Ухвала суду № 42820235, 12.02.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/779/15

Головуючий у першій інстанції Пепеляшков О.С.

Доповідач Вадовська Л. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Вадовської Л.М.,

суддів - Ващенко Л.Г.,

Колеснікова Г.Я.,

при секретарі - Куриленку Г.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання договору позики, стягнення боргу, процентів за користування грошовими коштами за апеляційною скаргою ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 22 жовтня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

Позивач ОСОБА_3, звернувшись 18 липня 2014 року до суду з вищеназваним позовом, вказав, що 23 червня 2014 року уклав з ОСОБА_4 у простій письмовій формі договір позики грошових коштів, за яким передав у позику на строк до 23 червня 2015 року грошові кошти в сумі 910000,00 грн., еквівалентні 76612,00 доларів США, зі щомісячною сплатою процентів в розмірі 16380,00 грн. Також позивач зазначив, що для забезпечення виконання зобов'язань за договором позики між ОСОБА_4 та ним укладено 23 червня 2014 року в простій письмовій формі договір застави, предметом якого є належне ОСОБА_4 нежитлове приміщення площею 184,6 кв. м, розташоване по АДРЕСА_1. Посилаючись на фінансові труднощі ОСОБА_4, не бажання останнього нотаріально посвідчувати договір застави та повертати борг, позивач ОСОБА_3 просив розірвати договір позики та стягнути з ОСОБА_4 на його користь передані в позику грошові кошти в сумі 910000,00 грн., проценти за користування коштами протягом місяця в сумі 16380,00 грн., судові витрати (а.с.3-5).

Відповідач ОСОБА_4 позов визнав частково.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 22 жовтня 2014 року в задоволенні позову відмовлено (а.с.40).

В апеляційній скарзі представник в інтересах ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Неправильність рішення суду апелянт мотивував порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення, дослідивши докази, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

За договором позики позикодавець передає у власність позичальникові грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) (ст.1046 ЦК України). Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором (ч.1 ст.1048 ЦК України). У сенсі положень статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, що має відповідати вимогам, передбаченим статті 207 ЦК України.

Позивач ОСОБА_3 надав суду укладений з ОСОБА_4 у простій письмовій формі договір №23/06/14 від 23 червня 2014 року позики грошових коштів, за яким передано позикодавцем позичальнику грошові кошти в сумі 910000,00 грн., еквівалентні 76612,00 доларів США, на строк до 23 червня 2015 року зі щомісячною сплатою процентів в сумі 16380,00 грн. (а.с.8-10). Відповідач ОСОБА_4 правовідносини позики не заперечував, пояснив, що такі фактично виникли у 2012 році та кожен рік договір позики переукладався на новий строк (а.с.76-95).

Позов пред'явлено про розірвання договору позики, стягнення суми позики та процентів за один місяць.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції встановив обставини, що мають значення для справи, визначився зі спірними правовідносинами та нормами матеріального права, що такі регулюють, та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність передбачених статтею 651 ЦК України підстав для розірвання договору та застосування визначених статтею 653 ЦК України правових наслідків розірвання договору.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Так, відповідно до положень статті 651 ЦК України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути розірвано за рішення суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Загальні умови виконання зобов'язання передбачають, зокрема, строк (термін) виконання зобов'язання. Так, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Строк виконання зобов'язання за договором позики встановлено до 23 червня 2015 року, відтак, строк виконання ОСОБА_4 зобов'язання по поверненню суми позики ще не настав, рівно як і строк сплати процентів в сумі 16 380,00 грн. на момент пред'явлення позову (договір укладено 23 червня 2014 року, сплата процентів на 23 число кожного наступного місяця, позов пред'явлено 18 липня 2014 року).

Розірвання договору ОСОБА_3 обґрунтовує фінансовими труднощами ОСОБА_4 та ухиленням останнього від нотаріального посвідчення договору застави нерухомого майна для забезпечення виконання зобов'язань за договором позики.

Фінансовий стан позичальника у сенсі положень частини 2 статті 651 ЦК України не підпадає під «істотність порушення стороною договору». Строк повернення суми позики ще не настав, стверджувати наперед, що позику не буде повернуто в строк, безпідставно.

Договір позики № 23/06/14 від 23 червня 2014 року не містить положень щодо розірвання договору, відтак, посилання ОСОБА_3 на те, що ОСОБА_4 ухиляється від нотаріального посвідчення договору застави нерухомого майна, не може бути прийнято як підстава розірвання договору, так як ця підстава не встановлена укладеним між сторонами договором позики.

Законом, як то статтею 546 ЦК України, визначено види забезпечення виконання зобов'язання, одним з яких є й застава, однак при цьому закон не передбачає обов'язковість забезпечення виконання грошових зобов'язань заставою чи іншим видом, це є правом

договірних сторін.

В даному випадку ОСОБА_3 та ОСОБА_4 договір застави нотаріально не посвідчили, наявний в справі договір від 23 червня 2014 року застави нерухомого майна має просту письмову форму, відтак, є нікчемним (а.с.11-13). ОСОБА_3 передав кошти в позику без забезпечення виконання зобов'язання заставою, відсутність застави як підстава розірвання договору позики сторонами в договорі позики не прописана, істотних порушень договору позики зі сторони ОСОБА_4 не встановлено.

Правові підстави для задоволення позову про розірвання договору позики та застосування правових наслідків такого розірвання відсутні.

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 22 жовтня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання договору позики, стягнення боргу, процентів за користування грошовими коштами - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Л.М.Вадовська

Судді Л.Г.Ващенко

Г.Я.Колесніков