Ухвала суду № 42821930, 03.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2015 року м. Київ К/800/33746/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 07.04.2014

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2014

у справі № 806/7280/13-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 07.04.2014, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2014, позов задоволено: визнано неправомірними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 21.10.2013 № 0001511700 повністю та від 21.10.2013 № 0001501700 в частині 181740,00 грн. основного платежу та 91380,00 грн. штрафних санкцій.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом документальної виїзної планової перевірки діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, складено акт від 13.09.2013 №151-222/17/НОМЕР_3, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог:

- п. 177.1 та п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено загальний оподаткований дохід на суму 60999,00 грн.;

- пп. 177.4 ст. 177, п. 138.1, 138.4, п. 138.6-138.9, пп. 138.10.2 - 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 ст. 138, пп. 139.1.5 пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, а саме: завищення валових витрат всього на загальну суму 1160579,38 грн., в результаті чого занижено суму чистого оподаткованого доходу за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 на 1145959,74 грн. та донараховано податку на доходи фізичних осіб за 2012 рік в розмірі 192109,83 грн.;

- п. 198.3, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 198716,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки, 21.10.2013 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0001501700, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 288674,75 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 192109,83 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 96564,92 грн.;

- №0001511700, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 298074,00 грн. (за основними платежем - 198716,00 грн., за штрафними санкціями - 99358,00 грн.).

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позову, враховуючи наступне.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ "Авіас", ПП "Екоскан Сервіс", ТОВ "Дидактика", ТОВ "Євростиль", ПНВП "Техніка" підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку, зокрема: податковими та видатковими накладними, банківськими виписками.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Доводи податкового органу щодо відсутності взаємозв'язку між придбаними позивачем паливно-мастильними матеріалами у ТОВ "Авіас" та запчастин і основних засобів у ПП "Екоскан Сервіс", ТОВ "Дидактика", ТОВ "Євростиль", ПНВП "Техніка", з господарською діяльністю ФОП ОСОБА_2, та їх використання в оподаткованих операціях, судами попередніх інстанцій правомірно спростовано, враховуючи наступне.

Так, як було встановлено судами, в періоді, що перевірявся, позивач здійснював господарську діяльність за такими видами КВЕД: лісівництво та інша діяльність у лісовому господарстві; лісозаготівля.

Також, матеріали справи свідчать, що позивачу дозволяється виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатація об'єктів підвищеної небезпеки при проведені лісосічних робіт, що підтверджується дозволом Управління Держгірпромнагляду по Житомирській області №489.11.18-02.01.0, виданим 21.12.2011 строком дії з 21.12.2011 по 20.12.2016.

У власності позивача перебувають трактори колісні марки МТЗ -80, 1992 року випуску та 2012 року складання; екскаватор марки ЕО-2621 Д, 1984 року випуску, про що свідчать копії свідоцтв про реєстрацію машини серії НОМЕР_4, № НОМЕР_5, № НОМЕР_6; а також, легковий автомобіль марки ВАЗ 2107, 1990 року виписку, що підтверджено копією свідоцтва про реєстрацію ТЗ.

В акті перевірки від 13.09.2013 зафіксовано, що в перевіряємий період свою господарську діяльність позивач здійснював на території угідь ДП "Тетерівське лісове господарство".

З матеріалів справи вбачається, що 15.10.2008 та 31.08.2012 між позивачем та Державним підприємством "Тетерівське лісове господарство" (замовник) було укладено договори підряду на виконання лісосічних робіт № 23 та № 6 відповідно.

Судами встановлено, що роботи, які виконувались позивачем ДП "Тетерівське лісове господарство" полягали у трелюванні лісу (лісозаготівельна операція по збору і транспортуванню дерев, очищення від суччя стволів, колод від місця їх заготівки до вантажних пунктів в лісовозних доріг). При трелюванні застосовується техніка, а саме: трактори і екскаватор, для функціонування яких потрібне паливо та запчастини.

На підтвердження реальності здійснення господарської діяльності з лісівництва та лісозаготівлі в матеріалах справи наявні акти списання паливно-мастильних матеріалів за січень - грудень 2012 року, тимчасові норми витрат ПММ при роботі бензопилою, на трелювання деревени тракторами, при роботі на рубках пов'язаних з веденням лісового господарства та інших рубках в літніх умовах роботи.

Крім того, факт придбання та використання запчастин і основних засобів, отриманих від ПП "Екоскан Сервіс", ТОВ "Дидактика", ТОВ "Євростиль", ПНВП "Техніка", позивачем у своїй господарській діяльності підтверджено актами введення в експлуатацію матеріалів за лютий - листопад 2012 року та актом списання матеріалів, що вводяться в експлуатацію за вересень 2012 року.

За наведених обставин, вірними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 21.10.2013 № 0001511700 та від 21.10.2013 № 0001501700 в частині 181740,00 грн. основного платежу та 91380,00 грн. штрафних санкцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів, не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області - відхилити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 07.04.2014 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль