Рішення № 42813604, 23.02.2015, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/11448/14-ц

Провадження № 2/638/265/15

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2015 року Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

Головуючого-судді - Омельченко К.О.

При секретарі - Забіякі Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Державного інституту праці та соціально-економічних досліджень, третя особа - ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного інституту праці та соціально-економічних досліджень, третя особа - ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, у якій зазначає, що з 10.11.2006 року позивачка працює в Державному інституті праці та соціально-економічних досліджень. Починаючи з грудня 2013 року відповідач не виплачує позивачу заробітну плату, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 7476,00 грн.

На теперішній час відповідач заборгованість не погасив, у зв'язку з чим, позивачка просить стягнути заборгованість по заробітній платі, індексацію за несвоєчасну виплату заробітної плати та моральну шкоду.

Позивачка в судове засідання не з'явилася, надала уточнену позовну заяву та заяву про слухання справи у його відсутність, уточнені позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача, третя особа в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи сповіщені належним чином, про що свідчить повідомлення про отримання повістки, однак суд не повідомили про причини неявки до суду, що дає суду підстави розглядати справу у їх відсутність.

За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст..224 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

У судовому засіданні встановлено, що з 10.11.2006 року позивачка працює в Державному інституті праці та соціально-економічних досліджень. Починаючи з грудня 2013 року відповідач не виплачує позивачу заробітну плату, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 7476,00 грн.

Оцінюючи встановлені правовідносини та вирішуючи спір, суд застосовує положення ст.ст. 115 КЗпП України.

У відповідності до вимог ч.І ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ст.. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Таким чином, суд стягує з відповідача заборгованість по заробітній платі на користь позивача в сумі 7476,00 грн., оскільки вона працює на підприємстві та вчасно не отримує заробітну плату, а також індексацію несвоєчасно виплаченої заробітної плати в сумі 1152,00 грн.

Також позивачу внаслідок невчасної виплати заробітної плати була спричинена моральна шкода, яка пов'язана з тим, що відсутність коштів впливала на її фізичний стан, брак коштів не дозволяв вести їй нормальний спосіб життя, придбавати необхідні продукти харчування, сплачувати своєчасно комунальні послуги.

Відповідно до ст.. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Окрім того, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір моральної шкоди суд визначає, виходячи з характеру та обсягу страждань позивача, їх глибини та сутності, їх тривалості, та вважає 500,00 гривень достатніми для їх відшкодування.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 24, 34 Закону України „Про оплату праці", ст.ст. 115, 237-1 КЗпП України, постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст.ст. 15, 38, 60, 61, 212-215, 224-226 ЦПК України суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного інституту праці та соціально-економічних досліджень, 3-тя особа: ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Державного інституту праці та соціально-економічних досліджень, (код ЄДРПОУ 00190325, р/р 26003502146200 у відділенні ПАТ «Укрсиббанк» в м. Харкові, МФО 351005) на користь ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1 заробітну плату в сумі 7476,00 грн., індексацію в сумі 1152,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 500,00грн.

Рішення суду в частині стягнення заробітної плати не більше ніж за один місяць прийняти до негайного виконання.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копій до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя