Рішення № 42816324, 28.01.2014, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/7867/13-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2014 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Фазикош О.В., при секретарі Рабош А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на ? частину незавершеного будівництва та виділення її в натурі, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайнного суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на ? частину незавершеного будівництва та виділення її в натурі.

Позовні вимоги мотивує тим, що 12 серпня 1999 року між сторонами по справі було укладено шлюб, який було розірвано за ініціативою відповідача, в судовому порядку 21 березня 2013 року. Перебуваючи у шлюбі, сторони деякий час проживали в квартирі по АДРЕСА_1, а після отримання в спадок старого будинку загальною площею 40 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2, сторони вселилися в цей будинок, у 2002 році позивачем та відповідачем був побудований на подвір'ї гараж з фундаментом, проте згодом останніми було прийнято спільне рішення про початок будівництва цеху з житловими приміщеннями на земельній ділянці, яку відповідачка на той час вже приватизувала, оскільки до цього часу приміщення (цехи) для здійснення спільної підприємницької діяльності вони орендували у ТОВ «Патент». Будівництво спірного об'єкту сторони розпочали після оформлення права власності на земельну ділянку (у 2007 році) та отримання дозволу Виконавчим комітетом Ужгородської міської ради 28 березня 2007 року. Дозвіл видано на ім'я відповідача по справі - ОСОБА_2. Проект будівництва погоджено 14.05.2007 року головним архітектором міста і дозвіл на виконання будівельних робіт виданий міською інспекцією ДАБК ОСОБА_2 від 21.05.2007 року. Деякі будівельні роботи проводилися за фінансовою та особистою участю батька позивача ОСОБА_3. Будівництво тривало близько півтора роки і було закінчене у 2008 році. Тобто станом на 2008 рік його готовність складає 100%, вартість об'єкту визначена експертом оцінювачем станом на 2012 рік 1 116 260,00 гривень. Факт готовності об'єкта до експлуатації підтверджується також Договором про постачання електричної енергії від 27 липня 2008 року між Ужгородським МРЕМ ВАТ ЕК «Закарпаттяобленерго» та ПП ОСОБА_2 Тобто цей об'єкт, станом на 2008 р. вже був збудований і готовий до здачі в експлуатацію. Після закінчення будівництва, вказаний об'єкт нерухомого майна зданий в експлуатацію не був, його державна реєстрація це проводилась. Причина по якій відповідачка зволікала в оформлені права власності це позбавлення позивача права власності на його частку у спільній сумісній власності, що й змусило позивача звернутися до суду за захистом своїх прав та визнання права власності. На підставі вищенаведеного позивач просить визнати за ОСОБА_1, право власності на ? частину об'єкту незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та виділити в натурі частку ОСОБА_1, а саме здійснити реальний розподіл об'єкту, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, відповідно до часток співвласників, перший поверх передати у власність - ОСОБА_1, другий поверх - у власність ОСОБА_2, гараж залишити у спільному користуванні.

27.11.2013 р. до Ужгородського міськрайонного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до чого позивач просив визнати об'єкт незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: 88000, АДРЕСА_2 (літ.Д), як такий що належить ОСОБА_1 та відповідачу ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності та визнати за ОСОБА_1, право власності на 1/2 частину об'єкту незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: 88000, АДРЕСА_2 (літ.Д) та належить ОСОБА_1 та відповідачу ОСОБА_2, на праві спільної сумісної власності.

В судове засідання позивач не з'явився, надав до суду заяву щодо розгляду справи у його відсутності, підтримує позовні вимоги в повному обсязі, проти заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена в порядку ст.76 ЦПК України, про причини неявки суд не повідомила, клопотань про відкладення справи до суду не надходило.

Суд вивчивши матеріали справи, вважає встановленими наступні факти та відповідні їм правовідносини:

Згідно свідоцтва про одруження від 12 серпня 1999 року, серія НОМЕР_2 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який згідно рішення Ужгородського міськрайонного суду від 21.03.2013 року було розірвано.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 16.10.2003 р. спадкоємцем зазначеного в заповіті майна гр. ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_2, що мешкає в у АДРЕСА_3. Спадкове майно, на яке видано це свідоцтво, складається з: 1/2 частини квартири, що знаходиться в АДРЕСА_2, що належала померлому на підставі свідоцтва про право власності, міським фондом комунального майна 02 червня 1993 р., згідно з розпорядженням від 02 червня 1993 року за № 34, зареєстрованого в КП «Ужгородське міжрегіональне бюро технічної інвентаризації» за № 482, в книзі 3. Вказана квартира в цілому складається: з двох кімнат, житловою площею 24,7 кв. м, загальнокорисною 50,1 кв. м.

