Рішення № 42810717, 18.02.2015, Святошинський районний суд міста Києва

ун. № 759/17489/14-ц

пр. № 2/759/806/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2015 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого судді - П»ятничук І.В.,

при секретарі: Колодій Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Києві цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Державного підприємства дорожнього зв»язку, інформаційного забезпечення та автоматики «УКРДОРЗВ»ЯЗОК»

про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за порушення термінів виплати заробітної лати, компенсації за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Керуючись ст.ст. 209, 218 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства дорожнього зв»язку, інформаційного забезпечення та автоматики «УКРДОРЗВ»ЯЗОК» ( код ЄДРПОУ 05422987, МФО 300885, місце знаходження: м.Київ вул..М.Чалого буд.3) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с.Кутище Любарського району Житомирської області, ідентифікаційний код НОМЕР_1, зареєстрованої в АДРЕСА_1) - заборгованість по виплаті заробітної плати в розмірі 69801 грн. 90 коп., компенсацію за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 20805 грн. 98 коп., компенсацію за порушення термінів виплати заробітної плати в розмірі 17918 грн. 14 коп. та моральну ( немайнову) шкоду в розмірі 2000 грн., а всього в розмірі 110526 ( сот десять тисяч п»ятсот двадцять шість) грн. 02 коп.

В задоволенні іншої частини заявлених позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного підприємства дорожнього зв»язку, інформаційного забезпечення та автоматики «УКРДОРЗВ»ЯЗОК» ( код ЄДРПОУ 05422987, МФО 300885, місце знаходження: м.Київ вул..М.Чалого буд.3) на користь держави судовий бір в розмірі 1105 грн. 26 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м.Києва через Святошинський районний суд м.Києва, який ухвалив оскаржуване судове рішення.Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:

ун. № 759/17489/14-ц

пр. № 2/759/806/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2015 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого судді - П»ятничук І.В.,

при секретарі: Колодій Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Києві цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Державного підприємства дорожнього зв»язку, інформаційного забезпечення та автоматики «УКРДОРЗВ»ЯЗОК»

про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за порушення термінів виплати заробітної лати, компенсації за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача Державного підприємства дорожнього зв»язку, інформаційного забезпечення та автоматики «УКРДОРЗВ»ЯЗОК» та з урахуванням збільшених позовних вимог просила суд постановити рішення, яким стягнути з відповідача заборгованість по виплаті заробітної плати в розмірі 69801 грн. 90 коп., компенсацію за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 21650 грн. 46 коп., компенсацію за порушення термінів виплати заробітної плати в розмірі 17918 грн. 14 коп. та моральну ( немайнову) шкоду в розмірі 3000 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на те, що з 13.12.2011 р. вона - ОСОБА_1 прийнята на роботу до відповідача на посаду начальника планово-економічного відділу Державного підприємства дорожнього зв»язку, інформаційного забезпечення та автоматики «УКРДОРЗВ»ЯЗОК» про що складено відповідний трудовий договір, в період з грудня 2011 р. по липень 2012 р. відповідач вчасно сплачував позивачу заробітну плату, однак з серпня 2012 р. відповідач припинив сплачувати належні суми заробітної плати, на звернення щодо проведення виплати не реагував і за період з серпня 2012 р. по серпень 2014 р. дана заборгованість складає 69801 грн. 90 коп. З 26 серпня 2014 р. вона-позивач звільнена з роботи відповідно до ст..38 КЗпП України, однак на час звільнення позивачу не було проведено не виплату заробітної плати та належних при звільненні платежів, не було видано трудову книжку, тому просила стягнути з відповідача на її користь компенсацію за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 21650 грн. 46 коп. яка виникла за період з 27.08.2014 р. по 17.02.2015 р. з розрахунку 176,02 коп. за один день. Крім того просила стягнути з відповідача компенсацію за порушення термінів виплати заробітної плати в розмірі 17918 грн. 14 коп. за період з серпня 2012 р. по лютий 2015 р. Також позивач просила відшкодувати і завдану діями відповідача моральну шкоду в розмірі 3000 грн. вказуючи на те, що не отримуючи тривалий термін заробітної плати вона була позбавлена можливості оздоровлення, повноцінного існування, отримання належного харчування, існування, підтримування соціально-побутових зв»язків. Вказуючи на вищенаведені обставини та посилаючись на ст.. 115, 116, 117, 233, 237-1 КЗпП України, просила заявлені позовні вимоги задовольнити.

