Ухвала суду № 42821419, 23.02.2015, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ПРО ПОВЕРНЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ

"23" лютого 2015 р.

№ 01-39/903/178/15

Суддя господарського суду Волинської області Вороняк А.С., розглянувши матеріали

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВІРГО-Україна ЛТД», м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-сервіс плюс», с. Старовойтове, Любомльський район, Волинська область

про визнання права власності на нерухоме майно, звільнення від третіх осіб та зобов’язання його передати шляхом підписання відповідних актів

Встановив: 20.02.2015р. товариство з обмеженою відповідальністю «ВІРГО-Україна ЛТД» звернулось до господарського суду Волинської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-сервіс плюс» про визнання права власності на нерухоме майно, а саме комплекс з обслуговування автотранспорту, що знаходиться в с.Старовойтове, вул. Прикордонників, 7-А, Любомльського району Волинської області та зобов’язання директора відповідача передати вказаний вище комплекс позивачу шляхом підписання відповідних актів приймання-передачі і звільнення комплексу від третіх осіб.

Подана заява не може бути прийнята господарським судом Волинської області, оскільки не відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України).

Згідно ч.1 ст.56 ГПК України позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Відповідно до вищезазначеної норми, обов'язок позивача направити відповідачу копії доданих до позовної заяви документів не залежить від того чи є у наявності у відповідача дані документи.

Згідно п.2 ч.1 ст.57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Згідно п.п.59, 61 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. №270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку" внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Таким чином, належним доказом відправлення стороні позовної заяви та доданих до неї документів є опис вкладень в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) надані в оригіналі.

Згідно п.3.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК, зокрема, у разі коли до позовної заяви додано докази надсилання відповідачеві копії лише самої заяви, але відсутні докази надсилання йому копій доданих до неї документів, така заява підлягає поверненню на загальних підставах згідно з пунктом 6 частини першої статті 63 ГПК.

До позовної заяви додано опис вкладення в цінний лист, з якого вбачається направлення на адресу ТОВ «Техно-сервіс плюс» копії позовної заяви (кількість предметів – 1), в даному описі вкладення до цінного листа відсутні докази направлення відповідачу доданих до позовної заяви документів.

Також суд зазначає, що відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950р. кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", - право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.

Національним законодавством України (ст.56 ГПК України) передбачено забезпечення права відповідача на інформацію про подану позовну заяву та ознайомлення з її змістом і доданими документами, а також передбачено механізм реалізації такого права - шляхом встановлення обов'язку позивача надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів до порушення провадження у справі.

Таким чином, право на справедливий суд, передбачене ст.6 Конвенції, включає в себе обов'язок позивача належним чином інформувати сторони про подання позову до суду шляхом направлення їм копії такої позовної заяви з додатками.

Згідно п.6 ч.1 ст.63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Згідно ч.2 ст.44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно підпункту 1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру, справляється судовий збір в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Згідно підпункту 2 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру, справляється судовий збір в 1 розмірі мінімальної заробітної плати (1218 грн.).

Згідно п.2.2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях (у тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Згідно п.2.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з пунктом 3 статті 6 Закону підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.

Згідно п.2.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», якщо в позовній заяві об’єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов’язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

З прохальної частини поданої позовної заяви вбачається одна вимога майнового характеру та дві вимоги немайнового характеру, а саме:

1) зобов’язати директора товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-сервіс плюс» передати товариству з обмеженою відповідальністю «ВІРГО-Україна ЛТД» комплекс з обслуговування автотранспорту, що знаходиться в с.Старовойтове, вул. Прикордонників, 7-А, Любомльського району Волинської області шляхом підписання відповідних актів приймання-передачі(немайнова вимога).

2) звільнити комплекс від третіх осіб(немайнова вимога).

3) визнати за товариством з обмеженою відповідальністю «ВІРГО-Україна ЛТД» право власності на комплекс з обслуговування автотранспорту, що знаходиться в с.Старовойтове, вул. Прикордонників, 7-А, Любомльського району Волинської області (майнова вимога).

Платіжним дорученням №247 від 10.02.2015р. стверджується сплата судового збору в розмірі 73080 грн. за подання позову до господарського суду Волинськї області (одержувач: Державна суд. амін. Укр., код: 38009628, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Волинській області, код банку: 803014, рах.№31219206783002, як за майнову вимогу, при цьому невірно зазначивши одержувача коштів.

До вказаної позовної заяви не додано доказів сплати судового збору за дві немайнові вимоги.

