеляційного суду, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, що свідчить про неповноту встановлення обставин справи та виключає перегляд судового рішення касаційної інстанції в порядку, передбаченому Главою 3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 236-240 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

У Х В А л и в:

Відмовити Міжрегіональному головному управлінню Державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників в допуску до провадження по перегляду Верховним Судом України справи № 826/20591/13-а (К/800/36461/14) Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. А. Веденяпін

Г. К. Голубєва

С. Е. Острович

А. О. Рибченко