Рішення № 42813850, 05.02.2015, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/219/14-ц

н/п 2/640/36/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2015 року

Київський районний суд міста Харкова у складі:

Головуючого судді Нев'ядомського Д.В.

при секретарі Кузнецовій А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова цивільну справу за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору позики дійсним та стягнення боргу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору позики дійсним та стягнення боргу.

В обґрунтування свого позову позивач вказав, що 09 вересня 2009 року ОСОБА_1 уклав з ОСОБА_2 в формі розписки договір позики, згідно якого, ОСОБА_1 (позикодавець) передав ОСОБА_2 (позичальнику) грошові кошти у сумі 30 000 доларів США, при цьому ОСОБА_2 взяв зобов'язання повернути дані грошові кошти ОСОБА_1. по першій вимозі останнього. В момент укладення даного договору ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 вищевказані грошові кошти. Місцем укладення даного договору був Фрунзенський район міста Харкова, а саме: АДРЕСА_1.

Даний договір позики укладавсь в присутності ОСОБА_4 та ОСОБА_5

05 жовтня 2012 року ОСОБА_1 направив на адресу ОСОБА_2. письмову претензію (вимогу про оплату) з вимогою повернути вищевказану заборгованість по договору позики у розмірі 30 000 доларів США (еквівалент 239 970 грн.) до 22 жовтня 2012 року.

При цьому встановлено, що у січні 2013 року ОСОБА_2 повернув ОСОБА_1 частину позичених грошів у розмірі 50 доларів США (еквівалент 399 грн. 65 коп.), після чого у ОСОБА_2 залишився борг перед ОСОБА_1 у розмірі 29 950 доларів США. (еквівалент 355045 грн.66коп.).

Однак, у вказаний строк по даний час ОСОБА_2 вищевказану претензію (вимогу про оплату) ОСОБА_1 у повному обсязі не виконав та не повернув всю заборгованість.

Факт укладення 09.09.2009 року договору позики між ОСОБА_1. та ОСОБА_2 у сумі 30 000 доларів США та факт заборгованості за даним зобов'язанням підтверджується:

- розпискою від 09.09.2009 року;

- постановою про закриття кримінального провадження СВ

Фрунзенського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області від 22

березня 2013 року;

- свідками ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Крім основної суми боргу, позивач, на підставі ст.. 625 ЦК України просив стягнути з відповідача 3% річних за прострочення зобов'язання за період з 22.10.2012 року по 23.06.2014 року у розмірі 17793,77 гривень.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали в повному обсязі, а представник відповідача проти позову заперечувала на підставі того, що відповідач не позичав гроші у позивача, а надана розписка, не є борговою розпискою, яка б свідчила, що він позичав гроші у ОСОБА_1 При цьому, в обґрунтування своїх заперечень, представник відповідача заявила клопотання про призначення судово-лінгвістичної експертизи для визначення змісту наданої позивачем розписки.

В судовому засіданні свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 пояснили, що були присутніми 09 вересня 2009 року за адресою: АДРЕСА_1, де розташований офіс їх знайомого ОСОБА_1, при передачі ОСОБА_1 30000 доларів США ОСОБА_2. ОСОБА_2 написав розписку. ОСОБА_4 та ОСОБА_5не підписували розписку, оскільки їх про це не просили.

В судовому засіданні досліджені докази, а саме розписка наступного змісту російською мовою «Я, ОСОБА_2занял для покупки автомобіля 30,000 $ (тридцать тисяч долларов) США) 9.09.09 підпис»; постанова про закриття кримінального провадження від 22.03.2013 року; вимога ОСОБА_1 ОСОБА_2 про оплату від 05.10.2012 року; висновок судово-лінгвістичної експертизи №056/766-2 від 26.12.2014 року, згідно якого: «Російське слово занять є двозначним, воно вживається в значеннях «1. брати в борг, 2. давати в борг». Синтаксична структура текстового матеріалу, наданого для дослідження, та змістові зв'язки дієслова «занял»з іншими компонентами речення не дають змоги усунути цю двозначність і встановити значення в слова «занял»в аналізованому текстовому матеріалі.Наданий для дослідження текстовий матеріал не дає змоги однозначно встановити такі факти, юридично важливі для тексту розписки: 1) особу позичальника, 2) особу позикодавця, 3) що відбулося: отримання ОСОБА_2 позики від іншої особи чи надання ОСОБА_2 позики іншій особі. Це суперечить принципу лінгвальної визначеності, що є важливим для тексту розписки як документа, який має юридичні наслідки. Отже лінгвістичні параметри -текстового матеріалу, наданого для експертизи, не дають підстав вважати його борговою розпискою.»

Вивчивши уточнену позовну заяву, вислухавши сторони, свідків, дослідивши надані сторонами докази, приходжу до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Так, згідно ст.. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір і не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

З наданих позивачем доказів не вбачається беззаперечне виникнення у відповідача зобов'язання на повернення позики, оскільки викликає сумніви сам факт виникнення такого зобов'язання. Так, у наданій розписці не міститься беззаперечних відомостей про боржника та кредитора, строк виконання зобов'язання, а також про те, хто саме позичав кошти. З висновку судово-лінгвістичної експертизи №056/766-2 від 26.12.2014 року вбачається, що дану розписку неможливо однозначно вважати борговою. З постанови про закриття кримінального провадження від 22.03.2013 року також не вбачається, що ОСОБА_2 позичав гроші у ОСОБА_1., оскільки сам ОСОБА_2 взагалі не опитаний, а інших доказів, крім пояснень ОСОБА_1,ОСОБА_4 та ОСОБА_5 надано не було. Крім того, твердження кредитора не можуть ґрунтуватися на показаннях свідків.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 114, 209, 212, 213 - 215, 218 ЦПК України,-

В и р і ш и В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору позики дійсним та стягнення боргу - відмовити.

Судові витрати, понесені ОСОБА_1 віднести на його рахунок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Київський районний суд міста Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Д.В. Нев'ядомський