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 02.11.2005 року ОСОБА_2 належить ? квартири за адресою АДРЕСА_2, згідно свідоцтва про право на спадщину від 16.10.2003 року.

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 18.09.2007 року ОСОБА_6 належить ? квартири за адресою АДРЕСА_2, згідно рішення Ужгородського міськрайонного суду від 07.09.2007 року.

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку від 20.03.2007 р. ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, яка розташована в АДРЕСА_2.

Згідно Витягу з рішення Ужгородської міської ради виконавчий комітет від 28.03.2007 р. №99 про надання дозволу на будівництво, реконструкцію, добудову, проектування - ОСОБА_2 було надано дозвіл на проведення будівництва, реконструкцію, добудову власних житлових будинків, квартир, а саме на земельній ділянці по АДРЕСА_2.

Згідно рішення Ужгородського міськрайонного суду від 04 липня 2011 року було визнано право власності на самочинно збудоване нерухоме майно під літерою Д, загальною площею 299,8 кв.м.., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 за ОСОБА_7.

Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 28 серпня 2012 року рішення Ужгородського міськрайонного суду від 04 липня 2011 року було скасовано, а в задоволенні позову ОСОБА_7 відмовлено повністю.

Згідно відповіді від 02.07.2012 р. на запит ОСОБА_1 Управління архітектури та містобудування повідомило про те, що на реконструкцію власного житлового будинку з розширенням на власній земельній ділянці по АДРЕСА_2, міською інспекцією ДАБК надано дозвіл ОСОБА_2 на виконання будівельних робіт №78 від 21.05.2007 р.

Інспекцією ДАБК м.Ужгорода від 21.05.2007 р. було надано ОСОБА_2 дозвіл на виконання будівельних робіт №78 на реконструкцію власного житлового будинку з розширенням по АДРЕСА_2.

Згідно звіту про оцінку нерухомого майна №0-116 від 01.06.2012 р. встановлено, що вартість житлового будинку (самовільне будівництво) за адресою АДРЕСА_2 (літ Д.) становить 1116260 грн.. Загальна площа 299,8 кв.м..

КП «БТІ м.Ужгорода» Ужгородської міської ради був виготовлений технічний паспорт №1754 від 09.06.2011 року на самовільне будівництво житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 (літ Д.), схематичний план та експлікація внутрішніх площ до плану житлового будинку.

Згідно договору про постачання електричної енергії від 23.07.2008 року укладеного між Ужгородським МРЕМ ВАТ ЕК «Закарпаттяобленерго» та ПП ОСОБА_2 творча майстерня по виготовленю виробів з текстилю за адресою АДРЕСА_2 є об'єктом споживача що живляться електроенергією від мережі ВАТ ЕК «Закарпаттяобленерго» .

Відповідно до листа Інспекції ДАБК у Закарпатській області від 18.09.2013 року за № 7/7 - 1965 в результаті проведеної перевірки та на підставі наданих документів встановлено, що гр. ОСОБА_2, здійснила реконструкцію власного житлового будинку з розширенням по АДРЕСА_2, згідно проекту погодженого головним архітектором м.Ужгорода, від 14.05.2007 року, та дозволу на виконання будівельних робіт №78 від 21.05.2007 року, виданої інспекцією ДАБК в м.Ужгороді. Однак за вищевказаною адресою збудовано двохповерхову будівлю (літ Д.), яка експлуатується, як швейний цех, без здачі його в експлуатацію.

Згідно нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_8 від 18.08.2012 р. останній дав свідчення та підтвердив, що у 2008 році, коли він навідувався в гості до свого племінника ОСОБА_1, а саме до родини ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 двохповерхова будівля вже була завершеним будівництвом, тобто придатна для проживання в ній, і ця новозбудована будівля майстерні (швейного цеху) здійснена подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Згідно нотаріально посвідченого шлюбного договору від 12.10.2011 р. встановлено, що такий був укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, положення вищенаведеного договору стосуються виключно майнових відносин подружжя.

27.12.2012 р. Ужгородським міськрайонним судом було винесено рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання шлюбного договору недійсним в повному обсязі.

Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 04.04.2013 р. було частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2, судом визнано недійсним п.п. «л» п.п.2.2 шлюбного договору від 12.10.2011 р., щодо правового статусу новозбудованого нерухомого майна загальною площею 298,8 кв. м. в АДРЕСА_2. В решті позовних вимог відмовлено.

Таким чином вказане майно, а саме об'єкт незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: 88000, АДРЕСА_2 (літ.Д), набуто подружжям під час шлюбу.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку ( доходу). Вважається, що кожна річ набута за час шлюбу , крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя .

Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, згідно із ч.1 ст. 61 СК України, може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Незавершений будівництвом спірний житловий будинок не належить до майна, виключеного з обороту, тому може бути об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 20 червня 2012 р., який за наслідками перегляду судових рішень з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, погодився з рішенням Ірпінського міського суду від 12 липня 2011 р. , залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 27 жовтня 2011 р. та залишеними без змін ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 січня 2012 р. щодо правомірності задоволення позовних вимог про визнання незакінченого будівництвом житлового будинку ступінню готовності 60% спільною сумісною власністю подружжя.

Відповідно до ст.. 360-7 ЦПК України таке рішення Верховного Суду України є обов'язковим для всіх судів України у подібних правовідносинах.

Відповідно до положень ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

З врахуванням зазначеного, а також недоведеності участі у будівництві інших осіб з метою створення спільної власності разом з подружжям у передбаченому законом порядку, суд вважає, що є правові підстави визнати незавершений будівництвом житловий будинок в АДРЕСА_2 (літ Д.) об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно ч. 2 ст. 70 СК України при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема, якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

Відповідно до ч. 2 п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04.10.1991 р. «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» ( в редакції від 25.05.1998 р.) за позовом дружини, членів сім'ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд вправі провести поділ незакінченого будівництвом будинку, якщо враховуючи ступінь його готовності , можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.

Із змісту уточненої позовної заяви від 27.11.2013 року видно, що позивач просив суд визнати об'єкт незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою в АДРЕСА_2 (літ Д.), об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2., а також визнати за ним право на 1/2 ідеальну частку цього об'єкту незавершеного будівництва, відповідно до положень статті 60 СК України.

З огляду на те, що відповідач ОСОБА_2 не вживає відповідних заходів до введення спірного новоствореного житлового будинку в експлуатацію та оформлення права власності на цей будинок у встановленому порядку, а позивач ОСОБА_1 позбавлений можливості самостійно здійснити вказані дії, оскільки всі дозвільні документи на цей будинок оформлені на ім'я відповідача ОСОБА_2, що перешкоджає йому реалізувати своє право на отримання у власність частини новоствореного нерухомого майна, у створенні якого він приймав безпосередню участь разом із своєю колишньою дружиною ОСОБА_2, тому, з врахуванням вищенаведеного, суд вважає за необхідне позов ОСОБА_1 задовольнити повністю та визнати об'єкт незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою в АДРЕСА_2 (літ Д.), об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а також визнати за позивачем право на 1/2 ідеальну частку цього житлового будинку, у відповідності до положень частини 1 статті 70 СК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України встановлено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а отже враховуючи те, що заявлені позивачем вимоги задоволені в повному обсязі з відповідача слід стягнути сплачений позивачем судовий збір в розмірі 3441,00 грн.

Керуючись ст. ст.. 62, 70 Сімейного кодексу України, ст.ст. 10, 11, 18, 60, 61,64, 208,209,210, 212 ,214 ,215,218 ЦПК України, суд,-

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати об'єкт незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: 88000, АДРЕСА_2 (літ.Д), як такий що належить ОСОБА_1 та відповідачу ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності.

Визнати за ОСОБА_1, право власності на 1/2 частину об'єкту незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: 88000, АДРЕСА_2 (літ.Д) та належить ОСОБА_1 та відповідачу ОСОБА_2, на праві спільної сумісної власності

Стягнути з ОСОБА_2, мешканки АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 3441,00 грн.

Скасувати заходи забезпечення позову накладені ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 22.05.2013 року про заборону вчинення будь-яких дій щодо відчуження об'єкту нерухомого майна, що розташований за адресою: 88000, АДРЕСА_2, а саме дії пов'язані з введенням в експлуатацію та державною реєстрацією об'єкта нерухомого майна та відчуженням нерухомого майна.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів після проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду Фазикош О.В.