Ухвала суду № 42814028, 17.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/14491/14 Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

при секретарі Строяновській О.В.,

за участю:

представника позивача - Мурги К.Ю.,

представника відповідача - Денисенка Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБ Луцькі Підшипники» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 жовтня 2014 року,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «ТБ Луцькі Підшипники» звернулося у суд з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0009362206 від 11.09.2014.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 жовтня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що подання позивачем позовів до суду про стягнення з нерезидента валютної заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання останнім строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, зупиняє перебіг встановлених законом строків повернення валютної виручки, а тому оскільки порушення цих строків спричинене діями нерезидента, відсутні підстави для нарахування позивачу пені.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства при розрахунках за зовнішньоекономічним контрактом від 13.03.2012 №4 з компанією «Минский тракторный завод» (Республіка Білорусь), за підсумками якої складено акт від 29.08.2014 №399/1-22-06-34715028 та виявлено порушення ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме: несвоєчасне надходження валютної виручки на територію України по відносинам з нерезидентом на наступні суми:

- 4 045 798,23 російських рублів (еквів. 986 567,90 грн), кількість днів прострочення - 21;

- 4 834 833,91 російських рублів (еквів. 1 175 831,61), кількість днів прострочення - 28;

- 5 090 026,64 російських рублів (еквів. 1 201 246,29 грн), кількість днів прострочення - 23;

- 5 067 078,20 російських рублів (еквів. 1 347 640,12 грн), кількість днів прострочення - 40;

- 5 007 758,37 російських рублів (еквів. 1 564 874,41 грн), кількість днів прострочення - 15;

- 5 143 661,44 російських рублів (еквів. 1 641 445,24 грн), кількість днів прострочення - 1.

Із акту перевірки випливає, що підставою для висновків про прострочення позивачем повернення валютної виручки були виявлені в ході перевірки позивача обставини, а саме те, що в межах граничного строку повернення позивачем подавались позови до судів з приводу стягнення заборгованості з контрагента-нерезидента, однак, у задоволенні позову було відмовлено. При цьому, судом встановлено обґрунтованість вимог позивача, однак відмовлено у задоволенні позову через те, що заборгованість за позовною заявою була погашена компанією «Минский тракторный завод» (Республіка Білорусь) у повному обсязі до закінчення розгляду спору. Так, Економічний суд м. Мінська відмовив у стягненні суми основної заборгованості (щодо заборгованості 4 045 798,23 російських рублів (еквів. 986 567,90 грн) та 4 834 833,91 російських рублів (еквів. 1 175 831,61 грн), а також щодо заборгованості у розмірі 5 090 026,64 російських рублів (еквів. 1 201 246,29 грн).

Щодо решти сум, які, за твердженнями контролюючого органу, несвоєчасно надішли на територію України за зовнішньоекономічним контрактом від 14.03.2012 року №4 з компанією «Минский тракторный завод» (Республіка Білорусь), в акті перевірки вказано, що це спричинене несвоєчасним прийняттям позовної заяви судом до розгляду.

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 11.09.2014 №0009362206, яким позивачу нараховано штрафні санкції та пеню у розмірі 648 530,77 грн.

Не погоджуючись із таким рішенням податкового органу, позивач звернувся у суд.

Обговорюючи правомірність прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, судова колегія зважає на таке.

Статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» передбачено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення інструментів впливу на грошово-кредитний ринок» № 5480-VI від 06.11.2012 року внесено зміни до Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (доповнено статтю 1 частиною 4), відповідно до яких Національному банку України надано право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, аніж ті, що встановлені частиною першою статті 1 цього Закону.

Відповідно до постанови Національного банку України № 475 від 16.11.2012 року «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів (пункт 3). Дана постанова набрала чинності 19.11.2012 року.

Таким чином, на час спірних правовідносин розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», повинні були здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару). Державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею (ч. 5 ст. 4).

Колегією суддів установлено, що між позивачем та компанією «Минский тракторный завод» (Республіка Білорусь) укладено зовнішньоекономічний контракт від 14.03.2012 №4 щодо продажу товару (підшипники роликові конічні, виготовлені з сортової сталі ШХ15 г/к).

На виконання умов зазначеного контракту позивач здійснював на користь нерезидента поставку товару, як встановлено в ході перевірки, на загальну суму 25 269 301,99 російських рублів, а на користь позивача від іноземної компанії надійшла оплата в сумі 24 305 307,75 російських рублів. Разом з тим, за висновком відповідача, суми оплати надійшли на рахунок позивача із порушенням строків, установлених статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», який покладено в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

Так, враховуючи 90-денний строк повернення валютної виручки та дати поставки позивачем на користь нерезидента товару, які встановлені з огляду на дані вантажно-митних декларацій, сума валютних коштів у розмірі 4 045 798,23 російських рублів мала бути повернута до 10.03.2014, однак надійшла на рахунок позивача лише 31.03.2014, а сума у розмірі 4 834 833,91 російських рублів мала бути повернута до 17.03.2014, але надійшла лише 14.04.2014.

Колегією суддів установлено, що позивач 07.03.2014 звертався із позовною заявою до компанії «Минский тракторный завод» (Республіка Білорусь) в Економічний суд м. Мінська за стягненням заборгованості у розмірі, зокрема, 8 880 632,14 російських рублів (сума основного боргу). Провадження з розгляду зазначеної позовної заяви відкрите 11.03.2014.

Із рішення Економічного суду м. Мінська від 20 травня 2014 року у справі №93-25/2014 випливає, що в ході розгляду справи відповідачем добровільно погашена сума основного боргу в розмірі 8 880 632,14 російських рублів, у зв'язку із чим позивачу відмовлено в задоволенні позову.

Також, колегією суддів установлено, що враховуючи 90-денний строк повернення валютної виручки та дати поставки позивачем на користь нерезидента товару, сума валютної виручки в розмірі 5 090 026,64 російських рублів мала бути повернута 23.04.2014, однак надійшла на рахунок позивача лише 16.05.2014.

Матеріали справи свідчать про те, що 17.04.2014 позивач звертався із позовною заявою до компанії «Минский тракторный завод» (Республіка Білорусь) в Економічний суд м. Мінська за стягненням заборгованості у розмірі, зокрема, 5 090 026,64 російських рублів (сума основного боргу). Провадження з розгляду зазначеної позовної заяви відкрите 23.04.2014.

Із рішення Економічного суду м. Мінська від 20 травня 2014 року у справі №151-25/2014 випливає, що в ході розгляду справи відповідачем добровільно погашена сума основного боргу в розмірі 5 090 026,64 російських рублів, у зв'язку із чим позивачу відмовлено в задоволенні позову.

Згідно частин 2 - 4 статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Враховуючи приведені норми, підставою для зупинення строків, передбачених статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», є факт звернення резидента до суду, Міжнародного комерційного арбітражного суду чи Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України (з подальшим прийняттям позову до розгляду) з вимогами про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання ним строків, передбачених експортно-імпортними контрактами. При цьому, датою звернення за загальновизнаними правилами вважається дата безпосередньої подачі позову або направлення такого засобами поштового зв'язку. Водночас, підставою для несплати пені за порушення відповідних строків - рішення суду про задоволення позову.

У відповідності до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постановах від 13.02.2012 року у справі №21-422а11 та від 27.02.2012 року №21-387а11, аналогічні викладеним наслідки мають наставати у разі, коли провадження у справі припиняється за заявою резидента про відмову від позову у зв'язку з тим, що нерезидент виконав зобов'язання за експортно-імпортним контрактом після подання позовної заяви до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, що є підтвердженням правомірності поведінки резидента.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що підстава для нарахування пені за порушення термінів має визначатися з урахуванням змісту рішення суду, який розглядав спір між відповідними суб'єктами зовнішньоекономічних відносин.

З огляду на те, що підставою для відмови Економічним судом м. Мінська у задоволенні позовів ТОВ «ТБ Луцькі Підшипники» у справах №93-25/2014 та №151-25/2014 слугувало фактичне погашення боржником нерезидентом заборгованості, колегія суддів доходить висновку про поширення на спірні правовідносини положень частини 4 статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо звільнення позивача від сплати пені за порушення передбачених цим Законом строків.

Також, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції в частині відсутності порушень з боку позивача термінів повернення валютної виручки в сумах 5 067 078,20 російських рублів, 5 624 585,95 російських рублів, 5 007 758,37 російських рублів, 5 143 661,44 російських рублів в результаті несвоєчасного прийняття позовних заяв судом до розгляду, адже з наявних у матеріалах справи копій позовних заяв та авіанакладних, як доказів направлення останніх на адресу Економічного суду м. Мінська, позовні заяви про стягнення з компанії «Минский тракторный завод» даної заборгованості були направлені на адресу суду в межах граничних строків надходження вищезазначених сум виручки за експортними операціями. При цьому, апеляційний суд зазначає, що передбачене частиною 2 статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» припинення нарахування пені пов'язане зі зверненням резидента за захистом порушеного нерезидентом права, тому нарахування пені за період з дати настання граничних термінів повернення виручки, які настали після звернення позивача до суду, до дати прийняття справ до провадження Економічним судом м. Мінська, не допускається.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що відповідачем спірне податкове повідомлення-рішення винесене неправомірно та без дотримання вимог чинного законодавства.

Доводи апеляційної скарги не доводять помилковості викладених у постанові суду першої інстанції висновків, або ж порушень судом норм матеріального чи процесуального права, спростовуються вищевикладеним, а тому скарга задоволенню не підлягає.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук

(Повний текст ухвали складений 20 лютого 2015 року)

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М