Згідно п.2.22 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI ГПК України», судовий збір сплачується до територіальних органів Державної казначейської служби України; платники судового збору у платіжних документах на перерахування судового збору повинні в рядку "одержувач" зазначити найменування територіального органу казначейської служби за місцем знаходження господарського суду, який розглядає справу.

За відсутності у відповідному платіжному документі належних платіжних реквізитів або неправильного їх зазначення заява (скарга) так само повертається господарським судом без розгляду. При цьому в ухвалі, що виноситься господарським судом з даного приводу, має бути зазначено правильні платіжні реквізити для перерахування сум судового збору. Якщо у період часу між датою подання заяви (скарги) і датою надходження її до суду згадані реквізити змінилися, то ця обставина не тягне за собою наслідків у вигляді повернення такої заяви (скарги).

Додатково суд повідомляє правильні платіжні реквізити для перерахування сум судового збору не змінилися - отримувач коштів: УДКСУ у м.Луцьку Волинської обл., код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38009628, банк отримувача: ГУДКCУ у Волинській області, код банку отримувача (МФО): 803014, рахунок отримувача: 31219206783002, Код класифікації доходів бюджету 22030001 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)", призначення платежу: Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Господарський суд Волинської області (назва суду, де розглядається справа), код ЄДРПОУ 03499885 (суду, де розглядається справа).

Суд приходить до переконання, що згідно наведених вище норм, позивачу слід було сплатити при звернені до суду судовий збір окремо з вимоги майнового характеру та з двох вимог немайнового характеру (73080 грн. за майнову вимогу та 2436 грн. за дві немайнові вимоги) із зазначенням правильних платіжних реквізитів.

Згідно п.4 ч.1 ст.63 ГПК України суд повертає позовну заяву, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Одночасно слід вказати, що згідно ст.58 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Відповідно до пункту 3.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” №18 від 26.12.2011р. однорідними можуть вважатися позовні заяви, які пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів. Якщо позивач порушив правила об'єднання вимог або об'єднання цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору, суддя має право повернути позовну заяву на підставі п.5 ч.1 ст.63 ГПК.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. Підставою позову є фактичні дані, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Доказами в господарському судочинстві є будь-які відомості, отримані у визначеному законом порядку, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, на яких обґрунтовуються вимоги і заперечення осіб, що беруть участь у справі, та інші обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.

Навіть у випадку коли позивач правомірно об'єднав вимоги, пов'язані між собою, суд вправі повернути позовну заяву, якщо вважатиме, що сумісний розгляд об'єднаних вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.

Суд зазначає, що сумісний розгляд вимог позивача про визнання права власності, звільнення його від третіх осіб та зобов’язання директора відповідача передати останнє шляхом підписання відповідних актів перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору, оскільки передбачають різний спосіб захисту та стосуються інших осіб (відповідачів).

Викладені обставини в сукупності виступають підставою для повернення даної позовної заяви без розгляду, що в свою чергу, не позбавляє позивача права на повторне звернення з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених недоліків. При цьому позивачу слід визначитись із способом захисту своїх прав і законних інтересів, врахувати що вимоги повинні стосуватися сторін по справі, бути конкретними та не порушувати права третіх осіб.

Згідно п.3.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК України щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК України.

В тексті вказаної позовної заяви позивачем зазначено клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на комплекс з обслуговування автотранспорту, що знаходиться в с.Старовойтове, вул. Прикордонників, 7-А, Любомльського району Волинської області.

Оскільки позовна заява підлягає поверненню позивачу без розгляду, суд вважає за необхідне також залишити без розгляду та повернути позивачу клопотання про забезпечення позову, яке зазначене безпосередньо в позовній заяві.

Додатково суд зазначає, що згідно ст.36 ГПК України, письмові докази подаються господарському суду в оригіналі або в належним чином посвідченій копії.

Згідно п.5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 “Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації”, затвердженого наказом Держспожив стандарту України №55 від 07.04.2003р. відмітка про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії; засвідчуватись повинна кожна сторінка документа з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи.

На підставі викладеного, господарський суд, керуючись ст.ст.56, 57, п.п.4, 6 ч.1 ст.63, 86 ГПК України, -

у х в а л и в:

позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ВІРГО-Україна ЛТД» на 3-х арк. з доданими документами на 9-ти арк., в тому числі оригінал платіжного доручення №247 від 10.02.2015р. на суму 73080 грн. - повернути позивачу без розгляду.

Суддя А. С. Вороняк