Вирок № 42814470, 20.02.2015, Чугуївський міський суд Харківської області

Справа №636/4843/14-к

Провадження №1-кп/636/79/15

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2015 року Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Слурденко О.І.,

при секретарі судового засідання Шиловій І.В.,

за участю військового прокурора Зеленського А.О., потерпілого ОСОБА_1 та обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залу суду в місті Чугуєві кримінальне провадження №42014220750000421 від 08.11.2014 року про обвинувачення:

ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 року в місті Лозова Харківської області, громадянина України, українця, з середньо-спеціальною освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, не працюючого, проживаючого та зареєстрованого в якості жильця в АДРЕСА_1 раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.405 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

12 серпня 2014 року ОСОБА_2 на підставі Указу Президента України "Про часткову мобілізацію" №607/2014 від 21.07.2014 року був призваний об'єднаним Лозовським районним військовим комісаріатом Харківської області у лави Збройних Сил України та направлений для подальшого проходження військової служби до військової частини В0414. За наказом командира в/ч В0414 він був зарахований до списків особового складу частини на посаду стрільця-зенітника зенітно-ракетної артилерійської батареї військової частини В0414.

В період військової служби на солдата ОСОБА_2 розповсюджувалася дія Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", положення Статуту внутрішній служби Збройних Сил України" та Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, і він повинен був непорушно дотримуватися Військової присяги, Конституції України та її законів, сумлінно і чесно виконувати військові обов'язки та завдання пов'язані із захистом Вітчизни, її незалежності і територіальної цілісності, що є по суті конституційним обов'язком громадянина України та додержуватись правил військової ввічливості та поведінки, виконувати службові обов'язки які визначають обсяг виконання завдань доручених йому за посадою, виконувати накази начальників та командирів, виявляти повагу до начальників та старших за військовим званням і посадою, дотримуватись військових порядку і дисципліни.

Сержант ОСОБА_2 в порушення вказаних норм чинного законодавства вирішив стати на злочинний шлях і 08.11.2014 року знаходячись у приміщенні казарми військового підрозділу в період часу між 13 та 14 годинами, усвідомлюючи, що командир взводу зенітно-ракетної артилерійської батареї в/ч В0414 лейтенант ОСОБА_1 є для нього безпосереднім начальником і виконує обов'язки військової служби, будучі невдоволеним законними його вимогами щодо додержання військового порядку з проходження служби, підлеглості і дотримання військової дисципліни, діючи умисно наніс лейтенанту удар ребром долоні по носу та відразу удар кулаком в обличчя, спричинивши потерпілому перелом кісток носу зі зміщенням кісних відломків з забійною раною і крововиливом в області спинки носу та біля ока з права, що за висновком судово-медичної експертизи є легкими тілесними ушкодженнями, які потягли короткочасний розлад здоров'я ОСОБА_1. За таким сержант ОСОБА_2 заподіяв тілесні ушкодження, побої начальнику у зв'язку з виконанням ним обов'язків пов'язаних з військовою службою, тобто скоїв кримінальний злочин передбачений ч.2 ст.405 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину у висунутому органами досудового слідства обвинуваченні щодо заподіяння тілесних ушкоджень, побоїв начальнику у зв'язку з виконанням ним обов'язків пов'язаних з військовою службою, тобто у скоєнні кримінального злочину передбаченого ч.2 ст.405 КК України , визнав повністю і виклав суду обставини подій як вказано вище.

ОСОБА_2 погоджується з кваліфікацією вчиненого ним діяння, повністю визнав свою провину, виказав щире каяття у скоєному кримінальному правопорушенні.

Прокурор, потерпілий та обвинувачений не висловили жодних заперечень, щодо встановлених обставин.

У відповідності до положень ч.3 ст.349 КПК України суд визнає недоцільним дослідження доказів, поданих на підтвердження події кримінального правопорушення та винуватості обвинуваченого ОСОБА_2 у його вчинені.

У судовому засіданні суд з'ясував, що обвинувачений ОСОБА_2 правильно розуміє зміст вказаних обставин, добровільно визнає себе винним в заподіяння тілесних ушкоджень, побоїв начальнику у зв'язку з виконанням ним обов'язків пов'язаних з військовою службою і роз'яснив йому, що погодившись на визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, він і прокурор будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Досліджена у судовому засіданні правова кваліфікація кримінального правопорушення відповідає дійсним обставинам скоєного діяння.

На підставі викладеного, суд визнає доведеним винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 у скоєні інкримінованого йому кримінального правопорушення і кваліфікує його дії за ч.2 ст.405 КК України, як заподіяння тілесних ушкоджень, побоїв начальнику у зв'язку з виконанням ним обов'язків пов'язаних з військовою службою.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд враховує те, що ОСОБА_2 в цілому добре характеризується за місцем проживання та служби, має сім'ю і малолітню дитину на утриманні.

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2, суд вважає повне визнання своєї провини та щире каяття у скоєному. Обставин, що обтяжують його покарання, суд не знаходить.

Дослідивши наведені обставини у сукупності, приймаючи до уваги дані про особу обвинуваченого ОСОБА_2, обставини, що пом'якшують його покарання, те що він хоч і скоїв тяжкий кримінальний злочин, але вперше притягується до кримінальної відповідальності, суд призначає йому покарання у вигляді позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України та звільненням від відбуття покарання і встановленням іспитового строку, оскільки його виправлення та перевиховання ще можливе без реального відбуття покарання.

Витрати пов'язані з наданням медичної допомоги потерпілому покласти на обвинуваченого. Речові докази по справі відсутні.

Заявлений потерпілим цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити в повному обсязі, як такий що знайшов своє підтвердження в ході розгляду кримінального провадження.

Керуючись ст.ст.373,374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_2 винуватим у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.405 КК України та призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5(п'ять) років.

На підставі ст.ст.75,76 КК України звільнити засудженого ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням і встановленням іспитового строку в 2 (два) роки, зобов'язавши не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти її про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави витрати пов'язані з наданням медичної допомоги потерпілому в сумі 71 гривня 84 копійки.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, проживаючого в АДРЕСА_2, в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 1611 гривень та моральної шкоди 20000 гривень, що заподіяна йому злочином, а разом 21611(двадцять одну тисячу шістсот одинадцять) гривень.

Вирок може бути оскаржений, з підстав передбачених ст.ст.394,395 КПК України до Апеляційного суду Харківської області через Чугуївський міський суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя: