Ухвала суду № 42821676, 18.02.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

справа № 22-ц/2690/285/2015 головуючий у 1-й інстанції: Піхур О.В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Шахової О.В.

суддів: Головачова Я.В., Поливач Л.Д.

при секретарі: Бугай О.О.

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за заявою Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області, заінтересовані особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Рітоліс», комерційний банк «Хрещатик», про розкриття інформації, що містить банківську таємницю, за апеляційною скаргою Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 3 листопада 2014 року,

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2014 року Новоград-Волинська ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області звернулось до суду з даною заявою, посилаючись на те, що 28 лютого 2014 року ТОВ «Рітоліс» подало до Романівського відділення Новоград-Волинської ОДПІ податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2013 рік, в якій вказало суму отриманого доходу в розмірі 71393654 грн., витрати в розмірі 71356080 грн. 3 березня 2014 року при виході за місцем реєстрації ТОВ «Рітоліс», працівниками контролюючого органу було встановлено відсутність представників товариства, про що було складено акт. Також на адресу товариства було направлено запит щодо надання пояснень та документального підтвердження розбіжностей у показниках податкових декларацій за 2013 рік, однак підприємство даний запит не отримало. Вказані обставини перешкоджають заявнику встановити реальність та дійсність проведених операцій, отриманих доходів, понесених витрат, провести перевірку підприємства.

Посилаючись на наведене заявник просив суд зобов'язати комерційний банк «Хрещатик» розкрити інформацію, що містить банківську таємницю, шляхом надання: інформації щодо клієнта банку - юридичної особи - ТОВ «Рітоліс» (код ЄДРПОУ 39020438) с. Корчівка, Романівського району Житомирської області, надавши роздруківку (із зазначенням контрагентів, суми проведеної операції та призначення платежу), ксерокопій документів стосовно відкриття розрахункових рахунків та можливих змін повноважень особи чи уповноважених ним осіб, про рух та обіг коштів на розрахунковому рахунку №26007001132286, МФО 300670, за період з 19 грудня 2013 року по 31 грудня 2013 року, про що прийняти відповідне рішення.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 3 листопада 2014 року у задоволенні заяви Новоград-Волинської ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області відмовлено.

У апеляційній скарзі Новоград-Волинська ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення заяви. Скаржник зазначає, що зазначені у заяві обставини перешкоджають Новоград-Волинській ОДПІ встановити реальність та дійсність проведених операцій, отриманих доходів, понесених витрат ТОВ «Рітоліс», провести перевірку підприємства. Згідно з даними ОДПІ ТОВ «Рітоліс» було відкрито в КБ «Хрещатик», МФО 300670, рахунок №26007001132286. Для належного виконання контролюючим органом, покладених на нього державою функцій щодо проведення перевірок суб'єктів підприємницької діяльності на предмет правильності нарахування та своєчасності сплати податків і зборів, виникла необхідність у розкритті банківської таємниці. Також, вказує, що висновок суду про те, що Новоград-Волинська ОДПІ мала право звернутись до суду із заявою про розкриття банківської таємниці щодо руху коштів по рахунках ТОВ «Рітоліс» лише після призначення перевірки даного товариства є помилковим, оскільки контролюючий орган звернувся до суду із заявою про розкриття банківської таємниці з метою отримання можливості перевірити, чи дійсно підприємство мало вказані ним в податкових деклараціях доходи та витрати і чи не вказано в цих деклараціях завідомо неправдиві відомості, які можуть слугувати підставою для ухилення від сплати податків. При цьому суд першої інстанції не врахував, що на даний час ТОВ «Рітоліс» діяльності не здійснює, звітності не подає, за місцем знаходження відсутнє. Дані обставини перешкоджають контролюючому органу провести перевірку підприємства з метою з'ясування обставин законності відображення ним даних у податкових деклараціях.

Сторони в суд апеляційної інстанції не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. З урахуванням положень ч. 2 ст. 305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розглядові справи.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні заяви Новоград-Волинській ОДПІ, суд першої інстанції виходив із відсутності підстав для розкриття банком банківської таємниці щодо ТОВ «Рітоліс».

Проте з таким висновком суду погодитися не можна з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку в процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту, є банківською темницею.

Згідно з пп. 1-3 ч. 2 ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківською таємницею, зокрема, є: відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України; операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта; здійснені ним угоди; фінансово-економічний стан клієнтів.

Статтею 62 цього ж Закону визначений порядок розкриття банківської таємниці, відповідно до ч. 1 якої інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками, зокрема: на письмову вимогу суду або за рішенням суду (п. 2 ч. 1 ст. 62 Закону).

