Рішення № 42819630, 16.02.2015, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 520/14729/14-ц

Провадження № 2/520/710/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2015 року Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Васильків О.В.

при секретарі - Мельничуковській К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним, суд, -

ВСТАНОВИВ:

03.11.2014 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним договір купівлі-продажу від 28.09.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, відповідно до якого ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_2 купив 7/10 частин домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 та розташований на земельній ділянці площею 511 кв. м.

При цьому, позивач посилається на те, що їй належить 3/10 частини, а ОСОБА_4 належало 7/10 частин спірного домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1. Відповідно до договору від 28.09.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_2 купив 7/10 частин зазначеного домоволодіння. Як зазначає позивач, ОСОБА_4 не повідомив ОСОБА_1 як співвласника, у якої було переважне право на придбання частини домоволодіння, про намір розпорядитися вказаним майном. Також в обґрунтування недійсності правочину позивач вказала на відсутність вільного волевиявлення ОСОБА_4 на укладення договору купівлі-продажу, що підтверджується судовим рішеннями, постановленими за участю ОСОБА_4, а також на наявність арешту, накладеного на домоволодіння на момент вчинення оскаржуваного правочину.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 позов підтримала та просила його задовольнити.

У судовому засіданні 26.12.2014 року відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнав та пояснив, що він постійно проживає в м. Києві, ОСОБА_4 не знає, в м. Одесі будь-якого нерухомого майна не купував, наполягає, що він не підписував договір купівлі-продажу на 7/10 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, оригіналу вказаного договору не має, грошей нікому не сплачував, наміру на вчинення вказаної угоди взагалі не мав. Також ОСОБА_2 надав суду письмову заяву, в якій просив в подальшому розглядати справу у його відсутність, проти задоволення позову не заперечував.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення сторін, суд приходить до наступного.

Як встановлено у судовому засіданні, на підставі договору дарування від 02.06.2006 р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за р. № 7585, ОСОБА_1 є власницею 3/10 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, яке в цілому складається з житлового будинку літ «А» загальною площею 41,1 кв.м. та надвірних споруд літ «Б», «Д», «Ж» - сараїв, літ «Л» - лазні, № 1-4,6-8 - огорожі, І-ІІ - мостіння, розташованих на земельній ділянці площею 600 кв.м. Дублікат договору виданий 26.09.2007 р. за р. № 14651 /а.с. 7/.

На підставі дублікату свідоцтва про право власності на домоволодіння від 01.08.2003 р. серії ЯЯЯ 260359, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради (дублікат від 01.09.2005 р.), за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на 7/10 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 /а.с. 8/.

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єкту нерухомого майна № 31456511 від 23.12.2014 р., 09.10.2014 р. право власності на вказані 7/10 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 28.09.2007 р. за р. № 5788 /а.с. 36/.

Як вбачається із досліджених матеріалів справи, підставою для реєстрації права власності за ОСОБА_2 стала нотаріально завірена копія договору купівлі-продажу від 28.09.2007 р. та заявка про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, подані від імені ОСОБА_2 /а.с. 45-46, 48/.

Згідно пояснень ОСОБА_2, наданих ним в судовому засіданні 26.12.2014 року, договір купівлі-продажу від 28.09.2007 р. він не підписував, наміру укладати договір не мав, в Реєстраційну службу Одеського міського управління юстиції не звертався.

Вказаний факт підтверджується і листом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, яким повідомлено, що нотаріусом не посвідчувався договір купівлі-продажу, укладений 28.09.2007 р., між відповідачем та ОСОБА_4, за р. № 5788 ним був завірений інший правочин /а.с. 31, 42/.

Представником позивача суду надано письмову інформацію з якої слідує, що на теперішній час місцезнаходження ОСОБА_4 не відоме, в провадженні Київського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області знаходиться досудове розслідування, розпочате за заявою про зникнення ОСОБА_4 на початку травня 2014 року, що підтверджується витягом з ЄРДР № 12014160480002082.

З досліджених судом рішень Київського районного суду м. Одеси від 27.02.2012 р. у справі № 2-4224/11/а.с. 10-11/ та від 12.02.2014 р. у справі № 520/3909/13-ц /а.с. 12-13/ вбачається, що у період з 2011 по 2014 рік ОСОБА_4 вважав спірне домоволодіння своєю власністю, вживав заходи щодо його захисту в судовому порядку, а отже не міг його відчужувати в 2007 році. Під час розгляду вказаних цивільних справ ОСОБА_4 особисто приймав участь у сіх судових засіданнях та надавав суду правовстановлюючі документи, з яких встановлено, що станом на період 2011-2014 років в його власності перебувало 7/10 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 не відчужував в 2007 році належної йому частки майна - 7/10 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1.

У відповідності до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Так, ч. 3 ст. 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

З вищевикладеного суд приходить до висновку, що ані ОСОБА_2, ані ОСОБА_4 не мали волевиявлення на вчинення договору купівлі-продажу 7/10 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1.

Частиною 4 ст. 203 ЦК України встановлено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі (ст. 657 ЦК України).

Враховуючи відсутність оригіналу оскаржуваного договору та нездійснення його нотаріального посвідчення, суд вважає, що надана копія договору свідчить, що його вчинено з недотриманням вимог законодавства щодо форми договору.

У відповідності до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Суд враховує той факт, що грошові кошти за спірний об'єкт нерухомості не передавались, ОСОБА_2 домоволодінням не користувався, тому правочин вчинено з порушенням вимоги про реальне настання правових наслідків.

До того ж ст. 362 ЦК України встановлено переважне право співвласника перед іншими особами у разі продажу частки у праві спільної часткової власності на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Оскільки докази письмового повідомлення позивача про здійснення продажу частки у спільній частковій власності відсутні, то суд приходить до висновку, що окрім іншого договір купівлі-продажу від 28.09.2007 р. порушує вимоги ст. 362 ЦК України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач, як співвласник домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, правомірно звернувся до суду за захистом порушеного права, дослідивши докази про зникнення ОСОБА_7 з травня 2014 року, особисті пояснення відповідача ОСОБА_2 по даній угоді, який категорично та наполегливо стверджував що об'єкт власності в м. Одесі у ОСОБА_4 в 2007 році не купував, а також те, що ні ОСОБА_4, ні нотаріуса ОСОБА_3 не знає, окрім того, письмові пояснення нотаріуса ОСОБА_3, що він не реєстрував та не посвідчував в 2007 році угоди купівлі-продажу між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, суд вважає докази, наявні в матеріалах справи достатніми для визнання договору недійсним, у зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі. При цьому, з урахуванням наданих представником позивача письмових доказів про проведену державну реєстрацію спірної угоди, яка не була укладена між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, суд вважає необхідним зазначити, що відповідно до ст.217 ЦПК України слід встановити порядок виконання ухваленого судом рішення.

Керуючись ст. 10, 11, 30, 57-64, 212-215, 217, 218, 294 ЦПК України, ст. 203, 215, 362 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу, посвідчений 28.09.2007 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за р. № 5788, відповідно до якого ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_2 купив 7/10 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1.

Вказане рішення є підставою для скасування Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції запису про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на 7/10 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, номер запису 7269223.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Васильків О. В.