Постанова № 42810536, 19.02.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 лютого 2015 року 08:45 № 826/18526/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кам-Билдинг-Транс» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києвіпро визнання незаконними дій, зобов'язання вчинити дії,ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кам-Билдинг-Транс» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, у якій просить суд:

- визнати незаконними дії відповідача щодо неприйняття податкових декларацій з податку на додану вартість за серпень та вересень 2014 року;

- зобов'язати відповідача прийняти податкові декларації з податку на додану вартість за серпень та вересень 2014 року та вважати їх поданими 23.10.2014.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що позивач у відповідності до положень законодавства склав та направив на адресу контролюючого органу податкові декларації з податку на додану вартість за серпень та вересень 2014 року, однак відповідач протиправно визнав їх неподаними, посилаючись на анулювання свідоцтво платника ПДВ позивача. Посилався на те, що подавав податкову звітність за період, протягом якого був зареєстрований як платник податків, з огляду на що, у відповідача були відсутні правові підстави для визнання такої звітності неподаною.

Представник відповідача заперечив по суті заявлених позовних вимог. Зазначив, що позивач подав декларації з податку на додану вартість за серпень та вересень 2014 року після того, як свідоцтво платника ПДВ було скасоване, тобто на момент подання вказаних декларацій, позивач вже не був платником ПДВ, що свідчить про відсутність підстав для подання податкової звітності з даного податку. Просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Рішенням від 16.10.2014 №333/26-56-15-01-35 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість відповідач на підставі підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України анулював реєстрацію ТОВ «Кам-Билдинг-Транс» як платника податку на додану вартість.

Позивач не заперечував правомірність вказаного рішення відповідача.

23.10.2014 ТОВ «Кам-Билдинг-Транс» кур'єрською доставкою направило до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві податкові декларації з податку на додану вартість за серпень та вересень 2014 року, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту за серпень та вересень 2014 року і диски з електронною формою звіту за серпень та вересень 2014 року, що підтверджується копіями описів вкладення та фіскальними чеками УДППЗ «Укрпошта» №2197 та №2200 (а.с. 12-15 Т. І).

На підтвердження показників, задекларованих у вказаних податкових деклараціях, позивач надав до матеріалів справи копії податкових накладних та первинної документації (а.с. 218-225 Т.І, Т ІІ-VІІІ), однак суд не надавав їм правової оцінки, так як правомірність декларування податкового кредиту та податкових зобов'язань на підставі таких податкових накладних не є предметом розгляду даної адміністративної справи.

В судовому засіданні 04.02.2015 суд допитав в якості свідка директора ТОВ «Кам-Билдинг-Транс» ОСОБА_1, який зазначив, що в штаті товариства працює 6 чоловік. Юридичною адресою є: м. Київ, вул. Гонгадзе, 5а, однак за вказаною адресою з серпня 2014 року ОСОБА_1 не з'являвся. Пояснив, що на теперішній час, товариство знаходиться за адресами: м. Київ, вул. Гонгадзе та вул. Боричів Тік.

Допитаний в якості свідка старший оперативний співробітник ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у місті Києві ОСОБА_2 зазначив, що при відпрацюванні ТОВ «Кам-Билдинг-Транс» ним здійснювався вихід на адресу: м. Київ, вул. Гонгадзе, 5а та було встановлено відсутність товариства за вказаною адресою, що підтверджується довідкою про встановлення фактичного місцезнаходження (місця проживання) платника податків.

Суд встановив, що за результатом розгляду поданих позивачем декларацій, відповідач листом від 28.10.2014 №11095/10/26-18-03-05 повідомив ТОВ «Кам-Билдинг-Транс» про те, що декларації з податку на додану вартість за серпень та вересень 2014 року вважаються неподаними, оскільки свідоцтво платника ПДВ позивача анульовано та його виключено з Реєстру платників ПДВ.

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо неприйняття податкових декларацій з податку на додану вартість за серпень та вересень 2014 року оскаржив їх до суду та просив зобов'язати відповідача прийняти вказані декларації і вважати їх поданими 23.10.2014.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Пунктом 48.1 статті 48 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Згідно з пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

У відповідності до пункту 46.5 статті 46 Податкового кодексу України, форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Наказом Міністерства фінансів України від 13.11.2013 №678 затверджено Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок №678).

Згідно з пунктом 2 розділу ІІІ Порядку №678 декларація подається до контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податку, одним із таких способів на вибір платника податків:

1) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

2) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

3) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до абзацу 3 пункту 13 розділу ІІІ Порядку №678, у складі декларації подаються передбачені цим Порядком додатки (у разі заповнення даних у відповідних рядках декларації) та копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних.

Пунктом 48.3 статті 48 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

У відповідності до положень пунктів 49.8, 49.9 статті 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Положеннями пункту 22 розділу ІІІ Порядку №678 передбачено, що податкова звітність, надана платником або його представником (у паперовому вигляді, поштою, засобами електронного зв'язку) та заповнена з порушенням норм пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 глави 2 розділу II Податкового кодексу України, вважається неподаною, про що платник повідомляється у порядку, визначеному пунктом 49.11 статті 49 глави 2 розділу II Податкового кодексу України.

Згідно із пунктом 49.15 статті 49 Податкового кодексу України, податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.

Відповідно до пояснень відповідача, зауваження до оформлення ТОВ «Кам-Билдинг-Транс» податкових декларацій з податку на додану вартість за серпень, вересень 2014 року та додатків до них відсутні, тобто вони складені у відповідності до вимог законодавства.

Однак, з огляду на те, що податкові декларації з податку на додану вартість за серпень та вересень 2014 року були направлені 23.10.2014, тобто після анулювання свідоцтва платника ПДВ позивача (16.10.2014), відповідач дійшов висновку про відсутність у ТОВ «Кам-Билдинг-Транс» підстав для подання такої звітності, оскільки він вже не є платником податку на додану вартість.

Відповідно до вимог пункту 184.5 статті 184 Податкового кодексу України з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

Згідно з вимогами пункту 184.6 статті 184 Податкового кодексу України, у разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.

Матеріали справи свідчать про те, що рішення про анулювання реєстрації платника №333/26-56-15-01-35 прийнято податковим органом 16.10.2014. Таким чином, останнім звітним (податковим) періодом для подання ТОВ «Кам-Билдинг-Транс» податкової звітності з податку на додану вартість є жовтень 2014 року, а саме період з 01.10.2014 по 16.10.2014.

У відповідності до вищенаведених норм податкового законодавства, у платника податків є право подавати податкову звітність за період до дня анулювання реєстрації за останнім днем попереднього податкового періоду.

Позивач подав до контролюючого органу податкові декларації за серпень та вересень 2014 року, тобто за ті періоди, протягом яких він був платником податку на додану вартість.

Таким чином, у відповідача були відсутні підстави для визнання податкових декларацій з податку на додану вартість за серпень та вересень 2014 року, направлених 23.10.2014, неподаними з підстав анулювання свідоцтва платника ПДВ позивача.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 26.06.2014 №К/9991/10317/12, від 13.05.2014 №К/9991/95819/11, від 30.09.2013 №К/9991/64327/11.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача прийняти податкові декларації з податку на додану вартість за серпень та вересень 2014 року та вважати їх поданими 23.10.2014, суд зазначає, що вона підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 49.13 статті 49 Податкового кодексу України, у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Згідно з інформації з офіційного сайту УДППЗ «Укрпошта», податкові декларації з податку на додану вартість за серпень та вересень 2014 року, направлені позивачем 23.10.2014 були отримані відповідачем 24.10.2014.

Таким чином, враховуючи встановлений судом факт протиправності визнання відповідачем податкових декларацій ТОВ «Кам-Билдинг-Транс» з податку на додану вартість за серпень та вересень 2014 року з додатками не поданими, дані декларації вважаються прийнятими у день її фактичного отримання контролюючим органом., тобто 24.10.2014, а не 23.10.2014 (датою відправки контролюючому органу), як просить позивач.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства України, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково.

Керуючись положеннями статей 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Кам-Билдинг-Транс» задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві щодо неприйняття податкових декларацій з податку на додану вартість за серпень та вересень 2014 року з додатками.

3. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві прийняти податкові декларації з податку на додану вартість за серпень та вересень 2014 року з додатками та вважати їх поданими 24.10.2014.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кам-Билдинг-Транс» (код ЄДРПОУ 39317237) судові витрати в сумі 48,72 грн. (сорок вісім гривень 72 коп.).

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський