Вирок № 42817991, 23.02.2015, Чортківський районний суд Тернопільської області

копія:

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2015 року Справа № 608/2760/14-к

Номер провадження1-кп/608/13/2015

Чортківський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Запорожець Л. М.

при секретарі судового засідання Росляк Т.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чорткова кримінальне провадження №12014210190000478, внесеного в ЄРДР 30.09.2014 року відносно обвинуваченого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця с. Франківці Лисянського району Черкаської області, жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з вищою освітою, військового пенсіонера, раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Кобелі Т.Я.

потерпілої ОСОБА_2

законного представника неповнолітньої ОСОБА_3

представника служби у справах дітей Дацюка В.С.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5, -

В С Т А Н О В И В :

27 вересня 2014 року близько 23 години ОСОБА_1, перебуваючи по місцю свого проживання в АДРЕСА_1, розпочав словесну суперечку із дочкою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, в ході якої штовхнув її, внаслідок чого вона вдарилась до дверей кімнати і розбилось скло. Після цього ОСОБА_1 ще один раз штовхнув її, від чого вона впала на розбите скло та спричинила собі тілесні ушкодження у вигляді рани на задній поверхні гомілки, пошкодження ахілового сухожилка, які за ознакою тривалого, понад три тижні (більше як 21 день), розладу здоров"я, відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.

Умисні дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.1 ст.122 КК України за ознаками: заподіяння умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, яке не є небезпечне для життя, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров"я.

Відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений ОСОБА_1, передбачена ч. 1 ст. 122 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину визнав повністю, розкаюється у вчиненому, суду пояснив, що про всі обставини вчинення ним кримінального правопорушення вірно вказано в обвинувальному акті, оголошеному прокурором. Просив не досліджувати докази щодо тих обставин, які ним не оспорюють ся, суворо його не карати. Позов прокурора про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої визнав повністю. Позов потерпілої ОСОБА_2 та її законного представника ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди на суму 1572, 88 грн. визнає повністю; позов в частині відшкодування спричиненої ним моральної шкоди - не визнає, вважає його не доведеним, просить в задоволенні відмовити.

Потерпіла ОСОБА_2 погоджується з мірою покарання, запропонованою прокурором, просить позов про стягнення матеріальної та моральної шкоди задоволити в повному обсязі. Суду пояснила, що 27 вересня 2014 року звернулась до батька, щоб дав гроші на підручники та зошити, на що він відмовив, почав шарпати її та кілька раз відштовхував. Черговий раз штовхнувши її об двері, з яких посипалось скло, штовхув її на бите скло, в результаті чого вона впала та порізавши ногу, отримала тілесні ушкодження та тривалий час лікувалась, перенесла операції. Злочином спричинено їй матеріальну шкоду на суму 1572,88 гривень та моральну шкоду на суму 30000 гривень.

Законний представник неповнолітньої потерпілої ОСОБА_2 - ОСОБА_3 погоджується із мірою покарання, запропонованою прокурором. Позов про стягнення матеріальної та моральної шкоди з ОСОБА_1 в користь її неповнолітньої доньки ОСОБА_2 на загальну суму 31572 гривні 88 копійок підтримує повністю, вважає його доведеним.

Відповідно до вимог ст. 349 КПК України судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та обмежитись допитом обвинуваченого, потерпілої, законного представника потерпілої та оголошенням характеризуючих особу обвинуваченого матеріалів кримінального провадження.

Доказами на підтвердження встановлених судом обставин та доведеності вини ОСОБА_1 є його особисті покази, покази потерпілої ОСОБА_2 та її законного представника ОСОБА_3

Вина ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України доведена повністю як показами самого обвинуваченого ОСОБА_1, так і показами потерпілої ОСОБА_2, її законного представника ОСОБА_3, іншими доказами, які в силу статті 349 КПК України хоч і не були дослідженими в судовому засіданні, оскільки визнано їх недоцільними для дослідження, однак обставини щодо вчинення злочину ніким не оспорювались і обвинуваченим вина в судовому засіданні визнана повністю.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 підлягають кваліфікації за ч.1 ст. 122 КК України за ознаками: заподіяння умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, яке не є небезпечне для життя, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров"я.

Обставинами, що пом"якшують покарання, суд вважає щире каяття ОСОБА_1, сприяння розкриттю злочину, позитивну характеристика за місцем проживання, а також той факт, що обвинувачений раніше не судимий.

При призначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину та особу винного,який хоч і є військовим пенсіонером, однак не досяг пенсійного віку, вважає признати покарання в межах санкції частини 1 статті 122 КК України у виді обмеження волі на мінімальний строк.

При цьому, враховуючи особу винного, який розкаюється у вчиненому, позитивно характеризується по місцю проживання, раніше не судимий, суд вважає за можливе виправлення ОСОБА_1 без відбування призначеного судом покарання та на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбуття призначеного судом покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк .

Відповідно до вимог п.п. 2,3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Відповідно до вимог ст. 1206 Цивільного Кодексу України особа, яка вчинила злочин, зобов"язана відшкодувати витрати закладу охорони здоров"я на лікування потерпілого від злочину. Якщо лікування проводилось закладом охорони здоров"я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Згідно довідки №304 від 24.11.2014 року Чортківської центральної районної комунальної лікарні вбачається, що потерпіла ОСОБА_2 знаходилась на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділі Чортківської ЦКРЛ з 09.10.2014 року по 30.10.2014 року (21 ліжко - день) та вартість затрат на її лікування становить 957,99 гривень.

На підставі викладеного, суд вважає, що цивільний позов прокурора у кримінальному провадженні в інтересах держави в особі Фінансового управління Чортківської районної державної адміністрації Тернопільської області про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_2 від злочину в сумі 957, 99 гривень підлягає до задоволення в повному обсязі, а тому вказану суму слід стягнути з ОСОБА_1.

Відповідно до вимог ст. 23 Цивільного Кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданням, яких фізична особа зазнала у зв"язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров"я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв"язку з протиправною поведінкою щодо неї, членів її сім"ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв"язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних і душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування шкоди, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов"язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається , як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 64 ЦПК України письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд , за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до вимог ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров"я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Суд вважає, що позов потерпілої та її законного представника в частині стягнення матеріальних витрат підлягає до задоволення в повному обсязі на суму 1572 гривні 88 копійок, оскільки доведений матеріалами справи та його в повному обсязі визнав обвинувачений ОСОБА_1.

Позов потерпілої та її законного представника в частині стягнення моральної шкоди, спричиненої злочином, суд вважає підлягає до часткового задоволення в розмірі 5000 гривень, яку суд вважає обґрунтованою та доведеною. При цьому суд не приймає як доказ пояснення ОСОБА_1 про відшкодування 6500 гривень в рахунок погашення моральної шкоди законному представнику потерпілої ОСОБА_3, оскільки вказана обставина заперечується законним представником потерпілої ОСОБА_3 та потерпілою ОСОБА_2 та обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні даний факт не доведений.

При цьому, суд враховує характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань неповнолітньої потерпілої, яка тривалий час перебувала на стаціонарному лікуванні, вимушена була перервати звичні зв"язки з друзями, не змогла відвідувати тривалий час навчальний заклад та була позбавлена можливості належної реалізації свого права на навчання, спілкування та безболісне пересування без сторонньої допомоги. При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує і матеріальний стан та вік обвинуваченого ОСОБА_1 та вимоги розумності та справедливості.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 370, 371 КПК України, ст.ст. 23, 1167, 1168, 1195, 1206 ЦК України, суд, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України і призначити йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.

Відповідно до вимог ст. 75 Кримінального Кодексу України звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування призначеного судом покарання, встановивши іспитовий строк терміном на 1 (один) рік.

Відповідно до п.п. 2, 3 ст. 76 Кримінального Кодексу України покласти на ОСОБА_1 слідуючі обов'язки:

не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Позов прокурора задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Фінансового Управління Чортківської районної державної адміністрації Тернопільської області м. Чортків, вул. Шевченка, 23 (розрахунковий рахунок 31411544700554 ГУДКСУ у Тернопільській області, код ЄДРПОУ 37938481 МФО 838012 ) - 957 (дев"ятсот п"ятдесят сім) гривень 99 копійок витрат, пов"язаних з лікуванням потерпілої від злочину ОСОБА_2.

Позов потерпілої ОСОБА_2 та законного представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, 1959 року народження, жителя АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2, 1997 року народження, законного представника неповнолітньої ОСОБА_2 - ОСОБА_3, 1962 року народження, жителів АДРЕСА_1 - 1572 (одну тисячу п"ятсот сімдесять дві) гривні 88 копійок спричиненої злочином матеріальної шкоди та 5000 (п"ять тисяч ) гривень в рахунок відшкодування спричиненої злочином моральної шкоди.

На вирок можуть бути подані апеляції до апеляційного суду Тернопільської області через Чортківський районний суд протягом 30 днів з часу його оголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору, засудженому, потерпілій та її законному представнику.

Суддя:/підпис/

Копія вірна:

Оригінал вироку знаходиться в матеріалах справи № 608/2760/14-к.

Вирок набрав законної сили " " _____ 2015 року.

Суддя: Л. М. Запорожець

Копію вироку видано " " _____ 2015 року.

Секретар: