Ухвала суду № 42817054, 18.02.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

№ 22-ц/778/1248/15 Головуючий у 1 інстанції: Крамаренко І.А.

Суддя-доповідач: Боєва В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Боєвої В.В.,

Суддів Денисенко Т.С., Коваленко А.І., При секретарі: Хомяк К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04 листопада 2014 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія», ОСОБА_3 про стягнення страхового відшкодування за матеріальну шкоду, спричинену внаслідок ДТП, моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки,

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія», ОСОБА_3 про стягнення страхового відшкодування за матеріальну шкоду, спричинену внаслідок ДТП, моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, який в ході розгляду справи було доповнено.

Позивач зазначав, що 11 вересня 2013 року о 09 годині 30 хвилин ОСОБА_3, керуючи автомобілем «Шевролет Авео», державний номер НОМЕР_1, рухаючись по вул. Республіканський на перехресті з вул. Радіаторна у м. Запоріжжя не виконав вимогу дорожнього знаку 2.1 ПДР України, чим порушив п. 16.11 ПДР України та скоїв зіткнення з автомобілем ВАЗ-211040, державний номер НОМЕР_2 під керуванням позивача ОСОБА_2 Внаслідок зіткнення автомобілі були механічно пошкодженні. Згідно з постановою судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 27.09.2013 року відповідача ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, на нього накладено штраф в розмірі 340 гривень.

Згідно з висновком про оцінку автомобіля ВАЗ-211040, державний номер НОМЕР_2 № 67/13 від 04.10.2013 року спеціаліста автотоварознавця ОСОБА_4 вартість матеріальної шкоди, завданої пошкодженням вказаного автомобіля складає 26023,11 гривень.

Крім того, за послуги евакуатора ФОП ОСОБА_5 згідно товарного чеку від 11.09.2013 року сплачено 600 гривень, що підтверджується копією свідоцтва ФОП ОСОБА_5, копією свідоцтва про сплату єдиного податку, копією товарного чеку від 11.09.2013 року, за довідку про ДТП згідно чеку від 11.09.2013 року - 30,00 гривень. Загальна вартість завданої матеріальної шкоди складає 26653,11 гривень.

Також зазначив, що ОСОБА_3 уклав договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з Приватним Акціонерним Товариством "Українська охоронно-страхова компанія" від 21.03.2013 року № АС/1863414. Згідно страхового полісу від 21.03.2013 року №АС/1863414, страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована договором.

Згідно полісу страхування ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну здоров'ю потерпілих під час ДТП складає 100 000 гривень, а за шкоду, заподіяну майну - 50 000 гривень, забезпечений транспортний засіб: «Шевролет Авео», державний номер НОМЕР_1, договір страхування діяв на момент скоєння ДТП. Таким чином, згідно страхового полісу, страховик ПрАТ "Українська охоронно-страхова компанія» повинна відшкодувати матеріальну шкоду, заподіяну ОСОБА_2 внаслідок ДТП пошкодженням автомобіля ВАЗ-211040, державний номер НОМЕР_3 за мінусом франшизи в розмірі 26653,11 -1000 = 25653, 11 гривень.

В термін, передбачений Законом України «Про обов'язкове страхування», він звернувся до ПрАТ "Українська охоронно-страхова компанія» із заявою про страхове відшкодування, та надав необхідні документи для здійснення виплати. Однак, добровільно страховик відмовлявся сплачувати страхове відшкодування. Після подання відповідних скарг до компетентних органів, в період з 05.02.2014 року по 06.02.2014 року страховиком було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 7419,84 гривень.

Однак, страхове відшкодування в розмірі 7419,84 гривень не відповідає висновку про оцінку автомобіля ВАЗ-211040, державний номер НОМЕР_2 № 67/13 від 03.10.2014 року спеціаліста автотоварознавця ОСОБА_4, згідно з яким вартість матеріальної шкоди, завданої пошкодженням вказаного автомобіля складає 26 023,11 гривень.

Таким чином, вважає, що ПрАТ «УОСК» зобов'язана сплатити невідшкодовану суму матеріальної шкоди в розмірі 25653, 11 гривень - 7419,84 гривень = 18233, 27 гривень.

Позивач, посилаючись на ці обставини, просив стягнути з ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» на його користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 18 233,27 грн.; стягнути з ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 2 000,00 грн.; стягнути з відповідачів судові витрати по справі пропорційно задоволеним вимогам.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04 листопада 2014 року позов задоволено.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» на користь ОСОБА_2, матеріальну шкоду у розмірі 18 233,27 (вісімнадцять тисяч двісті тридцять три гривні 27 коп.) грн. та судовий збур у розмірі 121,80 (сто двадцять одна гривня 80 коп.) грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 2 000,00 (дві тисячі гривень 00 коп.) грн. та судовий збір у розмірі 121,80 (сто двадцять одна гривня 80 коп.) грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення позивача та його представника, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

У відповідності до статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

При вирішенні спору суд першої інстанції посилався на положення статті 999 ЦК України, якою передбачено, що законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Також суд посилався на статті 1167, 1187, 1188 ЦК України якими встановлено Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду, визначено підстави та порядок Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки та шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки.

Крім того, судом застосовані приписи статті 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якою встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників та статті 12 цього Закону за змістом якої розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Судом враховано положення статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якою врегульовані питання щодо відшкодування шкоди, заподіяної третій особі.

Задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_2 до ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» про відшкодування матеріальної шкоди, суд виходив з того, що цивільно-правова відповідальність винної особи - ОСОБА_3 застрахована на підставі полісу № АС/ 1863414 від 19.03.2013 року, укладеного між ОСОБА_3 та ПрАТ ««Українська охоронно-страхова компанія». Позовні вимоги, зокрема, розмір матеріальної шкоди, спричиненої в зв'язку з ушкодженням автомобіля позивача в результаті ДТП, підтверджені належними та допустимим доказами щодо розміру матеріальної шкоди, спричиненої позивачеві, а тому в силу положень статті 999 ЦК України та Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» така матеріальна шкода (за відрахуванням вже сплаченої страховиком суми відшкодування - в розмірі 7419, 84 грн. і франшизи - в розмірі 1000 грн.) має бути стягнута з відповідача.

Основні доводи апеляційної скарги полягають в тому, що судом першої інстанції, в порушення вимог статей 212, 213, 214 ЦПК України, не взято до уваги всі письмові докази та доводи, надані ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія». Не погоджуючись з розміром матеріальної шкоди, спричиненої в зв'язку з пошкодженням автомобіля позивача, апелянт зазначає, що суд безпідставно надав перевагу наданому позивачем доказу - звіту № 67/13(14) від 03.10.2014 року, виконаному оцінювачем ОСОБА_4, в якому, на думку апелянта, розмір шкоди завищений, а не доказу, наданому відповідачем - звіту № 352/13 від 24.12.2013 року, виконаному експертом ОСОБА_7 за замовленням страхової компанії.

Проте, такі доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження при апеляційному розгляді.

Так, частиною 3 статті 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 4 статті 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом статті 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Судом встановлено та визнається сторонами, що 11 вересня 2013 року о 09 годині 30 хвилин ОСОБА_3, керуючи автомобілем «Шевролет Авео», державний номер НОМЕР_1, рухаючись по вул. Республіканський на перехресті з вул. Радіаторна у м. Запоріжжя не виконав вимогу дорожнього знаку 2.1 ПДР України, чим порушив п. 16.11 ПДР України та скоїв зіткнення з автомобілем ВАЗ-211040, державний номер НОМЕР_2 під керуванням позивача ОСОБА_2 Внаслідок зіткнення автомобілі були механічно пошкодженні. Згідно з постановою судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 27.09.2013 року відповідача ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, на нього накладено штраф в розмірі 340 гривень. Оскільки між винною особою - ОСОБА_3 та ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджується Полісом № АС/ 1863414 від 19.03.2013 р., страховиком в позасудовому порядку в період з 05.02.2014 року по 06.02.2014 року було перераховано на рахунок ОСОБА_2 страхове відшкодування в розмірі 7419, 84 грн. Тобто, перераховано наступну суму: 10103, 80 грн. (вартість майнової шкоди з урахуванням ПДВ) - 1683, 96 грн. (ПДВ) - 10000 грн. (франшиза) = 7419, 84 грн (а. с. 18-19; 9; 113).

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» про відшкодування матеріальної шкоди, оскільки вважав, що страхова компанія неправильно нарахувала розмір страхового відшкодування, оскільки розмір матеріальної шкоди від ушкодження автомобіля є більшим, а зазначена в п. 4 Полісу страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду, заподіяну майну, складає 50000 грн., франшиза - 10000 грн., тобто, за умовами даного Полісу можлива виплата страхового відшкодування у більшому розмірі. На підтвердження своїх позовних вимог щодо розміру матеріальної шкоди у зв'язку з пошкодженням автомобіля в результаті ДТП позивачем ОСОБА_2 суду надано було письмовий доказ - звіт № 67/13(14) від 03.10.2014 року, виконаний оцінювачем ОСОБА_4 Згідно висновку цього звіту вартість матеріальної шкоди, завданої пошкодженням автомобіля ВАЗ-211040, державний номер НОМЕР_2 № 67/13/14 від 03.10.2014 року складає 26023,11 гривень (а. с. 64-90).

Не погоджуючись з таким розміром матеріальної шкоди, відповідач ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» надала суду інший письмовий доказ - звіт № 352/13 про оцінку вартості майнової шкоди, завданої власнику транспортного засобу ВАЗ 211040, держномер НОМЕР_2, від 24.12.2013 року, виконаний експертом ОСОБА_7 за замовленням страхової компанії. Зі змісту цього звіту вбачається, що вартість майнової шкоди з урахуванням ПДВ складає 10103, 80 грн. (а. с. 112-121).

Зі змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що суд першої інстанції при судовому розгляді справи всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідив надані сторонами докази, оцінив належність, допустимість та достовірність кожного доказу, та відобразив у мотивувальній частині рішення результати оцінки доказів із посиланням на мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті (а. с. 143-146).

Відповідач ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія», не погоджуючись з таким висновком суду, інших письмових доказів не надав, клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи не заявляв.

В апеляційній скарзі апелянт також вказує, що суд допустив припущення, зазначивши в судовому рішенні, що експерт страховика не оглядав пошкоджений автомобіль позивача. Відповідач ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» наполягає на тому, що експерт ОСОБА_7 оглядав автомобіль і розрахунок матеріальної шкоди, відображений у звіті № 352/13 від 24.12.2013 року шкода, заподіяна позивачеві з урахуванням ПДВ складає 10103,80 грн.

Цей довід апеляційної скарги спростовується наступним.

З матеріалів справ, зокрема, з акту огляду транспортного засобу (ефектна відомість) та пояснень учасників судового процесу при розгляді справи як в суді першої інстанції, так і при апеляційному розгляді, вбачається, що огляд пошкодженого автомобіля здійснено 01.10.2013 року в м. Запоріжжі, на території ГК (гаражного кооперативу) «Локомотив» по вул. Красній. Огляд автомобіля проведено в присутності оцінювача ОСОБА_4, особи, яка керувала автомобілем - ОСОБА_8, іншого учасника ДТП - ОСОБА_3 та представника (не вказано, представника якої сторони) - ОСОБА_9 Акт склав оцінювач ОСОБА_4 Зазначені особи підписалися в графі: «Акт огляду ТЗ (дефектна відомість) складена на підставі зовнішнього огляду та фотографування ТЗ. З актом ознайомлений, пошкодження записані вірно». Таким чином, при огляді пошкодженого автомобіля оцінювач ОСОБА_7 не був присутнім (а. с. 81).

В акті огляду транспортного засобу, який надано відповідачем на підтвердження того, що оцінювач ОСОБА_7 оглядав пошкоджений автомобіль, не вказано, що ОСОБА_10 оглядав пошкоджений автомобіль, в акті також не зазначені інші особи, які повинні були бути присутніми при огляді автомобіля, також відсутні повідомлення на їх адресу щодо проведення такого огляду представником страхової компанії - оцінювачем ОСОБА_7 (а. с. 118).

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що зі змісту відповіді ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» (вих. № 9076 від 25.12.2013 року) на звернення ОСОБА_2 до страхової компанії про отримання страхового відшкодування, вбачається, що ОСОБА_2 було спочатку відмовлено у виплаті страхового відшкодування з підстав неповідомлення про ДТП, та зазначено в цьому листі, що на адресу АТ «УОСК» не надходило жодного повідомлення страхувальника про дорожньо-транспортну пригоду. За таких обставин неможливо визнавати доведеним, що оцінювач ОСОБА_7, як представник ПрАТ «УОСК» був обізнаний з датою проведення огляду пошкодженого автомобіля та був присутнім при його огляді оцінювачем ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_9 (останній, як пояснили позивач та його представник, саме і був представником страховика, який з'явився на місце огляду автомобіля в результаті повідомлення страхової компанії у телефонному режимі про вказане ДТП) (а. с. 17).

Також слід зазначити, що з розділу «Загальні положення» Звіту № 352/13 від 24.12.2013 року, вбачається наступне: «Згідно договору на проведення оціночних робіт з АТ «УОСК» (Замовник) суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_7 (Виконавець) було проведено оціночні процедури згідно наданих документів (фотоматеріали, акт огляду та перелік цін на запчастини) Замовником». Тобто, оцінювач ОСОБА_7 вказує саме на те, що Замовником (страховою компанією) було надано всі необхідні документи для визначення розміру страхового відшкодування (а. с. 113 - на звороті).

Вищевикладене свідчить про те, що оцінювач ОСОБА_7, який складав звіт №352/13 від 24.12.2013 року про оцінку вартості майнової шкоди автомобіля ВАЗ-211040, державний номер НОМЕР_2, в порушення вимог п. 5.1 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів № 145/5/2092 від 24.11.2003 року (далі - Методика) огляд транспортного засобу в м. Запоріжжі не проводив, а розрахунок розміру страхового відшкодування здійснено ним на підставі наданих страховою компанією фотоматеріалів, акту огляду та переліку цін на запчастини. Оцінювач ОСОБА_7, який не проводив особисто огляд автомобіля в м. Запоріжжі, не мав права проводити оцінку та визначати матеріальну шкоду, що завдана пошкодженням автомобіля ВАЗ-211040, державний номер НОМЕР_2.

Крім того, згідно п.5.5. Методики під час технічного огляду КТЗ оцінювач (експерт) повинен:

а) перевірити відповідність ідентифікаційних даних КТЗ записам у наданих

документах;

б) перевірити укомплектованість КТЗ, установити комплектність, наявність

додаткового обладнання;

в) установити пробіг за одометром;

г) зафіксувати інформативні ознаки раніше виконаного відновлювального ремонту

КТЗ;

ґ) установити характер і обсяги пошкоджень на момент огляду та інші ознаки, які характеризують технічний стан КТЗ, з обов'язковою їх фіксацією шляхом фотографування.

Однак, оцінювач ОСОБА_7 не здійснював вказані вимоги Методики, тому що не проводив огляд автомобіля.

Зокрема до звіту не додані фотографії, на які посилається ОСОБА_7 на стор. 6 звіту. Немає відомостей щодо фотографування і в акті б/н огляду колісного транспортного засобу від 01.10.2013 року, який додається до звіту оцінювача ОСОБА_7, що надав страховик.

Оцінювач ОСОБА_4 виконав вказані вимоги Методики, що підтверджується звітом №67/13 від 04.10.2013 року, актом огляду транспортного засобу від 01.10.2013 року, фотографіями та іншими наданими до звіту документами.

Крім того, згідно п. 8.1 Методики для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту.

Згідно п.8.3 Методики вартість матеріального збитку

визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ (С ) та величини ВТВ.

Згідно п. 8.4. Методики до вартості матеріального збитку, який визначається під час оцінки, не включаються витрати власника КТЗ, пов'язані з транспортуванням, зберіганням КТЗ, оплатою за експертні дослідження, поштовими витратами, з викликом сторін для технічного огляду КТЗ та іншими витратами.

Згідно п. 8.5. Калькуляція вартості відновлювального ремонту складається за результатами технічного огляду КТЗ.

Якщо КТЗ на момент технічного огляду відновлено повністю або частково, то калькуляція відновлювального ремонту не складається, а надається повідомлення замовнику оцінки про неможливість проведення дослідження.

Таким чином, оцінювач ОСОБА_7 в порушення вимог п.5.1, 8.5 Методики проводив оцінку запасних частин не за результатами технічного огляду КТЗ, який робив сам, а на підставі наданих йому для звіту матеріалів, також посилання в звіті на фотографії не відповідають дійсності, тому що до звіту фото не додаються, що свідчить про проведення оцінки за відсутністю фотографій пошкодженого автомобіля.

Таким чином, ОСОБА_7 проводив оцінку не маючи на це права та з порушенням вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів № 142/5/2092 від 24.11.2003 р., при проведенні оцінки не враховані всі пошкодження автомобіля під час ДТП, а тому суд першої інстанції, оцінивши надані сторонами письмові докази, надав обґрунтовану перевагу такому письмовому доказу, як звіт № 67/13(14) від 03.10.2014 року, виконаний оцінювачем ОСОБА_4, в висновках якого вказано, що вартість матеріальної шкоди, спричиненої власнику автомобіля ВАЗ-211040, державний номер НОМЕР_2, складає 23100, 4 грн. (а. с. 71).

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» має бути відхилена.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: