Ухвала суду № 42810540, 18.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/16628/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Міщук М.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів: при секретарі Міщука М.С. Горбань Н.І., Гром Л.М. Бодюку В.А.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва у справі за позовом ОСОБА_5 до Правління Пенсійного Фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

21 жовтня 2014 року ОСОБА_5 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Правління Пенсійного Фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому позивач просив:

1) визнати бездіяльність Правління ПФУ - у виконанні обов'язку по внесенню змін до основного документу діяльності ПФУ - «Порядок подання та оформлення документів для призначення пенсій» у відповідність з Рішенням КСУ № 25-рп/2009 від 07.10.2009 року - актом порушення його матеріальних прав;

2) зобов'язати Правління ПФУ - негайно внести та затвердити зміни у вищезгаданий порядок, що забезпечує документальне виконання та реальну виплату пенсій усім українським пенсіонерам, які мешкають за межами України, згідно з рішенням КСУ;

3) зобов'язати обох відповідачів визначити уповноважене територіальне управління ПФУ (бажано за місцем проживання перед виїздом з України) та дати йому вказівку: - поновити виплату пенсії за віком з 07.10.2009 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.12.2014 року позов в частині позовних вимог № 1 та № 2 залишено без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до суду. В частині позовної вимоги № 3 судом прийнято до розгляду по суті.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 грудня 2014 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області, яка полягає у не направленні заяви позивача від 27.01.2014 року про поновлення виплати пенсії, з урахуванням заяви від 08.04.2014 року, до управління ПФУ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська.

Зобов'язано Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області направити заяву позивача від 27.01.2014 року про поновлення виплати пенсії, з урахуванням заяви від 08.04.2014 року, до управління ПФУ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська для розгляду по суті.

У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

В апеляційній скарзі про скасування постанови ГУ ПФУ в Дніпропетровській області посилається на те, що оскільки ОСОБА_5 до виїзду на постійне місце проживання до Держави Ізраїль перебував на обліку та отримував пенсію за віком в управлінні Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська, а виплату пенсії було припинено з 21.05.1998 року, то заява про поновлення виплати пенсії повинна бути подана за місцем реєстрації (за місцем отримання пенсії до припинення її виплати) до управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська.

Відповідно до частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки, будучи належним чином повідомлені про час та місце судового засідання позивач та відповідач в судове засідання не з'явились, фіксування звукозаписувального засобу при розгляді справи не здійснювалось.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, з 1937 року по 1988 рік позивач навчався та працював в Україні. Загальний трудовий стаж - 40 років. До від'їзду з України у 1988 році в країну Ізраїль проживав у місті Дніпропетровську та отримував пенсію за віком в Октябрському районі міста.

Позивач звернувся до ПФУ із заявою від 27.01.2014 року відповідності до рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 року №25-рп/2009, в якій просив зобов'язати уповноважене УПФУ поновити виплату пенсії, заробленої з 1954 року по 1994 рік.

Листом ПФУ від 10.02.2014 року позивача повідомлено про направлення його заяви за належністю до ГУПФ України у Дніпропетровській області, а листом ГУПФ України у Дніпропетровській області від 02.06.2014 року роз'яснено, що виплата пенсії позивача під час проживання за кордоном буде здійснюватись у разі прийняття Верховною Радою України Закону про ратифікацію Угоди між Україною та Державою Ізраїль за встановленим Угодою порядком.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що ГУПФУ в Дніпропетровській області відповідно вимог чинного законодавства повинно було направити заяву позивача до районного управління за останнім місцем проживання позивача в Україні (управління ПФУ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська) для розгляду її в порядку частини 2 статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

В іншій частині позовної вимоги суд першої інстанції відмовив з підстав їх передчасності, оскільки призначення та виплата пенсії здійснюється за результатами розгляду заяви по суті, дій щодо чого в даному випадку компетентним УПФУ ще не було вчинено.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 9 липня 2003 року (далі Закон № 1058-IV) виплата пенсії припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Статтею 51 Закону № 1058-IV передбачалось, що у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Міжнародних договорів між Україною та Ізраїлем стосовно призначення та виплати пенсії не укладалося.

Однак, рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 року №25-рп/2009 по справі №1-32/2009 визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 2 частини 1 статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, положення пункту 2 частини 1 статті 49 та другого речення статті 51 Закону втратили чинність з 07.10.2009 року.

З вказаного рішення Конституційного Суду України вбачається, що проживаючи в Ізраїлі як громадянка України, позивач має такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни цієї держави, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.

Виходячи із правової та соціальної природи пенсії право громадянина на призначення йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні.

Отже, висновок відповідачів про те, що позивач не має права на отримання пенсії, оскільки не проживає на території України є необґрунтованим, а тому виплата позивачу пенсії за віком підлягає відновленню.

Згідно із частиною 2 статті 49 Закону № 1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Однак, всупереч положенням частини 3 статті 7 Закону України «Про звернення громадян» № 393/96-ВР від 2 жовтня 1996 року, ГУПФ України у Дніпропетровській області не направило заяву позивача до уповноваженого територіального органу Пенсійного фонду України, на обліку якого перебувала позивач, або до органу, де перебуває пенсійна справа позивача для розгляду та прийняття рішення в установленому порядку.

З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано вийшов за межі позовних вимог та зобов'язав ГУПФУ в Дніпропетровській області направити заяву позивача від 27.01.2014 року про поновлення виплати пенсії, з урахуванням заяви від 08.04.2014 року, до управління ПФУ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська для розгляду по суті.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зроблених у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Керуючись статтями 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 грудня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді:

.

Головуючий суддя Міщук М.С.

Судді: Гром Л.М.

Бєлова Л.В.