Позивачка в судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги та просила їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, вказувала, що як до так і після звільнення з підприємства неодноразово зверталась до керівництва з приводу виплати належних сум, надання довідок про заборгованість, видачі трудової книжки, однак відповідач в порушення вимог законодавства, трудову книжку видав з запізненням лише 08.09.2014 р., виплату належних сум при звільненні не провів, тому вона вимушена звернутись з даним позовом до суду.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував щодо задоволення заявлених вимог вказуючи на те, що останній день роботи позивача припадав на щорічну відпустку, а тому позивач на роботі не перебувала, таким чином проведення виплат належних позивачу сум слід проводити на наступний день після пред»явлення працівником вимоги про виплату, а оскільки даної вимоги позивач не пред»являла, то і кошти на даний час їй виплачені не були, вважав вимоги позивача необґрунтованими та безпідставними.

Вислухавши пояснення позивачки, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, оцінивши в сукупності надані в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення заявлених вимог за наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідно до наказу №118-к від 13.12.2011 р. ОСОБА_1 прийнята на роботу з 13.12.2011 р. до Державного підприємства дорожнього зв»язку, інформаційного забезпечення та автоматики «УКРДОРЗВ»ЯЗОК» на посаду начальника планово-економічного відділу з посадовим окладом 2660 грн. ( а.с. 6).

Відповідно до наказу №54-к про припинення трудового договору ОСОБА_1 звільнена з посади за власним бажанням з 2.08.2014 р. ( а.с.7).

Відповідно до довідок виданих відповідачем від 22.08.2014 р. та 29.09.2014 р. ( а.с. 9-10, 11) заборгованість підприємства перед позивачем в виплаті заробітної плати становить 63783 грн. 36 коп. та 6018 грн.54 коп., що складає 69801 грн. 90 коп.

Дійсно на час звільнення позивач перебувала у відпустці. ( а.с. 16).

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 47 ч.1 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи трудова книжка видана позивачу лише 08.09.2014 р. ( а.с.98) лише після вимоги позивача від 02.09.2014 р. ( а.с.63).

Статтею 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 закону, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Як встановлено в судовому засіданні заробітна плата відповідачем позивачу не сплачувалась з серпня 2012 р. по час звільнення серпень 2014 р. та становить 69801 грн. 90 коп., тому матеріали справи містять неодноразові звернення позивача щодо виплати належних сум ( а.с. 8), надання довідок про заборгованість ( а.с. 15, 39), розрахунку при звільненні ( а.с. 63).

Заперечення представника відповідача щодо того, що позивач після звільнення не зверталась до керівництва підприємства з вимогами про виплату належних сум не можуть бути взяті до уваги при постановленні рішення суду, оскільки матеріали справи містять звернення позивача як до звільнення так і після, посилання на те, що заява позивача від 02.09.2014 р. про виплату коштів не відповідає заяві позивача яка була направлена 02.09.2014 р. позивачем на підприємство не доведена жодними доказами зі сторони відповідача, оскільки надати на вимогу суду заяву направлену на адресу підприємства позивачем від 02.09.2014 р. не виявилось можливим в зв»язку з втратою її підприємством.

Враховуючи наведене суд вважає доведеними вимоги позивача про стягнення з відповідача на її користь заборгованість по виплаті заробітної плати в розмірі 69801 грн. 90 коп.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ч.1 ст.117 КЗпП України).

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.20 Постанови "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" №13 від 24 грудня 1999р., установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Середній заробіток розраховується відповідно до Постанови кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».

Відповідно до п.2 зазначеної Постанови - середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата.

Тому суд вважає обґрунтованим розрахунок позивача з розрахунку 176,02 грн. за один робочий день, однак в зв»язку з тим, що позивач звернулась до відповідача з заявою про розрахунок 02.09.2014 р. то і компенсацію слід рахувати з 03.09.2014 по 17.02.2015 р. що становить 20805 грн. 98 коп., яку суд вважає доцільним стягнути з відповідача на користь позивача.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача компенсації за порушення термінів виплати заробітної плати в розмірі 17918 грн. 14 коп. слід зазначити наступне.

Рішенням Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року встановлено, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Статтею 34 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

У випадках порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникові, надається право на компенсацію відповідно до Закону України«Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», за яким компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами в цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата та інші.

Відповідно до Положення (зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року № 692) компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи, починаючи з І січня 1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги за цей період зріс більш як на один відсоток.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати за відповідний місяць (після утримання податків і платежів) на коефіцієнт приросту споживчих цін.

Коефіцієнт приросту споживчих цін визначається як різниця між часткою від ділення індексу споживчих цін в останній місяць перед виплатою суми заборгованості на індекс споживчих цін у тому місяці, за який виплачується заробітна плата, та коефіцієнтом 1.

Враховуючи наведене, а також тривалість порушення відповідачем вимог законодавства щодо права позивача на отримання належної заробітної плати з серпня 2012 р. по час розгляду справи в суді - лютий 2015 р. суд вважає доцільним стягнення з відповідача на користь позивача відповідно до розрахунку позивача, який будь-яким чином не спростований відповідачем компенсацію в розмірі 17918 грн. 14 коп.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача на користь позивача моральну ( немайнову) шкоду в розмірі 3000 грн. слід зазначити наступне.

Як передбачено ст. 237-1 КЗпП України, на яку посилається позивач у позові як правову підставу відшкодування моральної шкоди, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв"язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Несвоєчасна виплата заробітної плати позивачу призвела до докладання позивачем додаткових зусиль для організації свого життя, вона тривалий час перебувала у скрутному матеріальному становищі, що призвело до завдання їй моральних страждань зі сторони відповідача, а тому суд вважає, що позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню і з відповідача на користь позивача суд стягує завдану моральну шкоду, розмір який оцінює в 2000грн.

На підставі ст.80 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.47, 116, 117 КЗпП України, ст.ст.10,11,60, 159, 212, 214,215 ЦПК України суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства дорожнього зв»язку, інформаційного забезпечення та автоматики «УКРДОРЗВ»ЯЗОК» ( код ЄДРПОУ 05422987, МФО 300885, місце знаходження: м.Київ вул..М.Чалого буд.3) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с.Кутище Любарського району Житомирської області, ідентифікаційний код НОМЕР_1, зареєстрованої в АДРЕСА_1) - заборгованість по виплаті заробітної плати в розмірі 69801 грн. 90 коп., компенсацію за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 20805 грн. 98 коп., компенсацію за порушення термінів виплати заробітної плати в розмірі 17918 грн. 14 коп. та моральну ( немайнову) шкоду в розмірі 2000 грн., а всього в розмірі 110526 ( сот десять тисяч п»ятсот двадцять шість) грн. 02 коп.

В задоволенні іншої частини заявлених позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного підприємства дорожнього зв»язку, інформаційного забезпечення та автоматики «УКРДОРЗВ»ЯЗОК» ( код ЄДРПОУ 05422987, МФО 300885, місце знаходження: м.Київ вул..М.Чалого буд.3) на користь держави судовий бір в розмірі 1105 грн. 26 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м.Києва через Святошинський районний суд м.Києва, який ухвалив оскаржуване судове рішення.Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: