Ухвала суду № 42821804, 12.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2015 року м. Київ К/800/57382/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Мойсюк М.І. , Пасічник С.С. , розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної реєстраційної служби Україна на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.05.2014р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2014р. у справі за позовом Державної реєстраційної служби Україна до Старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про скасування постанов,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2014 року Державна реєстраційна служба Україна звернулася до суду з позовом до Старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України з вимогами про визнання незаконними вимог старшого державного виконавця Попіва Р.І. від 10.02.2014 № 366/5-13, від 24.02.2014 №366/5-13/2, 27.02.2014 № 366/5-13-2, 13.03.2014 № 366/5-13/3, від 27.03.2014 №366/5.13; скасування постанов старшого державного виконавця Попіва Р.І. про накладення штрафу від 10.02.2014 ВП № 41374051 та від 27.02.2014 ВП № 41374051; визнання незаконними та протиправними дій старшого державного виконавця Попіва Р.І. щодо складання вимог від 10.02.2014, 24.02.2014, 27.02.2014, 13.03.2014, 27.03.2014 та постанов про накладення штрафу від 10.02.2014, 27.02.2014 та подання від 05.03.2014, визнання незаконною та протиправною бездіяльності відповідача щодо неприйняття рішення про закінчення виконавчого провадження на підставі ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.05.2014р. позовну заяву залишено без розгляду на підставі положень ст.ст. 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з тим, що позивачем подано позов після закінчення строків, установлених ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України і будь-яких доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду з позовом не надано.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2014р. апеляційну скаргу Державної реєстраційної служби України залишено без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.05.2014р. залишено без змін.

Залишаючи без розгляду позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з необґрунтованості доводів про те, що строк звернення до суду було пропущено у зв'язку з великою завантаженістю відділу контролю та документального забезпечення Державної реєстраційної служби України та неможливістю оперативного реєстрування та відправки документів.

У касаційній скарзі представник Державної реєстраційної служби України з посиланням на порушення норм матеріального і процесуального права, допущених судами, просить судові рішення скасувати і направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відхилення касаційної скарги з урахуванням наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною реєстраційною службою України оскаржено вимоги державного виконавця від 10.02.2014 № 366/5-13, від 24.02.2014 №366/5-13/2, 27.02.2014 № 366/5-13-2, 13.03.2014 № 366/5-13/3, від 27.03.2014 №366/5.13 та постанови від 10.02.2014 ВП № 41374051, від 27.02.2014 ВП № 41374051. Позовну заяву подано до суду 16.04.2014р.

Відповідно до ч. 2. ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява може бути подана у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначили, що окремо не встановлено строків для оскарження дій, рішень та бездіяльності суб'єктів владних повноважень, а тому зауваження скаржника про те, що у позовній заяві також оскаржено дії та бездіяльність правильно не взяті судами як доводи на підстави пропуску строку звернення до суду.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної реєстраційної служби Україна відхилити, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.05.2014р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2014р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтями 235-237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач Кочан В.М.

судді

Мойсюк М.І.

Пасічник С.С.