З аналізу зазначеної правової норми вбачається, що на вимогу відповідних уповноважених державних органів банк вправі надати інформацію, яка містить банківську таємницю, у межах і обсягах, визначених цим та іншими законами, тобто банки надають обмежену законом інформацію.

Зазначені обмеження, у тому числі викладені в ч. 4 ст. 62 Закону, не стосуються випадків надання банком інформації, яка є банківською таємницею, за дозволом клієнта чи за рішенням (вимогою) суду.

Такий висновок узгоджується з п. 3.5 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14 липня 2006 року № 267 та главою 12 ЦПК України, що регулює порядок розгляду судом справ про розкриття банківської таємниці (п. 5 ч. 1 ст. 288, п. 4 ч. 1 ст. 290 ЦПК України).

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.12 постанови від 30 вересня 2011 року № 10 «Про судову практику в цивільних справах про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб», згідно зі статтею 19 Конституції Україниоргани державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У зв'язку із цим у разі, якщо підставою звернення до суду, зокрема, органу державної податкової служби із заявою про розкриття банківської таємниці, є дії порушника податкового законодавства і стосовно таких дій для цих органів відповідними спеціальними законами передбачений спосіб реагування, то суд не має підстав для задоволення заяви. Винятком є обґрунтовані посилання заявника на неможливість вчинення ним дій відповідно до способів реагування, передбачених зазначеними законами. Зокрема, це можуть бути обґрунтовані посилання з поданням відповідних доказів про те, що особа, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці, не знаходиться за місцем своєї реєстрації; підтверджена неможливість вручення повідомлення з копією наказу про проведення документальної перевірки тощо.

Зазначені вимоги матеріальних норм права не враховані судом першої інстанції при ухваленні судового рішення.

Так, звертаючись до суду із заявою, Новоград-Волинська ОДПІ відповідно до пп. 2-5 ст. 288 ЦПК України зазначила особу, щодо якої вимагається розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, - ТОВ «Рітоліс»; найменування й місцезнаходження банків, що обслуговує цю юридичну особу, щодо якої необхідно розкрити банківську таємницю; обґрунтувала необхідність та обставини, за яких вимагається розкрити інформацію, що містить банківську таємницю, із зазначенням положень законів, які надають відповідні повноваження, а також зазначила обсяги (межі розкриття) інформації, що містить банківську таємницю, щодо особи та мету її використання.

Відповідно до п.п. 20.1.5 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право отримувати безоплатно від платників податків, а також від установ Національного банку України, банків та інших фінансових установ довідки у порядку, встановленому Законом України "Про банки і банківську діяльність" та цим Кодексом, довідки та/або копії документів про наявність банківських рахунків, а на підставі рішення суду - інформацію про обсяг та обіг коштів на рахунках, у тому числі про ненадходження в установлені строки валютної виручки від суб'єктів господарювання

Відсутність у справі рішення (наказу) керівника відповідного органу державної податкової служби про проведення документальної планової або позапланової, виїзної або невиїзної перевірки платника податку не є безумовною підставою для відмови в задоволенні заяви (за винятком випадків, коли за обставинами справи це є необхідним і є підставою заяви), оскільки ці документи, як докази у справі, оцінюються судом за правилами ст. 212 ЦПК України поряд з іншими наданими суду доказами. Необхідність перевірки достовірності, повноти нарахування та сплати передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства тощо є підставою для ініціювання органами державної податкової служби перевірок, згідно з процедурою, визначеною главою 8 Податкового кодексу України. У цьому випадку розкриття банківської таємниці можливе в разі доведення органом державної податкової служби обставин, за яких перевірки є неможливими або є інша об'єктивна потреба в розкритті такої таємниці (п. 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в цивільних справах про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб» № 10 від 30 вересня 2011 року).

Суд першої інстанції у порушення вимог ст. 290 ЦПК України на зміст заяви Новоград-Волинської ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області, мету й обставини її звернення до суду та на відповідні положення закону й інші нормативні акти уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про надання інформації, що містить банківську таємницю.

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення заяви Новоград-Волинської ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області.

Ураховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 3 листопада 2014 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Заяву Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області задовольнити задовольнити.

Зобов'язати комерційний банк «Хрещатик» розкрити інформацію, що містить банківську таємницю, шляхом надання: інформації щодо клієнта банку - юридичної особи - товариства з обмеженою відповідальністю «Рітоліс» (код ЄДРПОУ 39020438) с. Корчівка, Романівського району Житомирської області, надавши роздруківку (із зазначенням контрагентів, суми проведеної операції та призначення платежу), ксерокопій документів стосовно відкриття розрахункових рахунків та можливих змін повноважень особи чи уповноважених ним осіб, про рух та обіг коштів на розрахунковому рахунку №26007001132286, МФО 300670, за період з 19 грудня 2013 року по 31 грудня 2013 року.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий

Судді: